Ухвала суду № 43407514, 24.03.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24.03.2015р. м. Київ К/800/59357/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Вербицької О.В.

суддів: Маринчак Н.Є.

Муравйова О.В.

за участю секретаря: Іванова Д.О.

представників:

позивача: Думича А.М.

відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 09.09.2014 року

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.10.2014 року

у справі № 813/5212/14

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Транс-Сервіс-1» доДержавної податкової інспекції у Пустомитівському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області провизнання протиправних та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-Сервіс-1» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Транс-Сервіс-1») звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області (далі по тексту - відповідач, ДПІ) про визнання протиправних та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 09.09.2014 року адміністративний позов задоволено.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.10.2014 року апеляційну скаргу ДПІ залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Відповідач, не погоджуючись з вищевказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, оскаржив їх у касаційному порядку, просить скасувати з мотивів порушення норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог повністю.

У запереченні на касаційну скаргу ТОВ «Транс-Сервіс-1», посилаючись на те, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, просить касаційну скаргу ДПІ залишити без задоволення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, представника позивача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку щодо наступного.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що ДПІ проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Транс-Сервіс-1» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2012 року по 31.03.2014 року, за результатами якої складено акт від 09.07.2014 року №218/22-01/32602104.

В акті перевірки зокрема зазначено, що позивачем порушено п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, а саме - занижено податок на додану вартість на загальну суму 1379243 грн. та завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного звітного періоду станом на 31.03.2014 року в сумі 40056 грн.

На підставі висновків, що викладені в акті перевірки, ДПІ прийнято податкове повідомлення - рішення від 17.07.2014 року № 0000552200, яким ТОВ «Транс-Сервіс-1» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем - на 1379243 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 689622 грн., та №0000562200, яким позивачу зменшено від'ємне значення суми з податку на додану вартість на 40056 грн.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2. ст. 198 ПК України (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до вимог п. 198.6 ст. 198 ПК України (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «Транс-Сервіс-1» (покупець) та ТОВ «Грандісресурс» (постачальник) укладено договір від 10.12.2012 року №1012-1 (далі - договір №1012-1), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати покупцю запчастини (товар), а покупець прийняти та оплатити товар. Пунктом 4.2 даного договору передбачено, що транспортування товару здійснюється силами та за рахунок продавця, так і до домовленості сторін силами та за рахунок покупця.

Згідно п. 4.4 договору №1012-1, товар вважається прийнятим покупцем за кількістю згідно із підписаними сторонами видатковими накладними.

Фактичне виконання умов вищевказаного договору підтверджується матеріалами справи, а саме - податковими та видатковими накладними, які оформлені відповідно до вимог Закону України № 996 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», транспортування товару здійснювалось силами та за рахунок покупця.

03.09.2013 року між ТОВ «Транс-Сервіс-1» (боржник), ТОВ «Сінтез Сервіс» (новий кредитор) та ТОВ «Грандісресурс» (первісний кредитор) було укладено Договір про відступлення вимоги № 030913/2 від 03.09.2013 року, згідно п. 1.1. якого, первісний кредитор передає належне йому право вимоги до боржника у розмірі 4 610 456, 00 грн., що виникло на підставі договору № 1012-1. Відтак, розрахунок за поставлений товар по договору № 1012-1, проведений платежами на користь ТОВ «Сінтез Сервіс», що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між ТОВ «Транс-Сервіс-1» та ТОВ «Продмаркет 2012» укладено договори від 05.03.2013 року №050313, від 20.02.2013 року №200213 згідно яких ТОВ «Транс Сервіс -1» придбано ТМЦ (запасні частини) та отримано послуги. Відповідно до п. 4.4 договору №050313 від 05.03.2013 року - товар вважається прийнятим покупцем за кількістю згідно із підписаними сторонами видатковими накладними. Згідно п. 3.2 договору №200213 від 20.02.2013 року, здавання послуг виконавцем та приймання їх замовником оформлюється актом виконаних робіт, який підписується повноважними представниками сторін протягом 3 робочих днів після фактичного надання послуг.

Реальність здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Продмаркет 2012» підтверджується наявними в матеріалах справи податковими накладними, актами виконаних робіт, платіжними дорученнями, тощо.

Вищевказані документи оформлені відповідно до вимог чинного законодавства, Закону України № 996 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є документами первинного обліку.

Отже, з огляду на вищевказані обставини справи, колегія суду погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції щодо реальності господарських операцій, укладених між позивачем та вищевказаними контрагентами.

Таким чином, суди обґрунтовано не прийняли до уваги висновки ДПІ щодо нікчемності правочинів, з урахуванням всіх обставин справи та вимог діючого на час спірних правовідносин законодавства.

Колегія суддів приходить до висновку, що саме за вищевказаних обставин справи, суди першої та апеляційної інстанцій вірно застосували норми матеріального права, отже, прийняті податковим органом спірні рішення є неправомірними.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої та апеляційної інстанцій порушення норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

В свою чергу, доводи касаційної скарги не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються вищезазначеними нормами права, отже, відсутні підстави для її задоволення.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає залишенню без задоволення, а постанова Львівського окружного адміністративного суду від 09.09.2014 року та ухвала Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.10.2014 року залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 210, 214-215, 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 09.09.2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.10.2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька Судді Н.Є. Маринчак О.В. Муравйов