Ухвала суду № 43408801, 29.01.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 січня 2015 року м. Київ К/9991/55988/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Карася О.В.

Юрченко В.П.

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2012 року

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 14 серпня 2012 року

у справі № 2а/1570/10808/2011

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецбудтехніка Плюс»

до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 14 серпня 2012 року, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецбудтехніка Плюс» (далі - ТОВ «Спецбудтехніка Плюс»; позивач) до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби (далі - ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС; відповідач) задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення № 0015682310 від 07 грудня 2011 року, № 0015692310 від 07 грудня 2011 року, № 0003672360 від 07 грудня 2011 року.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2012 року, ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 14 серпня 2012 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

В зв'язку з цим, касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до пункту 2 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Спецбудтехніка Плюс» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 липня 2008 року по 30 червня 2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2008 року по 30 червня 2011 року, за результатами якої складено акт № 8334/23-10/35819533 від 18 листопада 2011 року.

На підставі зазначеного акту перевірки ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС прийнято податкове повідомлення-рішення № 0015682310 від 07 грудня 2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 405 225,00 грн. (324 180,00 грн. - основний платіж, 81 045,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції), податкове повідомлення-рішення № 0015692310 від 07 грудня 2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 671 427,00 грн. (587 659,00 грн. - основний платіж, 83 768,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції), та податкове повідомлення-рішення № 0003672360 від 07 грудня 2011 року, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1 731 577,00 грн.

Перевіркою встановлено порушення товариством пункту 5.1, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 334/94-ВР), пунктів 1.3, 1.6, 1.7 статті 1, підпунктів 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2, підпункту 7.4.1 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 168/97-ВР) у зв'язку з неправомірним формуванням даних податкового обліку при придбанні в Приватного підприємства «Картас-Буд» робіт з ремонту та фарбування будівельної техніки, яка на момент оприбуткування робіт була відсутня на балансі підприємства, в Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортна експедиційна компанія «Київ-Логістикс», Приватного підприємства «Меркурій-Д», Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛГ-Кредо Плюс» послуг із завантаження, перевезення та розвантаження вантажу, непідтверджених первинними транспортними документами, а також протиправним віднесенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних на його адресу Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрінвестбудцентр», Приватним підприємством «СРК-Будлайн», Товариством з обмеженою відповідальністю «Проект-Модерн», Товариством з обмеженою відповідальністю «Стройремгруп-ЮВ», Приватним підприємством «Терано», з підстав невідповідності сум нарахованого податкового кредиту сумам податкових зобов'язань контрагентів.

Також, контролюючий орган дійшов висновку про порушення ТОВ «Спецбудтехніка Плюс» пункту 2.8 глави 2, пункту 3.5 глави 3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Положення), з огляду на перевищення ліміту залишку готівкових коштів у касі підприємства на 865 788,50 грн., яке обґрунтоване тим, що видаткові касові ордери та видаткові відомості позивача за період з 09 грудня 2008 року по 30 червня 2011 року, які є підставою для виведення залишку готівки в касі, оформлені неналежним чином.

Задовольняючи адміністративний позов, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Пунктом 5.1 статті 5 Закону № 334/94-ВР визначено, що валовими витратами виробництва та обігу є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334/94-ВР передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно із статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, валові витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Як з'ясовано судами, реальний характер господарських операцій з придбання позивачем у ПП «Картас-Буд» робіт з ремонту та фарбування будівельної техніки засвідчується належним чином оформленими рахунками-фактурами, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), податковими накладними, банківськими виписками, що по суті контролюючим органом не заперечується.

Залучені ж товариством до матеріалів справи довідка № 01.15/08 від 01 липня 2008 року, протоколи Загальних зборів засновників (учасників) ТОВ «Спецбудтехніка Плюс» № 9 від 01 травня 2008 року та № 11 від 01 липня 2008 року, накази № 11/2 від 01 липня 2008 року та № ВЭ/07 від 29 серпня 2008 року, оборотно-сальдова відомість по рахунку 10 за 2008 рік підтверджують перебування на момент оприбуткування робіт від контрагента відповідної будівельної техніки на балансі підприємства.

В свою чергу, фактичне виконання господарських операцій з придбання позивачем у ТОВ «ТЕК «Київ-Логістикс», ПП «Меркурій-Д», ТОВ «ЛГ-Кредо Плюс» послуг із завантаження, перевезення та розвантаження вантажу підтверджується поданими товариством рахунками-фактурами, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), податковими накладними, банківськими виписками, товарно-транспортними накладними.

Посилання відповідача на ненадання цих документів (доказів перебування на балансі позивача будівельної техніки та транспортної документації) під час проведення перевірки, як на підставу для відмови в задоволенні позову, цілком обґрунтовано відхилено попередніми судовими інстанціями, позаяк положення статей 11, 71, 86 Кодексу адміністративного судочинства України зобов'язують суд вжити заходів, необхідних для з'ясування всіх обставин у справі, запропонувати сторонам подати докази на підтвердження своєї правової позиції, у разі необхідності витребувати докази з власної ініціативи, всебічно, повно та об'єктивно оцінити наявні у справі докази тощо.

Суд не може обмежити право платника довести у судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, поданням виключно тих доказів, що надавались ним під час проведення податкової перевірки.

Право надавати заперечення щодо висновків податкового органу та долучати до матеріалів справи докази на підтвердження таких заперечень надається платнику як на усіх стадіях податкового контролю, так і на стадіях судового процесу, на яких допускається подання учасником процесу нових доказів.

Також, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що реальність господарських операцій з придбання ТОВ «Спецбудтехніка Плюс» робіт та послуг у ПП «СРК-Будлайн», ПП «Терано», ТОВ «Стройремгруп-ЮВ», ТОВ «Проект-Модерн», ТОВ «Укрінвестбудцентр» засвідчується належним чином складеними первинними, розрахунковими та платіжними документами, а податковим органом, в свою чергу, будь-яких доказів на підтвердження безтоварного (фіктивного) характеру проведених операцій не надано.

При цьому слід враховувати, що податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, зокрема, від фактичної сплати постачальниками податку до бюджету, а відтак, якщо останні не виконали своїх зобов'язань щодо сплати податку або мінімізували свої податкові зобов'язання, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб, проте вказана обставина не є підставою для позбавлення платника податку-покупця права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість за наявності факту реального вчинення господарських операцій та у разі, якщо такий платник має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

При наданні оцінки правомірності прийняття ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС податкового повідомлення-рішення № 0003672360 від 07 грудня 2011 року варто звернути увагу на те, що за правилами пунктів 3.4, 3.5 глави 3 Положення видача готівки з кас проводиться за видатковими касовими ордерами або видатковими відомостями. Документи на видачу готівки мають підписувати керівник і головний бухгалтер або працівник підприємства, який на це уповноважений керівником. До видаткових ордерів можуть додаватися заява на видачу готівки, розрахунки тощо.

У разі видачі окремим фізичним особам готівки (у тому числі працівникам підприємства) за видатковим касовим ордером або видатковою відомістю касир вимагає пред'явити паспорт чи документ, що його замінює, записує його найменування і номер, ким і коли він виданий. Фізична особа розписується у видатковому касовому ордері або видатковій відомості про одержання готівки із зазначенням одержаної суми, використовуючи чорнильну або кулькову ручку з чорнилом темного кольору. Якщо видаткова відомість складена на видачу готівки кільком особам, то одержувачі також пред'являють паспорти чи документи, що їх замінюють, і розписуються у відповідній графі документа.

Для виведення залишку готівки в касі не приймаються видаткові касові ордери або видаткові відомості, в яких видача готівки з каси не підтверджена підписом одержувача.

Як з'ясовано судами попередніх інстанцій, видаткові касові ордери за період з 09 грудня 2008 року по 30 червня 2011 року містять підписи осіб, які одержували готівкові кошти з каси підприємства, із зазначенням одержаної суми. Крім того, в кожному видатковому ордері вказано найменування та номер документа, на підставі якого здійснювалась видача з каси готівки фізичним особам. Щодо видаткових касових ордерів на виплату заробітної плати, то, вони, як зазначено судовими інстанціями, виписані на підставі видаткових відомостей, які містять підписи осіб-одержувачів із зазначенням суми одержаних коштів.

Наведені обставини в повній мірі спростовують доводи контролюючого органу про неналежне оформлення ТОВ «Спецбудтехніка Плюс» видаткових касових ордерів та видаткових відомостей за період з 09 грудня 2008 року по 30 червня 2011 року, а наявні в матеріалах справи накази директора товариства про встановлення у 2008 - 2011 роках лімітів залишку готівки в касі нівелюють твердження відповідача про невстановлення відповідних лімітів у період, охоплений перевіркою.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Одеського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2012 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 14 серпня 2012 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2012 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 14 серпня 2012 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Карась О.В.

Юрченко В.П.