Ухвала суду № 43408140, 26.03.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 березня 2015 року м. Київ К/800/49726/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Шведа Е.Ю.,

суддів Горбатюка С.А.,

Мороз Л.Л.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за

касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Київстар»

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 09 вересня 2014 року

у справі № 826/7217/14

за позовом Приватного акціонерного товариства «Київстар»

до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Київській області

про визнання протиправними та скасування припису та постанови,

встановив:

Приватне акціонерне товариство «Київстар» (далі - ПрАТ «Київстар») звернулось до суду з адміністративним позовом до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Київській області (далі - Держархбудінспекція в Київській області), в якому просило визнати протиправним та скасувати припис № С-3004/1 про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 30 квітня 2014 року; визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу за порушення у сфері містобудівної діяльності від 08 травня 2014 року № 3-0805/6-7/10-37/0805/08/04.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 червня 2014 року позов задоволено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 09 вересня 2014 року постанову суду першої інстанції скасовано, ухвалено нову постанову, якою у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі постанову суду першої інстанції. Доводи касаційної скарги мотивовані тим, що відповідач здійснив позапланову перевірку з перевищенням повноважень, оскільки підстави для її проведення відсутні, тому складені за наслідками такої перевірки акт, протокол та прийняті оскаржувані припис і постанову вважає незаконними. На думку позивача Порядок здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 р. N 553 не розповсюджується на спірні правовідносини, оскільки стосується тільки перевірки об'єктів IV, V категорії складності. Зазначає, що будівництво об'єкта, що перевірявся, може бути проведено за відсутності документа, що засвідчує право власності чи користування земельною ділянкою. Також зазначає, що органи держархбудінспекції не наділені повноваженнями визначати категорію складності об'єкта будівництва, тому віднесення перевіряємого об'єкта до ІІІ категорії складності є незаконним.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, суд дійшов наступного висновку.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до доручення Державної архітектурно-будівельної інспекції України № 40-17/10-1472 від 17 квітня 2014 року та направлення на проведення позапланової перевірки від 22 квітня 2014 року № 1131.14/08/01, Держархбудінспекцією в Київській області проведено позапланову перевірку об'єкта будівництва - мережі стільникового зв'язку ПрАТ «Київстар» (базова станція мобільного зв'язку), UА № 3662 на вул. Шевченка, с. Петропавлівська Борщагівка, Києво-Святошинського району Київської області.

За результатами вказаної перевірки складено акт перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил від 30 квітня 2014 року, яким встановлено, зокрема, що декларація про початок виконання будівельних робіт з будівництва мережі стільникового радіотелефонного зв'язку ПрАТ «Київстар», пусковий комплекс (базова станція мобільного зв'язку) UA № 3662 на вул. Шевченка, с. Петропавлівська-Боршагівка, Києво-Святошинського району Київської області зареєстрована Державною архітектурно-будівельною інспекцією України 15 квітня 2014 року за № ІУ 0833141050001.

Замовником будівництва, ПрАТ «Київстар», в декларації про початок виконання будівельних робіт з будівництва мережі стільникового радіотелефонного зв'язку ПрАТ «Київстар», пусковий комплекс (базова станція мобільного зв'язку) UA № 3662 на вул. Шевченка, с. Петропавлівська-Боршагівка, Києво-Святошинського району Київської області, підставою використання земельної ділянки під будівництво зазначено договір оренди від 01 березня 2014 року (реєстраційний номер UA 3662), а фактично, зазначений договір є договором на надання послуг з утримання обладнання, а саме утримання обладнання станції мережі стільникового зв'язку та антенно-фідерних пристроїв, що є поданням недостовірних даних в декларації про початок виконання будівельних робіт № ІУ 0833141050001 від 15 квітня 2014 року, чим порушено вимоги ст. 34, 36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Крім того, за результатами проведеної перевірки складено протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 30 квітня 2014 року № 1-Л-З3004/158, яким зафіксовано вчинення позивачем правопорушення, що і в акті перевірки, за що передбачено відповідальність п. 4 ч. 2 ст. 2 Закону України «Про правопорушення у сфері містобудівної діяльності».

Також за результатами перевірки видано припис від 30 квітня 2014 року № С-3004/1 про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, в якому вимагається усунути допущені правопорушення до 02 червня 2014 року згідно з вимогами чинного законодавства.

За встановлені правопорушення на підставі зазначених акту перевірки, протоколу та припису Держархбудінспекцією в Київській області прийнято постанову про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 08 травня 2014 року № 3-0805/6-7/10-37/0805/08/04, згідно з якою позивача визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого п. 4 ч. 2 ст. 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» та накладено штраф у розмірі 109620 грн.

Позивач, вважаючи зазначені припис та постанову протиправними, звернувся до суду з позовом про їх скасування.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, виходив з того, що будівництво базової станції може бути проведено за відсутності документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою, посилаючись на висновок експерта, встановив, що об'єкт будівництва має І категорію складності, а не ІІІ - як встановлено відповідачем, що і стало підставою для скасування спірних рішень відповідача.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції, виходив з того, що під час розгляду справи підтверджено факт зазначення в декларації про початок виконання будівельних робіт недостовірних відомостей. Приймаючи спірні рішення, відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений законодавством України.

Суд касаційної інстанції погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції та зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» замовник має право виконувати будівельні роботи після реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю декларації про початок виконання будівельних робіт - щодо об'єктів будівництва, що належать до I - III категорій складності.

Ч. 8 ст. 36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачено, що замовник відповідно до закону несе відповідальність за повноту та достовірність даних, зазначених у поданій ним декларації про початок виконання будівельних робіт, та виконання будівельних робіт без зареєстрованої декларації..

П. 4 ч. 2 ст. 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» передбачена відповідальність, зокрема, за наведення недостовірних даних у декларації про початок виконання будівельних робіт.

Так, відповідно до абз. 4 п. 4 ч. 2 ст. 2 вказаного закону суб'єкти містобудування, які є замовниками будівництва об'єктів (у разі провадження містобудівної діяльності), або ті, що виконують функції замовника і підрядника одночасно, несуть відповідальність у вигляді штрафу за такі правопорушення: виконання будівельних робіт без реєстрації декларації про початок виконання таких робіт, а також наведення недостовірних даних у зазначеній декларації на об'єктах III категорії складності - у розмірі дев'яноста мінімальних заробітних плат.

Як встановлено перевіркою та підтверджено судом апеляційної інстанції, позивач, подаючи декларацію про початок виконання будівельних робіт, зазначив в ній недостовірні відомості, вказавши, що підставою для використання земельної ділянки є договір оренди від 01 березня 2014 року в той час як вказаний договір, насправді, є договором про надання послуг з утримання обладнання станції мережі стільникового зв'язку та антенно-фідерних пристроїв.

Порядок здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 р. N 553 (далі - Порядок № 553) визначає процедуру здійснення заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, а також визначає процедуру здійснення заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері ліцензійних умов провадження господарської діяльності, пов'язаної з будівництвом об'єкта архітектури, який за складністю архітектурно-будівельного рішення та (або) інженерного обладнання належить до IV і V категорії складності (п. 1).

Тому, доводи позивача, що порядок № 553 не поширюється на правовідносини щодо перевірки органами державного архітектурно-будівельного контролю об'єктів ІІІ категорії складності ґрунтуються на помилковому тлумаченні норм права, у зв'язку з чим є безпідставними та не приймаються судом до уваги.

Відповідно до змісту п. 7 Порядку № 553 підставою для проведення позапланової перевірки є, зокрема, необхідність проведення перевірки достовірності даних, наведених у повідомленні та декларації про початок виконання підготовчих робіт, повідомленні та декларації про початок виконання будівельних робіт, декларації про готовність об'єкта до експлуатації, протягом трьох місяців з дня подання зазначених документів.

П. 16 Порядку № 553 за результатами державного архітектурно-будівельного контролю посадовою особою інспекції складається акт перевірки відповідно до вимог, установлених цим Порядком.

У разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, крім акта перевірки, складається протокол разом з приписом усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил або приписом про зупинення підготовчих та будівельних робіт, які виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт (п. 17 Порядку № 553).

Постанова про накладення штрафу складається у трьох примірниках. Перший примірник постанови у триденний строк після її прийняття вручається під розписку суб'єкту містобудування (керівнику або уповноваженому представнику суб'єкта містобудування) або надсилається рекомендованим листом з повідомленням, про що робиться запис у справі. Два примірники залишаються в інспекції, яка наклала штраф (п. 22 Порядку № 553).

Як встановлено судами, декларація про початок виконання будівельних робіт зареєстрована Державною архітектурно-будівельною інспекцією України 15 квітня 2014 року за № ІУ 0833141050001, що і стало підставою для проведення відповідачем позапланової перевірки, відповідно до направлення для проведення позапланової перевірки від 22 квітня 2014 року № 1131.14/08/01, що спростовує доводи позивача про відсутність підстав для її проведення та незаконності акту, протоколу, складених за результатами її проведення.

Посилання позивача на ч. 4 ст. 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», як на підставу, що дозволяє будівництво об'єкта за відсутності документа, що засвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, є безпідставним з огляду на наступне.

Суд касаційної інстанції не заперечує, що норма ч. 4 ст. 34 «Про регулювання містобудівної діяльності» дозволяє у випадках, що в ній передбачені, здійснювати будівництво об'єктів на замовлення органів державної влади та органів місцевого самоврядування на відповідних землях державної чи комунальної власності за відсутності документа, що засвідчує право власності чи користування земельною ділянкою. Однак, наведене не спростовує обставину зазначення позивачем в декларації про початок виконання будівельних робіт недостовірних відомостей щодо договору оренди земельної ділянки.

Щодо доводів позивача про відсутність у органів держархбудконтролю повноважень визначати категорію складності об'єкта будівництва, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 32 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» усі об'єкти будівництва за складністю архітектурно-будівельного рішення та/або інженерного обладнання поділяються на I, II, III, IV і V категорії складності.

Категорія складності об'єкта будівництва визначається відповідно до будівельних норм та державних стандартів на підставі класу наслідків (відповідальності) такого об'єкта будівництва.

Віднесення об'єкта будівництва до тієї чи іншої категорії складності здійснюється проектною організацією і замовником будівництва.

Порядок віднесення об'єктів до IV і V категорій складності визначається Кабінетом Міністрів України.

При цьому, відповідно до п. 7 Порядку віднесення об'єктів будівництва до IV і V категорій складності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2011 р. N 557 під час проведення державного архітектурно-будівельного контролю на об'єктах самочинного будівництва (у разі відсутності проектної документації) категорія складності таких об'єктів визначається посадовими особами Держархбудінспекції та її територіальних органів, а в разі необхідності - шляхом проведення експертизи експертною організацією чи експертом, що має відповідний сертифікат

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що ст. 32 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» встановлює загальне правило визначення категорії складності об'єкта будівництва. У випадках же, коли проектна документація на об'єкт будівництва відсутня чи об'єкт їй не відповідає, віднесення такого об'єкта будівництва до тієї чи іншої категорії складності належить до компетенції органу державного архітектурно-будівельного контролю, а саме Державної архітектурно-будівельної інспекції України та її територіальних органів, що спростовує відповідні доводи позивача.

Державна архітектурно-будівельна інспекція України (на сьогодні - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю) за змістом статей 6, 7 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» здійснює управління у сфері містобудівної діяльності, зокрема контроль за дотриманням законодавства, вимог будівельних норм, державних стандартів і правил, положень містобудівної документації всіх рівнів, вихідних даних для проектування об'єктів містобудування, проектної документації.

Визначення категорії складності об'єкта будівництва за відсутності проектної документації, у якій би було зазначено відповідну категорію, не віднесено до компетенції жодного іншого державного органу. Отже, відповідач наділений повноваженнями визначати категорію складності об'єкта будівництва, що спростовує відповідні доводи позивача.

З урахуванням тієї обставини, що позивач в декларації про початок виконання будівельних робіт сам зазначив інформацію, що об'єкт будівництва відноситься до ІІІ категорії складності, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав вважати помилковим визначення категорії складності об'єкта будівництва відповідачем.

Разом з тим, суд касаційної інстанції враховує ту обставину, що позивач звертався до відповідача з листом, в якому просив виправити описку в поданій ним декларації, зазначивши, що об'єкт будівництва відноситься до І категорії складності, а не до ІІІ. Однак, такий лист обґрунтовано не взято судом апеляційної інстанції до уваги, як на підставу задоволення позову, з огляду на те, що з вказаним листом позивач звернувся 21 травня 2014 року, тобто після прийняття спірних рішень Держархбудінспекції в Київській області. З цих же підстав суд апеляційної інстанції обґрунтовано не врахував висновок експерта від 05 червня 2014 року № 0862, яким встановлено, що об'єкт будівництва віднесено саме до І категорії складності, оскільки суд оцінює дії, бездіяльність, рішення суб'єкта владних повноважень саме на день їх вчинення, прийняття рішення.

Станом на 30 квітня 2014 року (день видання припису) та 08 травня 2014 року (день прийняття постанови) Держархбудінспекція в Київській області не мала інформації, яка б могла перешкодити прийняттю оскаржуваних припису та постанови та/або спростовувала обставини, встановлені позаплановою перевіркою.

З урахування встановлених обставин, відсутності доказів, які б могли спростувати зазначення в декларації про початок виконання будівельних робіт недостовірних даних, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що оскаржувані припис та постанова відповідача прийняті з дотриманнями вимог, на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову. Судом апеляційної інстанції ухвалено обґрунтоване рішення, яке постановлене з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням викладеного, доводи касаційної скарги спростовуються викладеними вище нормами права та встановленими обставинами справи, у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення та скасування оскаржуваного судового рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Відповідно до ч. 3 ст. 2201 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 220, 2211, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

у х в а л и в:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Київстар» відхилити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 09 вересня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України та не підлягає оскарженню, проте може бути переглянута з підстав, у строк та у порядку, визначених статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: