Ухвала суду № 43407947, 26.03.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 березня 2015 року м. Київ К/800/62078/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючої: Гончар Л.Я.,

Суддів: Конюшка К.В.,

Чалого С.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою Полтавської митниці Міндоходів на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 29 липня 2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2013 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Рибна партія» до Полтавської митниці Міндоходів про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и л а:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Рибна партія» звернулось до суду з позовом до Полтавської митниці Міндоходів про скасування рішення відповідача від 01.07.2013 № 806000006/2013/000011/2 про коригування митної вартості.

Позовні вимоги мотивовано тим, що Полтавською митницею протиправно, на підставі хибного висновку щодо заниження позивачем митної вартості товарів, що ввозилися на територію України, прийнято необґрунтоване рішення щодо її коригування.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 29 липня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2013 року, позов задоволено: визнано протиправним та скасовано рішення Полтавської митниці Міндоходів від 01.07.2013 № 806000006/2013/000011/2 про коригування митної вартості.

У поданій касаційній скарзі Полтавська митниця Міндоходів із посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просила скасувати оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що на виконання умов зовнішньоекономічного контракту від 16.05.2012 №7, укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю «Рибна партія» та компанією NORES MARIN COMERCIAL, S.L. (Іспанія), позивачем ввезено на територію України свіжеморожену рибу.

З метою митного оформлення зазначеного товару декларантом позивача до Полтавської митниці подано декларацію митної вартості товару №806020000/2013/006839, згідно з якою митну вартість імпортованих товарів визначено за ціною угоди. При цьому, загальна митна вартість імпортованого товару склала 92244,90 євро.

Разом з митною декларацією позивачем для підтвердження заявленої митної вартості подано ряд документів, а саме: картку обліку із учасника ЗЕД від 16.10.2012; міжнародні транспорті накладні від 17.06.2013 року № 6361, № 7571, № 5233; коносамент від 27.04.2013 № 530163619; рахунок-фактуру (інвойс) від 27.04.2013 №20130459; зовнішньоекономічний контракт від 16.05.2012 №7; сертифікат відповідності від 26.06.2013 року №UA1.035.Х0066360-13; ветеринарні свідоцтва на товар від 25.06.2012; висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи про відповідність імпортованого товару встановленим в Україні медичним критеріям безпеки від 07.05.2013; декларації виробника на імпортований товар від 27.04.2013; сертифікат вилову європейського співтовариства на імпортований товар від 24.04.2013; документи про проходження саніратно-епідеміологічного та радіологічного контролю щодо імпортованого товару від 27.04.2013, сертифікати походження товару від 04.06.2013; екологічну декларацію державної екологічної інспекції пункту пропуску «Одеський морський торговельний порт» від 16.06.2013.

За результатами розгляду поданих до митного оформлення документів відповідач дійшов висновку про те, що вони не містять всіх відомостей, що підтверджують заявлену митну вартість, та містять розбіжності.

Посадовими особами відповідача з метою підтвердження митної вартості товару, заявленої позивачем, запропоновано останньому додатково надати банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів.

У зв'язку з ненаданням декларантом усіх додаткових документів на підтвердження заявленої митної вартості, відповідачем прийнято рішення від 01.07.2013 № 806000006/2013/000011/2 про коригування митної вартості товарів за шостим (резервним) методом .

У результаті коригування заявленої позивачем митної вартості вона була збільшена до 117771,57 євро.

Вважаючи рішення відповідача від 01.07.2013 № 806000006/2013/000011/2 про коригування митної вартості протиправним, товариство з обмеженою відповідальністю «Рибна партія» звернулось до суду з даним позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з протиправності рішення митного органу про коригування митної вартості товарів як такого, що прийнято за наявності факту надання декларантом відповідачеві достовірних відомостей про визначення митної вартості за ціною угоди, які базувалися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддавалися обчисленню.

Колегія суддів, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, погоджується із висновками судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позову, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 54 Митного кодексу України митний орган під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Статтею 53 Митного кодексу України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно з частиною третьою статті 53 Митного Кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Судами попередніх інстанцій із посиланням на докази, досліджені під час судового розгляду справи, встановлено, що надані позивачем на підтвердження митної вартості товару документ містять повну інформацію про найменування товару; його походження та кількість; контейнери в яких товар пройшов експортну митну процедуру у країні походження; продавця та покупця товару; умови та місце його відправлення та доставки. Не знайшов свого підтвердження під час судового розгляду у судах попередніх інстанцій факт наявності розбіжностей в поданих позивачем митному органу документах. Будь-яких інших переконливих аргументів, що викликали б обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товарів за ціною договору, відповідачем не наведено.

Відповідно до частини другої статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом.

Згідно з частиною сьомою статті 54 Митного кодексу України у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Враховуючи викладене, зважаючи на обставини, встановлені судами попередніх інстанцій на підставі доказів, досліджених під час судового розгляду справи, у тому числі, щодо надання декларантом митному органу достовірних відомостей про визначення митної вартості за ціною угоди, які базувалися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддавалися обчисленню, колегія суддів погоджується із позицією судів попередніх інстанцій щодо протиправності рішення відповідача від 01.07.2013 № 806000006/2013/000011/2 як такого, що прийнято без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують.

Правова оцінка встановлених обставин справи судом апеляційної інстанції дана вірно, порушень норм матеріального чи процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень судом не допущено.

Відповідно до частини третьої статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 220-1, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів ,-

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Полтавської митниці Міндоходів відхилити, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 29 липня 2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута в порядку статей 235-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: