Ухвала суду № 43407932, 25.02.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" лютого 2015 р. м. Київ К/9991/77016/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Островича С.Е.

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Харківської області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 07.04.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.10.2011 по справі №2-а-12566/10/2070 за позовом Закритого акціонерного товариства «Балмолоко Плюс» до Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Харківської області про скасування податкових повідомлень-рішень.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 07.04.2011, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.10.2011, позовні вимоги Закритого акціонерного товариства «Балмолоко Плюс» до Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Харківської області про скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено частково. Скасовано податкові повідомлення-рішення від 17.05.2010 №0001232301/0, від 14.06.2010 №0001232301/1, від 20.07.2010 №0001232301/2, від 28.09.2010 №0001232301/3 в частині нарахування суми податкового зобов'язання з ПДВ у сумі 360396,00грн., в тому числі за основним платежем 240264,00грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 120132,00грн. Скасовано податкові повідомлення-рішення від 17.05.2010 №0001222301/0, від 14.06.2010 №0001222301/1, від 20.07.2010 №0001222301/2, від 28.09.2010 №0001222301/3 в частині нарахування суми податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 483266,70грн., в тому числі за основним платежем 312859,00грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 170408,70грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Державна податкова інспекція у Балаклійському районі Харківської області 07.11.2011 звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 15.12.2011 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 07.04.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.10.2011 в частині задоволення позовних вимог та прийняти в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог Державна податкова інспекція у Балаклійському районі Харківської області посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, статті 129 Конституції України, пункту 11.21 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість», пункту 5.1 статті 5, підпунктів 11.2.1, 11.2.3 пункту 11.2 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, та які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами за відсутності сторін.

Перевіривши матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Державною податковою інспекцією у Балаклійському районі Харківської області було проведено планову виїзну перевірку Закритого акціонерного товариства «Балмолоко плюс» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008 року по 31.12.2009.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог: підпунктів 4.1.1 та 4.1.6 пункту 4.1. статті 4, пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.2 пункту 5.3, пунктів 5.9 та 5.10 статті 5, підпунктів 11.2.1, 11.2.3 пункту 11.2 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого: збільшені валові доходи підприємства на суму 99868,00грн., зменшені валові витрати підприємства на 1189076,00грн., відповідно збільшений об'єкт оподаткування на 1288945,00грн., та нарахований податок на прибуток у розмірі 322234,00грн.;

пункту 11.21 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до безпідставного завищення в квітні 2009 року податкового кредиту загальної декларації та відповідно заниження податку на додану вартість загальної декларації у розмірі 166667,00грн. у зв'язку з придбанням одиниць вантажного транспорту; пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до безпідставного заниження податкових зобов'язань з ПДВ та відповідно заниження податку на додану вартість по операціям з надання працівникам спецхарчування у розмірі 867,00грн. (у тому числі по загальній декларації 289,00грн. та по декларації переробного підприємства 578,00грн. (зменшено від'ємне значення)), а також до безпідставного заниження податкових зобов'язань з ПДВ та відповідно заниження податку на додану вартість загальної декларації по операціям зі списання поверхнормативних втрат ТМЦ у розмірі 301,00грн.; підпунктів 7.2.1, 7.2.4, 7.2.6 пункту 7.2., підпункту 7.4.1 пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до безпідставного завищення податкового кредиту загальної декларації та, відповідно, заниження податку на додану вартість загальної декларації у розмірі 223587,00грн., яке пов'язано з придбанням молочної сировини від Приватного підприємства «Агродом», у зв'язку з чим зменшений податковий кредит у розмірі 240254,00грн.;

пунктів 3.1, 6.4 Інструкції «Про порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища», затвердженої Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України, Державної податкової адміністрації України від 19.07.1999 №162/379 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 09.08.1999 за №544/3837, в результаті чого донараховано збору за забруднення навколишнього природного середовища всього на суму 478,31грн.

За результатами перевірки Державною податковою інспекцією Державною податковою інспекцією у Балаклійському районі Харківської області складено акт від 29.04.2010 №396/23-104/31064504 та прийнято податкові повідомлення-рішення від 17.05.2010 №0001232301/0, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість всього в розмірі 361266,00грн., в тому числі: за основним платежем 240844,00грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 120422,00грн.; від 17.05.2010 №0001222301/0, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток усього в розмірі 497330,20грн., в тому числі: за основним платежем 322234,00грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 175096,20грн.; від 17.05.2010 №0001242301/0, яким визначено суму податкового зобов'язання зі збору за забруднення навколишнього природного середовища всього в розмірі 696,24грн., в тому числі: за основним платежем 478,31грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 217,93грн.

За результатами адміністративного оскарження рішення залишені без змін, а скарги позивача - без задоволення, у зв'язку з чим Державною податковою інспекцією Державною податковою інспекцією у Балаклійському районі Харківської області було прийнято податкові повідомлення-рішення від 14.06.2010 №0001232301/1, №0001222301/1, №0001242301/1; від 20.07.2010 №0001232301/2, №0001222301/2, №0001242301/2; від 28.09.2010 №0001232301/3, №0001222301/3, № 0001242301/3.

Щодо висновку податкового органу про безпідставне формування позивачем валових витрат та податкового кредиту за господарськими операціями з Приватним підприємством «Агродом», колегія суддів звертає увагу на наступне.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до валових витрат зараховуються суми будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, здійснених як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються платником податку для їх подальшого використання у господарській діяльності, під якою розуміється будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 зазначеного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

З наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на податковий кредит, а також на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, реальність спірних господарських операцій Закритого акціонерного товариства «Балмолоко Плюс» з Приватним підприємством «Агродом» підтверджується матеріалами справи, зокрема, наданим позивачем договором, податковими накладними, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, ветеринарним свідоцтвом на молоко. Судами також встановлено, що молоко, отримане від контрагента у січні та лютому 2009 року, оприбутковано в повному обсязі в бухгалтерському обліку підприємства.

Окрім того, чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів у останніх.

А відтак, за умови невстановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що позивач підтвердив факт реальності господарських операцій з Приватним підприємством «Агродом».

Щодо висновку податкового органу про завищення позивачем валових витрат за IV квартал 2009 року на суму 395678,00грн., колегія суддів звертає увагу на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем до складу валових витрат за IV квартал 2009 року віднесено суму 395678,00грн., яка не була відображена своєчасно у складі валових витрат минулих періодів, а включена відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед-бюджетами та державними цільовими фондами» та пункту 2.1 Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженого наказом ДПА України від 29.03.2003 №143, згідно з якими якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право не подавати уточнюючий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені.

Так, відхилення між даними перевірки та даними декларації, які відображені у додатку до акту «Валові витрати ЗАТ «Балмолоко плюс» по рядку 04.1 витрати на придбання товарів (робіт, послуг), крім визначених у 04.11» за II квартал 2009 року та III квартал 2009 року, є сумою, яку підприємство своєчасно не відобразило у податкових деклараціях відповідного періоду, а задекларувало як самостійно виявлені помилки за результатами минулих податкових періодів у IV кварталі 2009 року.

Таким чином, суди дійшли обґрунтованого висновку про відсутність порушень з боку позивача при формуванні складу валових витрат за IV квартал 2009 року.

Щодо висновку податкового органу про обов'язок позивача збільшити валові доходи у IV кварталі 2009 року на суму 99898,08грн. згідно підпунктом 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та зменшення валових витрат на суму оприбуткованих матеріалів (83248,40грн. без ПДВ), колегія суддів звертає увагу на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, станом на 18.10.2003 сальдо Кт 631 рах. по контрагенту Приватне підприємство «Алкід» складала 184200,00грн. за раніше отриману сировину (молоко).

У жовтні 2003 року Закрите акціонерне товариство «Балмолоко Плюс» - емітент передав простий вексель від 18.10.2003 №80351641265529 Приватному підприємству «Алкід» на суму 184200,00грн., та взяв на себе зобов'язання сплатити вексель по пред'явленню його до сплати. Вказаний вексель був пред'явлений до платежу СПДФО ОСОБА_1 18.11.2005.

На момент перевірки в бухгалтерському обліку позивача мала місце кредиторська заборгованість по рах. 511 у розмірі 99898,08грн.

Разом з тим, судами попередніх інстанцій встановлено, що вексель від 18.10.2003 №80351641265529, пред'явлений до погашення ОСОБА_1, був повністю оплачений позивачем, що підтверджується матеріалами справи, кредиторська заборгованість перед контрагентом відсутня.

За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку щодо необґрунтованості доводів податкового органу, оскільки станом на 16.02.2009 заборгованість за простим векселем від 18.10.2003 №80351641265529 була погашена у повному обсязі.

Щодо висновку податкового органу про порушення позивачем підпунктів 11.2.1, 11.2.3 пункту 11.2 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», колегія суддів звертає увагу на наступне.

Відповідно до підпункту 11.2.3 пункту 11.2 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» датою збільшення валових витрат платника податку при здійсненні ним операцій з особами, які є резидентами, які сплачують цей податок за ставкою нижчою, ніж зазначена у статті 10 цього Закону (крім платників податку, зазначених у пункті 7.2 статті 7 цього Закону), або сплачують цей податок у складі єдиного чи фіксованого податку чи є звільненими від сплати цього податку або не є його суб'єктами згідно із законодавством, є дата оприбуткування платником податку товарів (а при їх імпорті - також робіт (послуг), супутніх чи допоміжних такому імпорту товарів), а для робіт (послуг), - дата їх фактичного отримання від таких осіб, незалежно від наявності їх оплати (у тому числі часткової або авансової).

Так, суди попередніх інстанцій, вказуючи на відсутність порушення позивачем вказаної правової норми при формуванні валових витрат у І кварталі 2009 року, виходили з того, що сума задекларованих валових витрат позивача була меншою від сум відображених у бухгалтерському обліку сплачених авансів згідно даних рахунку 631 «Розрахунки з постачальниками за сировину, матеріали».

Разом з тим, суд касаційної інстанції не може визнати законними і обґрунтованими судові рішення попередніх інстанцій в цій частині, оскільки останні ухвалені без повного та всебічного з'ясування обставин, якими сторони обґрунтовують свої вимоги і заперечення, та інших обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Так, для правильного вирішення справи, судам необхідно було на підставі належних та допустимих доказів з'ясувати: обсяги витрат позивача на оплату товарів та послуг постачальникам, що є платниками податку на загальних умовах, та формування валових витрат за такими операціями; суми авансів постачальникам, визначеним у підпункті 11.2.3 пункту 11.2 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», за операціями за якими не було фактично отримано товар у звітному періоді; та на підставі відповідних даних перевірити чи включалися позивачем до складу валових витрат у І кварталі 2009 року аванси, сплачені постачальникам, які не мають статусу платника податку на прибуток на загальних умовах.

Щодо висновку податкового органу про безпідставне віднесення позивачем до загальної декларації суми сплаченого ПДВ за придбані автотранспортні засоби, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Пунктом 11.21 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, зокрема, що сума податку на додану вартість, яка підлягає сплаті до бюджету сільськогосподарськими підприємствами всіх форм власності за реалізовані ними молоко, худобу, птицю, вовну, а також за молочну продукцію та м'ясопродукти, вироблені у власних переробних цехах, повністю залишається у розпорядженні цих сільськогосподарських підприємств і спрямовується на підтримку власного виробництва тваринницької продукції та продукції птахівництва. Порядок нарахування і використання зазначених коштів установлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 11.29 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість» було зупинено дію пункту 7.7 статті 7, пунктів 10.1 і 10.2 статті 10 цього Закону в частині сплати до бюджету податку на додану вартість щодо операцій з поставки товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, за винятком операцій з поставки переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою, що здійснюються сільськогосподарськими товаровиробниками незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, в яких сума, одержана від поставки сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, становить не менше 50 відсотків загальної суми валового доходу підприємства. Зазначені кошти залишаються в розпорядженні сільськогосподарських товаровиробників і використовуються ними на придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення. У разі нецільового використання акумульованих коштів вони стягуються до Державного бюджету України в безспірному порядку. Порядок акумуляції та використання зазначених коштів визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до абзацу четвертого пункту 1.2 розділу 1 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 №166, платники податку, у яких згідно з чинним законодавством (стаття 81 Закону) суми податку на додану вартість, нараховані сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів (послуг), повністю залишаються у розпорядженні таких сільськогосподарських підприємств для відшкодування сум податку, сплачених (нарахованих) постачальникам на вартість виробничих факторів, а за наявності залишку таких сум податку - для інших виробничих цілей, подають податкову декларацію з податку на додану вартість (скорочену), яка є невід'ємною частиною звітності за відповідний звітний період. До такої податкової декларації включаються лише ті операції, що стосуються спеціального режиму, установленого указаною статтею.

Згідно з пунктом 4 Порядку акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками-платниками ПДВ щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлених на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, затвердженого постановою Кабінетом Міністрів України від 26.02.1999 №271, на підставі даних бухгалтерського та податкового обліку сільськогосподарський товаровиробник складає декларацію з ПДВ з реалізованої продукції, товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, крім операцій з продажу переробним підприємством молока та м'яса живою вагою, і в терміни, передбачені законодавством для звітності, подає її до органів державної податкової служби. Одночасно з декларацією з ПДВ за відповідний звітний період сільськогосподарські товаровиробники подають до органу державної податкової служби за місцем реєстрації довідку про цільове використання сум ПДВ за попередній звітний період, форма та зміст якої визначаються ДПА за погодженням із Міністерством аграрної політики. Залишок податкових зобов'язань відповідно до декларації з ПДВ з реалізованої продукції, товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, тобто різниця між сумою ПДВ, одержаною сільськогосподарськими товаровиробниками від покупців, та сумою ПДВ, сплаченою ними постачальникам, перераховується сільськогосподарськими товаровиробниками з поточного рахунка на окремий рахунок у терміни, передбачені для перерахування суми ПДВ до бюджету. Не перераховані на окремий рахунок зазначені кошти вважаються такими, що використовуються не за цільовим призначенням, і підлягають стягненню до державного бюджету в безспірному порядку. Зазначений окремий рахунок сільськогосподарський товаровиробник повинен відкрити протягом одного звітного періоду. Залишок податкового кредиту відповідно до згаданої декларації, тобто від'ємна різниця між сумою ПДВ, одержаною сільськогосподарськими товаровиробниками від покупців, та сумою ПДВ, сплаченою ними постачальникам, зараховується сільськогосподарським товаровиробникам на зменшення податкових зобов'язань наступних звітних періодів.

З аналізу зазначених норм вбачається, що при визначенні об'єкта оподаткування платник ПДВ, який підпадав під дію пункту 11.29 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість», і податкове зобов'язання, і податковий кредит декларує за спеціальною (скороченою) податковою декларацією. Оскільки позивач, реалізовуючи продукцію, на підставі зазначеної норми не сплачує цей податок до бюджету, а декларує податкові зобов'язання за спеціальною податковою декларацією, використовуючи кошти відповідно до Порядку акумуляції, то й податковий кредит із ПДВ, сформований за операціями із придбання основних засобів і послуг, має включатися до тієї самої декларації та, відповідно, зменшувати суму, що залишається в його розпорядженні.

Разом з тим, судами попередніх інстанцій зазначене залишено поза увагою, обставини справи встановлені неповно, що і потягло за собою прийняття судових рішень, які не відповідають вимогам статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини другої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливлюють встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Враховуючи викладене та з огляду на положення частини другої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України щодо перегляду судом касаційної інстанції судових рішень у межах касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що справа в частині позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 17.05.2010 №0001232301/0, від 14.06.2010 №0001232301/1, від 20.07.2010 №0001232301/2, від 28.09.2010 №0001232301/3, від 17.05.2010 №0001222301/0, від 14.06.2010 №0001222301/1, від 20.07.2010 №0001222301/2, від 28.09.2010 №0001222301/3 підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції із скасуванням ухвалених судових рішень судів попередніх інстанцій в цій частині як таких, що не відповідають статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись статтями 160, 210, 220, 221, 223, 227, 230, 231, частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Харківської області задовольнити частково.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 07.04.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.10.2011 по справі №2-а-12566/10/2070 в частині позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 17.05.2010 №0001232301/0, від 14.06.2010 №0001232301/1, від 20.07.2010 №0001232301/2, від 28.09.2010 №0001232301/3, від 17.05.2010 №0001222301/0, від 14.06.2010 №0001222301/1, від 20.07.2010 №0001222301/2, від 28.09.2010 №0001222301/3 скасувати та направити справу в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ Л.І. Бившева

___ С.Е. Острович