Ухвала суду № 43405544, 31.03.2015, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 741/1632/14-к Головуючий у І інстанції Головко В. М. Провадження № 11-кп/795/254/2015 Категорія - ч.3 ст.15, ч.3 ст.185, ч.2 ст.125 КК УкраїниДоповідач Заболотний В. М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 березня 2015 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області в складі:

Головуючого-суддіЗаболотного В. М.

суддів - Антипець В.М., Миронцова В.М.

при секретарі - Оскірко Ю.І.

з участю: прокурора - Гапєєвої Н.П.

захисника - ОСОБА_2

обвинувачених - ОСОБА_3, ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12014270200000327 за апеляційною скаргою потерпілого ОСОБА_5 на вирок Носівського районного суду Чернігівської області від 15 січня 2015 року щодо ОСОБА_3 та ОСОБА_4,

В С Т А Н О В И Л А :

Цим вироком:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, українець, громадянин України, уродженець та житель АДРЕСА_1, не одружений, освіта середня, не працює, раніше судимий 30.05.2013 року Носівським районним судом за ч.3 ст.185, ст.69 КК України до покарання - арешт на строк 6 місяців,

засуджений:

- за ч.3 ст.15, ч.3 ст.185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців;

- за ч.2 ст.125 КК України до покарання у виді арешту на строк 6 місяців.

Відповідно до ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно ОСОБА_3 призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_3 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки та з покладенням на нього обов'язків, передбачених п.п. 2, 4 ч.1 ст.76 КК України.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь фінансового управління Носівської районної державної адміністрації витрати за стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_5 в Носівській ЦРЛ в сумі 73,98 грн.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь фінансового управління Ніжинської міської ради витрати за стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_5 в Ніжинській ЦМЛ в сумі 351,98 грн.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь потерпілого ОСОБА_5 10000 грн. у відшкодування завданої моральної шкоди.

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, українець, громадянин України, уродженець м. Ніжин Чернігівської області, мешканець АДРЕСА_2, не одружений, освіта середня, не працює, раніше судимий:

1) 11.07.2011 року Носівським районним судом за ч.3 ст.185 КК України до 3 років позбавлення волі. На підставі ст.ст. 75, 76 КК України звільнений від відбуття покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки;

2) 06.10.2011 року тим же судом за ч.1 ст.309 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 1020 грн.;

3) 19.12.2012 року тим же судом за ч.2 ст.309, ст.71 КК України до 3 років 3 місяців позбавлення волі, звільнений від відбування покарання 24.06.2014 року на підставі ст.2 Закону України „Про амністію в 2014 році".

засуджений:

- за ч.3 ст.15, ч.3 ст.185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців;

- за ч.2 ст.125 КК України до покарання у виді арешту на строк 6 місяців.

Відповідно до ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно ОСОБА_4 призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_4 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки та з покладенням на нього обов'язків, передбачених п.п.2, 4, 5 ч.1 ст.76 КК України.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь фінансового управління Носівської районної державної адміністрації витрати за стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_5 в Носівській ЦРЛ в сумі 73,98 грн.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь фінансового управління Ніжинської міської ради витрати за стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_5 в Ніжинській ЦМЛ в сумі 351,98 грн.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь потерпілого ОСОБА_5 1498 грн. матеріальної шкоди та 10000 грн. у відшкодування моральної шкоди.

Запобіжний захід обвинуваченим до набрання вироком законної сили не обирався.

Питання про речові докази вирішено відповідно до ст. 100 КПК України.

Вироком місцевого суду встановлено, що 18 жовтня 2014 року, близько 3.00 год., ОСОБА_4 за попередньою змовою з ОСОБА_3, повторно, з метою таємного викрадення чужого майна прибули до господарства ОСОБА_5, розташованого по АДРЕСА_3, де шляхом виламування дверей проникли в приміщення сараю, але свій умисел на вчинення крадіжки не довели до кінця, оскільки були затримані потерпілим ОСОБА_5 під час пошуку майна на місці вчинення злочину.

Продовжуючи свої злочинні дії, на погрозу ОСОБА_5 викликати міліцію, з метою подальшого уникнення затримання працівниками міліції на місці вчинення злочину, ОСОБА_4 за попередньою змовою з ОСОБА_3, навмисно нанесли не менше 7 ударів металевою монтировкою та іншими підручними предметами по голові та іншим частинам тіла потерпілого ОСОБА_5, заподіявши при цьому останньому легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.

Не погоджуючись із рішенням суду, потерпілий ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в якій, не оспорюючи фактичні обставини кримінального провадження, кваліфікацію дій обвинувачених, доведеність їх вини, просив скасувати вирок місцевого суду, у зв'язку з м'якістю призначеного покарання, та постановити новий вирок, яким ОСОБА_3 та ОСОБА_4 призначити покарання у виді реального позбавлення волі, без застосування ст.75 КК України. В обґрунтування скарги зазначає, що суд при призначенні покарання обвинуваченим не врахував належним чином їх особи, зокрема, наявність у них попередніх судимостей. Також, при ухваленні рішення місцевим судом не було враховано, що у висновку судово-медичної експертизи не досліджувалось нанесене потерпілому тілесне ушкодження у виді перелому стінки лівого верхнє-щелепного синуса та не визначалась його ступінь тяжкості, що могло привести до невірної кваліфікації дій обвинувачених.

У своїх запереченнях прокурор просив апеляційну скаргу потерпілого залишити без задоволення, а вирок місцевого суду - без зміни. Вказує, що суд першої інстанції призначив покарання обвинуваченим відповідно до положень ст.65 КК України, з урахуванням думки потерпілого, який зазначив у судових дебатах, що повністю підтримує позицію прокурора щодо міри покарання.

Заслухавши доповідь судді; обвинувачених ОСОБА_3, ОСОБА_4 та захисника ОСОБА_2, які просили апеляційну скаргу потерпілого залишити без задоволення; думку прокурора, котрий просив вирок місцевого суду залишити без змін, вважаючи його законним і обґрунтованим; дослідивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи скарги, колегія суддів підстав для її задоволення не вбачає, виходячи з наступного.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що суд першої інстанції дослідив всі обставини, які могли мати значення для правильного вирішення справи, і перевіривши зібрані докази, дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.15, ч.3 ст.185, ч.2 ст.125 КК України, що ніким із учасників процесу не оспорюється.

За таких обставин, згідно положень ч.1 ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Посилання потерпілого ОСОБА_5 на те, що при винесенні вироку судом першої інстанції не було взято до уваги, що у висновку судово-медичної експертизи № 333 від 14.11.2014 року не досліджувалось нанесене йому тілесне ушкодження у вигляді перелому стінки лівого верхнє-щелепного синуса та не визначалась ступінь тяжкості цього ушкодження, не відповідає дійсності з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 8 висновку судово-медичної експертизи № 333 від 14.11.2014 року тілесних ушкоджень ОСОБА_5, клінічний діагноз у вигляді уламкового перелому спинки носа і перелому передньої стінки лівого верхнє-щелепного синусу, виставлений на комп'ютерній томографії, являється наслідками колишньої травми (тобто отриманої до 18.10.2014 року), на що вказують відсутність клінічної симптоматики і лікування (немає болі у області спинки носа, не порушене носове дихання, немає виділень з носових ходів, відсутні крововиливи у м'яких тканинах області носа і очей і т.д.), а тому при визначенні ступеня тяжкості тілесних ушкоджень до уваги не береться (т.1, а.к.п.44-47).

Як убачається з протоколу додаткового допиту потерпілого ОСОБА_5 від 14.11.2014 року, останній пояснив, що травму носа отримав навчаючись у школі, внаслідок чого проходив лікування в м. Києві, тобто задовго до вчинення обвинуваченими щодо нього вказаних кримінальних правопорушень (т.1, а.к.п.37-39).

Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_4 покарання, місцевий суд у відповідності до положень ст.65 КК України, врахував ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, конкретні обставини їх скоєння; обставини, які пом'якшують покарання - визнання вини, щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину; обставину, яка обтяжує покарання - рецидив злочину; особу обвинуваченого, який раніше неодноразово притягувався до кримінальної та адміністративної відповідальності, негативно характеризується за місцем проживання, перебуває на обліку у лікаря-нарколога; думку потерпілого щодо виду та міри покарання, та прийшов до правильного висновку про необхідність призначити покарання за скоєні ним злочини із застосуванням ст.ст. 75, 76 КК України, оскільки його перевиховання можливе без ізоляції від суспільства.

Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_3 покарання, місцевий суд у відповідності до положень ст.65 КК України, врахував ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, конкретні обставини їх скоєння; особу обвинуваченого, який раніше притягувався до адміністративної та кримінальної відповідальності, за місцем проживання характеризується негативно; обставини, які пом'якшують покарання - визнання вини, щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування завданих збитків; відсутність обставин, які обтяжують покарання; думку потерпілого щодо виду та міри покарання, та прийшов до правильного висновку про необхідність призначити покарання за скоєні ним злочини із застосуванням ст.ст.75, 76 КК України, оскільки його перевиховання можливе без ізоляції від суспільства.

Покарання, призначене місцевим судом ОСОБА_3 та ОСОБА_4, є необхідним і достатнім для їх виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, з чим погоджується і колегія суддів.

Крім того, згідно фонограми перебігу судового засідання від 15 січня 2015 року, яка міститься на технічному носії інформації, доданого до кримінального провадження, під час виступу в судових дебатах потерпілий ОСОБА_5 зазначив, що повністю підтримує думку прокурора щодо виду та розміру призначеного обвинуваченим ОСОБА_3 та ОСОБА_4 покарання, тобто покарання із застосуванням ст.ст.75, 76 КК України.

Таким чином, всі обставини, на які посилається в своїй апеляційній скарзі потерпілий, судом першої інстанції при призначенні обвинуваченим покарання враховані, а доводи апелянта про м'якість призначеного покарання та його невідповідність особам обвинувачених не заслуговують на увагу і спростовуються вищенаведеним, у зв'язку з чим колегія суддів не вбачає підстав для задоволення поданої скарги.

Порушень місцевим судом під час розгляду справи вимог кримінального або кримінально-процесуального закону, які б давали підставу для зміни або скасування судового рішення, колегією суддів не вбачається.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 418, 419 Кримінального процесуального кодексу України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу потерпілого ОСОБА_5 - залишити без задоволення, а вирок Носівського районного суду Чернігівської області від 15 січня 2015 року щодо ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців.

СУДДІ:

Антипець В.М. Заболотний В.М. Миронцов В.М.