Ухвала суду № 43402546, 26.03.2015, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №487/7408/14-ц 26.03.2015 26.03.2015

Провадження №22-ц/784/615/15

Головуючий першої інстанції Притуляк І.О.

Суддя-доповідач апеляційного суду Леванчук О.М.

У Х В А Л А

Іменем України

26 березня 2015 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого: Леванчука О.М.,

суддів: Козаченка В.І., Мурлигіної О.Я.,

секретар судового засідання Свіщук О.В.,

за участю:

представника позивача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 та її представника ОСОБА_2 на ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва від 10 жовтня 2014 року в частині відмови у відкритті провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Третьої Миколаївської державної нотаріальної контори, Державної реєстраційної служби Миколаївського міського управління юстиції про зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И Л А :

24 липня 2014 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до Третьої державної нотаріальної контори, Державної реєстраційної служби Миколаївського міського управління юстиції про зобов'язання вчинити певні дії.

Позивач зазначала, що після смерті її батька ОСОБА_4 та його матері (баби позивача) ОСОБА_5 успадкувала житловий будинок АДРЕСА_1

Між тим, право власності на цей будинок незаконно отримала та зареєструвала на своє ім'я ОСОБА_6

Постановою Заводського районного суду м. Миколаєва від 13 березня 2013 року свідоцтво про право власності на спірний будинок, видане ОСОБА_6 було скасовано.

Однак, нотаріальна контора незаконно відмовляє у видачі свідоцтва про право на спадщину та свідоцтва про право власності на спірний будинок, а державний реєстратор відмовив у скасуванні реєстрації права власності за ОСОБА_6 та у реєстрації права власності на цей же будинок на її (позивача) ім'я.

Посилаючись на викладене, просила задоволити позов у повному обсязі, скасувавши незаконну реєстрацію за ОСОБА_6 в реєстрі речових прав на майно та вилучивши свідоцтво на право власності як недійсне. Також просила визнати незаконною (безпідставною) відмову Державної реєстраційної служби в виконанні своїх обов'язків про внесення достовірних відомостей до реєстрів майнових прав, зобов'язати видати свідоцтво про право на спадщину за законом на спірний будинок та свідоцтво про право власності на нього ж, а також зобов'язати нотаріуса та реєстраційну службу зареєструвати право власності на спірний житловий будинок та видати свідоцтво про право власності на спадщину ОСОБА_5 та ОСОБА_4

Ухвалою судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 10 жовтня 2014 року відмовлено у відкритті провадження в частині вимог до Третьої Миколаївської державної нотаріальної контори в частині скасування реєстрації за ОСОБА_6 права власності на житловий будинок та в частині вимог до Державної реєстраційної служби про визнання незаконними дій і зобов'язання вчинити певні дії. Відкрито провадження в частині позовних вимог до Третьої Миколаївської державної нотаріальної контори про зобов'язання видати свідоцтво про право на спадщину за законом та вчинення певних дій.

На вказану ухвалу в частині відмови у відкритті провадження у справі позивач та її представник ОСОБА_2 подали апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі позивач та її представник, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та безпідставне перешкоджання доступу до правосуддя просили ухвалу скасувати та розглянути позов як суд першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, з'ясувавши обставини справи і перевіривши їх доказами, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення частково з таких підстав.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, ОСОБА_3 просила:

- скасувати незаконну реєстрацію за ОСОБА_6 в реєстрі речових прав на майно та вилучити свідоцтво на право власності як недійсне;

- визнати незаконною (безпідставною) відмову Державної реєстраційної служби в виконанні своїх обов'язків про внесення достовірних відомостей до реєстрів майнових прав;

- зобов'язати видати свідоцтво про право на спадщину за законом на будинок по АДРЕСА_1 та свідоцтво про право власності на нього ж;

- зобов'язати нотаріуса та реєстраційну службу зареєструвати право власності на спірний житловий будинок та видати свідоцтво про право власності на спадщину ОСОБА_5 та ОСОБА_4

У відкритті провадження в частині цих вимог, суд першої інстанції відмовив.

Зокрема, виходячи з положень ЦПК України, КАС України та Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», суд першої інстанції вважав, що спори про визнання незаконними дій і зобов'язання вчинити певні дії за позовами до Державної реєстраційної служби не підлягають розгляду в судах в порядку цивільного судочинства, оскільки реєстраційна служба є суб'єктом владних повноважень. У зв'язку з чим, відмовив у відкритті провадження в частині позовних вимог до Державної реєстраційної служби про визнання незаконними дій і зобов'язання вчинити певні дії суд згідно з п. 1 ч. 2 ст. 122 ЦПК України.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на статус державного реєстратора та визначення поняття реєстрації прав на нерухоме майно в законі.

Відповідно до абзацу другого ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно зі ст. 9, ч. 2 ст. 30 цього ж Закону державний реєстратор є державним службовцем, а його дії або бездіяльність можуть бути оскаржені до суду в порядку, встановленому законом. При цьому, під діями слід мати на увазі також рішення, прийняті зазначеним суб'єктом владних повноважень з питань реєстрації прав.

Таким чином, в даному випадку відсутній спір про право цивільне (право власності), а має місце спір про оскарження рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень, який підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

За таких обставин, оскаржувана ухвала суду першої інстанції в цій частині є законною та обґрунтованою і колегія суддів апеляційного суду не вбачає підстав для її скасування в цій же частині.

З огляду на таке, доводи апеляційної скарги щодо безпідставності вказаних висновків суду першої інстанції, неупередженого ставлення суду до позивача та необґрунтованої відмови в доступі до правосуддя не заслуговують на увагу, оскільки є правобезпідставними.

Водночас, колегія суддів апеляційного суду не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо підстав відмови у відкритті провадження в частині позовних вимог до Третьої Миколаївської державної нотаріальної контори про скасування реєстрації за ОСОБА_6 права власності на житловий будинок АДРЕСА_1.

Відмовляючи у відкритті провадження за цією частиною позовних вимог, суд першої інстанції посилався на наявність такого, що набрало законної сили рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 27 травня 2014 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Миколаївської міської ради, Третьої державної нотаріальної контори, Державної реєстраційної служби Миколаївського міського управління юстиції, ОСОБА_6 про скасування реєстрації, витребування майна, стягнення суми, виселення, визнання права власності в порядку спадкування, зобов'язання вчинити певні дії.

Вказаним рішенням Державну реєстраційну службу було зобов'язано скасувати за ОСОБА_6 право власності на спірний житловий будинок. У зв'язку з чим, суд першої інстанції вважав, що є підстави для відмови у відкритті провадження в частині зазначених вище вимог ОСОБА_3 і до Третьої Миколаївської державної нотаріальної контори відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 122 ЦПК України.

Між тим, постановляючи таку ухвалу щодо цієї частини вимог, суд першої інстанції не врахував наступні обставини.

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 27 травня 2014 року позов ОСОБА_3 до Миколаївської міської ради, Третьої державної нотаріальної контори, Державної реєстраційної служби Миколаївського міського управління юстиції, ОСОБА_6 про скасування реєстрації, витребування майна, стягнення суми, виселення, визнання права власності в порядку спадкування, зобов'язання вчинити певні дії був задоволений частково.

Зобов'язано Державну реєстраційну служби Миколаївського міського управління юстиції зареєструвати скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно, видане на ім'я ОСОБА_6 відповідно до постанови Заводського районного суду м. Миколаєва від 13 березня 2013 року.

Визнано за ОСОБА_3 право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 на спірний житловий будинок. У задоволенні решти вимог відмовлено.

Між тим, ухвалою колегії суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області від 23 вересня 2014 року вказане рішення місцевого суду скасовано в частині зобов'язання Державну реєстраційну службу Миколаївського міського управління юстиції зареєструвати скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно, видане на ім'я ОСОБА_6 із закриттям провадження у справі в цій же частині.

Водночас, рішенням апеляційного суду від 23 вересня 2014 року вказане рішення місцевого суду скасовано і в частині задоволення позову про визнання права власності в порядку спадкування з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову в задоволенні позову. В частині вимог щодо виселення, витребування майна, стягнення матеріальної шкоди, про зобов'язання видати свідоцтво про право на спадщину - залишено без змін.

Однак, жодне із зазначених судових рішень не було ухвалено стосовно вимог ОСОБА_3 до Третьої Миколаївської державної нотаріальної контори про скасування реєстрації за ОСОБА_6 права власності на житловий будинок АДРЕСА_1.

Тому відсутні були підстави і для відмови у відкритті провадження в цій частині позовних вимог відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 122 ЦПК України.

За таких обставин, оскаржувана ухвала на підставі ст. 312 ЦПК України підлягає скасуванню з поверненням справи до того ж суду першої інстанції для розгляду по суті.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 312, 313, 315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 та її представника ОСОБА_2 задоволити частково.

Ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва від 10 жовтня 2014 року в частині відмови у відкритті провадження по справі за позовом ОСОБА_3 до Третьої Миколаївської державної нотаріальної контори в частині скасування реєстрації права власності на житловий будинок скасувати, а справу в цій частині повернути до того ж суду першої інстанції на новий розгляд.

Вказану ухвалу в частині відмови у відкритті провадження за позовом ОСОБА_3 до Державної реєстраційної служби Миколаївського міського управління юстиції про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити певні дії залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий: Судді: