Ухвала суду № 43408552, 01.04.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

У Х В А Л А

"01" квітня 2015 р. м. Київ К/800/60214/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Сороки М.О.,Смоковича М.І.,Черпіцької Л.Т.,

розглянувши відповідно до частини 2 статті 222 КАС України в порядку письмового провадження адміністративну справу ТОВ «Центральна збагачувальна фабрика «Селидівська» до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Селидові Донецької області (далі - Відділення Фонду), третя особа - управління Пенсійного фонду України в місті Селидове Донецької області (далі - УПФ) про визнання дій протиправними та скасування рішення, за касаційною скаргою ТОВ «Центральна збагачувальна фабрика «Селидівська» на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 7 листопада 2013 року,-

в с т а н о в и в:

У серпні 2013 року ТОВ «Центральна збагачувальна фабрика «Селидівська» звернулось до суду з позовом, у якому з урахуванням уточнених вимог просило визнати протиправними дії Відділення Фонду щодо зміни йому класу професійного ризику виробництва з 41-го на 67-й та скасувати рішення (повідомлення № 1021 від 14.07.2013) щодо зміни класу професійного ризику виробництва з 41-го на 67-й.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 24 вересня 2013 року позов задоволено. Визнано протиправними дії Відділення Фонду щодо зміни ТОВ «Центральна збагачувальна фабрика «Селидівська» класу професійного ризику виробництва з 41-го на 7-й. Скасовано рішення (повідомлення № 1021 від 14.07.2013) Відділення Фонду від 14.07.2013 щодо зміни ТОВ «Центральна збагачувальна фабрика «Селидівська» класу професійного ризику виробництва з 41-го на 67-й.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 7 листопада 2013 року постанову суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

У касаційній скарзі ТОВ «Центральна збагачувальна фабрика «Селидівська», з посиланням на порушення норм матеріального і процесуального права, допущених судом, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції і залишити в силі постанову суду першої інстанції.

У запереченні на касаційну скаргу Відділення Фонду, посилаючись на законність постанови суду апеляційної інстанції, просить залишити її без змін.

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у касаційній скарзі, правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Встановлено, що у липні 2013 року ТОВ «Центральна збагачувальна фабрика «Селидівська» отримало від УПФ повідомлення від 16.07.2013, відповідно до якого на підставі рішення (повідомлення № 1021 від 14.07.2013) Відділенням фонду з 01.01.2013 змінено клас професійного ризику з 41-го на 67-й, в зв'язку з чим розмір єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування змінено на 49,7%.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд виходив з правомірності дій відповідача щодо віднесення діяльності позивача із збагачення кам'яного вугілля, що не пов'язана з виконанням підземних видів робіт, до 67-го класу професійного ризику виробництва.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується з наведеним висновком суду апеляційної інстанції виходячи з наступного.

Правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (далі Закон №- 1105-XIV), у редакції на час виникнення спірних правовідносин, Порядком віднесення страхувальників до класу професійного ризику виробництва з урахуванням виду їх економічної діяльності та проведення перевірок достовірності поданих страхувальниками відомостей про види економічної діяльності (у тому числі основний), затвердженим Постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 30.11.2010 № 30 (далі - Порядок № 30) та Порядком визначення класу професійного ризику виробництва за видами економічної діяльності № 237, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.2012 (далі - Порядок № 237).

Відповідно до статті 47 Закону №- 1105-XIV визначення класу професійного ризику виробництва за видами економічної діяльності здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Розмір страхового внеску підприємства залежить від класу професійного ризику виробництва, до якого належить підприємство за видом економічної діяльності. У разі якщо страхувальник провадить свою діяльність за декількома видами економічної діяльності, віднесення підприємства до класу професійного ризику виробництва здійснюється за основним видом його економічної діяльності.

У разі зміни виду економічної діяльності підприємства Фонд соціального страхування від нещасних випадків відповідно змінює належність цього підприємства до класу професійного ризику виробництва. Зміна класу професійного ризику здійснюється один раз на рік за результатами роботи страхувальника за минулий календарний рік. Новий клас професійного ризику встановлюється з початку поточного року.

01.01.2012 набрав чинності національний класифікатор України № ДК 009:2010 (далі ДК 009:2010), затверджений наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики № 457 від 11.10.2010.

Згідно вказаного класифікатора основний вид економічної діяльності - це визначальна ознака у формуванні та стратифікації сукупностей статистичних одиниць для проведення державних статистичних спостережень. Органи державної статистики розраховують основний вид економічної діяльності на підставі даних державних статистичних спостережень відповідно до статистичної методології за підсумками діяльності підприємств за рік.

Підпунктом 05.10 розділу 5 Добувна промисловість і розроблення кар'єрів, передбачено такий вид діяльності як добування кам'яного вугілля.

Відповідно до пункту 2 Порядку № 237 клас професійного ризику виробництва - рівень виробничого травматизму і професійних захворювань за видами економічної діяльності, що визначає ступінь вірогідності втрати професійної працездатності або смерті працівника під час виконання трудових обов'язків, з урахуванням результатів аналізу показників виробничого травматизму і професійних захворювань, а також обсягів видатків Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, пов'язаних із забезпеченням загальнообов'язкового державного соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності.

Таким чином, Фонд повинен визначати клас професійного ризику виробництва перш за все за рівнем виробничого травматизму і професійних захворювань на відповідному підприємстві, з урахуванням того, що використання самого КВЕД здійснюють користувачі за власними правилами.

Порядком № 237 визначено, що до 41-го класу ризику відноситься, в тому числі за ДК 009:2010, п. 05.10 - Добування кам'яного вугілля (в частині відкритого видобування кам'яного вугілля).

До 67-го класу ризику відноситься, також за ДК 009:2010, п. 05.10 - Добування кам'яного вугілля (крім відкритого видобування кам'яного вугілля).

Тобто, істотною обставиною для визначення класу ризику є перш за все спосіб видобування вугілля, а саме: відкрите чи підземне.

Пунктом 2.2 Статуту ТОВ «Центральна збагачувальна фабрика «Селидівська» визначено, що предметом діяльності Товариства є, зокрема, збагачування вугілля.

В п. 05.10 Порядку № 237 вказано - Добування кам'яного вугілля ДК 009:2010 не дається розшифрування поняття - добування кам'яного вугілля, що не дає змоги віднести чи не віднести такий вид діяльності до відповідного підкласу.

Таким чином, Відділення Фонду прийшло до хибного висновку стосовно віднесення позивача саме до 67-го класу ризику.

Докази, що свідчать про зміну видів діяльності позивача в матеріалах справи відсутні.

Також в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження обставин відносно того, що ТОВ «Центральна збагачувальна фабрика «Селидівська» здійснюється будь-яка інша діяльність, пов'язана з підземним видобуванням вугілля або іншою діяльністю.

Таким чином, клас професійного ризику виробництва залежить від ступеня ризику провадження господарської діяльності, а визначальною умовою для віднесення різноманітної діяльності з добування кам'яного вугілля до підвищеного класу ризику є виконання підприємством підземних видів робіт.

Враховуючи наведене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України

вважає помилковим висновок суду апеляційної інстанції щодо наявності підстав для віднесення до 41-го класу ризику лише діяльності з відкритого добування кам'яного вугілля як одного з видів добувної діяльності, а до 67-го - підземного добування кам'яного вугілля та всіх інших видів діяльності незалежно від способу їх здійснення.

За таких обставин колегія суддів прийшла до висновку, що скасувавши рішення місцевого суду, апеляційний суд допустив порушення норм матеріального та процесуального права, які призвели до постановлення незаконного судового рішення.

У відповідності із статтею 226 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 226, 230, 231 КАС України, суд,-

ухвалив:

Касаційну скаргу ТОВ «Центральна збагачувальна фабрика «Селидівська» задовольнити.

Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 7 листопада 2013 року - скасувати, залишивши в силі постанову Донецького окружного адміністративного суду від 24 вересня 2013 року.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута з підстав, у строк та у порядку, визначених ст.ст. 235-244-2 КАС України.

Судді: