Рішення № 43398903, 30.03.2015, Апеляційний суд Вінницької області

Копія

Справа № 127/18743/14-ц Провадження № 22-ц/772/955/2015Головуючий в суді першої інстанції Овсюк Є. М.Категорія 2 Доповідач Медяний В. М.

Р І Ш Е Н Н Я

Апеляційного суду Вінницької області

від 30 березня 2015 року

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі :

Головуючого: Медяного В.М.,

Суддів : Ковальчука О.В., Жданкіна В.В.,

при секретарі : Агеєвій Г.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Вінницької області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про зобов'язання привести помешкання в первинний стан та стягнення моральної шкоди,

за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 06 лютого 2015 року, -

в с т а н о в и л а :

У серпні 2014 року ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_3 про зобов'язання привести помешкання в первісний стан та стягнення моральної шкоди.

Посилається на те, що вона разом з ОСОБА_3 являється співвласником будинку АДРЕСА_1 де ОСОБА_3 належить 29/100 частка зазначеного житлового будинку на підставі договору купівлі-продажу, а їй 71/100 частка на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом.

В травні 2014 р. ОСОБА_3 на своїй частині будинковолодіння розпочав перебудову помешкання, викопав котлован під фундамент і почав виконувати будівельні роботи з реконструкції частини житлового будинку з влаштуванням мансардного поверху. Зазначене призвело до того, що в належній їй частині житлового будинку пішли тріщини і руйнування, що призвело до необхідності негайного масштабного ремонту. Поточний ремонт результатів не дає, так як з'являються все нові і нові тріщини. По факту незаконного будівництва вона звернулася до ОСОБА_3 з проханням припинити будівництво, але оскільки він на це не зреагував, вона вимушена була звернутися із заявами про незаконне будівництво до квартального комітету, Замостянської районної ради та Державної архітектурно-будівельної інспекції у Вінницькій області, якими було зафіксовано факт незаконного будівництва і руйнування належної їй частини будинковолодіння та складено відповідні акти. Також ОСОБА_3 було надано приписи з вимогою привести об'єкт до вимог чинного законодавства, однак, відповідач на зазначене не реагує та будь-яких дій не вчиняє.

Крім того, наслідки дій відповідача призвели до того, що її частина будинку потребує негайного ремонту, на що потрібна значна сума коштів, а також призводить до моральних страждань, які вона оцінює в сумі 10 000 грн.

У зв'язку з цим позивач вимушена була звернутися в суд з даним позовом та просила ухвалити рішення, яким зобов'язати відповідача ОСОБА_3 привести помешкання по АДРЕСА_1 в первинний стан, а також стягнути з відповідача на її користь моральну шкоду в сумі 10000 грн.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 06 лютого 2015 року позов ОСОБА_2 задоволено частково. Усунено перешкоди в користуванні ОСОБА_2 належної їй власності шляхом заборони ОСОБА_3 вчиняти будівельні роботи по реконструкції належної йому частини житлового будинку з влаштуванням мансардного поверху по АДРЕСА_1 визнання цих робіт незаконними та зобов'язати ОСОБА_3 привести належну йому частину житлового будинку по АДРЕСА_1 в первинний стан за його рахунок. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 3000 грн. моральної шкоди, а також 243,60 грн. понесених судових витрат (а.с.85-87).

В апеляційній скарзі відповідач у справі ОСОБА_3 просить рішення суду першої інстанції від 06 лютого 2015 року скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовити. Зазначає, що рішення суду є незаконним і необґрунтованим через порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими.

В судовому засіданні в суді апеляційної інстанції скаржник відповідач у справі ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_4 апеляційну скаргу повністю підтримали та просили її задовольнити, посилаючись на викладені в ній доводи.

Позивач ОСОБА_2 апеляційну скаргу не визнала та заперечила проти її задоволення, посилаючись на її безпідставність та необґрунтованість.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення сторін у справі, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду до скасування з ухваленням нового рішення у справі, виходячи з наступних підстав.

Згідно ст.212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст.213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до вимог ст.214 ЦПК України, при ухваленні рішення суд зобов'язаний прийняти рішення, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов'язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ст.4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ст.ст.10, 57, 60 ЦПК України суд вирішує цивільно-правовий спір на засадах змагальності, кожна сторона зобов'язана доказами довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, що мають значення для справи.

Проте, зазначені вимоги закону залишилися поза увагою суду першої інстанції.

Відповідно до ч.1-3 ст.303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

За змістом п.1,2,3, 4 ч. 1 ст.. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_2, суд першої інстанції встановив та виходив з того, що ОСОБА_2, яка мешкає по АДРЕСА_1 являється власником 71/100 частини даного житлового будинку з відповідними господарськими будівлями на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого Першою Вінницькою державною нотаріальною конторою 19.06.2014 р.

ОСОБА_3 належить 29/100 частини зазначеного житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу 25.07.2007 р.

В травні 2014 р. ОСОБА_3 розпочав самочинну реконструкцію належної йому частини житлового будинку з влаштуванням мансардного поверху, ніякої технічної документації, належних дозволів на зазначену реконструкцію він не має і за цими дозволами до відповідних органів не звертався.

Зазначена реконструкція і проведення будівельних робіт, які знаходяться в безпосередній близькості до межі земельної ділянки і до частини будинковолодіння належного ОСОБА_2, перешкоджає останній належним чином користуватися своєю власністю, призводить до руйнування її частини будинковолодіння, що підтверджується актом від 04.08.2014 р. квартального комітету по місцю розташування будинковолодіння відповідно до якого встановлено факт проведення ОСОБА_3 перебудови помешкання, будівництво другого поверху і виявлені в помешканні ОСОБА_2 пошкодження, внаслідок незаконного будівництва; фотоматеріалами, що підтверджують пошкодження, які виникли в частині будинку належній ОСОБА_2 внаслідок незаконного будівництва; актом квартального комітету №13 від 16.12.2014 р. відповідно до якого зафіксовано значне погіршення стану приміщень належних ОСОБА_2 за період з серпня 2014 р; відповідями наданими ОСОБА_2 посадовими особами Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Вінницькій області, відповідно до яких Інспекцією встановлено, що ОСОБА_3 виконує будівельні роботи з реконструкції частини житлового будинку з влаштуванням мансардного поверху без повідомлення про початок вищевказаних робіт, що є порушенням ст.34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності». За самочинне виконання вказаних робіт на ОСОБА_3 складено протокол за правопорушення у сфері містобудування відповідно до ст.96 ч. 5 КУпАП та надано припис з вимогою привести об'єкт до вимог чинного законодавства.

ОСОБА_3 до Вінницької міської ради та її виконавчих органів з питань проведення реконструкції та прибудови не звертався, проектну документацію на будівництво не замовляв, дозволу ДАБІ у Вінницькій області на початок виконання зазначених робіт не одержував, звернення домовласника частини будинковолодіння, квартального комітету і ДАБІ у Вінницькій області про припинення самочинного будівництва ігнорує.

Таким чином, місцевий суд, враховуючи те, що ОСОБА_3 здійснює самочинне будівництво без будь-яких дозвільних документів, не виконує вимог попередження та припису, прийшов до висновку, що зазначений об'єкт самочинного будівництва підлягає знесенню і приведення будівлі в первинний стан.

Вирішуючи позов в частині стягнення моральної шкоди, дійшов висновку, що дійсно діями ОСОБА_3 у проведенні самочинного будівництва ОСОБА_2 нанесена моральна шкода, яка полягає у душевних стражданням, які вона зазнає у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї та членів її сім'ї ОСОБА_3, і тому є підстави для часткового задоволення позову з врахуванням характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, вимог розумності і справедливості.

Проте, колегія суддів не може погодитись з такими висновками суду першої інстанції через неповно з'ясовані фактичні обставини справи, які мають істотне значення для справи в межах наданих сторонами доказів, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, не відповідність висновків суду обставинам справи, порушення та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

Так, частиною 1 статті 1 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 р. №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» роз'яснено, що відповідно до статей 55, 124 Конституції України та статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно статті 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи (за винятком тих осіб, які не мають цивільної процесуальної дієздатності), в інтересах яких заявлено вимоги. Суд залучає відповідний орган чи особу, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, якщо дії законного представника суперечать інтересам особи, яку він представляє.

Згідно частини 2 статті 31 ЦПК України позивач має право протягом усього часу розгляду справи збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитися від позову, а відповідач має право визнати позов повністю або частково. До початку розгляду судом справи по суті позивач має право шляхом подання письмової заяви змінити предмет або підставу позову, а відповідач - пред'явити зустрічний позов.

Відповідно до частини 1 статті 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Колегія суддів переконана, що суд першої інстанції допустився порушень зазначених вимог норм процесуального права.

Так зокрема, з матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_2 є власником 71/100 частини житлового будинку АДРЕСА_1 з відповідними господарськими будівлями на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого Першою Вінницькою державною нотаріальною конторою 19.06.2014 р., а відповідач ОСОБА_3 є власником 29/100 зазначеного житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу 25.07.2007 р.

Встановлено, що відповідач ОСОБА_3 дійсно здійснює самочинну реконструкцію належної йому частини житлового будинку з влаштуванням мансардного поверху, не маючи для цього ніякої технічної документації та належних дозволів, до відповідних органів за цими дозволами не звертався.

Відповідно до п.4 постанови №6 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 р. «Про практику застосування судами статті 376 ЦК України (про правовий режим самочинного будівництва)» - судам слід мати на увазі, що самочинним вважається будівництво житлового будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна, особою, яка здійснює будівництво без відповідного документу, який дає право використовувати будівельні роботи.

Пунктом 5 зазначеної постанови встановлено, що розглядаючи зазначені позови суди мають встановлювати, чи були видані особі, яка здійснила самочинне будівництво припис про усунення порушень, чи можлива перебудова об'єкту, та, чи відмовляється особа, яка здійснила самочинне будівництво від такої перебудови.

Відповідно до ст.ст. 26, 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації та отримання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена до цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотним порушенням будівельних норм і правил. Особа яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває право власності на нього.

Відповідно до частини 7 ст. 376 ЦК України у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 до Вінницької міської ради та її виконавчих органів з питань проведення реконструкції та прибудови не звертався, проектну документацію на будівництво не замовляв, дозволу ДАБІ у Вінницькій області на початок виконання зазначених робіт не одержував, звернення іншого співвласника частини будинковолодіння, квартального комітету і ДАБІ у Вінницькій області про припинення самочинного будівництва ігнорує.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалюючи рішення про усунення перешкод в користуванні позивачу належної їй власності шляхом заборони відповідачу вчиняти будівельні роботи по реконструкції належної йому частини житлового будинку з влаштуванням мансардного поверху по АДРЕСА_1 визнання цих робіт незаконними та зобов'язати відповідача привести належну йому частину житлового будинку в первинний стан за його рахунок, в порушення ст.. 11 ЦПК України фактично вийшов за межі позовних вимог.

Так, згідно заявленого цивільного позову, який як вбачається з матеріалів справи, до закінчення розгляду справи залишився незмінний, позивач ОСОБА_2 ставила позовну вимогу - зобов'язати відповідача по справі ОСОБА_3 привести помешкання по АДРЕСА_1 в первинний стан. Підтримуючи свій позов в судовому засіданні, позивач та її представник на запитання конкретизувати позовні вимоги про яке приміщення йде мова, лише пояснили, що дана позовна вимога стосується приведення належної їй частини будинку в первинний стан, а саме - усунення тріщин в стінах, які начебто виникли після будівельних робіт ОСОБА_3 по укріпленню фундаменту будинку.

При задоволенні позовних вимог позивача, суд вийшов за межі наданих доказів, та в оскаржуваному рішенні виклав їх у перекрученому вигляді. Так в рішенні суду зазначається, що будівельні роботи ОСОБА_3 перешкоджають ОСОБА_2 користуватись своєю власністю та призводять до руйнування частини будинку позивачки підтверджуються наявними в справі матеріалами, а саме: актом квартального комітету від 04.08.2014 року по місцю розташування будинковолодіння відповідно до якого встановлено факт проведення ОСОБА_3 перебудови помешкання, будівництво другого поверху і виявлені в помешканні ОСОБА_2 пошкодження, які виникли в частині частини будинковолодіння належній ОСОБА_2 внаслідок незаконного будівництва; актом квартального комітету №13 від 16.12.2014 року по місцю розташування будинковолодіння відповідно до якого встановлено значного погіршення стану приміщень належних ОСОБА_2 за період з серпня 2014 року, відповідями заявниці ОСОБА_2 посадовими особами Інспекції державного архітектурного будівельного контролю у Вінницькій області, відповідно до яких ОСОБА_3 виконує будівельні роботи з реконструкції частини житлового будинку з влаштуванням мансардного поверху без повідомлення про початок вищевказаних робіт, що є порушенням ст. 34 ЗУ "Про регулювання містобудівної діяльності". За самочинне виконання робіт на ОСОБА_3 складено протокол за правопорушення у сфері містобудування відповідно до ст. 96 ч. 5 КупАП та надано припис з вимогою привести об`єкт до вимог чинного законодавства.

