Ухвала суду № 43408217, 24.03.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24.03.2015р. м. Київ К/800/49068/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.

Суддів Приходько І.В.

Сіроша М.В.

при секретарі судового засідання: Чайці О.С.,

розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області

на ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2014 року

та постанову Одеського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2014 року

по справі № 815/601/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гараж ХХІ»

до Державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Гараж XXI» звернулось до суду з адміністративним позовом до ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 30 грудня 2013 року №0001471550, №0001481550, №0001491550, №0001501550, №0001511550.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2014 року у даній справі позов задоволено з огляду на правомірність заявлених вимог.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у листопаді 2013 року TOB «Гараж XXI» подало до податкового органу уточнюючі декларації та розрахунки по податку на додану вартість за серпень, вересень, жовтень 2013 року.

10 грудня 2013 року податковим органом складено акт №3233/15-53-15-514/38352836 «Про результати камеральної перевірки даних, задекларованих TOB "Гараж XXI" у податковій звітності з податку на додану вартість за серпень 2013 року», на підставі якого 30 грудня 2013 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0001471550 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 1226586,00 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 306646,50 грн. за звітний період 08 місяців 2013 року по декларації №9074093057, зареєстрованої в органах ДПС 18 листопада 2013 року.

11 грудня 2013 року податковим органом складено акт №3267/15-53-15-514/38352836 «Про результати камеральної перевірки даних, задекларованих TOB «Гараж XXI» у податковій звітності з податку на додану вартість за жовтень 2013 року», на підставі якого 30 грудня 2013 року прийнято податкові повідомлення-рішення №0001481550 про зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 1211790,00 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 605895,00 грн. за звітний період 10 місяців 2013 року по декларації №9074489484, зареєстрованої в органах ДПС 19 листопада 2013 року, та №0001491550 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 157537,50 грн. (за основним платежем - 105025,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 52512,50 грн.).

Крім того, 11 грудня 2013 року податковим органом складено акт №3268/15-53-15-514/38352836 «Про результати камеральної перевірки даних, задекларованих TOB «Гараж XXI» у податковій звітності з податку на додану вартість за вересень 2013 року», на підставі якого 30 грудня 2013 року прийнято податкові повідомлення-рішення №0001501550 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 1316815,00 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 658407,5 грн. за звітний період 09 місяців 2013 року по декларації №9076973887, зареєстрованої в органах державної податкової служби 29 листопада 2013 року, та №0001511550 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 150010,50 грн. (за основним платежем - 100007,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 50003,50 грн.).

Задовольняючи позов, суди виходили з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно п.46.1 ст. 46 ПК України податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Згідно п.48.7 ст. 48 ПК України податкова звітність, складена з порушенням норм цієї статті, не вважається податковою декларацією.

Пунктом 49.9 ст. 49 передбачено, що за умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання контролюючим органом.

За умови дотримання вимог, встановлених статтями 48 і 49 цього Кодексу податкова декларація, надана платником, також вважається прийнятою: - за наявності на всіх аркушах, з яких складається податкова декларація та, за бажанням платника податків, на її копії, відмітки (штампу) контролюючого органу, яким отримана податкова декларація, із зазначенням дати її отримання, або квитанції про отримання податкової декларації у разі її подання засобами електронного зв'язку, або поштового повідомлення з відміткою про вручення контролюючому органу, у разі надсилання податкової декларації поштою; - у разі, якщо контролюючий орган із дотриманням вимог пункту 49.11 цієї статті не надає платнику податків повідомлення про відмову у прийнятті податкової декларації або у випадках, визначених цим пунктом, не надсилає його платнику податків у встановлений цією статтею строк.

У п.49.11 ст. 49 зазначено, що у разі подання платником податків до контролюючого органу податкової декларації, заповненої з порушенням вимог п.48.3 та п.48.4 ст. 48 цього Кодексу, такий контролюючий орган зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови: - у разі отримання такої податкової декларації, надісланої поштою або засобами електронного зв'язку, - протягом п'яти робочих днів з дня її отримання; - у разі отримання такої податкової декларації особисто від платника податку або його представника - протягом трьох робочих днів з дня її отримання.

Згідно п.200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п.200.4 ст. 200 ПК України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Пунктом 50.1 ст. 50 ПК України передбачено, що у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, податковим органом під час проведення камеральної перевірки податкової декларації з податку на додану вартість за серпень 2013 року, висновки якої викладені в акті №3233/15-53-15-514/38352836 від 10 грудня 2013 року, було встановлено, що в порушення п.200.4 ст.200 ПК України підприємство безпідставно задекларувало податок на додану вартість в сумі 1226586,00 грн. у ряд.22 декларації, внаслідок чого було завищено значення ряд.23.2 на суму 1226586,00 грн., оскільки в податковій декларації з податку на додану вартість за липень 2013 року в ряд.19 значення у розмірі 1226586,00 грн. не задекларовано.

Колегія суддів погоджується з думкою судів попередніх інстанцій стосовно необґрунтованості вказаних висновків податкового органу, оскільки вказана сума складається з суми ряд.19 та 20.2, а саме - 303968,00 грн. (від'ємне значення за липень 2013 року) та ряд.21, який складається з суми показників, що вказані в рядках 21.1 та 21.2 (від'ємне значення за попередні звітні періоди), суму 922618,00 грн., яка відображена у рядках 22 та 24.

Колегія суддів акцентує увагу на тому, що декларація за липень 2013 року була прийнята податковим органом без заперечень та її дані були перевірені під час проведення документальної позапланової перевірки, висновки якої викладені в акті №22254/15-514/38352836 від 23 жовтня 2013 року, згідно якого порушень при відображенні ТОВ «Гараж ХХІ» у декларації за липень 2013 року від'ємного значення з податку на додану вартість не встановлено.

Окрім цього, у висновках акта перевірки №3267/15-53-15-514/38352836 від 11 грудня 2013 року зазначено, що в порушення п.200.4 ст. 200 ПК України ТОВ «Гараж XXI» безпідставно задекларувало ряд. 21 в декларації за жовтень 2013 року в сумі 1316815,00 грн., внаслідок чого завищено рядок 23.1 у розмірі 1211790,00 грн. та занижено суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню та сплаті і бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду, у розмірі 105025,00 грн., у зв'язку з чим була здійснена камеральна перевірка даних, задекларованих ТОВ «Гараж ХХІ» у податковій звітності з податку на додану вартість за вересень 2013 року, про що складено акт №3268/15-53-15-514/38352836 від 11 грудня 2013 року.

При цьому, як було встановлено судами, 17 жовтня 2013 року підприємством було подано декларацію з податку на додану вартість за вересень 2013 року №9065721155 в якій задекларовано ряд. 24 у сумі 1316815,00 грн., а 31 жовтня 2013 року позивачем до податкового органу була подана декларація з податку на додану вартість за вересень 2013 року №9069423216, в якій відсутнє значення ряд. 24.

Разом з тим, ТОВ «Гараж ХХІ» уточнюючим розрахунком №9074069469 від 18 листопада 2013 року відновлено ряд.24 декларації у сумі 1316815,00 грн. за вересень 2013 року, а податковим органом, в свою чергу, уточнюючі декларації та розрахунки були прийняті, так як повідомлення про невідповідність декларацій та відмову у їх прийнятті в матеріалах справи відсутні.

За таких обставин, колегія суддів вважає правильними висновки судів попередніх інстанцій про те, що при поданні уточнюючого розрахунку, а саме - поновлення ряд. 24 у сумі 1316815,00 грн. за вересень 2013 року, свідчить про обґрунтоване визначення цієї суми в декларацію з податку на додану вартість за вересень 2013 року №9065721155, оскільки до цієї декларації позивачем декларувалось позитивне значення податку на додану вартість та його від'ємне значення.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, суди дійшли вірного висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області залишити без задоволення.

Ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2014 року та постанову Одеського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2014 року по справі № 815/601/14 залишити без змін.

Справу повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий підписГолубєва Г.К.Судді підпис Приходько І.В. підпис Сірош М.В.

Ухвала складена у повному обсязі 27.03.2015 р.