Рішення № 43406828, 26.03.2015, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

провадження № 22ц/790/602/15 Головуючий 1 інст. - Труханович В.В.

Справа №639/10483/13-ц Доповідач - Шаповал Н.М.

Категорія: договірні

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 березня 2015 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого - Шаповал Н.М.,

суддів: Котелевець А.В.,

Макарова Г.О.,

за участю секретаря - Макаренко Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 21 листопада 2014 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення завдатку за попереднім договором, та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів,-

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2013 року ОСОБА_3 звернувся до суду з вказаним позовом, в якому, з урахуванням уточнень, просив стягнути з відповідача на його користь суму подвійного завдатку за попереднім договором у розмірі 237 400 грн., 3% річних та індексу інфляції у розмірі 10 069,49 грн. та проценти за користування грошовими коштами у розмірі 39 074,87 грн., стягнути з відповідача збитки у розмірі 48 500 грн. та судові витрати.

В обґрунтування своїх позовних вимог посилався на те, що 28.10.2011 року між сторонами було укладено попередній договір, згідно з умовами якого відповідач зобов"язався продати позивачу квартиру АДРЕСА_1 за суму еквівалентну 54 000 доларів США та укласти договір купівлі-продажу житла не пізніше 01.12.2011 року, а позивач сплатив відповідачу завдаток у розмірі 3 000 доларів США, що еквівалентно 23 931 грн.

З вини відповідача договір купівлі-продажу вказаної квартири не був укладений. Завдаток позивачу повернуто не було.

07.02.2012 року сторони уклали ще один попередній договір, згідно з яким позивач сплатив відповідачу додатково завдаток у розмірі 7000 доларів США, що еквівалентно 55 927,90 грн., а відповідач зобов"язався продати квартиру не пізніше 01.03.2012 року.

Загалом відповідач отримав 10 000 доларів США, що еквівалентно 79 858,90 грн. в якості завдатку за попередніми договорами.

Позивач вказував, що ОСОБА_2 не виконав свого обов"язку, посилаючись на не оформлення правовстановлюючих документі на квартиру. Завдаток відповідач не повернув.

Сторони домовилися про нові строки укладення договору купівлі-продажу квартири і, з дозволу відповідача, позивач вселився до квартири та з 01.03.2012 року став сплачувати комунальні послуги та роботи поточний ремонт квартири.

Наприкінці жовтня 2013 року відповідач змінив замки у квартирі АДРЕСА_1, чим обмежив доступ до цього житла позивачу. В даній квартирі залишилися особисті речі позивача, предмети домашнього вжитку, меблі, побутова техніка, і він не має можливості забрати їх.

У січні 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду з зустрічним позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_3 на його користь грошові кошти в сумі 105 000 грн.

В обґрунтування свого позову вказував, що дозволу на вселення ОСОБА_3 до спірної квартири не надавав. За інформацією, наявною у ОСОБА_2, позивач за первісним позовом здавав вказану квартиру іноземним студентам. Так, на його думку, за час, визначений в первісному позові, він був позбавлений можливості отримати прибуток від оренди житла у сумі 84 000 грн., із розрахунку вартості оренди житла 4 000 грн./місяць та 21 місяць такої оренди.

Крім того, ОСОБА_2 зазначив, що несплаченими залишилися комунальні послуги, якими користувалися мешканці квартири, яка станом на жовтень 2013 року становить 21 000 грн. Таким чином, ОСОБА_2 вважає що з відповідача підлягають стягненню 84 000 грн. як упущена вигода та 21 000 грн. як реальні збитки.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 21 листопада 2014 року позовні вимоги ОСОБА_3 - задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 суму подвійного завдатку у розмірі 237 400 грн., 3% річних та індекс інфляції - 10 069,49 грн., а всього - 247 469,49 грн.; вирішено питанні про судові витрати. У задоволенні іншої частини позову ОСОБА_3 - відмовлено.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 - відмовлено.

З таким рішенням не погодився ОСОБА_2, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 в повному обсязі, зустрічний позов ОСОБА_2 - задовольнити. Посилається на те, що договір купівлі - продажу квартири не був укладений з вини обох сторін, оскільки вони не з"явилися у визначеному договором місце для його укладення.

Перевіряючи законність і обґрунтованість судового рішення відповідно до вимог ч.1 ст.303 ЦПК України - у межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції слід змінити з підстав, передбачених п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами був укладений договір завдатку, однак відповідач за вказаним договором своїх зобов'язань не виконав, тому повинен повернути завдаток у подвійному розмірі.

Проте, з такими висновками суду погодитися не можна за таких підстав.

Судом встановлено, що 28.10.2011 року між сторонами було укладено нотаріально посвідчений попередній договір, за яким відповідач зобов"язався продати позивачу квартиру АДРЕСА_3 за суму, еквівалентну 54 000 доларів США, та укласти договір купівлі-продажу житла не пізніше 01.12.2011 року, а позивач зобов"язався сплатити відповідачу завдаток. ( а.с. 12)

07.02.2012 року сторони уклали ще один нотаріально посвідчений попередній договір, згідно з яким позивач сплатив відповідачу додатково завдаток, а відповідач зобов"язався продати квартиру не пізніше 01.03.2012 року. ( а.с. 11)

Загалом відповідач отримав, 10 000 доларів США, що еквівалентно 118 700 грн. станом на 16. 06. 2014 року (за офіційним курсом НБУ, 11, 87 грн. за долар США) в якості завдатку за попередніми договорами.

