Постанова № 43392928, 23.02.2015, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 817/100/15

23 лютого 2015 року м. РівнеРівненський окружний адміністративний суд у складі судді Кравчук Т.О., при секретарі судового засідання Цвіркун О.О. за участю:

представника позивача: Гуль Н.В.,

представника відповідача: Здибеля Р.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Любомирське вапняно-силікатне підприємство" до Державної податкової інспекції у Рівненському районі Головного управління ДФС у Рівненській області провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ВСТАНОВИВ:

До Рівненського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Любомирське вапняно-силікатне підприємство" з позовом до Державної податкової інспекції у Рівненському районі Головного управління Міндоходів у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 05.11.2014 року №0010111500, згідно з яким до позивача застосовано штраф у сумі 38158,19 грн. за платежем "Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)".

В основу визначення податкового зобов'язання на підставі оспорюваного податкового повідомлення-рішення податковим органом покладено дані акта перевірки про несвоєчасну сплату позивачем протягом граничних строків узгоджених сум грошових зобов'язань з податку на додану вартість. На підставі акта перевірки податковий орган застосував до позивача штраф у розмірах, визначених статтею 126 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, в залежності від строку затримки окремого платежу.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначив, що податковий орган неправомірно застосував до позивача штрафні (фінансові) санкції за порушення граничних термінів сплати узгоджених сум податкових зобов'язань позивача, за якими податковим органом прийнято рішення про розстрочення податкового боргу №1 від 31.01.2014 року та укладено відповідний договір про розстрочення податкового боргу. Спираючись на "Порядок розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) платників податків", затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України №574 від 10.10.2013 року, позивач стверджує про неправомірність нарахування податковим органом штрафних санкцій на розстрочені суми податкового боргу за рішенням про розстрочення податкового боргу, оскільки зазначеним рішенням визначені інші строки сплати податкового боргу позивача, тільки у випадку порушення позивачем яких вважає правомірним застосування штрафних (фінансових) санкцій. При цьому зазначає, що відповідно до пункту 4.6. "Порядку розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) платників податків", затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 року №574, лише з дня, наступного за днем розірвання договору, на розстрочені (відстрочені) суми, що залишились не сплаченими, нараховуються пеня та штраф у розмірах, передбачених Податковим кодексом України від 02.12.2010 року №2755-VI. Оскільки договір про розстрочення податкового боргу не розривався, позивач вважає податкове повідомлення-рішення щодо зобов'язання позивача сплатити штраф в частині податкового боргу, за яким прийнято рішення про розстрочення, неправомірним та таким, що підлягає скасуванню, а позов - задоволенню.

У ході судового розгляду представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

До початку розгляду справи по суті представник відповідача подав суду клопотання про заміну сторони адміністративного провадження та просив замінити відповідача на Державну податкову інспекцію у Рівненському районі Головного управління ДФС у Рівненській області.

Так, постановою Кабінету Міністрів України №160 від 21.05.2014 року утворено Державну фіскальну службу як центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України, реорганізувавши Міністерство доходів і зборів шляхом перетворення. Також, постановою Кабінету Міністрів України №311 від 06.08.2014 року утворено, як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної фіскальної служби за переліком згідно з додатком № 1 та реорганізовано шляхом приєднання до відповідних територіальних органів Державної фіскальної служби територіальні органи Міністерства доходів і зборів згідно з додатком №2. З названого додатку вбачається, що Державна податкова інспекція у Рівненському районі Головного управління Міндоходів реорганізована в Державну податкову інспекцію у Рівненському районі Головного управління ДФС.

Так, 11.12.2014 року державним реєстратором Реєстраційної служби Рівненського міського управління юстиції Рівненської області внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запис про проведення державної реєстрації Державної податкової інспекції у Рівненському районі Головного управління ДФС у Рівненській області.

Відповідно до статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.

Тому, суд ухвалив без виходу до нарадчої кімнати про процесуальну заміну відповідача його правонаступником - Державною податковою інспекцією у Рівненському районі Головного управління ДФС у Рівненській області.

У судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував, обґрунтовуючи заперечення тим, що оскільки позивач не погасив у встановлений строк узгоджену суму податкових зобов'язань, відповідач правомірно застосував до позивача штраф за порушення граничних строків сплати з розрахунку періоду затримки від дати виникнення податкового боргу до дати фактичного внесення платежу. Відтак, виявивши затримку сплати податкових зобов'язань позивача, та тим самим встановивши порушення пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, відповідач правомірно визначив позивачу суму штрафних (фінансових) санкцій у порядку та розмірі згідно пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, тому спірне податкове повідомлення-рішення вважає обґрунтованим і правомірним. З таких підстав просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню повністю з таких підстав.

Судом встановлено, у вересні 2014 року посадовою особою Державної податкової інспекції у Рівненському районі проведено перевірку позивача щодо своєчасності сплати узгодженого податкового зобов'язання по податку на додану вартість (акт перевірки від 30.09.2014 року №173/15/38302696).

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, що виявилось у несвоєчасній сплаті узгоджених податкових зобов'язань з податку на додану вартість, а саме: по терміну сплати - 30.12.2013 року в розмірі 42082,25 грн. фактично сплачено 20.03.2014 року із затримкою 109 днів; по терміну сплати - 30.12.2013 року в розмірі 10101,40 грн. фактично сплачено 25.03.2013 року із затримкою 114 днів; по терміну сплати - 30.12.2013 року в розмірі 19703,85 грн. фактично сплачено 26.03.2014 року із затримкою 15 днів; по терміну сплати - 30.12.2013 року в розмірі 6251,35 грн. фактично сплачено 23.05.2014 року із затримкою 144 дні; по терміну сплати - 30.12.2013 року в розмірі 29805,25 грн. фактично сплачено 25.04.2014 року із затримкою 145 днів; по терміну сплати - 30.12.2013 року в розмірі 13166,10 грн. фактично сплачено 29.05.2014 року із затримкою 150 днів; по терміну сплати 30.12.2013 року в розмірі 10387,80 грн. фактично сплачено 25.06.2014 року із затримкою 173 днів; по терміну сплати - 30.12.2013 року в розмірі 29805,30 грн. фактично сплачено 25.06.2014 року із затримкою 177 днів; по терміну сплати - 30.12.2013 року в розмірі 29805,30 грн. фактично сплачено 25.07.2014 року із затримкою 207 днів.

За результатом перевірки податковим органом на підставі статті 126 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI прийнято податкове повідомлення-рішення від 05.11.2014 року №0010111500, згідно з яким в залежності від строків затримки сплати узгодженої суми грошового зобов'язання до позивача застосовано штраф у розмірі 20% у сумі 38158,19 грн. за платежем "Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)".

Не погоджуючись з винесеним податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся до суду.

Як встановлено судом, у січні 2014 року відповідач прийняв рішення про розстрочення податкового боргу №1 від 31.01.2014 року, за яким податковий борг позивача по податку на додану вартість у сумі 179482,14 грн., з яких 178831,58 грн. - основний платіж та 650,54 грн. - пеня розстрочено під проценти.

Згідно рішення №1 від 31.01.2014 року розстрочення зазначеної суми податкового боргу надається з 31.01.2014 року по 25.07.2014 року, зокрема у таких сумах та термінах сплати: 25.02.2014 року - 29913,68 грн., 25.03.2014 року - 29913,68 грн., 25.04.2014 року - 29913,68 грн., 25.05.2014 року - 29913,68 грн., 25.06.2014 року - 29913,68 грн., 25.07.2014 року - 29913,72 грн.

Відповідно до вказаного рішення укладено договір про розстрочення податкового боргу від 31.01.2014 року №1, згідно якого податковий орган надає платнику розстрочення сплати податкового боргу на загальну суму 179482,14 грн. під проценти строком з 31.01.2014 року по 25.07.2014 року. Розмір процентів дорівнює розміру пені, визначеному пунктом 129.4 статті 129 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI. Вказаним договором відповідно до рішення про розстрочення суми податкового боргу визначено графік погашення розстроченого податкового боргу позивача.

Таким чином, відповідно до цього договору позивач зобов'язувався погасити суму податкового боргу у визначені рішенням та закріплені у договорі відповідні строки сплати визначених сум податкового боргу.

Пунктом 3.1 вказаного договору про розстрочення передбачено, що платник має право достроково погасити розстрочену суму податкового боргу або її частину разом із сумою нарахованих на цю суму процентів.

Згідно пункту 6.3. цього договору строк його дії встановлюється з дати його укладення та закінчується останньою датою дії розстрочення податкового боргу, за винятком випадків дострокового розірвання такого договору та перенесення строків розстрочення сум або їх частки.

За вказаним договором про розстрочення позивачем сплачено суму податкового боргу разом із процентами у розмірі 191108,55 грн., що, враховуючи, що на момент погашення розстроченої суми податкового боргу договір про розстрочення зберігав чинність та не був достроково розірваний, здійснено позивачем у порядку та на умовах, визначених вказаним договором.

Наразі розстрочена сума податкового боргу сплачена позивачем повністю.

Під час судового розгляду даний факт сторонами не заперечувався.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим кодексом та законами з питань митної справи.

Так, відповідно до пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

А згідно пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI у разі самостійного визначення грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний сплатити суму податкового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання визнаються податковим боргом (підпункт 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI).

Наявність станом на 30.12.2013 року податкового боргу позивача у сумі 179482,14 грн. не заперечувалась сторонами, тому обставини утворення податкового боргу позивача не досліджувались судом та не становили предмет доказування у справі, як не заперечувалось розстрочення вказаної суми податкового боргу згідно договору про розстрочення від 31.01.2014 року №1, щодо якої податковим органом застосовано до позивача штраф за несвоєчасну сплату узгодженої суми грошового зобов'язання, з приводу чого виник спір.

Відтак, вирішення даної справи залежить від доведення правомірності застосування податковим органом штрафу за порушення термінів сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, що включене до розстроченої суми податкового боргу на підставі відповідного договору.

Так, пунктом 100.1 статті 100 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI передбачено розстрочення податкового боргу, яким є перенесення строків сплати платником податків податкового боргу під проценти, розмір яких дорівнює розміру пені, визначеному пунктом 129.4 статті 129 цього кодексу.

В силу пункту 100.6 статті 100 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI встановлено, що розстрочені суми грошових зобов'язань або податкового боргу (в тому числі окремо - суми штрафних (фінансових) санкцій) погашаються рівними частками починаючи з місяця, що настає за тим місяцем, у якому прийнято рішення про надання такого розстрочення. Згідно пункту 100.2 статті 100 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI платник податків має право звернутися до контролюючого органу із заявою про розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу.

Порядок розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу платника податків встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (пункт 100.13 статті 100 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI).

Відповідно до статті 100 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI розроблений "Порядок розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) платників податків", затверджений наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 року №574.

Згідно пункту 1.4. розділу І "Порядку розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) платників податків", затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 року №574, розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) вважається наданим, якщо на підставі заяви платника податків прийнято відповідне рішення органу доходів і зборів та укладено договір про розстрочення (відстрочення). Визначення сум грошових зобов'язань (податкового боргу), що підлягають розстроченню (відстроченню), здійснюється за даними інформаційної системи (далі - ІС), що ведеться органами доходів і зборів.

У відповідності до пункту 1.9. розділу І "Порядку розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) платників податків", затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 року №574, строк дії розстрочення (відстрочення) грошового зобов'язання починається з дати, визначеної законом для сплати податку, збору, платежу, які передбачено розстрочити (відстрочити), та закінчується датою, зазначеною у договорі, за винятком випадків дострокового погашення такого грошового зобов'язання.

Пунктом 3.9. розділу ІІІ "Порядку розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) платників податків", затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 року №574, встановлено, що на розстрочені (відстрочені) грошові зобов'язання (податковий борг) пеня та штрафи не нараховуються з дати укладання (підписання) договору до закінчення строку дії договору про розстрочення (відстрочення) грошового зобов'язання (податкового боргу).

Як вбачається з матеріалів справи та пояснень представників сторін, податковий орган нарахував суму штрафу за порушення термінів сплати узгодженого грошового зобов'язання по податку на додану вартість щодо податкового боргу, за яким прийнято рішення про розстрочення та визначені нові строки сплати податкових платежів.

В силу положень пункту 4.6 розділу IV "Порядку розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) платників податків", затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 року №574, з дня, наступного за днем розірвання договору, на розстрочені (відстрочені) суми, що залишились несплачені, нараховуються пеня та штраф у розмірах, передбачених кодексом.

З системного аналізу зазначених норм законодавства вбачається, що у разі розстрочення термінів сплати податкового боргу, штрафні санкції на суму такого податкового боргу не нараховуються з дати укладання (підписання) договору про розстрочення податкового боргу до закінчення строку дії цього договору. Однак, на розстрочені суми податкового боргу, які платник податків не сплатив у строки, встановлені таким договором, нараховуються пеня та штраф у відповідних розмірах згідно Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI з дня, наступного за днем розірвання договору про розстрочення податкового боргу.

Згідно умов пункту 100.12 статті 100 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI договори про розстрочення (відстрочення) можуть бути достроково розірвані:

з ініціативи платника податків - при достроковому погашенні розстроченої суми грошового зобов'язання та податкового боргу або відстроченої суми грошового зобов'язання або податкового боргу, щодо яких була досягнута домовленість про розстрочення, відстрочення;

з ініціативи контролюючого органу в разі, якщо:

з'ясовано, що інформація, подана платником податків при укладенні зазначених договорів, виявилася недостовірною, перекрученою або неповною;

платник податків визнається таким, що має податковий борг із грошових зобов'язань, які виникли після укладення зазначених договорів;

платник податків порушує умови погашення розстроченого грошового зобов'язання чи податкового боргу або відстроченого грошового зобов'язання чи податкового боргу.

Доказів про нарахування штрафної санкції на суму податкового боргу по закінченню строку дії або розірвання договору про розстрочення податкового боргу від 31.01.2014 року №1 відповідач суду не надав та не стверджував даний факт.

За таких обставин суд прийшов до висновку, що поряд з розстроченням сплати суми податкового боргу на підставі рішення від 31.01.2014 року №1 та укладеного договору від 31.01.2014 року №1 одночасне застосування статті 126 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI та нарахування позивачу суми штрафних (фінансових) санкцій за порушення граничних строків сплати узгодженого податкового зобов'язання є безпідставним.

У судовому засіданні представник відповідача зазначив, що укладення договору про розстрочення податкового боргу позивача 31.01.2014 року, що виник з 30.12.2013 року, створює період прострочення сплати узгодженого податкового зобов'язання не охопленого дією договору про розстрочення, що надає право відповідачу нарахувати суму штрафу за такий період. У зв'язку з чим, у судовому засіданні представник відповідача просив суд оголосити перерву для визначення позивачу суми штрафу за прострочення сплати узгодженого грошового зобов'язання по податку на додану вартість за період з 30.12.2013 року по 31.01.2014 року.

Заслухавши думку представника позивача, який зауважив, що такі дії створять нові самостійні підстави для нарахування штрафних санкцій та винесення нового податкового повідомлення-рішення на підставі встановлених порушень, суд на місці відхилив клопотання представника відповідача, з приводу чого зазначає наступне.

За обставинами справи оспорюване податкове повідомлення-рішення винесене податковим органом за результатом перевірки позивача на основі відображених у акті перевірки періодів затримки сплати узгодженого грошового зобов'язання по податку на додану вартість.

Визначення відповідачем інших періодів затримки сплати суми податкових платежів матиме наслідком зміну суми нарахованого штрафу, визначеного у оспорюваному податковому повідомленні-рішенні. Оскільки позивач звернувся до суду про оскарження податкового повідомлення-рішення від 05.11.2014 року №0010111500, винесеного на підставі висновків акта перевірки від 30.09.2014 року №173/15/38302696, в основу яких покладені визначені відповідачем у ході перевірки конкретні періоди затримки сплати узгодженого податкового зобов'язання, то встановлення відповідачем безпосередньо у ході судового розгляду справи відмінних від встановлених у акті перевірки обставин та визначення нових сум штрафу виходить за межі заявлених позивачем позовних вимог та не становить предмет доказування у справі, відтак не береться до розгляду судом.

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даній справі податковим органом не доказано суду правомірності застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій за платежем "Податок на додану вартість", таким чином рішення про накладення штрафу на позивача за несвоєчасну сплату узгоджених сум податкових зобов'язань є безпідставним і незаконним, тому спірне податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

За наведених обставин позов підлягає задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір у розмірі 182,70 грн., доказів понесення ним інших судових витрат суду не надано.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Рівненському районі Головного управління ДФС у Рівненській області від 05.11.2014 року №0010111500, згідно з яким до Товариства з обмеженою відповідальністю "Любомирське вапняно-силікатне підприємство" застосовано штраф у сумі 38158,19 грн. за платежем "Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)".

Присудити на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Любомирське вапняно-силікатне підприємство" із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 182 (сто вісімдесят дві) гривні 70 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні, - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Кравчук Т.О.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 25 лютого 2015 року.