Однак такі висновки суду першої інстанції суперечать дійсним наявним доказам у справі.

Так, зокрема, згідно зазначеного судом в оскаржуваному рішенні акту квартального комітету від 04.08.2014 року зазначаються ушкодження у вигляді тріщини 30-40 см в кімнаті згідно плану під цифрами 1-3, над дверима тріщина 40-50 см, біля дверей зліва 10-15 см, та в кімнаті 1-2 один із кутів має тріщину приблизно 2,5 м. Приблизний розмір зазначених тріщин свідчить про те, що замірювання із застосуванням приладів для вимірювання не проводилось. В акті чітко зазначається - "Зі слів заявниці дані руйнування почались після того як ОСОБА_5 розпочав перебудову будинку та викопав рів під вищезазначений фундамент". Будь яких посилань на встановлений причинний зв'язок між даними ушкодженнями та будівельними роботами відповідача, даний акт не встановлює. Так само як не підтверджує давність виникнення таких ушкоджень.

Крім цього, під час складання акту квартального комітету №13 від 16.12.2014 року, не проводилось замірювання збільшення тріщин, оскільки вимірювання проводилось лише "на око", та чітко не зазначається як саме погіршився стан приміщення позивача. Окрім того в даному акті також відсутнє посилання комісії на встановлення причинного зв`язку між виявленими ушкодженнями та будівельними роботами відповідача. Слід зазначити, що дані акти складались за відсутності відповідача, про вихід комісії та їх складання відповідач не повідомлявся, що підтвердила в судовому засіданні і сама позивач.

У зв'язку з цим колегія суддів вважає, що такі докази є недопустими, такими, що складено із порушенням прав відповідача ОСОБА_3 та здобуто із порушенням встановленої процедури.

Також встановлено, що письмовими відповідями на звернення ОСОБА_2 посадовими особами Інспекції державного архітектурного будівельного контролю у Вінницькій області відповідно до яких ОСОБА_3 виконує будівельні роботи з реконструкції частини житлового будинку з влаштуванням мансардного поверху без повідомлення про початок вищевказаних робіт, що є порушенням ст. 34 ЗУ "Про регулювання містобудівної діяльності", не встановлюється саме яким чином будівельні роботи ОСОБА_3 обмежують право позивачки в користуванні власністю, і тим більш не встановлюється причинний зв`язок між зазначеними ушкодженнями та будівельними роботами. Так само в даних відповідях відсутнє зобов'язання відповідача про знесення мансардного поверху та приведення приміщення у первинний стан.

Колегія суддів бере до уваги посилання в доводах апеляційної скарги на те, що на протязі тривалого часу склалися напружені стосунки між попередніми власниками частини будинку і ОСОБА_2, зокрема щодо початку проведення вищевказаних будівельних робіт.

Так зокрема, зазначене підтверджується тим, що у січні 2009 року колишня співвласник будинку по АДРЕСА_1 ОСОБА_6 (мати позивача ОСОБА_2) вже зверталася до суду з позовом до ОСОБА_3 про приведення земельної ділянки в первісний стан та відшкодування моральної шкоди. В своєму позові позивач просила суд зобов'язати відповідача привести земельну ділянку в первинний стан, шляхом засипання котловану, а також стягнути на її користь моральну шкоду. У своєму позові ОСОБА_6 зазначала, що у вересні 2007 року відповідач розпочав будівництво нового будинку на своїй частині домоволодіння, був виритий глибокий котлован та завезені будівельні матеріали, а через декілька тижнів в її частині будинку пішли тріщини та почала обвалюватися стеля.

Проте, ухвалою Замостянського районного суду м. Вінниці від 18.08.2009 року позов ОСОБА_7 до ОСОБА_3 про приведення земельної ділянки в первісний стан та відшкодування моральної шкоди залишено без розгляду.

Дані обставини підтверджують той факт, що зазначені ушкодження, на які посилається позивач у своєму позові існували як мінімум станом на 2007 рік, а не виникли у 2012 - 2013 роках, як стверджує позивач.

Згідно із ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст.ст. 57- 60 ЦПК України.

Згідно із ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Так, за правилами ч. 1 ст. 143 ЦПК України для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд призначає експертизу за заявою осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до змісту ст. 57 ЦПК України висновок експертів є одним із доказів.

Проте, з клопотанням про призначення експертизи для встановлення дійсних причин появи тріщин і руйнувань у належній позивачу частині будинку позивач до суду не зверталася, хоча на це судом зверталася відповідна увага. Зокрема, встановлено, що суд першої інстанції намагався сприяти позивачу у здійсненні нею своїх процесуальних прав, зокрема заявити клопотання про проведення будівельно-технічної експертизи, так як тільки така експертиза може встановити або спростувати причинний зв'язок між ушкодженнями в будинку та будівельними роботами проведеними відповідачем. Однак позивач та її представник відмовились від проведення такої експертизи.

Таким чином колегія суддів вважає, що у справі відсутні належні докази того, що зазначені ушкодження виникли внаслідок проведення відповідачем будівельних робіт та перебувають із ними у причинному зв'язку. Позивач не надала суду будь-яких доказів існування перешкод в користуванні належній їй частині будинку через будівельні роботи відповідача, обмежившись лише своїми поясненнями та припущеннями, достовірність яких та відповідність дійсним обставинам, судом першої інстанції фактично не були перевірені.

Згідно ст. 38 ЗУ "Про регулювання містобудівної діяльності" у разі виявлення факту самочинного будівництва об'єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису.

У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об'єкта та компенсацію витрат, пов'язаних з таким знесенням.

За рішенням суду самочинно збудований об'єкт підлягає знесенню в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, з компенсацією витрат, пов'язаних із знесенням об'єкта, за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) таке самочинне будівництво.

Замовником робіт із знесення зазначеного об'єкта є орган державного архітектурно-будівельного контролю, за позовом якого прийнято відповідне рішення суду."

Встановлено, що такий припис відповідачу ОСОБА_3 не видавався, вимога не ставилась, і як наслідок цього відповідна посадова особа із позовом про знесення самочинно збудованих об'єктів до суду не зверталась.

Окрім того, судом взагалі не з'ясовувалось питання можливості перебудови самочинного будівництва або його знесення без завдання шкоди будинку загалом, доцільність його перебудови або знесення, так само як взагалі не з'ясовувалась позиція відповідача в цій частині. Експертиза щодо можливості знесення самочинно збудованого мансардного поверху, та видалення укріплень фундаменту без завдання шкоди будинку загалом, та чи не буде це становити небезпеки для цілісності будинку та його мешканцям, судом не призначалась. Експерт або відповідний спеціаліст для розгляду питання, що потребує наявності спеціальних знань не залучався.

Також колегія суддів вважає, що рішення суду в частині стягнення на користь позивача моральної шкоди в сумі 3000 грн. також є незаконним та необґрунтованим, оскільки позивач не змогла пояснити ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції в чому полягають понесені нею душевні страждання, та яким саме чином завдають їй душевного болю та страждань дії відповідача, оскільки зазначає, що під моральної шкодою вона має на увазі гроші, які має сплатити відповідач для того, що б вона могла провести ремонт в своїй оселі.

Відповідно до ст.60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно частини 1 статті 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Таким чином, з урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що судове рішення першої інстанції суду не відповідає вимогам ст.213 ЦПК України щодо його законності й обґрунтованості, що призвело до неправильного вирішення спору, а тому залишатися в законній силі не може та підлягає скасуванню на підставі п.п.1, 2, 3, 4 ч.1 ст. 309 ЦПК України, з ухваленням нового рішення у справі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 303, 307, 309, 314, 316, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 06 лютого 2015 року -скасувати.

В задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про зобов'язання привести помешкання в первинний стан та стягнення моральної шкоди -відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення.

На рішення може бути подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:підпис. В.М. Медяний

Судді: підписи. О.В. Ковальчук

В.В. Жданкін

Згідно з оригіналом.

Суддя: В.М. Медяний