Ухвала суду № 43408046, 25.03.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25.03.2015р. м. Київ К/800/3124/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Конюшка К.В.

суддів Гончар Л.Я., Чалого С.Я.

за участю:

секретаря Маджар О.М.

представника позивача Краська Ю.М.

представника відповідача Борисової Т.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Запорізької митниці Міндоходів на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 23 липня 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2014 року

у справі № 808/4273/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кліон»

до Запорізької митниці Міндоходів

про визнання протиправними та скасування рішень

В С Т А Н О В И В :

У липні 2014 року ТОВ «Кліон» звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Запорізької митниці Міндоходів про визнання протиправними дій відповідача щодо відмови у застосуванні митної вартості товару, визначеної позивачем за основним методом (за ціною договору) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 05.06.2014 №112050000/2014/000199/2; визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 05.06.2014 №112050000/2014/00362; визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 13.06.2014 №112050000/2014/000212/2; визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 13.06.2014 №112050000/2014/00377.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 23.07.2014, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.12.2014, позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів від 05.06.2014 №112050000/2014/000199/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 05.06.2014 №112050000/2014/00362; визнано протиправними та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів від 13.06.2014 №112050000/2014/000212/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 13.06.2014 №112050000/2014/00377, прийняті Запорізькою митницею Міндоходів. У задоволені решти позову відмовлено.

Не погоджуючись зі вказаними рішеннями судів попередніх інстанцій в частині задоволення позову, Запорізька митниця оскаржила їх у цій частині у касаційному порядку.

У касаційній скарзі скаржник просив скасувати рішення судів попередніх інстанцій в оскаржуваній частині з мотивів порушення цими судами норм матеріального та процесуального права, прийняти нове рішення - про відмову у задоволенні позову повністю.

Згідно з частиною другою статті 220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи і правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла висновку про те, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Як установлено судами попередніх інстанцій, 11.10.2013 між ТОВ «Кліон» (покупець) та АО «Каякс Фишекспорт», Естонія (Постачальник) укладено Контракт № 80S/2013К на поставку свіжозамороженої або охолодженої риби різних видів та морепродуктів (за асортиментом, кількістю, вартістю та на умовах визначених сторонами і зазначених в інвойсах на кожну партію товару).

Згідно з цим Контрактом позивачем на митну територію України ввозився вантаж - салака морожена 10-16 см. у кількості двох партій. Встановлено, що для здійснення митного оформлення першої партії товару 03.06.2014 позивачем по електронній системі до Запорізької митниці Міндоходів було подано митну декларацію по формі МД-2 №112050000/2014/013159, довідковий № 2709, відповідно до якої була заявлена митна вартість товарів у розмірі 124 201,32 гривень (тобто 6,27 грн. або 0,39 евро за 1 кг) у тому числі транспортні засоби. Позивач при поданні митної декларації визначив митну вартість першої парті товару за основним (першим) методом, тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Митна вартість згідно з частиною десятою статті 58 Митного кодексу України включає вартість товару згідно з рахунками - 115 201,32 грн. (7128 євро х 16,161801 курс) та вартість витрат на транспортування товарів до місця ввезення на митну територію України - 9000 грн., інших витрат, які підлягають включенню в митну вартість товару, у позивача не було.

Встановлено, що разом з ВМД №112050000/2014/013159 позивачем подано до митного органу: контракт № 80S/2013K від 11.10.2013 року; рахунок №211 від 30.04.2014; калькуляцію продавця від 29.04.2014 ; лист постачальника від 30.05.2014 з поясненнями щодо собівартості товару; прайс-лист від 30.04.2014; лист постачальника від 29.05.2014 з поясненнями до прайс-листа; міжнародну товарно-транспортну накладну № 363677 від 06.05.2014; довідку експедитора про транспортну витрати від 06.05.2014 № 63; фінансову довідку від 08.05.2014 № 06/02-846; платіжне доручення в іноземній валюті або банківських металах від 22.05.2014 №366; лист постачальника від 14.05.2014 про відстрочення платежу; експертний висновок № ОИ-244 від 29.05.2014 Запорізької торгово-промислової палати; дублікат ветеринарного свідоцтва від 08.05.2014 серії ГРД-00 № 137972; експортну декларацію № 14ЕЕ3300ЕЕ71134348 від 06.05.2014 тощо.

Митний орган під час перевірки поданих документів дійшов висновку, що документи, не містять всіх даних для визначення митної вартості товару за основним методом, та містять розбіжності, а саме: умовами контракту погоджено, що оплата здійснюється для кожної партії товару окремо, однак в інвойсі від 30.04.2014 № 211 вказано умови оплати - відстрочення платежу 15 днів з дати інвойсу; пунктом 2.2 контракту передбачено, що строк поставки товару зазначається в інвойсі, проте в рахунку-фактурі від 30.04.2014 № 211 дані щодо поставки відсутні.

З цих підстав, митний орган запропонував надати додаткові документи а саме: виписку з бухгалтерської документації; каталоги виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; інші документи для підтвердження митної вартості за бажанням декларанта. На виконання вимог Запорізької митниці Міндоходів позивачем було додатково надано: лист Запорізької торгово-промислової палати від 05.06.2014; листи АО «Каякс Фишекспорт» від 29.05.2014 про відсутність у постачальника каталогів продукції та про склад бухгалтерської документації постачальника, пояснення щодо подовження строку відстрочення; лист від 03.06.2014 про узгодження терміну відвантаження товару.

Відповідач використав наявну у нього інформацію щодо раніше визнаних/визначених митних вартостей за основним та другорядними методами з розрахунку 0,86 долларів США за 1 кг товару, згідно з ВМД № 125110007/2014/203487 від 29.04.2014. 05.06.2014 відповідачем було прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів № 112050000/2014/000199/2 та на підставі цього рішення відповідач оформив картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення 112050000/2014/00362 від 05.06.2014.

Крім того, в межах контракту № 80S/2013К від 11.10.2013 ТОВ «Кліон» для здійснення митного оформлення товару 11.06.2014 по електронній системі до Запорізької митниці Міндоходів подало митну декларацію по формі МД-2 №112050000/2014/013722, довідковий № 2794, відповідно до якої була заявлена митна вартість товарів у розмірі 246 983,17 грн. (тобто 6,24 грн або 0,39 евро за 1 кг), у тому числі транспортні витрати. Визначення митної вартості товару було здійснено позивачем за основним (першим) методом, тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Заявлена позивачем митна вартість включає вартість товару - 228 983,17 грн. (14256 євро х 16,062231 курс) та вартість витрат на транспортування товарів до місця ввезення на митну територію України - 18 000 грн., інших витрат, які підлягають включенню в митну вартість товару, у позивача не було.

Матеріалами справи підтверджується, що разом з ВМД №112050000/2014/013722 позивачем подано до митного органу: контракт № 80S/2013 від 11.10.2013; рахунки №224 та №225 від 12.05.2014; калькуляцію продавця від 12.05.2014; лист постачальника від 30.05.2014 з поясненнями щодо собівартості товару; прайс-лист від 12.05.2014; лист постачальника від 30.05.2014 з поясненнями до прайс-листа; міжнародні товарно-транспортні накладні № 0692325 від 21.05.2014 та № 0700244 від 22.05.2014; довідки експедиторів про транспортні витрати від 22.05.2014; платіжне доручення в іноземній валюті або банківських металах від 05.06.2014 № 409; експертний висновок № ОИ-244 від 29.05.2014 Запорізької торгово-промислової палати; лист Запорізької торгово-промислової палати від 05.06.2014; дублікати ветеринарних свідоцтв від 30.05.2014 серії ГРД-00 № 138242 та № 138243; експортні декларації № 14ЕЕ3300ЕЕ71277451 від 21.05.2014 та № 14EE3300EE71289000 від 22.05.2014 тощо.

Згідно з частиною третьою статті 53 Митного кодексу України митний орган дійшов висновку, що документи, які надані до митного оформлення, не містять всіх даних відповідно до обраного методу визначення митної вартості товару та містять розбіжності, а саме: у транспортній довідці від 22.05.2014 зазначена інша дата договору на експедирування, ніж у довідці 01.10.2010 договір Т 01-12/10 від 01.12.2010; у транспортній довідці б/н від 22.05.2014 зазначений маршрут Клайпеда (Литва) - п/п Новий Ярилович, але згідно з іншими товаросупровідними документами маршрут Пярну (Естонія) - п/п Новий Ярилович; у платіжному дорученні №409 від 05.06.2014 інший індекс та вулиця ніж у інших товаросупровідних документах та контракті 80S/2013K від 11.10.2013; наданий до митного оформлення прайс-лист від 12.05.2014 не містить повної інформації, а саме: згідно з загальноприйнятою світовою практикою прайс-лист має містити інформацію щодо умов продажу товару, зокрема: умови платежу, термін поставки, а також має містити число (дату), з якого зазначені ціни вводяться в дію умови поставки; висновок ТПП від 29.05.2014 №ОИ-244 не містить інформації щодо основних товарних характеристик оцінюваного товару, а саме: наявність або відсутність харчових добавок, що свідчить про не об'єктивний аналіз цін на товар.

13.06.2014 ТОВ «Кліон» на виконання вимог митного органу щодо усунення невідповідностей у поданих до митної декларації документах, додатково було надано: лист АО «Каякс Фишекспорт» від 29.05.2014 про відсутність у постачальника каталогів продукції та про склад бухгалтерської документації постачальника; листи експедиторів від 12.06.2014 та № 1 з виправленнями помилок у раніше наданих довідках про транспортні витрати; лист № 06-1120 від 12.06.2014 з поясненнями щодо платіжного доручення.

