Ухвала суду № 43406822, 26.03.2015, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження № 22-ц/790/1714/15

Справа №629/2878/14ц Головуючий І-ої інстанції: Помазан В.А.

Категорія: сімейні Доповідач: Бобровський В.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2015 року судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого Бобровського В.В.,

с у д д і в Шевченко Н.Ф.,

Кокоші В.В.,

при секретарі Лашаковій Д.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 24 грудня 2014 року

по справі позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3, інтереси якого представляє ОСОБА_4, третя особа - служба у справах дітей Лозівської міської ради Харківської області, про встановлення місця проживання дитини, визначення способу участі батька у вихованні, участі у додаткових витратах, зміну розміру аліментів та зустрічним позовом ОСОБА_3, інтереси якого представляє ОСОБА_4 до ОСОБА_5, третя особа - служба у справах дітей Лозівської міської ради Харківської області, про встановлення порядку виховання та спілкування з дитиною, -

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2014 року ОСОБА_5 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 , третя особа служба у справах дітей Лозівської міської ради Харківської області про встановлення місця проживання їх сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, з нею по АДРЕСА_1.

На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_5 посилалась на те, що перебувала у шлюбі з відповідачем з 6 лютого 2006 року. рішенням Лозівського міськрайонного суду від 30 грудня 2014 року шлюб між ними розірвано, а рішенням цього ж суду на її користь стягнуто на дитину з відповідача аліменти у розмірі 1000 грн. щомісячно.

Зазначивши, що відповідач є громадянином Туреччини , постійно мешкає у м. Стамбул, Фати - Істамбул, та те, що між ними існують непорозуміння та суперечки щодо виховання дитини, місця його проживання та необхідність лікування, а також те, що за її місцем проживання дитина, має належні умови для розвитку і виховання та те, що відповідач неодноразово погрожував викраденням дитини, ОСОБА_5 просила суд задовольнити її позовні вимоги про встановлення місця проживання сина, з нею, за її місцем постійного проживання, визначити спосіб участі відповідача у вихованні сина у вигляді періодичних побачень за її участю або за участю представників служби у справах дітей Лозівської міської ради один раз, щотижнево, на дві години, стягнути з нього на її користь 24000 грн. додаткових витрат на лікування та оздоровлення хворого сина, а також у зв'язку з інфляцією в Україні, знецінення національної валюти, що призвело до погіршення її матеріального стану та недостатність аліментів стягнутих з відповідача на дитину, з урахуванням уточнення позовних вимог у листопаді 2014 року, просила суд змінити розмір аліментів з 1000 грн. до 2100 грн. щомісячно.

У вересні 2014 року ОСОБА_3 пред'явив зустрічний позов до ОСОБА_5 про встановлення його права забирати сина з місця постійного його проживання у м.Лозова Харківської області, для виїзду разом з ним за кордон до Туреччини за місцем його проживання у м.Фати Істамбул для спілкування та побачень з дідусем та бабусею на термін 15 днів, починаючи з 14 по 28 число у лютому, квітні, серпні, жовтні, грудні і по закінченню вказаного періоду повертати дитину додому у м.Лозова, а також дозволити йому щорічно забирати сина з місця його постійного проживання для виїзду разом з ним до Туреччини за місцем його проживання для оздоровлення дитини та відпочинку на 30 днів у липні та встановити йому право під час приїздів до України протягом п'яти годин світового дня на зустрічі з сином без присутності з ними ОСОБА_5 з 16 до 19 години у будні дні та з 12 до 17 години у вихідні і святкові дні, в межах м.Лозова.

Крім того ОСОБА_3 заперечував проти вимог ОСОБА_5 про збільшення розміру аліментів на сина, посилаючись на те, що під час спілкування з сином дарує подарунки, перельоти літаком з Туреччини до України дуже коштовні, на його обґрунтовані пропозиції надати можливість вивезти сина на деякий час за кордон з метою лікування вона безпідставно відхиляє.

У грудні 2014 року ОСОБА_3 уточнив зустрічні позовні вимоги до ОСОБА_5, просив суд дозволити йому щорічно забирати сина з місця його постійного проживання для виїзду з м.Лозова на 30 днів у липні для оздоровлення та відпочинку за межі Харківської області, в тому числі на території України або інших держав.

Рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 24 грудня 2014 року позовні вимоги ОСОБА_5 до ОСОБА_3 задоволені частково.

Визначено місце проживання їх сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 з матір'ю ОСОБА_5 по АДРЕСА_1.

Визначено спосіб участі ОСОБА_3 у вихованні сина ОСОБА_6 щоквартально протягом 15 днів у будні дні з 16 до 19 години, у вихідні, святкові дні з 10 до 13 години у присутності ОСОБА_5 з дотриманням режимних моментів. Встановлено, що спілкування дитини з батьком повинно відбуватися на території м.Лозова за попередньою домовленістю з ОСОБА_5

Передання дитини повинно відбуватися у робочі дні о 16 годині біля дошкільного навчального закладу, у вихідні та святкові дні о 10 годині біля будинку АДРЕСА_1 у відповідності до рішення комісії з питань захисту прав дитини Лозівської міської ради Харківської області від 16 липня 2014 року.

Змінено розмір аліментів, стягнутих за рішенням Лозівського міськрайонного суду від 3 березня 2014 року та стягнуто з ОСОБА_3 на корить ОСОБА_5 на сина ОСОБА_6 аліменти у розмірі 1500 грн., щомісячно починаючи з 04 липня 2014 року до повноліття дитини.

Відкликано виконавчий лист від 3 березня 2014 року по справі № 629/5365/13.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 6065,03 грн. додаткових витрат на дитину та 243,60 грн. судових витрат на користь держави Україна.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_5 відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_3 з посиланням на ухвалення рішення судом без дотримання норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини та порушенням вимог процесуального права, при вирішенні справи, рішення суду в частині збільшення щомісячних аліментів з 1000 грн. до 1500 грн. на дитину та 6065,03 грн. додаткових витрат на її лікування та оздоровлення скасувати, у позові відмовити ,а в частині визначення способу участі у вихованні дитини, це рішення змінити та визначити спосіб участі ОСОБА_3 у вихованні дитини без присутності ОСОБА_5 при їх спілкуванні, з наданням права виїзду з дитиною за межі м.Лозова до м.Харкова для відпочинку в парках на дитячих майданчиках, для відвідування різноманітних дитячих розважальних центрів, дельфінарію, а також для здійснення відвідувань кінотеатрів, театрів тощо.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, заперечень проти них, колегія відповідно до положень ст..308 ЦПК України, вирішила апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 відхилити, рішення міськрайонного суду залишити без зміни, виходячи з наступного.

За правилом ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу, які не підлягають доказуванню.

Суд, за нормою ч.1 ст.11 ЦПК України, розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

По справі згідно наданих доказів встановлено та не оспорюється того, що після розірвання між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 шлюбу їх малолітній син ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, постійно мешкає разом з матір'ю ОСОБА_5 в квартирі № АДРЕСА_1

Рішенням суду від 3 березня 2014 року з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 на сина стягнуті аліменти у розмірі 1000 грн., щомісячно до повноліття дитини, який змінено рішенням суду до 1500 грн. у відповідності до положень ст..192 СК України, у зв'язку із змінами матеріального становища ОСОБА_5 через загальновідомі факти інфляції в Україні, зростання вартості товарів та послуг, що негативно вплинуло на умови утримання дитини й цей факт за ч.2 ст.61 ЦПК України не підлягає доказуванню.

Підставним та обґрунтованим колегія вважає висновок суду про стягнення 6065,03грн. на підставі ч.1 ст.185 СК України на часткове відшкодування понесених ОСОБА_5, згідно наданих платіжних документів, додаткових витрат на санаторно-курортне оздоровлення та лікування дитини.

При вирішення справи щодо способу участі ОСОБА_3 у вихованні дитини, судом у відповідності до положень ст..ст.157 -159 цього Кодексу, та рішення комісії з питань захисту прав дитини Лозівської міської ради від 16 липня 2014 року, з урахуванням стану здоров'я та малолітнього віку дитини правомірно визначено час та місце спілкування батька з сином у місті його постійного проживання матір'ю , що дозволяє реалізацію ОСОБА_3 його прав та обов'язків щодо участі у вихованні сина, закріплених нормами сімейного права України та ст..9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року.

Доводи апеляційної скарги про безпідставність обмеження права ОСОБА_3 на спілкування з сином лише місто Лозова і у присутності ОСОБА_5 та графіком побачень, колегія вважає такими, що не спростовують правильності висновків суду, з урахуванням віку дитини, яка потребує постійного догляду матері, крім того за нормою ст..155 СК України, здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків повинні ґрунтуватися на повазі до прав малолітньої дитини та не можуть здійснюватися всупереч її інтересам.

Безпідставними та необґрунтованими колегія вважає доводи апелянта про недоведеність витрат ОСОБА_5 на лікування дитини та перебування на санаторно-курортному оздоровленні, оскільки такі витрати підтверджені документально та не спростовані будь-якими достовірними доказами, а збільшення щомісячних аліментів з 1000 до 1500 грн. відповідає майновому становищу ОСОБА_3, про що свідчить довідка за місцем його роботи та його твердження про надання дитині під час відвідування подарунків та інших речей, у якості додатку до стягнутих аліментів, що не звільняє його від утримання дитини у належному розмірі.

З огляду на викладене, колегія вважає,що рішення судом ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для його зміни або скасування, задоволення апеляційної скарги у справі відсутні.

Керуючись ст..ст. 303, 304, 308, 313, 314 ЦПК України, колегія, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Лозівськогом міськрайонного суду Харківської області від 24 грудня 2014 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили після проголошення, але протягом двадцяти днів може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий Судді