Ухвала суду № 43408240, 16.02.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 лютого 2015 року м. Київ К/9991/80531/12

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Пилипчук Н.Г.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу

Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровськ Державної податкової служби

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.11.2011 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22.05.2012

у справі №2а/0470/13325/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "М'ясна фабрика "Фаворит"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.11.2011, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22.05.2012, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську №0000698822 від 18.07.2011.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового про відмову в позові, з підстав невірного застосування норм матеріального права.

Перевіривши під час попереднього судового засідання повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведено позапланову невиїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на прибуток підприємства та податку на додану вартість при фінансово - господарських взаємовідносинах з ТОВ «Фаворит Груп» за період з 01.08.2010 по 31.08.2010, за результатами якої складено акт №1195/08-03/2-13451782 від 25.06.2011.

За висновками акта перевірки позивачем порушено вимоги пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого завищено податковий кредит в податковій декларації за серпень 2010 року на суму 1102265 грн., що призвело до заниження суми податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню до сплати в бюджет по декларації за серпень 2010 року на суму 1102265 грн.

На підставі акта перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000698822 від 18.07.2011, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 1377831,35 грн., у т.ч. за основним платежем у розмірі 1102265,08 грн. та штрафні санкції у розмірі 275566,27 грн.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, на які посилається відповідач у касаційній скарзі, та вважає, що судами повно встановлені обставини у справі, яким надана правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке врегульовує спірні відносини.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 цього Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); або дата отримання податкової накладної, що засвідчує придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між ТОВ «Фаворит Груп» та ТОВ "МФ "Фаворит" було укладено договір №01/08/03-СН від 01.08.2010 на поставку сировини для виготовлення м'ясної та ковбасної продукції. Ціна на товар визначається в Специфікаціях на поставку та видаткових товарних накладних, та є невід'ємною частиною договору. На момент укладання та строку дії вищезазначеного договору ТОВ "Фаворит Груп" було платником податку на додану вартість. Виконуючи умови договору поставки №01/08/03-СН від 01.08.2010 у серпні 2010 року ТОВ "Фаворит Груп" поставило товар та виписало видаткові накладні та податкові накладні. Суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними позивачем включено до податкового кредиту відповідного періоду, податкові накладні відображені у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкових декларацій з податку на додану вартість та даним декларацій з податку на додану вартість.

В подальшому, товар, придбаний за договором поставки №01/08/03-СН від 01.08.2010, використаний ТОВ "МФ "Фаворит", як сировина для виготовлення м'ясної та ковбасної продукції з метою її подальшої реалізації кінцевому споживачу для отримання прибутку, що підтверджується накладними на внутрішнє переміщення та товарними звітами ТОВ "МФ "Фаворит".

Відповідач, заперечуючи право позивача на формування податкового кредиту за операціями з вищезазначеним контрагентом, обґрунтовував свої доводи нікчемністю укладених позивачем з зазначеним контрагентом договорів.

Однак, колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано відхилили доводи контролюючого органу про нікчемність спірних договорів, оскільки, висновки щодо завідомої суперечності правочину інтересам держави та суспільства контролюючі органи можуть робити виключно в аспекті того, чи суперечить відповідний правочин фіскальним інтересам держави, забезпечення яких покладається на контролюючі органи. Наявність умислу та обставини щодо виконання угод, стосовно дійсності яких виник спір, сходять до предмету доказування в судовому процесі, зокрема, до таких доказів належить обвинувальний вирок, який набрав законної сили, що підтверджував би факт ухилення від сплати податків конкретними посадовими особами суб'єктів господарської діяльності за наслідками виконання оспорюваних угод. Однак доказів постановлення вироків, які б містили в собі встановлені судом об'єктивні дані про нікчемність оспорюваної угоди відповідачем не надано.

Натомість, наявність у позивача належно оформлених первинних документів на підтвердження понесених витрат та податкового кредиту, які були належним чином відображені ним у податковому обліку, відповідачем не спростовано, жодних свідчень того, що спірний договір та/або його виконання спричинило заниження чи приховування об'єктів оподаткування у відповідних господарських операціях з боку їх учасників, судами не встановлено.

За умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення постачальниками товару правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на валові витрати чи податковий кредит.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не надано доказів відсутності факту придбання позивачем товарів (робіт, послуг), виключення зі складу валових витрат вартості придбаних товарів (робіт, послуг) протягом вказаного періоду, що в свою чергу виключало б можливість формування податкового кредиту за даними операціями.

Вищенаведеним спростовуються доводи податкового органу, які наведені ним в касаційній скарзі, як підставу для скасування рішення судів першої та апеляційної інстанції.

За таких обставин, судова колегія вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, які б давали підстави для скасування оскаржених судових рішень, а тому касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 220-1, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську Державної податкової служби відхилити, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.11.2011 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22.05.2012 залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді Н.Г.Пилипчук

Ю.І.Цвіркун