Ухвала суду № 43407819, 24.03.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24.03.2015р. м. Київ К/800/52382/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Вербицької О.В., Муравйова О.В.

розглянувши в попередньому засіданні касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2014 року

по справі №816/1716/4

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бодекс-Україна» (надалі - ТОВ «Бодекс-Україна»)

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області (надалі - Кременчуцька ОДПІ ГУ Міндоходів у Полтавській області)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

Позивач звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнень, поставлено питання про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Кременчуцької ОДПІ ГУ Міндоходів у Полтавській області від 22.05.2014р. №0000151555/1092, згідно з яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1231,00грн. та від 07.05.2014р. № 0000141555/897, згідно з яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість за вересень 2013р. у розмірі 1231,00грн. та суму штрафної (фінансової) санкції у розмірі 307,75грн.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 10.06.2014р. в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.09.2014р. рішення суду першої інстанції скасовано та прийняте нове, яким позов задоволено.

Не погодившись з висновками суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції.

В письмових запереченнях на касаційну скаргу ТОВ «Бодекс-Україна» зазначає, що рішення суду другої інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судом апеляційної інстанції надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, податковим органом було проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування позивачем сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість з бюджету на рахунок платника у банку за серпень 2013р., за результатами якої складено акт від 14.11.2013р. №4560/16-03-15-02-08/32860348.

Проведено перевіркою, на думку податкового органу, встановлено порушення позивачем п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від'ємне значення (рядок 19 декларації) за серпень 2013р. на суму податку на додану вартість 3597,00грн., а також залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24 декларації) за серпень 2013р. на 1240,00грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 03.12.2013р. № 0000351555/784,згідно з яким позивачеві зменшено від'ємне значення (рядок 19 декларації) за серпень 2013р. у розмірі 4837,00грн.

Також Кременчуцькою ОДПІ ГУ Міндоходів у Полтавській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість з бюджету на рахунок платника у банку за вересень 2013р., за результатами якої складено акт від 16.12.2013р. № 5507/16-03-15-02-08/32860348, в якому податковий орган посилається на порушення позивачем п.200.1, п.200.4 та п.200.6 ст.200 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем завищено суму бюджетного відшкодування за вересень 2013 року у розмірі 4837,00грн.

На підставі акту перевірки від 16.12.2013р. № 5507/16-03-15-02-08/32860348 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 30.12.2013р. № 0000371555/945, згідно з яким зменшено розмір бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 4837,00грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1209,25грн.

У період з 27.01.2014р. по 31.01.2014р. Кременчуцькою ОДПІ ГУ Міндоходів у Полтавській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку з питань оскарження ТОВ «Бодекс-Україна» зменшення від'ємного значення та бюджетного відшкодування за серпень-вересень 2013р., за результатами якої складено акт від 04.02.2014 № 316/16-03-15-02-08/32860348.

Проведеною перевіркою, на думку податкового органу, встановлено порушення позивачем п.185.1 ст.185, п.п. «ж» п.186.3 ст.186, абз.1-2 п.188.1 ст.188 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем завищено від'ємне значення (рядок 19 декларації) за серпень 2013 року на суму 1231,00грн, а також п.200.1, п.200.4 та п.200.6 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем завищено суму бюджетного відшкодування за вересень 2013 року у розмірі 1231,00грн.

За результатами адміністративного оскарження відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 22.05.2014р. № 0000151555/1092, згідно з яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у серпні 2013 року у розмірі 1231,00грн. та від 07.05.2014р. № 0000141555/897, згідно з яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість за вересень 2013 року у розмірі 1231,00грн. та суму штрафної (фінансової) санкції у розмірі 307,75грн.

Висновок податкового органу про допущені порушення позивачем вказаних норм Податкового кодексу ґрунтується на тому, що пробіг без вантажу до місця завантаження є ризиком пов'язаним із веденням господарської діяльності і являється неоподатковуваними операціями в межах господарської діяльності.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючі позовні вимоги, суд апеляційної інстанції цілком вірно та обґрунтовано виходив з наступного.

В силу приписів п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених визначеними законодавством документами.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як встановлено судом апеляційної інстанції ТОВ «Бодекс-Україна» у серпні 2013р. надавало послуги з перевезення вантажів автомобільним транспортом на території України та за її межами.

Транспортно-експедиторські послуги надавались позивачем в межах договорів міжнародного перевезення вантажів, належним чином завірені копії яких долучено до матеріалів справи.

Відповідно до наданих копій міжнародних автомобільних накладних (CMR) визначено пункти навантаження та пункти розвантаження, а саме: у CMR № 450514 зазначено м. Миронівка (Україна) - Варшава (Польща); у CMR № 450516 - м. Красноград (Україна) - м. Горзов Велкопольські (Польща); у CMR № 469080 - м. Гамбург (Німеччина) - м. Кривий Ріг (Україна); у CMR №759631 - м. Кіровоград (Україна) - м. Мінськ (Білорусь); у CMR №759700 та № 547000/46 - с. Новгородське, Донецької області (Україна) - м. Ліон (Франція).

Факт надання послуг з міжнародного перевезення між вказаними пунктами завантаження та розвантаження також підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), податковими накладними та заявками на надання транспортних послуг, а також не заперечується відповідачем.

Таким чином, відповідно до акту про результати перевірки позивача перевіряючими податкового органу встановлено, що господарські операції мали реальний характер. Податковим органом було досліджено податкові накладні та інші первинні документи необхідні для визначення сум сплачених податків, формування податкового кредиту, тобто факт реальності операцій з перевезення вантажу та отримання за це прибутку відповідачем підтверджено в актах перевірки.

У подорожніх листах вантажного автомобіля в міжнародному сполученні по вказаним вище послугам перевезення позивачем також зазначено відстань з пункту місцезнаходження підприємства до пункту завантаження. У зв'язку з вказаним, при визначенні вартості таких послуг ТОВ «Бодекс-Україна» було також враховано суми витрат на подолання відстані між вказаними пунктами та застосовано нульову ставку оподаткування податку на додану вартість.

Пунктом 185.1 статті 185 Податкового кодексу України визначено, що об'єктом оподаткування податку на додану вартість є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів на митну територію України; вивезення товарів за межі митної території України.

Відповідно до абзаців 1, 2 пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.... До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов'язань.

Відповідно до абзацу «а» підпункту 195.1.3 пункту 195.1 статті 195 Податкового кодексу України за нульовою ставкою оподатковуються операції з постачання послуг міжнародного перевезення пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом. Для цілей цього підпункту перевезення вважається міжнародним, якщо таке перевезення здійснюється за єдиним міжнародним перевізним документом.

Згідно з п. 198.3, ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 200.1 статті 200, Податкового кодексу України визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Відповідно до ст.9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення. Такими документами можуть бути: авіаційна вантажна накладна (Air Waybill); міжнародна автомобільна накладна (CMR); накладна СМГС (накладна УМВС); коносамент (Bill of Lading); накладна ЦІМ (СІМ); вантажна відомість (Cargo Manifest); інші документи, визначені законами України. Під єдиним міжнародним перевізним документом маються на увазі документи, складені мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту. Законодавством не передбачено оформлення міжнародного перевезення різними документами, в залежності від відрізка маршруту.

Пунктом 138.4 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім: нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами тог: звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт наданих послуг.

Відповідно до Положення бухгалтерського обліку 16, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 318 від 31.12.1999р., та п. 3 Методичних ре комендацій з формування собівартості перевезень (робіт, послуг) на транспорті, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 05.02.2001р. № 65, собівартість перевезень (робіт, послуг) - це виражені в грошовій формі поточні витрати транспортних підприємств, безпосередньо пов'язані з підготовкою та здійсненням процесу перевезень вантажів і пасажирів, а також виконанням робіт і послуг, що забезпечують перевезення.

Згідно п. 30 Методичних рекомендацій з формування собівартості перевезень (робіт, послуг) на транспорті, до виробничої собівартості перевезень включаються: прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці; інші прямі витрати; загальновиробничі витрати.

Пунктом 32 Методичних рекомендацій з формування собівартості перевезень (робіт, послуг) на транспорті визначено, що до статті калькуляції «Прямі матеріальні витрати» включається вартість усіх видів пально-мастильних та інших матеріалів (включаючи транспортно-заготівельні витрати), що використані як безпосередньо на виконання перевезень (робіт, послуг), так і на технологічні операції в процесі підготов ки рухомого складу до експлуатації, а також витрати пально-мастильних матеріалів на допоміжно-службовий, учбово-тренувальний та невиробничий нальоти годин.

Пунктом 4.4 Норм витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 10.02.1998р. №43, для бортових вантажних автомобілів і сідельних тягачів у складі автопоїздів, автомобілів-фургонів та вантажопасажирських автомобілів, які виконують роботу, що обліковується в тонно-кілометрах, нормативні витрати палива розраховуються за формулою, яка передбачає, що при виконанні вантажними автомобілями роботи для ви значення норми по витратам палива враховується показник загального пробігу автомобіля та показник пробігу з вантажем.

Враховуючи викладене, колегією суддів апеляційної інстанції вірно зазначено, що розрахунок собівартості 1 км. до місця завантаження, зроблений посадовою особою відповідача, ґрунтується на припущенях перевіріючих та не має нормативно обґрунтованого підґрунтя.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла вірного висновку, що процес надання автомобіля під завантаження, транспортування, розвантаження вантажу та доставка автомобіля від пункту розвантаження до місця його зберігання є діями, які супроводжують одну господарську операцію і без наявності хоча б однієї із них, господарська операція відбутись не може, таким чином оподаткуванню підлягають всі дії з моменту відбуття транспортного засобу до пункту завантаження до моменту його повернення в пункт зберігання або відбуття до місця розвантаження в інший пункт завантаження для здійснення іншої господарської операції.

Отже, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками суду апеляційної інстанції щодо задоволення позовних вимог та визнання протиправними й скасування спірних податкових повідомлень-рішень.

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків суду.

За таких обставин, судом апеляційної інстанції, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області - залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ О.В.Вербицька

____ О.В.Муравйов