Ухвала суду № 43407825, 24.03.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24.03.2015р. м. Київ К/800/66599/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Вербицької О.В., Муравйова О.В.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «УТФ Зерно»

на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 01 квітня 2014 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2014 року

у справі №826/2220/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УТФ Зерно» (надалі - ТОВ «УТФ Зерно»)

до Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві (надалі - ДПІ у Оболонському районі ГУ Міндоходів у м.Києві)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом, в якому поставлено питання про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Оболонському районі ГУ Міндоходів у м.Києві № 0009112201 від 05.11.2013р.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 01.04.2014р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.12.2014р., в задоволені позову відмовлено.

Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій та прийняття нового про задоволення позову.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, податковим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «УТФ Зерно» з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо правильності нарахування і сплати податку на прибуток та податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ «Вторметекспорт» за період з 01.05.2013р. по 31.05.2013р.,

За підсумками перевірки складено акт №581/26-54-22-01-10/38615496 від 14.10.2013р., в якому зазначено порушення позивачем п.198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді що перевірявся.

На підставі складеного акту перевірки, 05.11.2013р. ДПІ у Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення №0009112201, згідно з яким ТОВ «УТФ Зерно» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 366178,75грн., в тому числі за основним платежем - 292943,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 73235,75 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодилась колегія суддів апеляційної інстанції, цілком вірно та обґрунтовано виходив з наступного.

Судами також встановлено, що між позивачем та ТОВ «Вторметекспорт» укладено договір поставки №20 від 20.05.2013р., відповідно до умов якого, постачальник передає, а покупець приймає та сплачує, на умовах, що вказуються в специфікаціях (додатках) до даного договору, сільськогосподарську продукцію.

Так, ТОВ «Вторметекспорт», відповідно до видаткових накладних № 325 від 22.02.2013р. та №328 від 23.05.2013р. поставило позивачу товар (соя українського походження) у кількості 382,100 тонн по ціні 4600,00 грн. за одну тонну. Загальна сума поставки складає 1 757660,00грн., в т.ч. ПДВ.

Крім того, під час перевірки підприємством надано податкові накладні №19 від 22.05.2013р. на суму 958456,00 грн. в т.ч. податок на додану вартість 159742,67 грн. та № 22 від 23.05.2013р. на суму 799204,00 грн. в т.ч. податок на додану вартість 133200,67 грн., які включені до складу податкового кредиту Декларації з податку на додану вартість за травень 2013р.

Разом з тим, сертифікати якості (походження) сої, відображення місць та умов зберігання товарів, залучення послуг навантаження-розвантаження товарів, дослідження на показники безпеки та ГМО тощо, позивачем не надано.

Податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу (п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового Кодексу України,).

Відповідно до підпункту «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Згідно з п.193.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до статті 201.10 Податкового Кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Для підтвердження правомірності включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених позивачем у складі ціни за придбану продукцію та виконані роботи, необхідні первинні документи, оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

При цьому, навіть наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту, у разі недоведення реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Таким чином, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Разом з тим, як встановлено судами, надані позивачем документи, не дають суду можливості встановити реальність здійснених операцій та факт використання в господарській діяльності позивача, а лише фіксують господарські операцій.

Враховуючи викладене, висновки судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позовних вимог є законними та обґрунтованими.

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків суду.

За таких обставин, судами першої та апеляційної інстанцій, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «УТФ Зерно» - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 01 квітня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ О.В.Вербицька

____ О.В.Муравйов