Ухвала суду № 43408709, 29.10.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 жовтня 2014 року м. Київ К/800/15590/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Лосєва А.М., Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційні скарги Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби та Державної податкової служби у Львівській області

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 20.05.2011

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.02.2013

у справі № 2а-10493/10/1370 (50036/11/9104)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю спільного українсько-російського підприємства «Комп'ютекс Авто» ЛТД

до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова,

за участю третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Державної податкової служби у Львівській області,

про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 20.05.2011, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.02.2013, задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю спільного українсько-російського підприємства «Комп'ютекс Авто» ЛТД (надалі - позивач, ТОВ СП «Комп'ютекс Авто» ЛТД) до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова (надалі - відповідач, ДПІ у Франківському районі м. Львова), за участю третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Державної податкової служби у Львівській області, про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень від 28.12.2009 № 0002672320/0 та № 0002682320/0.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийнято з порушенням норм матеріального права, відповідач та третя особа звернулись до Вищого адміністративного суду України із касаційними скаргами, у яких просять скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 20.05.2011 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.02.2013 і відмовити у задоволенні позову.

Позивач не надав письмових заперечень на касаційні скарги, що не перешкоджає їх розгляду.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що представниками ДПІ у Франківському районі м. Львова проведено планову виїзну перевірку ТОВ СП «Комп'ютекс Авто» ЛТД з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2006 по 30.06.2009, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2006 по 30.06.2009, за результатами якої складено акт перевірки від 16.12.2009 № 4107/23-2/22331602.

На підставі зазначеного акта ДПІ у Франківському районі м. Львова було прийнято повідомлення-рішення від 28.12.2009 № 0002672320/0 та № 0002682320/0.

Проведеною перевіркою встановлено порушення позивачем пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5, пп. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (надалі - Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств»), в результаті чого ним занижено податкове зобов'язання з податку на прибуток на суму 330 042,00 грн.

Також, виявлено порушення пп. 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (надалі - Закон України «Про податок на додану вартість»), а саме: заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 66 346,00 грн., а також завищення від'ємного значення податку на додану вартість на загальну суму 10 333,00 грн. та завищення зарахованого від'ємного значення різниці поточного звітного періоду, яке включається до складу податкового кредиту наступного звітного періоду, на загальну суму 19 167,00 грн. за червень 2009 року.

Переглянувши судові рішення у межах касаційних скарг, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційних скарг, з огляду на наступне.

Суди попередніх інстанцій встановили, що 01.09.2008 між позивачем та ТОВ НВП «Комп'ютекс» укладено договір технічного обслуговування виробничої бази, умовами якого передбачено здійснення позивачем власними силами або шляхом залучення підрядних організацій технічного обслуговування під'їзної колії та нафтобази, розташованих в м. Пустомити Львівської області по вул. Привокзальна, 8.

01.09.2008 між позивачем та ПП «Львів-металбуд» укладено договір технічного обслуговування виробничої бази-сховища ПММ, умовами якого передбачено здійснення технічного обслуговування під'їзної залізничної колії, нафтобази, під'їзної автомобільної дороги, інженерних комунікацій та інших об'єктів, розташованих в м. Пустомити Львівської області по вул. Привокзальна, 8.

02.03.2009 між позивачем та ТОВ «Втордеревпром» укладено договір технічного обслуговування виробничої бази та 15.04.2009 підписано доповнення до вказаного договору, умовами якого передбачено здійснення технічного обслуговування під'їзної залізничної колії та нафтобази, розташованих в м. Пустомити Львівської області по вул. Привокзальна, 8, та обслуговування автомобільної та тракторної техніки.

Відповідно до п. 2 вказаних договорів об'єктом технічного обслуговування є під'їзна залізнична колія. Порядок та форма розрахунків проводиться між сторонами відповідно до вимог п. 3 вказаних договорів, в залежності від об'єму виконаних робіт та відображаються у відповідних актах виконаних робіт.

Основною господарською діяльністю позивача є реалізація нафтопродуктів і щебеню, які отримуються останнім від постачальників лише по залізничній колії, що підтверджується залізничними накладними.

Для здійснення своєї господарської діяльності ТОВ СП «Комп'ютекс Авто» ЛТД уклало договір оренди приміщень № ДГ-0000001 від 20.06.2008 та додаток до нього № ДГ-0000002 від 01.09.2008 з ТОВ НВП «Комп'ютекс», яким передбачено, що позивач: здійснюватиме відшкодування послуг залізниці - п.1.4 договору № ДГ-0000001 від 20.06.2008; сумісно використовуватиме залізничну колію - п.1.5 додатку до договору № ДГ-0000002 від 01.09.2008; самостійно проводитиме технічне обслуговування залізничної колії за свій рахунок - п. 3.2 додатку до договору № ДГ-0000002 від 01.09.2008.

З метою підтвердження необхідності проведення ремонтних робіт на під'їзній залізничній колії та їх фактичного виконання, позивачем до матеріалів справи долучено акти станції Глинна-Наварія від 20.01.2009, 17.03.2009, 24.06.2009, які були скеровані ТОВ НВП «Комп'ютекс» як власнику під'їзної залізничної колії, з яким позивач уклав договір технічного обслуговування від 01.09.2008 та в цілях виконання якого і були укладені договори між позивачем та ПП «Львів-металбуд» від 01.09.2008, ТОВ «Втордеревпром» від 02.03.2009.

У листі станції Глинна-Наварія від 16.02.2011 № 15 зазначено, що згідно нормативних документів, що діють на Укрзалізниці для забезпечення безпеки руху і охорони праці, проводяться комісійні квартальні огляди технічного стану під'їзних колій, де проводиться подача та забирання залізничних вагонів, що знаходяться під вантажними операціями. Ці огляди оформляються актами, копії яких надаються власникам під'їзних колій для усунення виявлених недоліків. Про усунення недоліків власник повідомляє станцію письмово. В даному випадку власнику ТОВ НВП «Комп'юктекс» також було надано акти з виявленими недоліками. Надання письмового повідомлення про усунення виявлених недоліків є гарантією для забезпечення безпеки руху.

Згідно п. 1.3 Інструкції з улаштування та утримання колії залізниць України, затвердженої наказом Укрзалізниці від 22.12.2005 № 427-Ц, завданням поточного утримання залізничної колії є систематичний нагляд за комплексом споруд колії та колійних пристроїв: забезпечення справного стану колії та утримання її в межах встановлених норм та допусків, при яких гарантується безпечний та безперебійний рух поїздів зі встановленими швидкостями; забезпечення тривалих термінів служби всіх елементів колії; вивчення причин та попередження появи несправностей, своєчасне їх усунення та ліквідація причин, що сприяють появі несправностей колії та споруд. Поточне утримання здійснюється безперервно протягом усього року на всій протяжності колії, в тому числі на ділянках, де виконується модернізація та інший вид періодичного ремонту. Види, обсяг і терміни робіт з поточного утримання колії встановлюються, виходячи з першочергової вимоги до забезпечення безпеки руху поїздів і з урахуванням пори року та місцевих умов. Роботи з поточного утримання колії виконуються або без перерви руху поїздів, або в технологічні "вікна".

Згідно вимог пп. 3.14.3 ДСТУ 2860-94 «Надійність техніки. Терміни та

визначення» передбачено, що під технічним обслуговування слід розуміти комплекс операцій чи операція для підтримки справного стану чи працездатності об'єкта при використанні його за призначенням, під час простою, зберігання і транспортування.

Ремонт - комплекс операцій для відновлення справного стану чи працездатності об'єктів та відновлення ресурсів об'єктів чи їх складових частин.

Окрім зазначених вище робіт за рахунок експлуатаційних витрат виконуються роботи з поточного утримання колії згідно з переліком, що встановлюється окремими нормативними документами Укрзалізниці. Роботи з поточного утримання колії виконуються безперервно впродовж року на всій протяжності колії і призначені для нагляду за станом колії і забезпечення справного її стану в межах встановлених норм і допусків. Основним принципом організації і поточного утримання колії є запобігання появи несправностей, а також усунення їх на початковій стадії з одночасною ліквідацією причин, що викликали несправності.

Відповідно до п. 3.2 додатку до договору № ДГ-0000002 від 01.09.2008 та розділу І Правил і технологій виконання робіт при поточному утриманні залізничної колії, затверджених наказом Укрзалізниці від 28.12.2001 № 732-Ц, ТОВ СП «Комп'ютекс Авто» ЛТД зобов'язується самостійно проводити технічне обслуговування залізничної колії за свій рахунок.

Згідно розділу І вказаних Правил поточне утриманні колії на відміну від періодичних ремонтів характеризується: безперервністю й щорічністю виконання по всій довжині колії; обсягами робіт різного характеру та призначення; зміною видів обсягів робіт в залежності від пори року.

З урахуванням викладеного, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що операції з технічного обслуговування колії не розглядаються як поточний або капітальний ремонт, реконструкція, модернізація та інші види поліпшень, і на них не поширюється п. 8.7 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Отже, витрати на технічне обслуговування обладнання, що здійснюється відповідно до вимог нормативно-технічної (галузевих норм) або експлуатаційної документації, правомірно включено позивачем до складу валових витрат на підставі пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Щодо завищення позивачем валових витрат та податкового кредиту за господарськими операціями по виготовленню та розповсюдженню реклами.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 02.04.2009 між позивачем та ТОВ «Компанія Міко Трейдинг» укладено договір на рекламно-поліграфічне забезпечення підприємства, умовами якого передбачено проведення щомісячних рекламних заходів щодо товарів та послуг, що надаються споживачам АЗС, а саме: продажу нафтопродуктів, моторних масел, автокосметики та автоаксесуарів шляхом розповсюдження серед водіїв автомобілів рекламних матеріалів, а також розміщення рекламної інформації в засобах масової інформації (преса, радіо, телебачення).

02.06.2009 між позивачем та ПП «Нова марка» укладено договір на рекламно-поліграфічне забезпечення підприємства, умовами якого передбачено проведення щомісячних рекламних заходів щодо товарів та послуг, що надаються споживачам АЗС, а саме продажу нафтопродуктів, моторних масел, автокосметики та автоаксесуарів шляхом розповсюдження серед водіїв автомобілів рекламних матеріалів, а також розміщення рекламної інформації в засобах масової інформації (преса, радіо, телебачення).

Позивачем та ПП «Нова марка» оформлено акт здачі-приймання виконаних робіт від 30.12.2008 на суму 30 000 грн., від 31.10.2008 на суму 10 000 грн., від 28.07.2008 на суму 7 000 грн., в яких зазначено про виготовлення рекламно-інформаційних листівок в загальній кількості 30 000 шт.; розповсюдження рекламних матеріалів у вільному доступі для споживачів; поширення рекламної продукції серед населення м. Львова та Львівської області в загальній кількості 30000 шт.; підготовка та розсилка рекламних звернень офісами України.

Згідно п. 1 ст. 9 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарської операції є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Стаття 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлює вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно із положеннями цієї статті підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення.

Згідно п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 вказаного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Пунктом 1.32 ст. 1 цього Закону передбачено, що господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Відповідно до визначення част. 1 ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції було встановлено, що з метою розширення ринку збуту своєї продукції та залучення додаткових споживачів, позивач користувався послугами рекламодавців.

Стаття 1 Закону України від 03.07.1996 № 270-96-ВР «Про рекламу» дає визначення, що реклама - це інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару. Особа - це фізична особа, в тому числі суб'єкт підприємницької діяльності, юридична особа будь-якої форми власності, представництво нерезидента в Україні, а товар - будь-який предмет господарського обігу, в тому числі продукція, роботи, послуги, цінні папери, об'єкти права інтелектуальної власності.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, предметом вказаних договорів у рекламній компанії було виготовлення рекламних матеріалів, а саме: листівок, рекламних буклетів, кишенькових та настільних календарів, а також проведення рекламних заходів щодо товарів та послуг, що надаються споживачам АЗС шляхом розповсюдження серед водіїв автомобілів рекламних матеріалів та розміщення рекламної інформації в засобах масової інформації.

Виконання замовлених робіт підтверджується актами здачі-приймання виконаних робіт. Відтак, витрати, які понесені позивачем при отриманні результатів даної рекламної компанії, і підтверджені первинними документами, включено позивачем до валових витрат на законних підставах, як це передбачено пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше, ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону встановлено, що до складу податкового кредиту підлягають включенню суми сплаченого (нарахованого) податку, що підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними.

Враховуючи відсутність порушень чинного податкового законодавства позивачем та законність віднесення ним до валових витрат операцій з технічного обслуговування залізничної колії та з отримання рекламних послуг, колегія суддів вважає, що позивачем правомірно включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, оскільки ТОВ СП «Комп'ютекс Авто» ЛТД доведено зв'язок понесених витрат із його господарською діяльністю.

З урахуванням наведених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про недоведеність факту порушення податкового законодавства з боку позивача при формуванні валових витрат та податкового кредиту, а також про протиправність спірних податкових повідомлень-рішень.

Доводи касаційних скарг викладеного не спростовують.

Відповідно до частини 3 статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 210, 214, 215, 220, 220-1, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційні скарги Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби та Державної податкової служби у Львівській області залишити без задоволення.

2. Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 20.05.2011 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.02.2013 у справі № 2а-10493/10/1370 (50036/11/9104) залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя(підпис)А.М. Лосєв Судді:(підпис)Л.І. Бившева (підпис) Т.М. Шипуліна