Ухвала суду № 43408066, 04.03.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04.03.2015р. м. Київ К/9991/46021/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

розглянула в письмовому провадженні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 13.12.2010 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 07.12.2011 по справі №2а-6092/10/1570 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Монтек» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва про скасування податкового повідомлення-рішення.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 13.12.2010, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 07.12.2011, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Монтек» (далі - ТОВ «Монтек», позивач) до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва (далі - ДПІ у Шевченківському районі м. Києва, відповідач) задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва №0005822309/2 від 02.02.2010, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 609260,00грн., у тому числі 553873,00грн. - основний платіж та 55387,00грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Рішення судів попередніх інстанцій мотивовано правомірністю формування позивачем податкового кредиту за податковими накладними, отриманими з запізненням, з огляду на те, що недотримання продавцем порядку, встановленого підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не є підставою для висновку про неправомірність віднесення понесених покупцем витрат до складу податкового кредиту.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач 10.07.2012 звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 04.09.2012 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 13.12.2010 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 07.12.2011, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального права, зокрема, підпунктів 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Перевіривши матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що уповноваженими особами ДПІ у Шевченківському районі м. Києва було проведено позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Монтек» в частині дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість при взаємовідносинах з контрагентами за ІІ квартал 2009 року, за результатами якої контролюючим органом складено акт №1558/23-09/32456067 від 31.08.2009.

На підставі висновків викладених у вказаному акті перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0005822309/0 від 11.09.2009, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 830809,00грн., у тому числі 553873,00грн. - основний платіж та 276936,00грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Не погоджуючись з визначеною сумою податкового зобов'язання позивачем до ДПІ у Шевченківському районі м. Києва було подано скаргу, за результатом розгляду якої податкове повідомлення-рішення №0005822309/0 від 11.09.2009 скасовано в частині донарахованої позивачу суми штрафних (фінансових) санкції у розмірі 221549,00грн., в решті - рішення залишено без змін, та прийнято податкове повідомлення-рішення №0005822309/1 від 23.11.2009, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 609260,00грн., у тому числі 553873,00грн. - основний платіж та 55387,00грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Не погоджуючись з визначеною сумою податкового зобов'язання ТОВ «Монтек» до ДПА в м. Києві було подано скаргу, за результатом розгляду якої суму грошового зобов'язання залишено без змін, а скаргу позивача - без задоволення, та прийнято податкове повідомлення-рішення №0005822309/2 від 02.02.2010.

Правовою підставою для визначення суми податкового зобов'язання став висновок податкового органу про порушення ТОВ «Монтек» вимог підпунктів 7.2.3, 7.2.4, 7.2.6 пункту 7.2, підпункту 7.4.1 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» внаслідок завишення позивачем податкового кредиту за II квартал 2009 року на суму 553873,00грн. та відповідно заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету.

Фактично висновок податкового органу про порушення ТОВ «Монтек» вимог податкового законодавства ґрунтується на неправомірному формуванні податкового кредиту за податковими накладними виписаними його контрагентами в іншому ніж звітний податковому періоді.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статті 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку із: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Дата виникнення права на податковий кредит регулюється підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» відповідно до якого право на податковий кредит виникає у платника по даті здійснення першої з подій: або списання коштів з рахунку в оплату товарів (робіт, послуг), або отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Обов'язковою умовою включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплаченої (нарахованої) в складі ціни за товари (роботи, послуги), відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» є наявність податкової накладної, виданої продавцем.

Згідно підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги) на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту.

Разом з тим, якщо платник не скористався правом подачі заяви, передбаченим пунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», і не звернувся до податкової інспекції зі скаргою, то він не має права включати до податкового кредиту суму податку на додану вартість, не підтверджену податковою накладною.

У разі коли право платника на податковий кредит підтверджується податковими накладними, отриманими після закінчення податкових періодів, в яких відбулися оплата та отримання товарів (послуг), суми податку, вказані в таких податкових накладних, можуть бути включені до складу податкового кредиту в податковому періоді, в якому такі податкові накладні отримані (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»).

Судами встановлено, що в даному випадку мало місце отримання позивачем податкових накладних після закінчення податкових періодів, в яких відбулися оплата та отримання товарів (робіт, послуг), суми податку по яких, у відповідності з вищезазначеними положеннями законодавства включені до складу податкового кредиту у тому податковому періоді, у якому ці податкові накладні отримані.

Податкові накладні, виписані контрагентами позивача протягом другого півріччя 2006 року, були отримані ТОВ «Монтек» з запізненням, а тому були відображені у періоді коли вони були фактично отримані, що підтверджується журналом реєстрації вхідної кореспонденції за 2009 рік.

З огляду на зазначене та враховуючи, що позивачем було включено до складу податкового кредиту за II квартал 2009 року суми податку на додану вартість, нарахованого у зв'язку з придбанням та фактичним отриманням товарів, підтверджених документально, у податкового органу були відсутні підстави для визначення позивачу суми податкового зобов'язання за господарськими операціями з контрагентами.

Враховуючи викладене, висновок судів першої та апеляційної інстанцій щодо протиправності податкового повідомлення-рішення №0005822309/2 від 02.02.2010, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 609260,00грн., у тому числі 553873,00грн. - основний платіж та 55387,00грн. - штрафні (фінансові) санкції є правильним.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав вважати, що судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 160, 210, 222, 223, 224, 230, 231, частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 13.12.2010 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 07.12.2011 по справі №2а-6092/10/1570 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ Л.І. Бившева

___ А.М. Лосєв