Ухвала суду № 43407518, 24.03.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24.03.2015р. м. Київ К/800/51623/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Вербицької О.В.

суддів: Маринчак Н.Є.

Муравйова О.В.

за участю секретаря: Іванова Д.О.

представників:

позивача: Переяславська М.В.

відповідача 1: Павліченко К.В.

відповідача 2: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 23.10.2013 року

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.09.2014 року

у справі № 808/7352/13-а

за позовом Публічного акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів

Управління державної казначейської служби України в м. Запоріжжі

про визнання протиправною бездіяльність та стягнення бюджетної заборгованості

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Запорізький завод феросплавів» (далі по тексту - позивач, ПАТ «Запорізький завод феросплавів») звернулось з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів (далі по тексту - відповідач 1, СДПІ), Управління державної казначейської служби України в м. Запоріжжі (далі по тексту - відповідач 2, Управління ДКУ в м. Запоріжжі) про визнання протиправною бездіяльність та стягнення бюджетної заборгованості.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 23.10.2013 року адміністративний позов задоволено.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.09.2014 року апеляційну скаргу СДПІ залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Відповідач, не погоджуючись з вищевказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, оскаржив їх у касаційному порядку, просить скасувати з мотивів порушення норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

У запереченні на касаційну скаргу ПАТ «Запорізький завод феросплавів», посилаючись на те, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, просить касаційну скаргу СДПІ залишити без задоволення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, представників позивача та відповідача 1, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку щодо наступного.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Предметом оскарження у даній справі є визнання протиправною бездіяльність та стягнення бюджетної заборгованості.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було подано до СДПІ податкову декларацію з податку на додану вартість за грудень 2012 року, якою визначено суму податку на додану вартість що підлягала бюджетному відшкодуванню з Державного бюджету України на рахунок платника у банку у розмірі 5237311,00 грн. До податкової декларації з ПДВ за грудень 2012 року було додано розрахунок суми бюджетного відшкодування та заява про повернення суми бюджетного відшкодування із зазначенням банківських реквізитів для перерахування грошових коштів.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що СДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ «Запорізький завод феросплавів» з питань правомірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за грудень 2012 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ у розмірі 5 237 311 грн., що декларувалось у листопаді 2012 року, за результатами якої складено акт від 11.03.2013 року №123/26-2/00186542.

В акті перевірки зазначено, що позивачем порушено п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, а саме: завищено суму бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок у банку за грудень 2012 року на загальну суму 1 660 698 грн.; п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, п. 200.3, п. 200.4б ст. 200 Податкового кодексу України, завищено залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів, який включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, за грудень 2012 року на загальну суму 2 095 041 грн.

На підставі висновків, що викладені в акті перевірки, СДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення від 21.03.2013 року № 0000152620, яким ПАТ «Запорізький завод феросплавів» зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за грудень 2012 року у розмірі 1 660 698 грн. та №0000162620, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення з податку на додану вартість за грудень 2012 року у розмірі 2 095 041 грн.

Відповідно до вимог п. 200.7 ст. 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України) платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Згідно п. 200.8 ст. 200 ПК України до податкової декларації платником податків додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування та оригінали митних декларацій. У разі якщо митне оформлення товарів, вивезених за межі митної території України, здійснювалося з використанням електронної митної декларації, така електронна митна декларація надається контролюючим органом за місцем митного оформлення контролюючому органу за місцем обліку такого платника податків в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису відповідно до закону.

Пунктом 200.11. ст.200 ПК України передбачено, що за наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, контролюючий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.

Відповідно до вимог п. 200.12. ст. 200 ПК України контролюючий орган зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Пунктом 200.13 ст. 200 ПК України передбачено, що на підставі отриманого висновку відповідного контролюючого органу орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу.

Згідно п. 200.17 ст. 200 ПК України джерелом бюджетного відшкодування, у тому числі заборгованості бюджету, є доходи Державного бюджету України, які по своїй економічно-правовій природі не належать на будь-яких правах органам Державної казначейської служби України.

Як вбачається з матеріалів справи, та було встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, відповідачем 1 визнано, що сума 3576613,00 грн., є підтвердженою, водночас висновок на отримання позивачем суми бюджетного відшкодування з ПДВ за грудень 2012 року СДПІ не складався та до органу державної казначейської служби України не передавався.

Отже, суди першої та апеляційної інстанцій вірно дійшли висновку, що відповідач 1 протягом п'яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний був подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої та апеляційної інстанцій порушення норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

В свою чергу, доводи касаційної скарги не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються вищезазначеними нормами права, отже, відсутні підстави для її задоволення.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає залишенню без задоволення, а постанова Запорізького окружного адміністративного суду від 23.10.2013 року та ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.09.2014 року в частині визнання протиправною бездіяльність залишенню без змін.

До початку розгляду касаційної скарги позивачем подано заяву про відмову від позову в частині вимог про стягнення з Державного бюджету України на користь ПАТ «Запорізький завод феросплавів» суми податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню з бюджету по декларації з податку на додану вартість за грудень 2012 року, у розмірі 3 576 613,00 грн.

Відповідно до вимог ст. 219 КАС України позивач може відмовитися від адміністративного позову, а сторони можуть примиритися у будь-який час до закінчення касаційного розгляду.

У разі відмови від адміністративного позову або примирення сторін суд касаційної інстанції постановляє ухвалу відповідно до вимог статей 112 і 113 цього Кодексу (частина друга цієї статті).

Частиною 2 ст. 112 КАС України передбачено, що про прийняття відмови від адміністративного позову суд постановляє ухвалу, якою закриває провадження у справі.

Аналогічні за змістом положення містяться і у пункті 2 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України.

Умовою прийняття судом відмови від позову, як встановлено статтею 113 цього Кодексу, є відсутність порушення відмовою прав, свобод чи законних інтересів інших осіб.

З огляду на правильність та законність оскаржуваних судових рішень зі спору подана позивачем відмова від позову є такою, що не суперечить закону та не порушує права і охоронювані законом інтереси інших осіб та держави.

Частиною 2 ст. 228 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції визнає законні судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій такими, що втратили законну силу, і закриває провадження у справі, якщо після їх ухвалення виникли обставини, які є підставою для закриття провадження у справі, та ці судові рішення ще не виконані.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 157, 160, 167, 214-215, 220, 221, 223, 224, 228, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ :

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів залишити без задоволення.

Заяву ПАТ «Запорізький завод феросплавів» про відмову від позову в частині вимог про стягнення з Державного бюджету України на користь ПАТ «Запорізький завод феросплавів» суми податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню з бюджету по декларації з податку на додану вартість за грудень 2012 року, у розмірі 3 576 613,00 грн. задовольнити.

Прийняти відмову ПАТ «Запорізький завод феросплавів» від позову в частині вимог про стягнення з Державного бюджету України на користь ПАТ «Запорізький завод феросплавів» суми податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню з бюджету по декларації з податку на додану вартість за грудень 2012 року, у розмірі 3 576 613,00 грн.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 23.10.2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.09.2014 року в частині визнання протиправною бездіяльність - залишити без змін. В частині стягнення бюджетної заборгованості постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 23.10.2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.09.2014 року у справі № 808/7352/13-а визнати такими, що втратили законну силу.

Провадження у справі № 808/7352/13-а в цій частині закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька Судді Н.Є. Маринчак О.В. Муравйов