Як в районному суді, так і в суді апеляційної інстанції сторони не заперечували проти того, що при укладенні цих договорів були передані гроші в іноземній валюті, а саме, 10 000 дол. США. ( 3 000+ 7 000)

В судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_2 особисто підтвердив на запитання судді, що ним були отримані гроші від позивача у доларах США, при цьому, у договорі зазначена сума у гривнях.

Згідно ч. 1 ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

У останньому судовому засіданні в апеляційному суді ОСОБА_2 змінив свої пояснення щодо отриманої суми від позивача, послався на отримання їх у гривнях, а не в доларах США, при цьому, не зміг пояснити причину зміни своїх пояснень, наданих раніше.

Крім того, апеляційна скарга, подана ним особисто, також не містить таких доводів.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З урахуванням наведеного, судова колегія погоджується з висновками районного суду про те, що позивачем передавалися гроші відповідачу у розмірі 10 000 доларів США.

Відповідно до ч. 1 ст. 635 ЦК України, попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору.

Статтею 657 ЦК України передбачено, що договір купівлі-продажу житлового будинку (квартири) укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Виходячи з правовідносин, які виникли між сторонами, грошові кошти, передані ОСОБА_4 є авансом.

Згідно ч. 1 ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Стаття 570 ЦК України визначає, що завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Отже, завдаток одночасно є доказом самого факту існування зобов'язання, виконує платіжну функцію та є способом забезпечення виконання зобов'язання.

З огляду на зазначене та положення ст. ст. 546, 548 ЦК України, завдатком може бути забезпечене лише дійсне зобов'язання. Оскільки предметом попереднього договору є зобов'язання сторін у майбутньому укласти основний договір, то укладення такого договору не тягне за собою виникнення основного зобов'язання, виконання якого може бути забезпечено у відповідності до положень глави 49 ЦК України.

Необгрунтоване ухилення однієї із сторін попереднього договору від укладення основного договору може бути підставою лише для відшкодування другій стороні збитків, завданих простроченням, оскільки зобов'язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку, встановленого попереднім договором (ч.ч. 2 і 3 ст. 635 ЦК України) .

Отже, передана позивачем відповідачу за попередніми договорами сума у розмірі 10 000 доларів США за своєю правовою природою є не завдатком, а авансом, та підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у зв'язку з неукладенням основного договору.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України в постанові від 13 лютого 2013 року, яка згідно зі ст. 360 - 7 ЦПК України є обов'язковою для судів України, які зобов'язані привести свою судову практику у відповідність до його рішення.

За правилами ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Так, відповідно до положень ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Враховуючи викладене, зобов'язання з повернення авансу в разі неукладення основного договору, є грошовим зобов'язанням, у разі не виконання якого застосовується положення ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Дана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України у справі за № 6-90цс13 від 18 вересня 2013 року та відповідно до вимог ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх судів України.

Таким чином, з ОСОБА_2 на користь позивача слід стягнути 10 000 доларів США, що еквівалентно 118700 грн. та три відсотки річних у розмірі 8 362, 01 грн.

У частині стягнення індексу інфляції , позивачу слід відмовити,

Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто зменшення купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти.

Отже, розрахунок грошових зобов'язань був проведений між сторонами в іноземній валюті, що не суперечить чинному законодавству, однак унеможливлює урахування розрахованого Державним комітетом статистики індексу інфляції для обґрунтування вимог, пов"заних зі знеціненням боргу, визначеного в іноземній валюті.

Доводи ОСОБА_2 про визнання попередніх договорів недійсними з тих підстав, що ним не було набуто на той момент право власності на спірну квартиру є безпідставними, оскільки ОСОБА_2 звертаючись з зустрічним позовом не послався на вимоги про визнання правочинів недійсними.

Між тим, суд розглядає справу у межах заявлених позовних вимог.

Поліпшення речі, переданої у найм, можливе лише за згодою наймодавця.

Відповідно до ч. 5 ст. 778 ЦК України, якщо наймач без згоди наймодавця зробив поліпшення, які не можна відокремити без шкоди для речі, він не має права на відшкодування їх вартості.

Оскільки позивач не надав доказів того, що ремонт житлового будинку він проводив зі згоди відповідача, а останній заперечував проти надання такої згоди, то не вбачається підстав для стягнення витрат, проведених позивачем на поліпшення житлових умов квартири, а тому висновки суду першої інстанції у цій частині є правильними.

Також, обґрунтовано судом відмовлено у задоволенні зустрічного позову про стягнення з відповідача заборгованості по комунальним послугам, яка становить 21 000 грн. та упущеної вигоди у розмірі 84 000 грн., оскільки такі вимоги не доведені у розумінні ст. 10, 60 ЦПК України. Крім того, за змістом ст. ст. 614, 623 ЦК України для стягнення збитків потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення6 1) порушення зобов'язання; 2) збитки; 3) причинний зв'язок між порушенням зобов'язання та збитками; 4) вина.

За правилами ч. 1. ст. 88 ЦПК України, якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

У зв'язку з тим, що суму, яка підлягає стягненню з відповідачки зменшено, судові витрати мають бути пропорційно зменшенні відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України до 1270 грн. 60 коп.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п. 4 ч. 1 ст. 309, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 21 листопада 2014 року - змінити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 суму авансу у розмірі 118 700 грн., три відсотки річних від простроченої суми у розмірі 8 362 грн. 01 коп. А всього стягнути 127062 грн. 01 коп.

Зменшити розмір судового збору, стягнутого з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 до 1 270 грн . 60 коп.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий -

Судді: