Ухвала суду № 43407122, 17.03.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17.03.2015р. м. Київ К/800/62752/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

при секретарі Калініні О.С.

за участю представників сторін:

позивача - Чорноуза Б.І.

відповідача - Ісаєва С.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20.11.2014

та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.09.2014

у справі № 826/6507/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейдфілд Україна»

до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Полігрейн Агро», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Трейдфілд Україна», звернулось до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 11.04.2013 № 0003502280, № 0003512280 та № 0003522280.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.09.2014, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.11.2014, позов задоволено; визнано протиправними та скасовано спірні податкові повідомлення-рішення, з мотивів обґрунтованості позовних вимог.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій; прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Позивач в запереченнях на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, як такі, що відповідають правильному застосуванню норм матеріального та процесуального права.

Представником відповідача в судовому засіданні заявлено клопотання про заміну відповідача, у зв'язку із реорганізацією, із Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на правонаступника - Державну податкову інспекцію у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві.

Відповідно до ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.

Суд касаційної інстанції, розглянувши заявлене клопотання, дійшов висновку про його задоволення.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Полігрейн Агро» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01 по 31.12.2012, складено акт № 158/1-22-80-37641298 від 26.03.2013, в якому зафіксовано порушення: п. п. 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого зменшено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (р. 24 Декларації) за грудень 2012 року на суму 3 832 004 грн. та занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 1 249 450 грн., у т.ч.: за жовтень 2012 року в сумі 734 058 грн., за листопад 2012 року в сумі 515 392 грн.; п. п. 138.1, 138.2 ст. 138; пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139; пп. 14.1.36, п. 14.1 ст. 14, пп. 140.1.6 п. 140.1 ст. 140 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток всього на суму 5 319 095 грн., в т.ч.: за І квартал 2012 року на суму 708 106 грн., ІІ квартал 2012 року на суму 2 942 232 грн., ІІІ квартал 2012 року на суму 1 645 659 грн., ІV квартал 2012 року на суму 23 098 грн.

На підставі результатів проведеної перевірки, 11.04.2013 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0003502280 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 1 561 813 грн., в т.ч.: 1 249 450 грн. основного платежу та 312 363 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- № 0003512280 про зменшення суми від'ємного значення податку на додану вартість на 3 832 004 грн.;

- № 0003522280 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 6 221 878 грн., в т.ч.: 4 977 502 грн. основного платежу та 1 244 376 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Матеріалами справи встановлено, що між ТОВ «Трейдфілд Україна» та ТОВ «Ділкорн», ТОВ «АПК «Аріана-М», ТОВ «АТ Арго», ТОВ «СМА Лоджистик», ПП «Гамма-Плюс», НІ ТОВ НКО «Контехсистем ЛТД», ТОВ «Нордскол», ПП «Проторус Плюс», ТОВ «Будметхимопт», ТОВ «Южтехномонтаж», ТОВ «Сільгосп-Центр», ПП «Далмата ЛТД», ТОВ «Джем», ТОВ «Агро-респект» у спірному періоді були укладені договори купівлі-продажу сої, пшениці, гороху, рапсу.

Із ТОВ «ТД Люкс Трейд» та ТОВ «Укрзерногруп» позивач уклав договори купівлі-продажу олії нерафінованої.

Між ТОВ «Трейдфілд Україна» та ТОВ «Херсон Пак» був укладений договір про надання послуг з сертифікації вантажу.

На підставі документів, складених у зв'язку з виконанням вказаних договорів, позивачем був сформований податковий кредит та витрати.

Висновок про порушення позивачем вимог податкового законодавства ґрунтується на доводах податкового органу про те, що в діяльності вказаних контрагентів наявні ознаки фіктивності. Такий висновок було зроблено на підставі відомостей про неможливість здійснення ними господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій купівлі-продажу, а також відсутність трудових ресурсів, основних засобів, приміщень, транспортних засобів, складських приміщень, що викладені в актах перевірки, які складені ДПІ у м. Херсоні Херсонській області, ДПІ у Солом'янському районі м. Києва, ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва, ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва, ДПІ у Приморському районі м. Одеси, ДПІ у Біляївському районі Одеської області, ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва, Кіровоградською ОДПІ, ДПІ у Вишгородському районі Київської області.

На підтвердження фактичного отримання товару за договорами купівлі-продажу позивач надав суду копії видаткових та податкових накладних, виписок з рахунків у банку, складськими квитанціями, складеними у зв'язку з прийманням сільськогосподарської продукції на зберігання; актами виконаних робіт та податковими накладними; карантинними сертифікатами, товарно-транспортними накладними.

Місце розвантаження товару, зазначене у товарно-транспортних накладних, відповідає місцю доставки товару, що було визначене у договорах купівлі-продажу (ПАТ «Херсонський комбінат хлібопродуктів», ПАТ «Копанське ХПП», ТОВ «Херсонес»). Товарно-транспортні накладні містять відмітки підприємств, що здійснювали приймання товару, про вагу фактично доставленого товару. До кожної товарно-транспортної накладної додано акти приймання, в яких зазначено найменування постачальника і отримувача товару, відомості про транспортний засіб, контракт, назву товару та результати його аналізу і зважування, а також підписи посадових осіб, які доставили товар та здійснили його прийняття.

Здійснення експорту ТОВ «Трейдфілд Україна» придбаної у вищевказаних контрагентів сільськогосподарської продукції підтверджено зовнішньоекономічними контрактами та вантажними митними деклараціями.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивач належними доказами підтвердив правомірність своїх дій щодо формування податкового кредиту та валових витрат на підставі документів, складених ТОВ «Херсон Пак», ТОВ «Ділкорн», ТОВ «АПК «Аріана-М», ТОВ «АТ Арго», ТОВ «СМА Лоджистик», ПП «Гамма-Плюс», ТОВ «ТД Люкс Трейд», НІ ТОВ НКО «Контехсистем ЛТД», ТОВ «Нордскол», ПП «Проторус Плюс», ТОВ «Будметхимопт», ТОВ «Южтехномонтаж», ТОВ «Сільгосп-Центр», ПП «Далмата ЛТД», ТОВ «Джем», ТОВ «Укрзерногруп», ТОВ «Агро-респект»; самі по собі відомості податкового органу не є беззаперечним доказом безтоварності операцій ТОВ «Трейдфілд Україна» із зазначеними юридичними особами, адже вони не підтверджені відповідними доказами.

Суд касаційної інстанції погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з п. 138.2 ст. 138 цього Кодексу витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України).

З наведених законодавчих положень випливає, що право на зменшення об'єкта оподаткування податку на прибуток на суму понесених витрат надається добросовісним платникам для компенсації витрат, понесених у процесі здійснення реальної економічної діяльності, за умови наявності належного документального підтвердження виконання господарської операції, що в даному випадку встановлено судами з підтвердженням матеріалів справи.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу (п. 198.1 ст. 198 ПК України).

Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 зазначеного Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України).

Згідно з п. п. 201.8, 201.10 ст. 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З огляду на викладені норми Податкового кодексу України можна дійти висновку про існування декількох підстав для формування податкового кредиту, а саме: наявність у платника податку - покупця належно оформлених податкових накладних, фактична сплата грошових коштів контрагентам, в сумі визначеній в податкових накладних, а також фактичне виконання господарських операцій, за наслідками яких у платника податку на додану вартість виникає право на податковий кредит, що в даному випадку судами обох інстанцій встановлено з підтвердженням матеріалів справи.

Таким чином, за встановлення в судовому порядку фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами: ТОВ «Херсон Пак», ТОВ «Ділкорн», ТОВ «АПК «Аріана-М», ТОВ «АТ Арго», ТОВ «СМА Лоджистик», ПП «Гамма-Плюс», ТОВ «ТД Люкс Трейд», НІ ТОВ НКО «Контехсистем ЛТД», ТОВ «Нордскол», ПП «Проторус Плюс», ТОВ «Будметхимопт», ТОВ «Южтехномонтаж», ТОВ «Сільгосп-Центр», ПП «Далмата ЛТД», ТОВ «Джем», ТОВ «Укрзерногруп», ТОВ «Агро-респект», що підтверджено належним чином оформленими первинними документами бухгалтерського та податкового обліку є правомірним формування позивачем податкового кредиту, від'ємного значення з податку на додану вартість та віднесення відповідних сум до складу витрат спірного періоду за результатами господарських операцій із зазначеними контрагентами.

Враховуючи викладене, відсутність порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Допустити заміну по даній справі відповідача - Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві її правонаступником - Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві.

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20.11.2014 та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.09.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кошіль Судді І.В. Борисенко О.А. Моторний