Ухвала суду № 43407665, 25.03.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 березня 2015 року м. Київ К/9991/38467/12

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Вінницяпобутхім" (далі - Товариство)

на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 06.02.2012

та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16.05.2012

у справі № 2а/0270/5320/11

за позовом Товариства

до Державної податкової інспекції у м. Вінниці (далі - Інспекція)

про скасування податкового повідомлення-рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2011 року Товариство звернулося до Вінницького адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати скасувати податкове повідомлення-рішення від 22.11.2011 № 0003962330,

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 06.02.2012, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16.05.2012, у позові відмовлено з тих мотивів, що подані платником первинні документи не містять необхідні для цілей оподаткування відомості про зміст та обсяг господарських операцій, за якими Інспекція не визнала право платника на податковий кредит.

Посилаючись на невідповідність висновків судів положенням чинного законодавства та дійсним обставинам справи, Товариство звернулося до Вищого прийняті у справі судові акти та задовольнити позов. На обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, зокрема, що фактичне надання позивачеві маркетингових послуг у рамках господарських правовідносин приватним підприємством «Агентство маркетингових досліджень» та зв'язок цих послуг з господарською діяльністю позивача підтверджується належними документами (у тому числі податковою накладною), що обумовлює правомірність формування Товариством податкового кредиту за цими операціями.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення розглядуваних касаційних вимог з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що Інспекцією було проведено позапланову невиїзну перевірку Товариства з питань достовірності нарахування податкового кредиту з ПДВ по взаємовідносинах з приватним підприємством «Агентство маркетингових досліджень» за березень 2011 року, оформлену актом від 03.11.2011 № 4289/2330/30684913.

Податковий орган за результатами цієї перевірки не визнав право позивача на податковий кредит по операціям з придбання інформаційно-консультативних послуг, наданих названим постачальником у рамках виконання договору від 02.01.2011 № 228, з посиланням на відсутність у платника належним чином оформлених податкових накладних та інших первинних документів, які б дозволяли встановити зміст розглядуваних операцій та їх призначення для використання у господарській діяльності позивача.

Наведений висновок Інспекції став підставою для прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення, за яким позивачеві визначено грошове зобов'язання з ПДВ у сумі 110 795 грн. із застосуванням 1 грн. штрафних санкцій.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу вимог пункту 198.6 цієї ж статті Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З наведених законодавчих положень вбачається, що податкові наслідки у вигляді зменшення бази оподаткування податку на додану вартість на суму понесених (нарахованих) витрат по сплаті ПДВ у ціні придбаних товарів (робіт, послуг) є правомірними за умови реального виконання господарської операції та наявності належним чином оформлених первинних документів (зокрема, податкових накладних), що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

У справі, що переглядається, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про невідповідність наведеним критеріям сформованого позивачем податкового кредиту за операціями з придбання спірних послуг.

При цьому суди підтримали висновок Інспекції про те, що подані Товариством договір на поставку послуг від 02.01.2011 № 228, акт здачі-прийняття виконаних робіт (надання послуг) від 31.03.2011 № 022013 та податкові накладні не розкривають змісту здійснених операцій, не дають можливості встановити, які конкретно послуги були надані, в якому обсязі, що виключає і можливість оцінити, чи були їх результати використані у подальшій діяльності Товариства.

Акт здачі-прийняття виконаних робіт (надання послуг) від 31.03.2011 № 022013, який, на думку позивача, належить до документів, що підтверджують факт поставки послуг Товариству, не відповідає вимогам частини другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», позаяк містить лише загальне посилання на надання послуг за договором та їх загальну вартість.

На підставі цього суди обґрунтовано зазначили, що перелічені первинні документи не відображають фактичного здійснення операцій між позивачем та приватним підприємством «Агентство маркетингових досліджень» та не можуть підтверджувати право платника на податковий кредит.

З урахуванням викладеного попередні судові інстанції цілком об'єктивно зазначили про законність оспорюваного донарахування та правомірно відмовили у позові.

У зв'язку з цим підстав для скасування оскаржуваних судових актів зі спору не вбачається.

За таких обставин, керуючись статтями 220, 2201, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Вінницяпобутхім" відхилити, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 06.02.2012 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16.05.2012 у справі № 2а/0270/5320/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько