Рішення № 43397179, 25.03.2015, Золочівський районний суд Харківської області

ЗОЛОЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ЄДРПОУ 02893870, вул.Комсомольська, 13, смт Золочів, Харківська область, 62203, inbox@zl.hr.court.gov.ua, тел./факс (05764) 5-02-73

Справа № 622/1404/14-ц р.

2/622/151/2015

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.03.2015 року смт Золочів

Золочівський районний суд Харківської області у складі:

головуючого: судді Шабас О.С.,

при секретарі: Цилюрик Т.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Золочівського районного суду Харківської області позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2, 3-я особа Золочівська державна нотаріальна контора Харківської області, про визнання права на обов`язкову частку у спадщині, -

ВСТАНОВИВ:

04 листопада 2014 року ОСОБА_2 звернувся до Золочівського районного суду Харківської області з вказаним позовом, в якому просив визнати за ним право на обов'язкову частку у спадщину в порядку спадкування за законом після смерті матері - ОСОБА_3, в розмірі 1/4 всього спадкового майна.

В обґрунтування своїх вимог ОСОБА_2 зазначає, що після смерті матері ОСОБА_3 позивач не звертався до нотаріальної контори за прийняттям спадщини, а навпаки отримав лист від нотаріуса, що здійснював оформлення спадкової справи. Листом позивача було повідомлено, що, якщо він має право на обов'язкову частку у спадщині він має надати нотаріусу підтверджуючі документи, у протилежному випадку спадщина у повному обсязі буде оформлено його братові ОСОБА_2 Позивач повідомив нотаріусу, що він є ветераном праці, в зв'язку з чим, на його думку, має право на обов'язкову частку у спадщині, проте нотаріусом йому не видано свідоцтво. Вважав, що його права порушені відповідачем, так як він, утримуючи у себе правовстановлюючі документи, не дав змоги позивачу здійснити своє право на спадкування.

В судовому засіданні позивач та його представник ОСОБА_4 позовні вимоги підтримали з наведених мотивів, просили задовольнити.

Відповідач та його представник ОСОБА_5 проти позову заперечували. В обґрунтування заперечень зазначили, що по-перше позивачем порушено строк прийняття спадщини, т.я. позивач протягом 6 місяців з моменту смерті матері з заявою про прийняття спадщини не звертався, якщо вважав себе таким, що має право на обов'язкову частку у спадщині. Відсутність правовстановлюючих документів не заважає подачі заяви про прийняття спадщини. По-друге його право ніким не порушене, т.я. нотаріусом постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії не виносилася. Відтак, оскільки захисту підлягає лише порушене право, в позові має бути відмовлено.

Третя особа в.о. державного нотаріуса Золочівської державної нотаріальної контори Куксін С.Ю. у судовому засіданні пояснив, що дійсно в його провадженні перебувала спадкова справа після смерті ОСОБА_3. Відповідач звернувся з заявою для оформлення спадкового майна після смерті матері, як спадкоємець за заповітом. Дізнавшись, що в померлої був ще один син, з метою не порушення його прав, йому було направлено відповідний лист, в якому роз'яснено, що у випадку, якщо він має право на обов'язкову частку у спадщині, має надати відповідні докази. Проте позивач не надав достатніх документів для підтвердження свого права на обов'язкову частку у спадщині, а за отриманням постанови не звертався, як і не звертався з завою про прийняття спадщини після смерті матері.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що у родині ОСОБА_7 та ОСОБА_3 народилися ОСОБА_1 та ОСОБА_2. 17 березня 2006 року ОСОБА_3 на випадок своєї смерті зробила розпорядження, яким заповіла усе належне їй майно сину ОСОБА_2.

Посвідченнями серії НОМЕР_1 від 22 лютого 2011 року та серії НОМЕР_2 підтверджено, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів праці, посвідчення безтермінове та дійсне на всій території України.

Листами Золочівської державної нотаріальної контори Харківської області від 03 та 21 жовтня 2014 року ОСОБА_1 повідомлено, про категорію осіб, що мають право на обов'язкову частку у спадщину, з метою з'ясування чи належить ОСОБА_1 до вказаної категорії осіб останньому нотаріусом запропоновано надати підтверджуючі документи.

При вирішенні спору суд виходить з того, що спірні правовідносини врегульовані положеннями Конституції України та ст.ст. 15, 1217,1218, 1233,1241 ЦК України, Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV, Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні» від 16.12.1993 № 3721-XII.

Статтею 55 Конституції України визначено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Згідно положень ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статті 1217,1218, 1233 ЦК України встановлюють, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до положень ст.1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Положення ст. 1241 ЦК України визначено, що малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка).

Стаття 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV визначає, що непрацездатні громадяни - особи, які досягли встановленого законом пенсійного віку або визнані інвалідами, у тому числі діти-інваліди, а також особи, які мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника відповідно до цього Закону. Стаття 26 того ж закону визначає, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.

Положеннями ст. 6 Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні» від 16.12.1993 № 3721-XII встановлено, що ветеранами праці визнаються громадяни, які працювали на підприємствах, в установах, організаціях, об'єднаннях громадян, фізичних осіб, мають стаж роботи 40 років - для чоловіків і 35 років - для жінок і вийшли на пенсію. Ветеранами праці визнаються також: а) громадяни, яким призначені пенсії на пільгових умовах: за списком №1 або списком №2; відповідно до пунктів "в" - "з" статті 13 та статті 52 Закону України "Про пенсійне забезпечення" - за наявності стажу роботи у жінок - 30 років і у чоловіків - 35 років; відповідно до частини першої статті 18 Закону України "Про пенсійне забезпечення" - за наявності стажу роботи у жінок - 25 років і у чоловіків - 30 років; б) пенсіонери, нагороджені медаллю "Ветеран праці" за законодавством колишнього Союзу РСР; в) інваліди I і II груп, які одержують пенсії по інвалідності, якщо вони мають стаж роботи не менше 15 років.

Відтак, судом встановлено, та не заперечується сторонами, що позивачу призначено пенсію за віком на пільгових умовах як ветерану праці.

Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» розкрито поняття непрацездатної особи, в якому наведено три категорії осіб яких законодавець вважає непрацездатними: особи, що досягли встановленого законом пенсійного віку, інваліди та особи, які мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника. Цим же законом визначено вік особи, з якого особі може бути призначено пенсію за віком, так для чоловіків визначено вік у 60 років.

Законом «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні» визначено, ще одну категорію осіб яка має право на пенсію, так пенсія може бути призначена за віком на певних пільгових умовах.

Відтак, суд доходить висновку, що за умови наявності обох підстав, що існують паралельно, пенсія призначена за віком та пенсія за віком на пільгових умовах, які виникають з різних підстав та і не є тотожними також за своїми цивільно-правовими наслідками для особи.

Аналізуючи зміст наведених норм закону, суд виходить з того, що законом визначено загальний вік для чоловіків по досягненні якого вони набувають право на пенсію - 60 років, у цьому випадку особі призначається пенсія за віком, та з цього часу особа визнається непрацездатною. Саме цю обставину згідно ст. 1241 ЦК України - непрацездатність, через досягнення загального пенсійного віку законодавець розглядає як таку, що надає особі право на обов'язкову частку у спадщині.

Дана обставина - отримання права на обов'язкову частку у спадщині через досягнення загального пенсійного віку, побічно підтверджується вимогами, що визначені для нотаріусів при вчиненні ними нотаріальних дій. Зокрема, Методичними рекомендаціями щодо вчинення нотаріальних дій, пов'язаних із вжиттям заходів щодо охорони спадкового майна, видачею свідоцтв про право на спадщину та свідоцтв про право власності на частку в спільному майні подружжя, схвалених рішенням Науково-експертної ради з питань нотаріату при Міністерстві юстиції України від 29 січня 2009 року. В той же час суд не керується даними рекомендаціями як нормативним актом при вирішенні спору, оскільки вони носять рекомендаційний характер.

Щодо обраного позивачем способу захисту суд виходить з наступного, так, позивачем не надано постанови нотаріуса про відмову йому - ОСОБА_1 у вчиненні нотаріальної дії з мотивів недоведеності його права на 1/4 частину спадкового майна, як права на обов'язкову частку.

У судовому засіданні позивач пояснював, що нотаріусом не виносилася постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії. Позивач також зауважив, що з власної ініціативи він взагалі не звертався до нотаріальної контори, заяви про прийняття спадщини тощо, не подавав, а був викликаний нотаріусом майже через рік після смерті матері. Вказані обставини підтвердив й допитаний в якості третьої особи нотаріус Куксін С.Ю. Позивач зауважив, що вважає що його права порушуються відповідачем - ОСОБА_2

Згідно положень ст. 15 ЦК України, судовому захисту підлягає лише порушене, оспорюване або невизнане право, проте позивачем не надано доказів відмови нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії саме з підстав невизнання його права на обов'язкову частку, в зв'язку з чим суд вважає, що позивачем не надано доказів порушення його права та вважає позов передчасним та відмовляє у його задоволенні у повному обсязі.

Крім того, враховуючи що у задоволені судом позовних вимог відмовлено у повному обсязі відповідно до положень ст. 88 ЦПК України судові витрати понесені позивачем відшкодуванню не підлягають.

Керуючись вказаними положеннями матеріального закону та положеннями та ст., ст. 10,11, 209, 212, 214, 215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Харківської області через Золочівський районний суд Харківської області шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий: Шабас О. С.,