Ухвала суду № 43407499, 24.03.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24.03.2015р. м. Київ К/800/18530/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Вербицької О.В.

суддів: Маринчак Н.Є.

Муравйова ОВ..

за участю секретаря: Іванова Д.О.

представників:

позивача: не з'явився

відповідача: Павліченко К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального Головного управління Міндоходів

на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.03.2014 року

у справі № 804/1378/13-а

за позовомПублічного акціонерного товариства «Дизельний завод» доСпеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську Державної податкової служби провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Дизельний завод» (далі по тексту - позивач, ПАТ «Дизельний завод») звернулось з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську Державної податкової служби (далі по тексту - відповідач, СДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.07.2013 року в задоволенні позовних вимог ПАТ «Дизельний завод» відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.03.2014 року скасовано постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.07.2013 року. Прийнято нову постанову, якою адміністративний позов задоволено.

Відповідач, не погоджуючись з вищевказаним рішенням суду апеляційної інстанції, оскаржив його у касаційному порядку, просить скасувати з мотивів порушення норм матеріального та процесуального права та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, представника відповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку щодо наступного.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що СДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПАТ «Дизельний завод» з питання правомірності формування даних податкового обліку в частині відображення нарахованих процентів по позиках отриманих від ТОВ «КУА «Парангон» за період з 01.04.2011 року по 30.06.2012 року, за результатами якої складено акт від 21.12.2012 року №103/235/00190957.

В акті перевірки зазначено, що позивачем порушено пп. 14.1.95 п. 14.1 ст. 14, пп. 14.1.206 п. 14.1 ст. 14, пп. 138.10.5 п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України, а саме - занижено податок на прибуток за період з 01.04.2011 року по 30.06.2012 року на загальну суму 7826851,00 грн.

На підставі висновків, що викладені в акті перевірки, СДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 10.01.2013 року №0000030720, яким ПАТ «Дизельний завод» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 9528692,00 грн. (основний платіж - 7826851,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 1701841,00 грн.).

Суд апеляційної інстанції визнав необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, висновки СДПІ про заниження позивачем податку на прибуток ґрунтуються на тому, що ПАТ «Дизельний завод» отримував грошові кошти з рахунків Пайового недеверсифікованого венчурного інвестиційного фонду закритого типу «Парангон» (далі ПНВІФЗТ «Парангон») за договором, укладеним з ТОВ «КУА «Парангон» в інтересах та за рахунок ПНВІФЗТ «Парангон», при цьому рахунки про сплату нарахованих процентів виставлялись ТОВ «КУА «Парангон», а нараховані проценти переводились на рахунок, відкритий ТОВ «КУА «Парангон» в інтересах ПНВІФЗТ «Парангон», а оскільки пайовий інвестиційний фонд не є юридичною особою, то він не може бути визнаний кредитором у розумінні пп. 14.1.95 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, відповідно кошти, сплачені на користь інвестиційного фонду, не можуть бути визнані процентами, як вони визначені у пп. 14.1.206 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, тобто, сплачені не на користь кредитора, не відповідають терміну «проценти» і не можуть бути враховані при визначенні об'єкту оподаткування.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що між ПАТ «Дизельний завод»та ТОВ «КУА «Парангон» укладено договори про надання фінансової позики для поповнення обігових коштів на загальну суму 186381975,29 грн. під 35% річних, за умовами яких позикодавцем виступає ТОВ «КУА «Парангон», який діє в інтересах та за рахунок ПНВІФЗТ «Парангон». Рахунки про сплату нарахованих процентів виставлялись ТОВ «КУА «Парангон» і нараховані проценти переводились позивачем виключно на рахунок, відкритий ТОВ «КУА «Парангон» в інтересах ПНВІФЗТ «Парангон», а суми таких процентів відображено у податковому обліку та, відповідно, у поданих деклараціях з податку на прибуток.

Порядок створення пайового інвестиційного фонду та провадження діяльності з його управління передбачено Законом України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)», за нормами якого пайовий інвестиційний фонд створюється за ініціативою компанії з управління активами, яка і здійснює управління активами цього фонду. Укладаючи договори за рахунок активів пайового інвестиційного фонду, компанія з управління активами діє від свого імені, з обов'язковим зазначенням в таких договорах реквізитів такого фонду.

Обмеження діяльності компанії з управління активами з надання позики за рахунок активів інституту спільного інвестування, не поширюється на діяльність компанії з управління активами венчурного фонду, при цьому до складу активів такого фонду можуть входити боргові зобов'язання, які можуть бути оформлені, зокрема, договорами позики. Позики за рахунок коштів венчурного фонду можуть надаватися тільки юридичним особам, учасником яких є такий венчурний фонд.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку, що позивач під час укладення договорів про надання фінансової позики, отримання та повернення коштів, сплати процентів за цими договорами діяв відповідно до вимог діючого законодавства, оскільки ТОВ «КУА «Парангон», яке є юридичною особою і має право здійснювати діяльність щодо надання фінансових послуг, (що підтверджується наявними в матеріалах справи відповідними свідоцтвами та ліцензіями), виступало в укладених з позивачем договорах позикодавцем, що прямо передбачено Законом України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)», сплата процентів за договорами здійснювалась відповідно до умов договорів, і перераховувалась на рахунок, відкритий ТОВ «КУА «Парангон» в інтересах ПНВІФЗТ «Парангон», при цьому корпоративні права позивача перебувають в активах фонду, якими ТОВ «КУА «Парангон» управляє, і за рахунок коштів якого надано фінансову позику. Також, сама позика була використана у господарській діяльності для поповнення обігових коштів, у зв'язку з чим проценти, сплачені (нараховані) ПАТ «Дизельний завод» за укладеними договорами з ТОВ «КУА «Парангон», що діяло в інтересах та за рахунок ПНВІФЗТ «Парангон» правомірно віднесені позивачем до фінансових витрат та включені до складу інших витрат у відповідності до вимог Податкового кодексу України.

Колегія суду приходить до висновку, що саме за вищевказаних обставин справи, суд апеляційної інстанції вірно застосував норми матеріального права, отже, прийняте податковим органом спірне рішення є неправомірним.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом апеляційної інстанції порушення норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

В свою чергу, доводи касаційної скарги не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються вищезазначеними нормами права, отже, відсутні підстави для її задоволення.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає залишенню без задоволення, а постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.03.2014 року залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 210, 214-215, 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ :

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального Головного управління Міндоходів залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.03.2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька Судді Н.Є. Маринчак О.В. Муравйов