Після проведення відповідної консультації з ТОВ «Клвон» відповідач використав наявну у нього інформацію щодо раніше визнаних/визначених митних вартостей за основним та другорядними методами з розрахунку 0,86 долларів США за 1 кг товару згідно ВМД № 125110007/2014/2034488, про що митницею було прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів № 112050000/2014/000212/2 від 13.06.2014 за другорядним (резервним) методом та на підставі цього рішення відповідач оформив картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення 112050000/2014/00377 від 13.06.2014.

Також судами попередніх інстанцій установлено, що експертний висновок Запорізької торгово-промислової палати від 29.05.2014 № 04-244, згідно з яким ринкова вартість салаки замороженої, країна походження Естонія, за період квітень-травень 2014 року, склала 0,33- 0,43 євро за кілограм.

Крім того, відповідачем було надано витяг з аналітичної інформації системи, згідно з яким риба свіжоморожена морська - салака 10-16 см, ціла (країна виробництва - Естонія) на умовах FCA, протягом квітня - червня 2014 року мала різну митну вартість товару, у тому числі меншу від тієї, яку визначив відповідач. Митний орган не обґрунтував, чому ним для визначення митної вартості товару вибрано саме поставку 29.04.2014.

Приймаючи рішення в частині задоволення позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованого товару всі необхідні основні документи, що визначені частиною другою статті 53 Митного кодексу України. Подані основні документи, чітко ідентифікують оцінюваний товар, не містять розбіжностей та містять дані, що піддаються обчисленню і підтверджують ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця.

Водночас, розбіжності, на які вказує відповідач, були технічними і були усунуті позивачем у передбачений спосіб шляхом подання відповідних листів від продавця.

Отже, оспорювані рішення митного органу та картки відмови підлягають скасуванню.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується зі вказаним висновком судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною першою статті 51 Митного кодексу України визначено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно зі змістом частини другої статті 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Пунктом 1 частини третьої статті 52 Митного кодексу України передбачено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації.

Відповідно до частин першої та другої статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно з частиною третьою статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Як установлено судами попередніх інстанцій, підставою для витребовування додаткових документів було те, що у наданих позивачем товаросупровідних документах було виявлено певні розбіжності, зокрема щодо термінів здійснення оплати за придбаний товар та маршруту доставки товару.

Водночас, відповідно до положень статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною п'ятою статті 54 Митного кодексу України передбачено, що орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право серед іншого у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Крім того, частиною шостою установлено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Аналіз положень частини третьої статті 53, частин першої, другої та п'ятої статті 54, статті 58 Митного кодексу України надає підстави для висновку про те, що орган доходів і зборів при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України.

Орган доходів і зборів має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, що пов'язують з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість, та витребувати від декларанта додаткові документи лише якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють органу доходів і зборів законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

З метою усунення розбіжностей у документах, усунення сумнівів щодо підробки документів або з'ясування відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, які виявились відсутніми, закон надає право митному органу витребувати від декларанта інші додаткові документи, що перелічені в частині другій статті 53 Митного кодексу України.

Частинами першою і четвертою статті 70 КАС України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно з частиною сьомою статті 54 Митного кодексу України у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Ураховуючи те, що, як установлено судами попередніх інстанцій, виявлені під час митного оформлення товарів розбіжності у поданих декларантом товаросупровідних документах були технічного характеру та усунуті позивачем, значна частина з них містилась у додаткових документах та не стосувалась складових митної вартості ввезених товарів, суд касаційної інстанції вважає правильним висновок судів попередніх інстанцій про відсутність у відповідача підстав для витребовування у декларанта додаткових документів у цьому випадку.

Відповідно до змісту статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Ураховуючи те, що орган доходів і зборів аргументовано не довів, що позивач заявив неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість ввезених товарів, неможливість застосування основного методу визначення митної вартості цих товарів чи наявність у поданих декларантом відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України документах розбіжностей щодо складових митної вартості товару, наявність ознак їх підробки або відсутність у них всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про наявність підстав для скасування оспорюваних рішень про коригування митної вартості товарів та карток відмови у цій справі.

Зважаючи на викладене, доводи касаційної скарги спростовуються викладеними норми права та установленими обставинами справи, у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення та скасування чи зміни рішення суду апеляційної інстанції в частині задоволення позову.

Відповідно до частини першої статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 210 - 231 КАС України, суд касаційної інстанції

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Запорізької митниці Міндоходів залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 23 липня 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2014 року в цій справі в частині задоволення позову залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України у строк та у порядку, визначеними статтями 237 - 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий

(підпис)

К.В. Конюшко

Судді

(підпис)

Л.Я. Гончар

(підпис)

С.Я. Чалий

Згідно з оригіналом помічник судді М.Р. Мергель