Ухвала суду № 43407744, 18.02.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18.02.2015р. м. Київ К/9991/23440/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Голубєвої Г.К., Шипуліної Т.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 січня 2010 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2011 року

у справі № 2а-12272/09/2670

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Київспецтранс»

до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва

про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, -

В С Т А Н О В И Л А :

Відкрите акціонерне товариство «Київспецтранс» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва (далі - відповідач) про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000392202 від 23 липня 2009 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 січня 2010 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення ДПІ у Подільському районі м. Києва від 23 липня 2009 року № 0000392202 про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2011 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 січня 2010 року залишено без змін.

В касаційній скарзі ДПІ у Подільському районі м. Києва, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 січня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2011 року і ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПІ у Подільському районі м. Києва провела позапланову виїзну перевірку ВАТ «Київспецтранс» з питань дотримання вимог валютного законодавства при розрахунках по зовнішньоекономічному контракту від 08 серпня 2008 року № АА 533-2 згідно повідомлення банку ВАТ КБ «Хрещатик» від 06 травня 2009 року № 43-23/2652, за результатами якої був складений акт від 09 липня 2009 року № 56/22-02-02772037.

За висновками акта перевірки, позивачем були порушені вимоги статті 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», які полягали у порушенні термінів розрахунків в іноземній валюті по імпортному контракту від 08 серпня 2008 року № АА 533-2 на суму 190417,15 євро на 5 днів та на суму 102017,15 євро на 3 дні.

23 липня 2009 року ДПІ у Подільському районі м. Києва на підставі вказаного акта перевірки прийняла рішення № 0000392202, яким на підставі статті 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» застосувала до ВАТ «Київспецтранс» штрафні (фінансові) санкції у сумі 39017,03 грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що датою імпорту є дата перетину товаром митного кордону України, а не дата оформлення вантажної митної декларації, у зв'язку з чим у податкового органу були відсутні підстави нараховувати пеню за порушення термінів надходження товару по вказаному вище імпортному контракту, оскільки імпортований товар у перебував під митним контролем митного органу згідно штампу «Під митним контролем».

Колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, підставою для застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій згідно оспорюваних рішень слугував висновок податкового органу про те, що датою надходження імпортованого товару на миту території України є дата оформлення вантажної митної декларації, тоді як позивач вважав такою датою дату відмітки митного органу про перебування товару під митним контролем.

При цьому, судами було встановлено, що між сторонами відсутній спір щодо фактичних обставин та правомірності укладення і виконання імпортних контрактів, а саме: сторонами не оспорювались факти укладення угод; факти здійснення оплати імпортованого товару; факти надходження товару на митну територію України; дата й час оформлення вантажних митних декларацій; дата й час надходження товарів на митну територію, вказані на товаросупровідних документах; факти продовження строків розрахунків за деякими зовнішньоекономічними операціями.

Відповідно до положень статті 4 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до видів зовнішньоекономічної діяльності, які здійснюють в Україні суб'єкти цієї діяльності, належить, зокрема, імпорт товарів, капіталів та робочої сили.

За змістом абзацу 14 статті 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та абзацу 2 підпункту 1.1 Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, затвердженої постановою Національного банку України від 24 березня 1999 року № 136 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), імпорт (імпорт товарів) - це купівля (у тому числі з оплатою в негрошовій формі) українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності в іноземних суб'єктів господарської діяльності товарів з ввезенням або без ввезення цих товарів на територію України, включаючи купівлю товарів, призначених для власного споживання установами та організаціями України, розташованими за її межами.

Імпортна операція у розумінні статті 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачає здійснення суб'єктом господарювання імпорту.

При цьому моментом здійснення імпорту відповідно до абзацу 38 статті 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) є момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.

Виходячи з аналізу вказаних вище правових норм, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що моментом вчинення імпортної операції, зокрема моментом поставки товару за такою операцією (що підтверджується штампом митниці «Під митним контролем» на товаросупровідних документах), для застосування статей 2, 4 України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» є момент фактичного перетину імпортованим товаром митного кордону України.

З огляду на те, що згідно відмітки митного органу «Під митним контролем» імпортований товар надійшов на митну територію України в межах строку, визначеного статтею 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, про неправомірність оспорюваних рішень та наявність підстав для їх скасування.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга ДПІ у Подільському районі м. Києва підлягає залишенню без задоволення, а постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 січня 2010 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2011 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 2201, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 січня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ Г.К. Голубєва

______ Т.М. Шипуліна