Ухвала суду № 43408328, 31.03.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 березня 2015 року м. Київ К/800/63746/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Суддя-доповідач:Вербицька О.В.Судді: Маринчак Н.Є. Муравйов О.В.розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Токмацької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 17.04.2014 р.

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.11.2014 р.

у справі № 808/427/14

за позовом Приватного підприємства «АТК-Дніпро»

до Токмацької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області

про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень

В С Т А Н О В И В :

Приватне підприємство «АТК-Дніпро» (далі - позивач, ПП «АТК-Дніпро») звернулось до суду з позовом до Токмацької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області (далі - відповідач, Токмацька ОДПІ) про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 17.04.2014 р. позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Токмацької ОДПІ від 16.09.2013 р. №0000102200, №0000092200, №0000112200.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.11.2014 р. постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 17.04.2014 р. залишено без змін.

У касаційній скарзі Токмацька ОДПІ, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 17.04.2014 р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.11.2014 р. і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача не надав.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

Токмацькою ОДПІ було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП «АТК-Дніпро» за період з 01.09.2012 року по 30.09.2012 року по взаємовідносинах з ФОП ОСОБА_5 та за період з 01.12.2012 року по 31.12.2012 року по взаємовідносинах з ПП «Кристал Люкс», за результатами якої складено акт №204/22/34611200 від 02.08.2013 року.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем: п. 138.1, п. 138.2 ст. 138 ПК України, що призвело до заниження податку на прибуток у сумі 290 849,00 грн., у тому числі за 3 квартал 2012 року в сумі 255 377,00 грн., за 4 квартал 2012 року в сумі 35 472,00 грн.; п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України, що призвело до заниження податкового зобов'язання з ПДВ всього в сумі 247 783,00 грн.; п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України, що призвело до завищення від'ємного значення з ПДВ всього в сумі 29 216,00 грн., в т.ч. по періодах: вересень 2012 року на суму 29 216,00 грн.

На підставі акта перевірки податковим органом прийнято: податкове повідомлення-рішення від 16 вересня 2013 року №0000092200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 436 274,00 грн., в тому числі за основним платежем - 290 849,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 145 425,00 грн.; податкове повідомлення-рішення від 16 вересня 2013 року №0000102200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 371 675,00 грн., в тому числі за основним платежем - 247 783,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 123 892,00 грн.; податкове повідомлення-рішення від 16 вересня 2013 року №0000112200 яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 29 216,00 грн..

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 138.1 ст.138 ПК України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності.

Згідно п.п.138.1.1 п.138.1 ст.138 цього ж Кодексу, витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

У відповідності до пункту 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У відповідності до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

За змістом частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем було укладено договір від 08.11.2012 року №168 з ПП «Кристал Люкс», відповідно до якого продавець (ПП «Кристал Люкс») зобов'язується передати у власність покупця (ПП «АТК-Дніпро») товар, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей товар. Товаром є макуха соняшникова.

Виконання зазначеного договору підтверджено належним чином складеними первинними документами: видатковими накладними, податковими накладними, товарно-транспортними накладними. Оплату придбаного товару підтверджено платіжними дорученнями.

Крім того, судами встановлено, що в подальшому придбаний позивачем товар був реалізований ТОВ «Біотрейд-Україна», що підтверджено договором, видатковими накладними, податковими накладними, товарно-транспортними накладними тощо.

Також між позивачем та ФОП ОСОБА_5 було укладено договір поставки від 31.08.2012 року №137, відповідно до якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця (ПП «АТК-Дніпро»), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар: макуха соєва.

Виконання зазначеного договору підтверджено належним чином складеними первинними документами: видатковими накладними, податковими накладними, товарно-транспортними накладними. Оплату придбаного товару підтверджено платіжними дорученнями.

Крім того, судами встановлено, що в подальшому придбаний позивачем товар був реалізований ВАТ «Миронівський завод по виготовленню круп та комбікормів» та ТОВ «Катеринопільський елеватор», що підтверджено договорами, видатковими накладними, податковими накладними, товарно-транспортними накладними тощо.

З огляду на викладене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, що позивачем виконані всі умови, передбачені податковим законодавством, які надають йому правові підстави для формування витрат та податкового кредиту.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що саме за вищевказаних обставин справи, суди першої та апеляційної інстанцій вірно застосували норми матеріального права, отже, прийняті податковим органом спірні податкові повідомлення-рішення є неправомірними.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає відхиленню, а постанова Запорізького окружного адміністративного суду від 17.04.2014 р. та ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.11.2014 р. залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1.Касаційну скаргу Токмацької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області відхилити.

2.Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 17.04.2014 р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.11.2014 р. залишити без змін.

3.Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач О.В. Вербицька

Судді Н.Є. Маринчак

О.В. Муравйов