Ухвала суду № 43407469, 16.03.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16.03.2015р. м. Київ К/800/52535/14

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Цвіркуна Ю.І.

за участю секретаря Ковтун О.С.

представника позивача Колодяжного Д.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 29.09.2014

у справі № 826/4848/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вторметекспорт»

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 27.05.2014 в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 29.09.2014 постанову суду першої інстанції скасовано, позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 13.03.2014 № 0004132208 та № 0004102208.

ДПІ у Шевченківському районі районі Головного управління Міндоходів у м. Києві подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції. Вважає, що суд апеляційної інстанції порушив норми матеріального і процесуального права, обґрунтовуючи таку позицію посиланням на обставини та на норми п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, з яких контролюючий орган виходив при складанні оспорюваних податкових повідомлень-рішень та наводив судам попередніх інстанцій, заперечуючи проти позову.

Відповідач, належним чином повідомлений про дату, час та місце касаційного розгляду справи, свого представника в судове засідання не направив.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

Підставою для зменшення позивачу за податковим повідомленням-рішенням відповідача від 13.03.2014 № 0004102208 від'ємного значення податку на додану вартість за листопад 2013 року в сумі 1426670,00 грн. та для визначення позивачу за податковим повідомленням-рішенням відповідача від 13.03.2014 № 0004132208 грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 1638038,00 грн. основного платежу та в сумі 819019,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій слугували висновки камеральної перевірки даних, задекларованих в податковій звітності з податку на додану вартість за листопад 2013 року, викладені в акті перевірки від 07.02.2014 № 33/22-03-84/30127924, про порушення вимог п. 201.10 ст. 201Податкового кодексу України.

Порушення вказаної норми закону полягало у включенні позивачем податку на додану вартість в сумі 3064708,00 грн. до складу податкового кредиту на підставі податкових накладних, не зареєстрованих контрагентом (продавцем) у Єдиному реєстрі податкових накладних.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, ТОВ «Гривіта» видано податкову накладну від 04.11.2003 № 5/2 в сумі 619667,40 грн. ПДВ, а ТОВ «Агроснаб Трейдис» - податкові накладні від 18.11.2013 № 10/2 в сумі 845001,00 грн. ПДВ та від 28.11.2013 № 11/2 в сумі 1600040,0 грн. ПДВ.

Позивач 19.12.2013 засобами електронного зв'язку подав до контролюючого органу податкову декларацію з податку на додану вартість за листопад 2013 року, в якій задекларував податковий кредит на підставі зазначених податкових накладних.

Також позивач 19.12.2013 засобами електронного зв'язку подав до контролюючого органу реєстр виданих та отриманих податкових накладних за листопад 2013 році, в якому зареєстровано податкову накладну від 04.11.2003 № 5 в сумі 619667,40 грн. ПДВ, видану ТОВ «Гривіта», та податкові накладні від 18.11.2013 № 10 в сумі 845001,00 грн. ПДВ та від 28.11.2013 № 11 в сумі 1600040,0 грн. ПДВ, видані ТОВ «Агроснаб Трейдис».

Позивач відкоригував в реєстрі видатних та отриманих податкових накладних, виключивши суми за податковими накладними від 04.11.2013 № 5, від 18.11.2013 № 10, від 28.11.2013 № 11 та включивши ці самі суми за податковими накладними від 04.11.2013 № 5/2, від 18.11.2013 № 10/2, від 28.11.2013 № 11/2, оскільки допустив помилку при написанні номерів податкових накладних.

При перевірці правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, правової оцінки встановлених судами обставин в межах касаційної скарги суд касаційної інстанції виходить з такого.

Відповідно до абзаців 1, 2, 9 п. 201.10 ст. 200 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Судом апеляційної інстанції на підставі пояснень позивача та шляхом співставлення даних, що містяться в податковій накладній від 04.11.2003 № 5/2 в сумі 619667,40 грн. ПДВ, виданій ТОВ «Гривіта», та податкових накладних від 18.11.2013 № 10/2 в сумі 845001,00 грн. ПДВ та від 28.11.2013 № 11/2 в сумі 1600040,0 грн. ПДВ, виданих ТОВ «Агроснаб Трейдис», та даних, що містяться в реєстрі позивача виданих та отриманих податкових накладних за листопад 2013 році, встановлено, що дані податкових накладних щодо сум, постачальників та дат видачі є ідентичними, однак міститься розбіжність щодо номерів цих накладних, що зумовлена помилковим зазначенням позивачем номерів вищевказаних накладних у реєстрі без «/2»». У зв'язку з цим позивач здійснив коригування в реєстрі виданих та отриманих податкових накладних, виключивши суми за податковими накладними від 04.11.2013 № 5, від 18.11.2013 № 10, від 28.11.2013 № 11 та включивши ці самі суми за податковими накладними від 04.11.2013 № 5/2, від 18.11.2013 № 10/2, від 28.11.2013 № 11/2.

Таким чином, податковий кредит сформовано позивачем на підставі податкових накладних від 04.11.2013 № 5/2, від 18.11.2013 № 10/2, від 28.11.2013 № 11/2, які були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних продавцем. Податкові накладні з такими самими реквізитами щодо дати їх видачі, на ті самі суми, однак з номерами 5, 10 та 11 не існують. Висновок відповідача про те, що позивач сформував податковий кредит на підставі податкових накладних з номерами 5, 10 та 11, які не зареєстровані продавцем в Єдиному реєстрі податкових накладних, був зумовлений відображенням позивачем в реєстрі виданих та отриманих податкових накладних неповних даних щодо їх номеру та врахування тільки інформації з такого реєстру без встановлення обставин щодо точних реквізитів податкових накладних, виданих покупцями.

Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про протиправність податкових повідомлень-рішень про зменшення позивачу від'ємного значення податку на додану вартість та для визначення позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість за листопад 2013 року.

Суд апеляційної інстанції при вирішенні справи надав правову оцінку встановленим обставинам на підставі норм матеріального права, що врегульовують спірні відносини. Відповідач не наводить посилань на обставини, що могли б поставити під сумнів правильність та повноту встановлення судом апеляційної інстанцій обставин та їх оцінки. Підстав для задоволення касаційної скарги не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 29.09.2014 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою, поданою через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

Ю.І. Цвіркун