Ухвала суду № 43408995, 12.02.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" лютого 2015 р. м. Київ К/9991/10759/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Карася О.В.

Маринчак Н.Є.

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Промуніверсал-ТДВ»

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2011 року

та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2012 року

у справі № 2а/1570/1827/2011

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Промуніверсал-ТДВ»

до Білгород-Дністровської об'єднаної державної податкової інспекції

про визнання недійсним акту перевірки та неправомірним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Промуніверсал-ТДВ» (далі - ТОВ «Промуніверсал-ТДВ»; позивач) звернулось до суду з позовом до Білгород-Дністровської об'єднаної державної податкової інспекції (далі - Білгород-Дністровська ОДПІ; відповідач), в якому просило визнати акт перевірки № 219/23-118/36313224 від 02 лютого 2011 року таким, що не відповідає дійсності, та податкове повідомлення-рішення № 0000062301/0 від 15 лютого 2011 року -неправомірним.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2011 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач оскаржив його в апеляційному порядку.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2012 року апеляційну скаргу ТОВ «Промуніверсал-ТДВ» задоволено частково. Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2011 року змінено. Провадження у справі в частині позовної вимоги про визнання акту перевірки № 219/23-118/36313224 від 02 лютого 2011 року таким, що не відповідає дійсності, закрито. В іншій частині постанову Одеського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2011 року залишено без змін.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями у справі, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з підстав порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, просить скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2011 року, постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2012 року та направити справу на новий судовий розгляд.

В запереченні на касаційну скаргу відповідач просить відмовити в її задоволенні в повному обсязі, а рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, зважаючи на таке.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Промуніверсал-ТДВ» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 23 квітня 2009 року по 30 вересня 2010 року, за результатами якої складено акт № 219/23-118/36313224 від 02 лютого 2011 року.

На підставі зазначеного акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000062301/0 від 15 лютого 2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 65 544,00 грн. (52 435,00 грн. - основний платіж, 13 109,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою встановлено порушення товариством пункту 5.1, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 334/94-ВР) з огляду на неправомірне віднесення до складу валових витрат вартості придбаних у Товариства з обмеженою відповідальністю «Антікорбуд» робіт з ремонту та фарбування портальних кранів, ремонту кабельного барабану та кільцевого струмоприймача, а також у Приватного підприємства «Каллісто-08» робіт з фарбування портального крану, з огляду на їх непідтвердження відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відмовляючи в задоволенні позову про визнання неправомірним податкового повідомлення-рішення № 0000062301/0 від 15 лютого 2011 року, судові інстанції не прийняли як належні докази на підтвердження правомірності формування позивачем даних податкового обліку за господарськими операціями з придбання робіт у контрагентів подані товариством первинні та платіжні документи з огляду на те, що вони не надавались на перевірку, що, зокрема, підтверджується підписом директора ТОВ «Промуніверсал-ТДВ» на останньому аркуші акту № 219/23-118/36313224 від 02 лютого 2011 року.

Однак, колегія суддів не може погодитись із вказаними доводами судових інстанцій, позаяк вони суперечать положенням статей 11, 71, 86 Кодексу адміністративного судочинства України, які зобов'язують суд вжити заходів, необхідних для з'ясування всіх обставин у справі, запропонувати сторонам подати докази на підтвердження своєї правової позиції, у разі необхідності витребувати докази з власної ініціативи, всебічно, повно та об'єктивно оцінити наявні у справі докази тощо.

При цьому суд не може обмежити право платника довести у судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, поданням виключно тих доказів, що надавались ним під час проведення податкової перевірки.

Право надавати заперечення щодо висновків податкового органу та долучати до матеріалів справи докази на підтвердження таких заперечень надається платнику як на усіх стадіях податкового контролю, так і на стадіях судового процесу, на яких допускається подання учасником процесу нових доказів.

Разом з тим, суди попередніх інстанцій при розгляді справи всупереч правилам оцінки доказів, встановленим приписами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, не надали правової оцінки поданим позивачем на підтвердження своєї позиції копіям договорів, актів виконаних робіт, протоколів узгодження договірних цін, платіжних доручень.

В той же час, суд апеляційної інстанції цілком обґрунтовано закрив провадження у справі в частині позовної вимоги про визнання акту перевірки № 219/23-118/36313224 від 02 лютого 2011 року таким, що не відповідає дійсності, з огляду на те, що складений за результатами проведеної перевірки акт є носієм доказової інформації, яка в подальшому має використовуватись контролюючим органом для прийняття рішення щодо визначення платнику податків грошових зобов'язань. Акт перевірки складається посадовими особами органу державної податкової служби, позаяк це є їх службовою діяльністю на виконання посадових обов'язків із збирання доказової інформації щодо дотримання платником податків податкової дисципліни, та не містить волевиявлення самого органу щодо виявлених посадовими особами фактів.

Наявність акту перевірки чи включення до його змісту певних висновків самі собою не створюють жодних перешкод для діяльності платника податків, що зумовлює відсутність порушень у реалізації охоронюваних законом інтересів особи, оскільки в такому разі правомірне притягнення особи до набуття певних благ не обмежується.

Таким чином, акт перевірки не породжує правових наслідків для платника податків, тобто не змінює стану його суб'єктивних прав та не створює жодних додаткових обов'язків для платника, що, в свою чергу, обумовлює правильність висновку суду апеляційної інстанції про необхідність закриття проводження у справі в частині цієї позовної вимоги.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що постановлені у справі судові рішення в частині відмови в задоволенні позову про визнання неправомірним податкового повідомлення-рішення № 0000062301/0 від 15 лютого 2011 року підлягають скасуванню з направленням справи в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції, а в решті постанову суду апеляційної інстанції слід залишити без змін.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Промуніверсал-ТДВ» задовольнити частково.

Скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2011 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2012 року в частині відмови в задоволенні позову про визнання неправомірним податкового повідомлення-рішення № 0000062301/0 від 15 лютого 2011 року з направленням справи в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

В решті постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Карась О.В.

Маринчак Н.Є.