Ухвала суду № 43408116, 24.03.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24.03.2015р. м. Київ К/800/14562/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.

Суддів Борисенко І.В.

Кошіля В.В.,

за участю секретаря - Калініна О.С.

та представників сторін:

від позивача - Соколов С.В.,

від відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.12.2013

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.02.2014

у справі № 826/19379/13-а

за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ЕйЕмДжиГруп"

до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у

м. Києві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.12.2013, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.02.2014, задоволено позов: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 29.11.2013 №0005512220.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами скаржника не погодився, просив скаргу залишити без задоволення, оскаржувані рішення - без змін.

В судове засідання з'явився представник відповідача. Представник позивача в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом було проведено планову виїзну перевірку ПрАТ «СК «ЕйЕмДжи Груп» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 по 31.12.2012, за результатами якої складено акт від 15.11.2013 № 1526/2202/20783470, у висновках якого зафіксовано порушення позивачем вимог підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», підпункту 135.5.14, пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 5 461 853,58 грн.

На підставі акта перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 29.11.2013 № 0005512220, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток страхових організацій на загальну суму 4 126 992,21 грн., в т.ч. основний платіж - 3 427 037,45 грн. та штрафні (фінансові) санкції 699 954,76 грн.

Колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновками судів про скасування зазначеного повідомлення-рішення, враховуючи наступне.

Матеріали справи свідчать, що між позивачем та його контрагентами - ПрАТ «СК «Прогрес-Фонд», ТДВ «Страховик», ТДВ «СПК «Впевненість-Безпека» та ТДВ «СК «Відродження України» було укладено договори, предметом яких є загальні умови конкретних договорів перестрахування, які сторони мають намір укласти надалі. Кожна зі сторін, що підписала договір, може приймати від іншої сторони або передавати їй на перестрахування ризики, відповідно до видів страхування, зазначених в ліцензіях сторін. На підставі цих договорів, сторони можуть укладати договори факультативного перестрахування (ковер-ноти, сліпи) окремо по кожному ризику (чи групі ризиків). Ковер-ноти є невід'ємними частинами договорів.

Також, судами встановлено, що в ході виконання вищезазначених договорів ретроцесії позивач уклав ряд договорів перестрахування (ковер-ноти), які були зареєстровані Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.

Як вбачається з акта перевірки, відповідач дійшов висновку, що позивач по взаємовідносинам з вказаними контрагентами, у період з IV кварталу 2009 по 2012 рік, занизив суму фактично отриманих (нарахованих) та задекларованих страховиком доходів від діяльності іншої, ніж страхова на суму 25 091 999,00 грн. шляхом здійснення передачі страхових ризиків страховим компаніям, які задіяні у схемах мінімізації податкових зобов'язань та не забезпечують реальний захист прийнятих ризиків.

Разом з тим, в матеріалах справи наявні платіжні доручення, які свідчать про перерахунок коштів на банківські рахунки ПрАТ «СК «Прогрес-Фонд» у сумі 13 049 105,33 грн., ТДВ «Страховик» - у сумі 8 776 106,90 грн., ТДВ «СПК «Впевненість-Безпека» - у сумі 881 757,81 грн. та ТДВ «СК «Відродження України» - у сумі 2 385 028,64 грн.

В матеріалах справи відсутні докази встановлення податковим органом обставин на підтвердження того, що укладаючи спірні договори, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угод позивачем з вказаними контрагентами, що мали місце під час здійснення позивачем підприємницької діяльності.

Також, судами встановлено, що на момент здійснення спірних господарських операцій контрагенти позивача - ТДВ «СПК «Впевненість-безпека», ТДВ «Страховик» (ТДВ «СК «Сяйво»), ТДВ «СК «Рада (ТДВ «СК «Відродження України») та ПрАТ «СК «Прогрес-фонд» знаходились у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та не перебувають в процесі припинення. Вироки суду у кримінальних справах, якими б встановлювався факт фіктивності вказаних юридичних осіб, відсутні.

Відповідно до підпункту 135.5.14 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), інші доходи включають суми коштів (інших видів компенсації), отримані платником податку як оплата товарів (виконаних робіт, наданих послуг), відвантажених у період перебування такого платника на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності, з яких не був сплачений єдиний податок, включаються до доходу (без урахування сум податку на додану вартість, що надійшли у вартості таких товарів (виконаних робіт, наданих послуг) у звітному податковому періоді отримання таких коштів (інших видів компенсації).

Згідно з положеннями підпункту 291.5.4 пункту 291.5 статті 291 Податкового кодексу України, не можуть бути платниками єдиного податку: страхові (перестрахові) брокери, банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії, інші фінансові установи, визначені законом; реєстратори цінних паперів.

Відповідно до пункту 1 підпункту 156.1.1 пункту 156.1 статті 156 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування під доходом від страхової діяльності розуміється сума доходів страховика, нарахована протягом звітного періоду, у тому числі (але не виключно) у вигляді страхових платежів, страхових внесків, страхових премій, нарахованих страховиком за договорами страхування, співстрахування і перестрахування ризиків на території України або за її межами протягом звітного періоду, зменшених з урахуванням вимог цього підпункту на суму страхових платежів, страхових внесків, страхових премій, нарахованих страховиком за договорами перестрахування. При цьому страхові платежі, страхові внески, страхові премії за договорами співстрахування включаються до складу доходів страховика (співстраховика) тільки в розмірі його частки страхової премії, передбаченої договором співстрахування.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що страхові платежі, отримані від страхувальників за договорами страхування, позивач правомірно відніс до доходів, отриманих від страхової діяльності та здійснив їх оподаткування за правилами підпункту 156.2.1 пункту 156.2 статті 156 Податкового кодексу України, що відповідає вимогам законодавства.

За наведених обставин, у відповідача були відсутні підстави для визначення позивачу грошового зобов'язання з податку на прибуток спірним податковим повідомленням-рішенням від 29.11.2013 № 0005512220.

Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, колегією суддів відхиляються, оскільки вони не спростовують обставин, що на підставі належних та допустимих доказів встановлені судами попередніх інстанцій.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись ст. ст. 221, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.12.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.02.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль