Вирок № 43397163, 01.04.2015, Золочівський районний суд Харківської області

ЗОЛОЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ЄДРПОУ 02893870, вул.Комсомольська, 13, смт Золочів, Харківська область, 62203, inbox@zl.hr.court.gov.ua, тел./факс (05764) 5-02-73

№ 622/1109/14-к

1-кп/622/32/2015

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.04.2015 року Золочівський районний суд Харківської області в складі:

головуючого - судді Шабас О.С.,

при секретарі Цилюрик Т.А.,

з участю прокурора Соболь А.Г., Маргарян А.А.,

потерпілої ОСОБА_1,

обвинуваченої ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Золочів Харківської області кримінальне провадження №12014220310000353 від 25.06.2014 року відносно

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки смт Козача Лопань Дергачівського району Харківської області, громадянки України, з середньою спеціальною освітою, заміжньої, не працюючої, не судимої, яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1

що обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

24 червня 2014 року близько 11:30 години ОСОБА_2 знаходилася у приміщенні Золочівського відділення ПАТ «Приватбанк», розташованому по вул. Комсомольська, 44А, у смт Золочів, Харківської області. В цей же час, у вказаному відділенні банку також знаходилася ОСОБА_1, яка сплачуючи кредит знаходилася біля вікна каси, при цьому на нижню полку стійки перед собою поклала свою жіночу сумку з особистими речами. Побачивши це, в ОСОБА_2 виник злочинний умисел на таємне викрадення вказаної сумки. Доводячи свій злочинний умисел до кінця, скориставшись тим, що за її діями ніхто не спостерігає, таємно викрала з нижньої полки стійки вказану жіночу сумку «Radley», в якій знаходилися особисті речі потерпілої ОСОБА_1 - мобільний телефон Самсунг моделі GT E1200, з сім картою мобільного оператора зв'язку ТОВ «Астеліт», грошові кошти 36 гривень 75 копійок, ліки, з викраденим ОСОБА_2 з місця скоєння злочину зникла, розпорядившись ним на свій розсуд, спричинивши потерпілій матеріальну шкоду на загальну суму 296 гривень 75 копійок.

Допитана у судовому засіданні, ОСОБА_2 свою вину у вчиненні злочину не визнала, та пояснила суду, що дійсно, в той день вона була у вказаному відділенні банку, стоячи у черзі бачила потерпілу. Проте, коли дійшла її черга, вона побачила, що хтось забув сумку на нижній полиці стійки біля каси. З метою повернення даної сумки вона поклала її собі до сумки, вирішивши згодом особисто повернути її володільцю. Повідомити когось з працівників банку вона не здогадалася. Проте, коли вони з чоловіком намагалися подзвонити з телефону, що лежав у сумці, він вимкнувся, а власних грошових коштів вони не мали для здійснення дзвінка на номер що був записаний на папері у сумці. Згодом вони з чоловіком поїхали в своїх справах, сумку забрали з собою, вирішивши, що наступного дня зустрінуться із володільцем у смт Золочів та повернуть її. Коли в банку до неї підходила потерпіла та питала, чи не бачила вона загубленої сумки, вона (ОСОБА_2) повідомила їй, що не бачила т.я. на фото у посвідченні, що було у сумці була зовсім інша людина. Згодом ввечері до них завітали співробітники міліції, які виявили сумку.

Перевіривши зібрані по справі докази, оцінивши їх у сукупності, суд вважає, що винність ОСОБА_2 у вчиненні крадіжки майна потерпілої ОСОБА_1, підтверджується дослідженими судом доказами, а саме:

показаннями потерпілої ОСОБА_1 яка пояснила суду, що 24 червня 2014 року вона прийшла до банку в своїх особистих справах, стояла у черзі до каси. Здійснюючи касову операцію, вона поклала свою сумку з речами на нижню полицю стійки біля вікна каси, та через деякий час пішла, забувши сумку. Майже одразу схаменувшись, вона повернулася до відділення банку, де у черзі стояли ті самі люди, в тому числі й обвинувачена. Вона підійшла до людей, що стояли у черзі та спитала, чи не бачили вони сумки, люди та в тому числі обвинувачена повідомили, що не бачили. Обвинувачена у цей час стояла біля вікна каси. В сумочці був мобільний телефон, ключі, ліки, пенсійне посвідчення, телефон доньки, записаний на папірці; показаннями свідка ОСОБА_3, який пояснив суду, що в той день 24 червня 2014 року він привіз дружину в особистих справах до банку. Жінка стояла у черзі, він виходив на вулицю покурити. Коли жінка вийшла з банку, вона повідомила його, що знайшла сумку вони вирішили особисто зв'язатися з володільцем та повернути її, проте не встигли так як телефон, що був у сумці вимкнувся, а згодом до них прибули співробітники міліції; відеозаписом з камер відео спостереження Золочівського відділення ПАТ «Приватбанк» за 26 червня 2014 року, на яких відображені події у відділенні банку в тому числі біля вікна каси. Обвинувачена на вказаному відео впізнала себе та літню жінку як потерпілу. Так, на відеозапису відображено, як літня жінка, стоячи біля каси, полишає на нижній полиці стійки сумку, інша жінка, яку ОСОБА_2 опізнала як себе, коли підходить її черга кладе цю сумку до своєї сумки. Згодом літня жінка повертається звертаючись до присутніх, та через деякий час знову уходить. даними протоколу огляду місця події від 24 червня 2014 року, що розпочато о 23:20 годині та фото таблицею до нього, в ході якого у домоволодінні ОСОБА_2 було виявлено та вилучено жіночу сумку ОСОБА_1 з особистими речами, в тому числі серед речей був шматок паперу, на якому великими літерами записаний мобільний телефон та є підпис «Дочка»; даними що містяться у висновку експерта №2263 від 14 липня 2014 року та довідці підприємства «Золочівський ринок», згідно яких ринкова вартість мобільного телефону Самсунг моделі GT E1200 дорівнює 123 гривням, жіночої сумки 127 гривням;

Оцінюючи показання обвинуваченої, в яких вона вказувала, що не повідомила потерпілій, що знайшла її сумку, так як не впізнала її на фото у посвідченні, суд вважає непереконливими, та такими, що спростовуються іншими доказами, дослідженими судом, виходячи з наступного. На дослідженому у суді відеозаписі з камер відеоспостереження відображено, як ОСОБА_2 не виймаючи рук з-під полиці, непомітно кладе сумку потерпілої собі до сумки, за дуже короткий проміжок часу, який є недостатнім для того, щоб відкрити чужу сумку, роздивитися речі, що знаходяться в ній, дістати посвідчення та роздивитися його. Крім того, показання обвинуваченої щодо того, що вона мала намір повернути сумку особисто, проте не повідомила, а ні працівників банку про свою знахідку, а ні зателефонувала по телефону вказаному на папері, що лежав у сумочці, суд розцінює як обрану позицію захисту, що спрямована на уникнення покарання. Так, обвинувачена мала можливість прямо у приміщенні банку, в тому числі за допомогою наявного посвідчення та банківських співробітників перевірити особу потерпілої, коли остання звернулася до неї по свою річ, проте не зробила цього. Крім того, обвинувачена мала можливість повідомити про знахідку, зателефонувавши дочці потерпілої за номером вказаним на папері, що знаходився у сумці, проте також цього не зробила протягом всього дня до 23:20 години, коли її відвідали працівники міліції та виявили сумку. Вказані дії свідчать саме про намір ОСОБА_2 викрасти сумку, а не повернути її володільцеві.

Враховуючи все вищевикладене, суд вважає вину обвинувачено ОСОБА_2 у вчиненні вказаного злочину доведеною та кваліфікує її дії за ч. 1 ст. 185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка).

При призначенні покарання, суд у відповідності до вимог положень ст. 65 КК України приймає до уваги характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину, що відповідно до положень ст. 12 КК України є злочином середньої тяжкості, відсутність пом'якшуючих покарання обставин, а також дані про особу обвинуваченої. Суд розцінює як обтяжуючу покарання обставину - вчинення злочину відносно особи похилого віку.

При вивченні особи обвинуваченої судом встановлено, що ОСОБА_2, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, раніше не судима, одружена, має на утриманні неповнолітню доньку 2005 року народження, не працює, за місцем проживання характеризується позитивно.

За таких обставин, приймаючи серед іншого обставини скоєння злочину, суд приходить до висновку, про необхідність призначення ОСОБА_2 покарання у межах санкції статті, за якою вона засуджується у вигляді позбавлення волі, так як інші види покарання вважає недостатніми. Проте одночасно вважає можливим виправлення обвинуваченої без фактичного відбуття покарання, в зв'язку з чим вважає можливим звільнити її від його відбування застосувавши положення ст. 75 КК України, з покладенням обов'язків передбачених ст. 76 КК України.

Процесуальні витрати, підлягають стягненню з обвинуваченої. Доля речових доказів має бути визначена в порядку ст. 100 КПК України. Запобіжний захід не обирався.

Керуючись ст.ст. 373, 374 КПК України суд, -

УХВАЛИВ:

Визнати ОСОБА_2, винуватою за ч. 1 ст. 185 КК України та призначити покарання у вигляді позбавлення волі строком на 3 роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки.

Покласти на ОСОБА_2 обов'язки, передбачені п.п.2,3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України:

не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання;

- періодично з'являтися для реєстрації до кримінально-виконавчої інспекції.

Стягнути з обвинуваченої ОСОБА_2 на користь держави судові витрати 391 гривню 20 копійок - вартість проведеного експертного дослідження.

Речові докази по справі - жіноча сумка «Radley», мобільний телефон Самсунг моделі GT E1200, з сім картою мобільного оператора зв'язку ТОВ «Астеліт», грошові кошти 36 гривень 75 копійок, що знаходяться на зберіганні у потерпілої ОСОБА_1 вважати повернутими потерпілій.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Харківської області через Золочівський районний суд Харківської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Роз'яснити учасникам судового провадження, що вони мають право отримати в суді копію вироку суду. Вручити копію вироку негайно після його проголошення обвинуваченому та прокурору.

Суддя: Шабас О. С.