Ухвала суду № 43407718, 05.02.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"05" лютого 2015 р. м. Київ К/9991/13313/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Карася О.В.

Моторного О.А.

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування «Насосенергомаш»

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2011 року

у справі № 2а-4685/10/1870

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування «Насосенергомаш»

до Державної податкової інспекції в м. Суми,

Головного управління Державного казначейства України у Сумській області

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення та стягнення бюджетної заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2010 року адміністративний позов Відкритого акціонерного товариства «Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування «Насосенергомаш» (далі - ВАТ «Насосенергомаш»; позивач) до Державної податкової інспекції в м. Суми (далі - ДПІ в м. Суми; відповідач-1) та Головного управління Державного казначейства України у Сумській області (далі - ГУДК України у Сумській області; відповідач-2) задоволено частково. Відмовлено в задоволенні позовних вимог про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 0000442306/0/28147 від 20 квітня 2010 року. Скасовано названий акт індивідуальної дії. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ВАТ «Насосенергомаш» 22 241,63 грн. бюджетної заборгованості та 3,40 грн. судового збору.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач-1 оскаржив його в апеляційному порядку.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2011 року апеляційну скаргу ДПІ в м. Суми задоволено. Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2010 року скасовано. Прийнято нову постанову, якою в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням у справі, позивач оскаржив його в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, ставиться питання про скасування постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2011 року та залишення без змін постанови Сумського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2010 року.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, зважаючи на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем-1 проведено невиїзну документальну перевірку ВАТ «Насосенергомаш» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника в банку за травень 2008 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось за квітень 2008 року; за вересень 2009 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось за липень, серпень 2009 року; за жовтень 2009 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось за липень, серпень, вересень 2009 року, за результатами якої складено акт № 2987/23-6/05785448 від 13 квітня 2010 року.

На підставі зазначеного акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000442306/0/28147 від 20 квітня 2010 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 22 241,63 грн.

Перевіркою встановлено порушення товариством підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7, пункту 10.2 статті 10 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 168/97-ВР) у зв'язку з неправомірним віднесенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, непідтверджених податковими зобов'язаннями контрагентів у ланцюгах постачання - Товариства з обмеженою відповідальністю «Металком» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Ларедо-Інтерал».

Зазначений висновок податковим органом зроблено з огляду на неможливість проведення зустрічних перевірок безпосереднього контрагента позивача (ТОВ «Металком») та контрагента позивача в другій ланці ланцюга постачання (ТОВ «Ларедо-Інтерал»), що, на думку відповідача, унеможливлює встановлення надмірної сплати податку на додану вартість за оспорюваними господарськими операціями та виключає право ВАТ «Насосенергомаш» на повернення відповідної суми податку з бюджету.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції про часткове задоволення адміністративного позову та відмовляючи в його задоволенні, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про недоведеність позивачем реального характеру розглядуваних господарських операцій.

Колегія суддів вважає вказаний висновок суду апеляційної інстанції неправомірним, виходячи з таких підстав.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV) визначено, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

При цьому слід враховувати, що податкове законодавство не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит, який в подальшому приймає участь у формуванні сум бюджетного відшкодування, від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання, в тому числі тими, які не були безпосередніми постачальниками товарів (послуг).

Якщо контрагенти не виконали своїх зобов'язань щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб, проте зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку-покупця права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Як встановлено судом першої інстанції, фактичне виконання господарських операцій з придбання позивачем товарно-матеріальних цінностей (металу) в ТОВ «Металком» засвідчується належним чином оформленими видатковими та податковими накладними, рахунками-фактурами, банківськими виписками, подорожніми листами вантажного автомобіля, сертифікатами якості отриманої продукції, а з придбання послуг з капітального ремонту плоскошліфувального станка в Товариства з обмеженою відповідальністю «Станко-груп» - завданням на виконання капітального ремонту, протоколом договірної ціни, технічним завданням та калькуляцією на проведення капітального ремонту станка, актом виконаних робіт, накладною на вивіз станка, довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей (станка), виписаною на ім'я директора контрагента позивача, товарно-транспортною накладною, пропуском ТОВ «Станко-груп» на отримання матеріальних цінностей, посібником з експлуатації станка, податковою накладною, банківською випискою.

Податковим органом також не заперечується, що понесені ВАТ «Насосенергомаш» витрати безпосередньо пов'язані з його господарською діяльністю, а розглядувані операції здійснені за наявності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект.

За правилами частини 1 статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Оцінка судом доказів за своїм внутрішнім переконанням не означає допустимості їх необґрунтованої оцінки, при якій змістовно тотожні обставини отримують діаметрально протилежне тлумачення без зазначення причин для цього. Така оцінка обставин справи не може бути визнана об'єктивною.

У спірній ситуації із змісту постанови Харківського апеляційного адміністративного суду не вбачаються мотиви, що давали йому законні підстави для іншої оцінки обставин у справі. Проте, суд апеляційної інстанції фактично надав іншу юридичну оцінку обставинам справи, встановленим судом першої інстанції, без належного мотивування причин цього, адже судом апеляційної інстанції не встановлено нових обставин, як і не досліджено будь-яких нових доказів.

Відповідно до статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування «Насосенергомаш» задовольнити частково.

Скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2011 року, а постанову Сумського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2010 року залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Карась О.В.

Моторний О.А.