Постанова № 43392805, 18.02.2015, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 817/302/15

18 лютого 2015 року м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Гломба Ю.О. за участю секретаря судового засідання Маринич В.М. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: ОСОБА_1,

відповідача: представник Павелко Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1

до Відділу державної виконавчої служби Рівненського районного управління юстиції про скасування постанови,ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Відділу державної виконавчої служби Рівненського районного управління юстиції (далі - ВДВС Рівненського РУЮ) про скасування постанови від 26.01.2015 про відкриття виконавчого провадження №46177461.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що постанова Рівненської митниці ДФС, на виконання якої відкрито відповідне виконавче провадження, не є узгодженою, а тому не підлягає виконанню.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та суду пояснила, що оспорювана постанова ВДВС Рівненського РУЮ винесена на підставі постанови Рівненської митниці ДФС від 26.12.2014 №0449/20400/14 щодо стягнення з неї штрафу в сумі 8288,85грн. Вважає, що постанова Рівненської митниці ДФС не підлягає примусовому виконанню, оскільки була оскаржена в адміністративному порядку.

В судовому засіданні позивач погодилась з тим, що державний виконавець правомірно відкрив провадження у справі. Зазначила, що подаючи позовну заяву просить зупинити виконавче провадження.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечила проти позову та суду пояснила, що постанова про відкриття виконавчого провадження від 26.01.2015 (ВП №46177461) є законною, оскільки прийнята на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені чинним законодавством України, а тому скасуванню не підлягає. Просила у задоволені позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши пояснення сторін, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд вважає, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 26.01.2015 року державним виконавцем ВДВС Рівненського РУЮ Павелко Л.М. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження (ВП №46177461) з виконання постанови Рівненської митниці ДФС від 26.12.2014 №0449/20400/14 про стягнення з ОСОБА_1 штрафу в сумі 8288,85грн. (а.с.58).

Вказаною постановою державним виконавцем встановлено боржнику строк для добровільного виконання до 02.01.2015, постанову надіслано боржнику (а.с.59).

Надаючи правову оцінку спірній постанові суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України "Про державну виконавчу службу" від 24.03.1998 №202/98-ВР (далі - Закон №202/98-ВР) та Законом України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 №606-XIV (далі - Закон №606-XIV) визначено, що примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) покладене на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Відповідно до ст.1 Закону №606-XI, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Положення ст.4 Закону №202/98-ВР визначають, що державний виконавець є представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень, постановлених іменем України, та рішень інших органів (посадових осіб), виконання яких покладено на державну виконавчу службу, у порядку, передбаченому законом.

Відповідно до ч.1 ст.11 Закону №606-XIV, державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Державний виконавець, зокрема, здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом (ч.2 ст.11 Закону №606-XIV).

Відповідно до ч.1 ст.17 Закону №606-XIV, примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Частина 2 ст.17 Закону №606-XIV містить перелік документів, що є виконавчими та підлягають виконанню державною виконавчою службою відповідно до цього Закону. Зокрема, підлягають виконанню рішення органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу (п.8 ч.2 ст.17 Закону №606-XIV).

Вимоги до виконавчого документа визначені ст.18 Закону №606-XIV, зокрема, у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника (для фізичних осіб - платників податків) або номер і серія паспорта стягувача та боржника для фізичних осіб - громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України, а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо; 4) резолютивна частина рішення; 5) дата набрання законної (юридичної) сили рішенням; 6) строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.

З матеріалів справи встановлено, що оспорювана постанова була винесена на підставі виконавчого документу, виданого Рівненською митницею ДФС, а саме, постанови в справі про порушення митних правил від 26.12.2014 №0449/20400/14, якою на позивача накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 8288,85грн. (а.а.с.51-56).

Постанова набрала законної сили 06.01.2015, строк пред'явлення до виконання - до 26.03.2015.

Суд констатує, що постанова Рівненської митниці ДФС від 26.12.2014 №0449/20400/14 відповідає вимогам ст.18 Закону №606-XIV та є виконавчим документом в розумінні ст.17 Закону №606-XIV.

Статтею 534 Митного кодексу України визначено, що постанови органів доходів і зборів про накладення адміністративних стягнень за порушення митних правил є обов'язковими для виконання та виконуються самостійно або через державного виконавця (ч.2 ст.535).

Відповідно до ч.1 ст.19 Закону №606-XIV, державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону.

Згідно з ч.1 ст.25 Закону №606-XIV, державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Відповідно до ч.1 ст.26 Закону №606-XIV, державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі: 1) пропуску встановленого строку пред'явлення документів до виконання; 2) неподання виконавчого документа, зазначеного у статті 17 цього Закону, та неподання заяви про відкриття виконавчого провадження у випадках, передбачених цим Законом; 3) якщо рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної (юридичної) сили, крім випадків, коли воно у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання; 4) пред'явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або не за підвідомчістю виконання рішення; 5) якщо не закінчилася відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення; 6) невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 18 цього Закону; 6-1) офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури; 7) якщо виконавчий документ повернуто стягувачу за його заявою, крім виконавчих документів про стягнення аліментів та інших періодичних платежів; 8) наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження.

Підстави для відмови у відкритті виконавчого провадження, передбачені ч.1 ст.26 Закону N606-XIV, відсутні.

Судом не встановлено наявності підстав для скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 26.01.2015 (ВП№46177461). Державний виконавець приймаючи оспорювану постанову, діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені чинним законодавством України.

В судовому засіданні позивач зазначила, що нею оскаржено до Рівненського міського суду постанову в справі про порушення митних правил №0449/20400/14 від 26.12.2014 року.

З даного приводу суд зазначає, що відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 37 Закону N606-XIV, виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню у разі прийняття судом до розгляду скарги на постанову органу (посадової особи), уповноваженого розглядати справи про адміністративні правопорушення.

Оскарження в судовому порядку постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження не є підставою для зупинення виконавчого провадження.

Одночасно, згідно п. 4 ч. 1 ст. 49 Закону N606-XIV, виконавче провадження підлягає закінченню у разі скасування рішення суду або іншого органу (посадової особи), на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.

З огляду на зазначене, в задоволенні позовних вимог слід відмовити за їх безпідставності.

Відповідно до вимог ст.94 КАС України, понесені позивачем судові витрати не відшкодовуються.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову, - відмовити повністю.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Гломб Ю.О.