Ухвала суду № 43408077, 04.03.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"04" березня 2015 р. м. Київ К/9991/26420/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

за участю: секретаря Кохан О.С.,

представника позивача Конусь О.М.,

представника відповідача Величко І.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Красилівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 21.11.2011 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21.03.2012 по справі №2270/12274/11 за позовом Приватного підприємства «Укрпродекспорт» до Красилівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області про скасування податкових повідомлень-рішень.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., пояснення представників сторін, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 21.11.2011, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21.03.2012, позовні вимоги Приватного підприємства «Укрпродекспорт» до Красилівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області про скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення від 10.05.2011 №0000392300, №0000382300, №0000402300.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Красилівська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області 10.04.2011 звернулось з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 18.04.2012 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 21.11.2011 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21.03.2012, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, пункту 1.32 статті 1, пункту 5.1, підпунктів 5.3.6, 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», статей 69, 70, 79, 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до приписів статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України здійснено заміну відповідача - Старокостянтинівського відділення Красилівської міжрайонної державної податкової інспекції Хмельницької області Державної податкової служби її правонаступником - Красилівською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області.

Перевіривши матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Старокостянтинівською об'єднаною державною податковою інспекцією проведено виїзну планову перевірку Приватного підприємства «Укрпродекспорт» з питань дотримання вимог податкового, валютного і іншого законодавства за період з 01.01.2010 по 31.12.2010.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог підпункту 7.4.1 пункту 7.4, підпунктів 7.7.2 та 7.7.7 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», пункту 1.32 статті 1, пункту 5.1, підпунктів 5.3.6 та 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

За результатами перевірки Старокостянтинівською об'єднаною державною податковою інспекцією складено акт від 15.04.2011 №449\231\35190283 та прийнято податкові повідомлення-рішення від 10.05.2011 №0000392300, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем - 15923,00грн. і за штрафними (фінансовими) санкціями - 3981,00грн.; від 10.05.2011 №0000382300, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем - 35435,00грн. і за штрафними (фінансовими) санкціями - 8859,00грн.; від 10.05.2011 №0000402300, яким визначено завищення бюджетного відшкодування ПДВ у розмірі 325000,00грн.

Щодо висновку податкового органу про завищення позивачем бюджетного відшкодування ПДВ, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Згідно з підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з підпунктом 7.4.5. пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту.

Платник податку на додану вартість має право на бюджетне відшкодування лише за відсутності законодавчо визначених обставин, які б позбавляли платника податку (покупця) права на формування податкового кредиту, та за умови фактичної сплати податку на додану вартість в ціні товару (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

За результатами розгляду справи судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем до складу податкового кредиту вересня 2009 року включено суми ПДВ у розмірі 325000,00грн. за податковою накладною від 30.09.2009 №3699, виписаною Відкритим акціонерним товариством «Молочник». Факт оплати позивачем товару підтверджується платіжними дорученнями від 02.09.2009 №507 та від 15.09.2009 №532, поставка товару підтверджена розхідними накладними від 30.03.2010 №МО-00808 та від 30.03.2010 №МО-00809.

Натомість відповідачем не надано доказів на підтвердження протиправності формування позивачем податкового кредиту за відповідними операціями та відповідно завищення ним сум бюджетного відшкодування.

Щодо висновку податкового органу про завищення позивачем валових витрат та податкового кредиту за результатами операцій з оренди приміщень та отримання маркетингових послуг, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Відповідно до пункту 1.32 статті 1 зазначеного Закону господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Дозволяючи платнику податку зменшувати оподатковуваний прибуток на суму валових витрат, законодавець робить наголос на тому, що такими витратами є витрати, що здійснюються як компенсація вартості товарів (робіт, послуг) які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності (пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

З використанням товарів (послуг) в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності платника податку підпункт 7.4.1 пункт 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» пов'язує право платника податку на включення до податкового кредиту сум ПДВ, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (послуг).

З матеріалів справи вбачається, що позивачем було віднесено до складу валових витрат та податкового кредиту вартість оренди приміщення у Закритого акціонерного товариства «Укрпрофоздоровниця», а також включено до складу валових витрат вартість маркетингових послуг, що надавалися ФОП ОСОБА_3

Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій вказали на те, що оренда приміщення у Закритого акціонерного товариства «Укрпрофоздоровниця» була пов'язана з господарською діяльністю позивача, натомість надані позивачем документи на підтвердження отриманих маркетингових послуг містять узагальнені дані та не підтверджують зв'язок таких послуг з господарською діяльністю Приватного підприємства «Укрпродекспорт», проте суди дійшли висновку, що рішення підлягає скасуванню повністю, оскільки не може бути частково скасоване у зв'язку із втратою ним цілісності.

Разом з тим, зазначені висновки судів попередніх інстанцій є передчасним та помилковим з наступних підстав.

Так, судами не було перевірено в повній мірі факт безпосереднього зв'язку витрат на оплату оренди приміщень та маркетингових послуг з господарською діяльністю платника податків, який може бути встановлений з врахуванням якісних характеристик послуг, які б однозначно свідчили про призначення наданих послуг для використання в господарській діяльності платника податків, відповідали б змісту цієї діяльності.

Окрім того, у випадку встановлення за результатами розгляду справи відсутності зв'язку певних операцій з господарською діяльністю позивача, сума донарахувань за відповідне порушення має бути виокремлена із загальної суми за відповідним податковим повідомленням-рішенням.

Разом з тим, судами попередніх інстанцій зазначене залишено поза увагою, обставини справи встановлені неповно, що і потягло за собою прийняття судових рішень, які не відповідають вимогам статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини другої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливлюють встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Оскільки встановлення нових обставин вимагає дослідження доказів, що знаходиться поза межами касаційного розгляду справи, встановлених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, справа підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції із скасуванням ухвалених судових рішень судів попередніх інстанцій як таких, що не відповідають статті 159 цього Кодексу.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, повно і всебічно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, вирішити чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.

Керуючись статтями 55, 160, 210, 220, 221, 223, 227, 230, 231, частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Красилівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області задовольнити частково.

Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 21.11.2011 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21.03.2012 по справі №2270/12274/11 скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ Л.І. Бившева

___ А.М. Лосєв