Вирок № 43407594, 01.04.2015, Апеляційний суд Тернопільської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 607/9725/14-кГоловуючий у 1-й інстанції Берегуляк Ф.Г. Провадження № 11-кп/789/110/15 Доповідач - Тиха І.М.Категорія - ч.1 ст.286 КК України

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 квітня 2015 р. Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:

Головуючого - Тихої І.М.

Суддів - Подковський О. А., Комендат Р. Т.,

при секретарі - Дмитрів О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі кримінальне провадження за апеляційною скаргою потерпілої ОСОБА_2 на вирок Тернопільського міськрайонного суду від 29 грудня 2014 року щодо :

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця смт. Гримайлів, Гусятинського району, Тернопільської області, жителя АДРЕСА_1,

обвинуваченого за ч. 1 ст. 286 КК України,

з участю прокурора Єдинак І.В.

обвинуваченого ОСОБА_3

представника цивільного відповідача ОСОБА_4

потерпілої ОСОБА_2

ВСТАНОВИЛА:

Цим вироком визнано винним ОСОБА_3 у вчиненні злочину передбаченого ч.1 ст.286 КК України і призначено йому покарання у виді 2(двох) років обмеження волі без позбавлення права керувати транспортними засобами.

На підставі ст.75 КК України звільнено обвинуваченого ОСОБА_3 від відбуття призначеного покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку тривалістю 2(два) роки.

Відповідно до ч.1 ст. 76 КК України на обвинуваченого ОСОБА_3 покладено такі обов'язки:

-не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції;

-повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання;

-періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

Цивільний позов прокурора Тернопільської області в інтересах держави в особі фінансового управління Тернопільської міської ради на суму 5316,75 гривень - задоволено повністю.

Стягнуто із обвинуваченого ОСОБА_3 в користь фінансового управління Тернопільської міської ради(р/р 31413544700002, ГУДКСУ в Тернопільській області, код ЄДРПОУ 37977726, МФО 838012, місцевий бюджет, призначення платежу "Інші надходження" 24060300) 5316(п"ять тисяч триста шістнадцять) гривень 75 копійок витрат на лікування потерпілої від злочину.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_2 в частині стягнення матеріальної шкоди залишено без розгляду у зв"язку із повним її відшкодуванням, в частині моральної шкоди-задоволено частково, стягнуто із КП "Міськавтотранс" Тернопільської міської ради в користь потерпілої ОСОБА_2 9 900(дев"ять тисяч дев"ятсот) гривень завданої моральної шкоди.

Також стягнуто із обвинуваченого в користь держави процесуальні витрати за проведення судових експертиз на загальну суму 1045,33 гривень.

З вироку слідує, що обвинувачений ОСОБА_3 14 квітня 2014 року близько 14 години 30 хвилин керуючи технічно-справним автобусом марки "БАЗ А079.14" р.н. НОМЕР_1, рухався по вул. М. Кривоноса в м. Тернопіль в напрямку до вул. Миру.

Рухаючись у вказаному напрямку зі швидкістю близько 58 км/год обвинувачений ОСОБА_3 не був уважний, не стежив за дорожньою обстановкою та відповідно не реагував на її зміну, чим порушив вимоги п. 1.5 ч. 1, п.2.3 (б) Правил дорожнього руху України, які зобов'язували його своїми діями не створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю чи здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків, бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну.

Під час подальшого руху, із зазначеною швидкістю навпроти головного корпусу Тернопільського національного педагогічного університету ім,. В. Гнатюка, по вул. М. Кривоноса в м. Тернопіль, обвинувачений ОСОБА_3. маючи об'єктивну можливість завчасно виявити пішохода ОСОБА_2: яка перетинала проїзну частину дороги по нерегульованому пішохідному переходу з права на ліво по ходу руху автобуса марки "БАЗ А079Л4" р.н, НОМЕР_1, в порушення вимог п. 18.1 ПДР України, наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи не зменшив швидкість, не зупинився, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека. Внаслідок порушення ПДР, обвинувачений ОСОБА_3, допустив наїзд керованим ним автобусом марки "БАЗ А079.14" р.н. НОМЕР_1 на пішохода ОСОБА_2

Унаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди потерпіла ОСОБА_2 отримала тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому кісток лівої половини таза, закритого перелому лівого поперечного відростка третього поперекового хребця, саден в ділянках лівого ліктьового та обох колінних суглобів, які за ознакою тривалого (більш 21 дня) розладу здоров'я належать до тілесних ушкоджень середньої тяжкості.

Порушення обвинуваченим ОСОБА_3 вимог п. 1.5 ч. 1, п.2.3 б; п. 18.1 ПДР України перебуває у прямому причинному зв'язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди та її наслідками у вигляді спричинення середньої тяжкості тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_2

В апеляційній скарзі потерпіла ОСОБА_2 просить вирок суду змінити в частині стягнення моральної шкоди, задовольнивши її цивільний позов про стягнення з КП "Міськавтотранс" ТМР моральної шкоди в сумі 30000 грн. В обгрунтування своїх вимог зазначає, що задовольняючи її позов частково в сумі 9900 грн., суд не взяв до уваги того, що внаслідок злочинних дій обвинуваченого її здоров"я та спосіб її життя зазнали незворотніх змін, а тому стягнута сума коштів в відшкодування моральної шкоди в розмірі 9900 грн. не відповідає глибині пережитих нею душевних страждань, вимогам розумності та справедливості.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення потерпілої, яка підтримала подану апеляцію з викладених у ній мотивів, прокурора та представника цивільного відповідача, які просить вирок суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, розглянувши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляції, колегія суддів приходить до наступного.

Висновок суду першої інстанції про доведеність винності ОСОБА_3 у вчиненні ним злочину, за який його засуджено, відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, на ніким не оспорюється, а тому колегією суддів вказані обставини не переглядаються.

Його дії вірно кваліфіковані за ч.1 ст.286 КК України, призначене судом покарання відповідає вимогам ст.ст.50,65 КК України з врахуванням характеру та ступені суспільної небезпеки вчиненого злочину, особи винного, його позитивної характеристики, відсутності судимостей, обставини, які пом'якшують покарання - щирого каяття та повного визнання вини.

Вирішуючи цивільний позов, суд першої інстанції виходив з понесених потерпілою моральних страждань, яких вона зазнала у зв"язку з протиправною поведінкою щодо неї обвинуваченого. Зокрема, ним взято до уваги обставини справи, враховано глибину, характер та обсяг фізичних, душевних, психічних страждань потерпілої, час лікування, настання негативних наслідків для фізичного та психічного здоров"я потерпілої.

Проте, визначаючись з грошовим відшкодуванням моральної шкоди, суд першої інстанції не врахував того, що спричинені потерпілій тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому кісток лівої половини таза та закритого перелому лівого поперечного відростка третього поперекового хребця призвели до незворотніх змін її здоров"я та способу життя.

А тому, заявлене потерпілою грошове відшкодування моральної шкоди в сумі 30000 грн. повністю відповідає характеру та глибині перенесених нею душевних страждань.

Обгрунтовуючи цивільний позов, суд першої інстанції вірно виходив з того, що обвинувачений працював водієм з КП "Міськавтотранс" ТМР на підставі наказу №104-К від 21.10.2010 року директора КП "Міськавтотранс" ТМР про прийняття на роботу. За автобусом марки "БАЗ А 079.14", н.з. НОМЕР_1 водій ОСОБА_3 був закріплений згідно з наказом КП "Міськавтотранс" ТМР № 4-Д від 3.01.2014 року про закріплення водіїв за автобусами. На підставі шляхового листа № 003861 від 14 квітня 2014 року обвинувачений керував вказаним транспортним засобом в день ДТП.

Автомобіль марки "БАЗ А 079.14" НОМЕР_1 належить ОСОБА_7 на праві власності, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію, виданим 1ВРЕВ УДАЇ УМВС України в Тернопільській області 28.002.2008 року.

На підставі договору оренди транспортного засобу від 2.10.2010 року між КП "Міськавтотранс" ТМР та ОСОБА_7 вказаний транспортний засіб перебував у користуванні КП Міськавтотранс" ТМР по 30.11.2015 року, на підставі чого Тернопільським МВЕР 6.10.2010 року вказаному підприємству був виданий тимчасовий реєстраційний талон НОМЕР_2.

Враховуючи те, що шкоду було заподіяно працівником під час виконання ним своїх трудових обов"язків, у відповідності до вимог ст.1172 ЦК України, суд підставно стягнув її з юридичної особи, з якою обвинувачений перебував у трудових відносинах.

Частково задовольняючи цивільний позов потерпілої про стягнення з цивільного відповідача моральної шкоди в розмірі 9900 грн., суд виходив також з положень ст.ст. 23,1167,1187 ЦК України, відповідно яких особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права, яка полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала.

Разом з тим, суд не врахував що до цих правовідносин потрібно було також застосовувати положення ЗУ "Про обов"язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Виходячи із суті ЗУ "Про обов"язкове страхування власників наземних транспортних засобів" (ст.3) обов"язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров"ю та/або майну потерпілих унаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників (заподіювачів шкоди).

У відповідності до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до п. 22.1. ст.22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі - Закон) у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно з п. 9.3 ст.9 Закону страхова сума, в межах якої страховиком здійснюється виплата страхового відшкодування за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю становить 100000 грн.

Відповідно до ст. 23 Закону шкодою, заподіяною життю та здоров'ю потерпілого у результаті дорожньо-транспортної пригоди, є в тому числі шкода, пов'язана з лікуванням та тимчасовою втратою працездатності потерпілим.

Згідно з ст.26-1 вказаного Закону страховиком відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров"я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров"ю.

Оскільки цивільна відповідальність КП "Міськавтотранс" Тернопільської міської ради на момент ДТП була застрахована відповідно до полісу обов"язкововго страхування цивільно-правововї відповідальності власників наземних транспортних засобів АС № 7896722 від 21.05.2013 року, а застрахованим транспортним засобом був автомобіль марки "БАЗ "А 079.14", н.з. НОМЕР_1, то відповідно до вказаного полісу страховик, яким є ВАТ НАСК "Оранта", забезпечує відшкодування шкоди, завданої життю, здоров"ю та майну третіх осіб під час ДТП, що сталась за участі забезпеченого транспортного засобу та внаслідок цієї пригоди настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована.

Відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Тобто, різницю між сумою відшкодування, визначеною судом, та сумою, яка повинна бути відшкодована страховиком, повинен сплатити цивільний відповідач.

До цього висновку прийшов і ВСССУ з розгляду цивільних та кримінальних справ у п.16 постанов № 4 від 1.03.2013 року "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, заподіяної джерелом підвищеної небезпеки", з якого слідує, що відповідно до ст.21 ЗУ №1961-IV на території України забороняється експлуатація транспортного засобу без поліса обов"язкового страхування цивільно-правової відповідальності, тобто володільці транспортних засобів, зобов"язані застрахувати ризик своєї цивільно-правової відповідальності, яка може настати внаслідок завдання шкоди життю, здоров"ю або майну інших осіб при використанні транспортних засобів. У зв"язку з цим непред"явлення вимог до страховика за наявності підстав для стягнення завданої шкоди саме зі страховика є підставою для відмови в позові до завдавача шкоди у відповідному розмірі.

В зв"язку з вищенаведеним, цивільний позов потерпілої слід задовольнити частково, стягнувши з цивільного відповідача на користь потерпілої кошти в сумі 25000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, в задоволенні позовних вимог щодо стягнення 5000 грн., що становить 5 відсотків від ліміту відповідальності страховика (100000 грн.), слід відмовити, оскільки ці кошти підлягають стягненню із страхової компанії.

Колегією суддів також перевірялись доводи потерпілої щодо можливості стягнення моральної шкоди в сумі 5000 грн. за її вибором зі страховика чи з винної особи, проте, вони не заслуговують на увагу виходячи з роз"яснень, які містяться у п.11 постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних та кримінальних справ № 4 від 1.03.2013 року, згідно з яким за вибором потерпілого вимога про відшкодування шкоди може бути пред"явлена безпосередньо до винної особи, лише у випадках можливості її стягнення в регресному порядку( ст.1191 ЦК України), якщо за законом межі відповідальності останньої та особи, яка за неї відповідає однакові.

Випадки стягнення в регресному порядку шкоди страховиком з страхувальника перелічено у п.п.38.1.1. п.38.1 ст.38 Закону "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та не вони стосуються обставин даної дорожно-транспорної пригоди, а тому оскільки в страхової компанії не виникне права регресної вимоги до страхувальника (цивільного відповідача), вимоги щодо стягнення з цивільного відповідача 5000 грн. моральної шкоди, що становить ліміт відповідальності страховика, є необгрунтованими.

Враховуючи вищенаведене, вирок суду першої інстанції в частині стягнення моральної шкоди слід змінити, частково задовольнивши апеляцію потерпілої.

Керуючись ст.ст.405,407,408 КПК України, колегія ,-

У Х В А Л И Л А .

Апеляційну скаргу потерпілої ОСОБА_2 задовольнити частково.

Змінити вирок Тернопільського міськрайонного суду від 29 грудня 2014 року в частині стягнення моральної шкоди, а саме: стягнути із КП "Міськавтотранс" Тернопільської міської ради у якості відшкодування моральної шкоди в користь потерпілої ОСОБА_2 кошти в сумі 25000 грн.

В решті вирок суду залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ на протязі трьох місяців з дня її проголошення.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області І.М. Тиха