Ухвала суду № 43408167, 24.03.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" березня 2015 р. м. Київ К/800/16066/14

Вищий адміністративний суд України у складі:

головуючого суддіРозваляєвої Т. С. (суддя-доповідач),суддівМасліяґ В. І., Черпіцької Л. Т.,розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Державної служби надзвичайних ситуацій у Миколаївській області на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2014 року у справі за позовом Головного управління Державної служби надзвичайних ситуацій у Миколаївській області до Приватного підприємства "Шанс-Н" про застосування заходу реагування під час здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності,

встановив:

Головне управління Державної служби надзвичайних ситуацій у Миколаївській області звернулось з позовом до Приватного підприємства "Шанс-Н" про застосування заходу реагування під час здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2013 року позов задоволено: застосовано до Приватного підприємства «Шанс-Н» захід реагування у вигляді повного зупинення роботи об'єкта (приміщення для ремонту та обслуговування автомобілів), який розташований за адресою: м. Миколаїв, вул. Будівельників, 14/2.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2014 року скасовано постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2013 року та прийнято нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій просив скасувати його та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

В запереченнях відповідач просив залишити скаргу без задоволення.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Судами встановлено, що Центральним районним відділом у м. Миколаїв Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Миколаївській області на підставі наказу від 18 червня 2013 року № 126 та посвідчення на проведення перевірки від 12 вересня 2013 року № 199 здійснено планову перевірку додержання (виконання) вимог законодавства у сферах пожежної і техногенної безпеки, цивільного захисту суб'єктом господарювання ПП «Шанс - Н» у приміщенні для ремонту та обслуговування автомобілів, який розташований за адресою: м. Миколаїв, вул. Будівельників, 14/2.

За результатами перевірки виявлені порушення, викладені в акті перевірки додержання (виконання) вимог законодавства у сферах пожежної і техногенної безпеки, цивільного захисту, контролю за діяльністю аварійно-рятувальних служб від 19 вересня 2013 року № 182, а саме: 1) не проводиться навчання та перевірка знань посадових осіб з питань пожежної та техногенної безпеки у порядку, визначеному чинним законодавством (порушено п.п. 3.18, 3.19 Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених наказом МНС України від 19 жовтня 2004 року № 126, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 04 жовтня 2004 року за № 10009 (далі - НАПБ 19.10.2004), відповідно до яких усі працівники при прийнятті на роботу і за місцем роботи повинні проходити інструктажі з питань пожежної безпеки. Особи, яких приймають на роботу, пов'язану з підвищеною пожежною небезпекою, повинні попередньо (до початку самостійного виконання роботи) пройти спеціальне навчання (пожежно-технічний мінімум); навчання та перевірка знань посадових осіб з питань пожежної безпеки проводиться у порядку, встановленому законодавством. Такий порядок визначено наказом МНС України від 29 вересня 2003 року № 368 «Про затвердження Переліку посад, при призначенні на які особи зобов'язані проходити навчання і перевірку знань з питань пожежної безпеки, та порядку їх організації і Типового положення про інструктажі, спеціальне навчання та перевірку знань з питань пожежної безпеки на підприємствах, в установах та організаціях України», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 11 грудня 2003 року за № 1147/8468) (порушення 1); 2) не виконані заміри опору ізоляції електромережі на розтікання струму (порушено п. 5.1.34 НАПБ 19 жовтня 2004 року, згідно з яким замір опору ізоляції електричних мереж та електроустановок має проводитися в особливо вологих та жарких приміщеннях, у зовнішніх установках, а також у приміщеннях із хімічно активним середовищем у повному обсязі не рідше 1 разу на рік, в інших випадках - 1 раз на 2 роки, якщо інші терміни не обумовлені правилами технічної експлуатації) (порушення 2); 3) з'єднання, відгалуження та окінцювання жил проводів і кабелів в приміщенні для ремонту та обслуговування автомобілів не здійснюються за допомогою опресування, зварювання, паяння або затискачів (гвинтових, болтових тощо) (порушено п. 5.1.7 НАПБ 19 жовтня 2004 року, яким передбачено, що з'єднання, відгалуження та окінцювання жил проводів і кабелів мають здійснюватися за допомогою опресування, зварювання, паяння або затискачів (гвинтових, болтових тощо). Місця з'єднання жил проводів і кабелів, а також з'єднувальні та відгалужувальні затискачі повинні мати мінімальний перехідний опір, щоб уникнути їх перегрівання і пошкодження ізоляції стиків. Струм втрат ізоляції стиків повинен бути не більше струму втрат ізоляції цілих жил цих проводів і кабелів) (порушення 3); 4) в приміщення для ремонту та обслуговування автомобілів електричні розетки встановлені на горючу основу без підкладання під них суцільного негорючого матеріалу, що виступає за габарити апарату не менше ніж на 0,01 м (порушено п. 5.1.27 НАПБ 19 жовтня 2004 року, положеннями якого передбачено, що електророзетки, вимикачі, перемикачі та інші подібні апарати можуть встановлюватися на горючі основи (конструкції) лише з підкладанням під них суцільного негорючого матеріалу, що виступає за габарити апарата не менше ніж на 0,01 м) (порушення 4); 5) в приміщенні для ремонту та обслуговування автомобілів допускається застосування саморобних некаліброваних плавких вставок (порушено п. 5.1.5 НАПБ 19 жовтня 2004 року, відповідно до якого плавкі вставки запобіжників повинні бути калібровані із зазначенням на клеймі номінального струму вставки (клеймо ставиться заводом-виготовлювачем або електротехнічною лабораторією). Застосування саморобних некаліброваних плавких вставок забороняється) (порушення 5); 6) в приміщенні для ремонту та обслуговування автомобілів розподільчі коробки електричної мережі не закриті кришками з негорючого матеріалу (порушено п. 5.1.8 НАПБ 19 жовтня 2004 року, згідно з яким в електропроводках вибухонебезпечних і пожежонебезпечних зон слід застосовувати відгалуджувальні та з'єднувальні коробки з негорючих або важкогорючих матеріалів. Ці коробки повинні бути постійно закриті кришками із зазначених матеріалів) (порушення 6); 7) в приміщенні для ремонту та обслуговування автомобілів використовуються тимчасові ділянки електричної мережі (порушено п. 5.1.9 НАПБ 19 жовтня 2004 року відповідно до якого улаштування та експлуатація тимчасових електромереж не дозволяється) (порушення 7); 8) не здійснено захист приміщення для ремонту та обслуговування автомобілів від прямих попадань блискавки і вторинних її проявів (порушено п. 5.1.35 НАПБ 19 жовтня 2004 року, згідно з яким захист будівель, споруд та зовнішніх установок від прямих попадань блискавки і вторинних її проявів має виконуватися відповідно до вимог РД 34.21.122-87 «Инструкция по устройству молниезащиты зданий и сооружений») (порушення 8); 9) приміщення для ремонту та обслуговування автомобілів не забезпечене необхідною кількістю води для здійснення пожежогасіння (виходячи з вимог будівельних норм та інших нормативних документів) (порушено п. 6.3.1.1 НАПБ 19 жовтня 2004 року положеннями якого передбачено, що кожне підприємство повинно бути забезпечене необхідною кількістю води для здійснення пожежогасіння (виходячи з вимог будівельних норм та інших нормативних документів) (порушення 9); 10) приміщення для ремонту та обслуговування автомобілів не забезпечене первинними засобами пожежогасіння: вогнегасниками, ящиками з піском, бочками з водою, покривалами з негорючого теплоізоляційного матеріалу, пожежними відрами, совковими лопатами, пожежним інструментом (гаками, ломами, сокирами тощо), які використовуються для локалізації пожеж у їх початковій стадії розвитку відповідно до вимог та норм (порушено п. 6.4.8 НАПБ 19 жовтня 2004 року, відповідно до яких будівлі, споруди, приміщення, технологічні установки повинні бути забезпечені первинними засобами пожежогасіння: вогнегасниками, ящиками з піском, бочками з водою, покривалами з негорючого теплоізоляційного матеріалу, пожежними відрами, совковими лопатами, пожежним інструментом (гаками, ломами, сокирами тощо), які використовуються для локалізації і ліквідації пожеж у їх початковій стадії розвитку) (порушення 10); 11) пожежні щити не в повній мірі забезпечені засобами пожежогасіння: вогнегасниками, ящиками з піском, бочками з водою, покривалами з негорючого теплоізоляційного матеріалу, пожежними відрами, совковими лопатами, пожежним інструментом (гаками, ломами, сокирами тощо), які використовуються для локалізації і ліквідації пожеж у їх початковій стадії розвитку (порушено п. 6.4.11 НАПБ 19 жовтня 2004 року, згідно з положеннями якого для розміщення первинних засобів; пожежогасіння; у виробничих, складських, допоміжних приміщеннях, будівлях, спорудах, а також на території підприємств, як правило, повинні встановлюватися спеціальні пожежні щити (стенди). На пожежних щитах (стендах) повинні розміщуватися ті первинні засоби гасіння пожежі, які можуть застосовуватися в даному приміщенні, споруді, установці) (порушення 11).

У зв'язку з виявленими порушеннями позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з встановленого факту порушень, що дає підстави для застосування заходів, визначених в позові.

Суд апеляційної інстанції не погодився з висновками суду першої інстанції та прийняв рішення про відмову в позові, встановивши, що відповідачем усунуто виявлені позивачем порушення.

Колегія суддів не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій.

Згідно із ч. 7 ст. 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" у разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п'яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу, а у випадках, передбачених законом, також звертається у порядку та строки, встановлені законом, до адміністративного суду з позовом щодо підтвердження обґрунтованості вжиття до суб'єкта господарювання заходів реагування, передбачених відповідним розпорядчим документом.

Відповідно до п. 12 ст. 67 Кодексу цивільного захисту України орган виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, звертається до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень окремих виробництв, виробничих дільниць, експлуатації будівель, об'єктів, споруд, цехів, дільниць, тощо якщо ці порушення створюють загрозу життю та здоров'ю людей.

Підстави для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг передбачені, зокрема, статтею 68 Кодексу цивільного захисту України. Так, повністю або частково зупинити виробництво (виготовлення), реалізацію продукції, виконання робіт, надання послуг можливо лише у тому випадку, коли порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки створюють загрозу життю та здоров'ю людей.

Статтею 70 Кодексу цивільного захисту України закріплено категорії порушень, тому поняття "створюють загрозу життю і здоров'ю людей" є оціночним, яке в межах наданих повноважень може визначити спеціально уповноважений орган, яким є Державна служба України з надзвичайних ситуацій. Суд погоджується з висновками контролюючого органу про те, що виявлені за результатами перевірки відповідача порушення у сферах пожежної і техногенної безпеки, цивільного захисту створюють загрозу життю і здоров'ю людей.

Згідно зі ст. 4 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" повне або часткове зупинення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг допускається за постановою адміністративного суду, ухваленою за результатами розгляду позову органу державного нагляду (контролю) щодо застосування заходів реагування.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав, визначених у статтях 68, 70 Кодексу цивільного захисту України, для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п'яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.

Таким чином, суд касаційної інстанції не погоджується з доводами відповідача, що позивач звернувся з порушенням порядку застосування заходів реагування шляхом звернення до суду.

Водночас, колегія суддів касаційної інстанції звертає увагу, що підстава для застосування заходів реагування має бути підтверджена та існувати на день винесення судового рішення відповідно до загальних приписів глави 60 КАС України.

У іншому випадку, а саме: після винесення судом першої інстанції постанови про вжиття заходів, - особа може подати заяву про скасування цих заходів реагування, тобто в іншому, спеціальному порядку відповідно до статей 183-2, 183-6 КАС України та Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".

Згідно із ст. 159 КАС України судові рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Вказану норму слід розуміти так, що судове рішення є законним, якщо воно ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права, порушення яких є підставою для скасування чи зміни судового рішення судом вищої інстанції. Це випливає з конституційного принципу законності (пункт 1 частини третьої статті 129 Конституції України, стаття 9 КАС України). При цьому законність необхідно трактувати не суто формально - як дотримання вимог закону, а у ширшому значенні - у світлі верховенства права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені під час судового розгляду справи (у судовому засіданні, у порядку скороченого чи письмового провадження) з урахуванням вимог статті 70 КАС України щодо належності та допустимості доказів або обставин, які не підлягають доказуванню, та висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними.

Зокрема, судове рішення має міститись пояснення (мотиви), чому суд вважає ту чи іншу обставину доведеною або не доведеною, чому суд врахував одні докази, але не взяв до уваги інших доказів, чому обрав ту чи іншу норму права (закону), а також чому застосував чи не застосував встановлений нею той чи інший правовий наслідок. Кожен доречний і важливий аргумент особи, яка бере участь у справі, повинен бути проаналізований і одержати відповідь суду.

Між тим, розглянувши спір, суд першої інстанції не вжив передбачених законом заходів, необхідних для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо надання оцінки доводам відповідача стосовно усуненням ним фактів порушення, що встановлені в акті перевірки, відповідно до ч. 4 ст. 11 КАС України.

Суд апеляційної інстанції не виправив помилки суду першої інстанції, обмежився лише посиланням на план заходів усунення недоліків, виявлених в ході перевірки підприємства, при цьому без дослідження первинних доказів, які підтверджують обставини, викладені в цьому плані з огляду на те, що цей документ є одностороннім.

Таким чином, неповнота у встановленні фактичних обставин справи привела до порушення судами норм процесуального права, що, в свою чергу, не дає можливості суду касаційної інстанції визначитись в правильності правової позиції оцінки позовних вимог, проведеної судами попередніх інстанцій.

Під час нового розгляду судам необхідно виправити недоліки, що стали підставою для скасування їх рішень.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Касаційну скаргу Головного управління Державної служби надзвичайних ситуацій у Миколаївській області задовольнити частково.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2013 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2014 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.

Судді: