Ухвала суду № 43407783, 24.03.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24.03.2015р. м. Київ К/800/54141/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Вербицької О.В., Муравйова О.В.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційні скарги: 1. Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровської області; 2. Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕТО»

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2014 року

на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2014 року

у справі №804/3501/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕТО» (надалі - ТОВ «ВЕТО»)

до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровської області (надалі - Лівобережна ОДПІ м.Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровської області)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

встановив:

У березні 2014 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому поставлено питання про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Лівобережної ОДПІ м.Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровської області №0005402204 від 20.11.2013 року.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2014 року позовні вимоги задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровської області №0005402204 на загальну суму 83340,00грн.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено правомірності прийнятого рішення всупереч вимогам ч.2 ст.71 КАС України, в той час як докази, якими позивач обґрунтовував свої вимоги, є законними, допустимими, обґрунтованими, такими, що відповідають дійсним обставинам справи.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2014 року рішення суду першої інстанції скасовано, позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0005402204 в частині визначення податкових зобов'язань у сумі 24750,00грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, вказуючи на порушення норм процесуального права та неправильне застосування судом норм матеріального права, відповідач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій ставить питання про скасування постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2014 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2014 року, в частині задоволення позовних вимог, та просить прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Також, не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції, вказуючи на порушення норм процесуального права та неправильне застосування судом норм матеріального права, до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою звернувся позивач. В касаційній скарзі ТОВ «ВЕТО» просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2014 року та залишити в силі постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2014 року.

В письмових запереченнях на касаційну скаргу Лівобережної ОДПІ м.Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровської області, ТОВ «ВЕТО» зазначає, що рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судом першої інстанції надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, позивач просить касаційну скаргу відхилити, скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2014 року, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2014 року - залишити в силі.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скаргах, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, контролюючим органом була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «ВЕТО» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «ТК Сімплекс» за період липень 2013 року, про що складено акт №1278/22-04/32653295 від 31.10.2013 року.

Під час проведення перевірки, на думку податкового органу, було встановлено порушення позивачем п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 55560,00грн.

За наслідками проведеної перевірки та адміністративного оскарження Лівобережною ОДПІ м.Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровської області було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0005402204 від 20.11.2013 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання у розмірі 83340,00грн., в т.ч. штрафні (фінансові) санкції - 27780,00грн.

Підставою для висновку про порушення позивачем приписів Податкового кодексу України стали висновки податкового органу щодо не реальності здійснення господарських відносин ТОВ «ВЕТО», а саме, відсутність об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення ТОВ «ВЕТО» операцій по ланцюгу з постачальником ТОВ «Торгова компанія «Сімплекс» за період липень 2013 року.

Частково задовольняючи позовні вимоги суд апеляційної інстанції цілком вірно та обґрунтовано виходив з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «ВЕТО» (замовник) та ТОВ «ТК Сімплекс» (виконавець) був укладений Договір №63030 від 03.06.2013 року, відповідно до умов якого виконавець зобов'язується на свій ризик надати послуги за завданням замовника, а замовник зобов'язується прийняти і оплатити послуги, а саме, пошук замовників охоронних послуг.

В силу приписів ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи, в тому числі договори, податкові накладні, рахунки тощо, мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондується з нормами Податкового кодексу України.

Відповідно до п.198.1. ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно до п.198.2, п.198.3 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до п.201.1 ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, в якій зазначаються обов'язкові реквізити визначенні даною статтею. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів, послуг.

Пункт 198.6 статті 198 ПК України встановлює, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 цього Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Отже, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (робіт, послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів (робіт, послуг) із метою їх використання в господарській діяльності. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

На підтвердження належного виконання умов правочину, позивачем, під час розгляду справи судами попередніх інстанцій, були надані: звіт від 17.03.2014 року; акт надання послуг №73178 від 31.07.2013 року, відповідно до якого контрагентом позивача для ТОВ «ВЕТО» були знайдені замовники охоронних послуг, підготовлені та узгоджені договори, проведені переговори, щодо виконання умов договорів, оформлена відповідна технічна документація; робочі проекти; копії договорів; податкова накладна, платіжне доручення.

Також позивачем до суду апеляційної інстанції був наданий перелік суб'єктів господарювання з якими були проведені переговори та укладені договори.

Отже, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку, щодо задоволення позовних вимог в цій частині.

Щодо виготовлення контрагентом позивача технічної документації, узгодження проектів та схем монтажу систем пожежної безпеки, охорони та відеонагляду об'єктів, суд апеляційної інстанції вірно зазначив, що а ні в акті, а ні в податковій накладній, наданих на підтвердження належного виконання умов правочину, не зазначено, яка саме технічна документація була оформлена ТОВ «ТК Сімплекс» для ТОВ «Вето», в якій кількості та як саме була визначена вартість виконаних робіт (кошторис).

Крім того, робочі проекти, на які посилається позивач, розроблені головним інженером проекту Шуватовим В.М., який згідно інших документів наданих позивачем є начальником відділу ТОВ «Вето».

У зв'язку з відсутністю у позивача документів, які б могли достовірно свідчити про фактичну підготовку ТОВ «ТК Сімплекс» на замовлення позивача технічної документації, висновки суду апеляційної інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог в цій частині є законними та обґрунтованими.

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків суду.

За таких обставин, судом апеляційної інстанції, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційні скарги: Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровської області та Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕТО» - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2014 року, в незмінній частині, та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ О.В. Вербицька

____ О.В. Муравйов