Постанова № 43392620, 11.02.2015, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 817/4001/14

11 лютого 2015 року 10год. 30хв. м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Жуковська Л.А. за участю секретаря судового засідання Мельничук О.А. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Супрунюк С,М.,

відповідача: представник Старійчук А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Арго-Р"

до Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Арго-Р" (по тексту постанови - ТзОВ «Арго-Р») звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 14.07.2014 №0000591501, №0000601501.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вважає висновки податкового органу в частині заявлених позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення 14.07.2014 №0000591501, №0000601501 безпідставними, оскільки ТзОВ «Арго-Р» сформовано податковий кредит за отриманими товарно-матеріальними цінностями від постачальників на підставі належним чином оформлених первинних бухгалтерських, податкових та юридичних документів, жоден з яких у судовому порядку нечинним чи недійсним не визнавався, тобто в чіткій відповідності до вимог чинного податкового законодавства.

Відповідач позов не визнав про що представником було подано відповідне письмове заперечення.

У запереченні вказує, що в ході проведення перевірки позивачем не надано товарно-транспортних накладних, маршрутних листів та інших документів, які б підтверджували факт транспортування товару від ТОВ ТК "Мегаполіс-Україна" до ТОВ «Арго-Р», що являється порушенням п198.1, п198.3, ст.198, п.200.1 п. 200.1 п.200.2 п.200.3, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.2010року. №2755-VI (із змінами та доповненнями), у зв'язку з чим завищено суму бюджетного відшкодування за січень 2014 р. на 91 670 грн. та занижено суму, що підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за січень 2014 р. на 146 338 грн.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві, просив його задовольнити.

У судовому засіданні представник відповідача позов заперечив у повному обсязі з підстав, викладених у письмовому запереченні, просив у позові відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню повністю з таких підстав.

Як встановлено судом, з 16 червня 2014 року по 20 червня 2014 року працівниками Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області була проведена документальна позапланова виїзна перевірка правомірності нарахування ТзОВ «Арго-Р» від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту податку на додану вартість за грудень 2013 року та сум бюджетного відшкодування податку додану вартість задекларованого у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних звітних періодів за січень 2014 року.

За результатами перевірки складено Акт від 27.06.2014 року № 476/17-16-15-01/31299420, яким встановлено порушення:

- п198.1, п198.3, ст.198, п.200.1 п. 200.1 п.200.2 п.200.3, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.2010року. №2755-VI (із змінами та доповненнями), завищено суму бюджетного відшкодування за січень 2014 р. на 91 670 грн. та занижено суму, що підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за січень 2014 р. на 146 338 грн.

В акті перевірки зазначено, що розбіжність по податковому кредиту за грудень 2013 року на 205828 грн. виникла, за рахунок того, що актом документальної позапланової виїзної перевірки ТзОВ «Арго-Р» від 20.02.2014 №151/17-16-15-01/31299420 встановлено завищення податкового кредиту за грудень 2013 року на 205828 грн.

Зазначено й те, що ТзОВ «Арго-Р» не враховано висновки попереднього акту перевірки, у результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування (р.23.2) податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2014 року на 91670 грн. ПДВ та занижено суму, що підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за січень 2014 року на 8184 грн. ПДВ.

Крім того, перевіркою правомірності визначення податкових зобов'язань та податкового кредиту, розрахунків з бюджетом та показників, які відображені ТОВ «Арго-Р» у декларації за січень 2014 року встановлено порушення п. 198.1, п. 198.3 ст. 198, п. 199.4 ст. 199 ПКУ в результаті чого платником завищено суму податкового кредиту січня 2014 року на 138154 грн., що призвело до заниження суми що підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за січень 2014 року на 138154 грн.

Результатом розгляду вказаних обставин стало прийняття податкових повідомлень-рішень від 14.07.2014 року № 0000591501 про зменшення суми бюджетного відшкодування (в тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 137 505 грн., в тому числі 91 670 грн. - сума завищення бюджетного відшкодування та 45 835 грн. - фінансові санкції у вигляді штрафу; від 14.07.2014 року № 0000601501 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем по податку на додану вартість по вітчизняних товарах код 14010100 - 219 507 грн., в тому числі 146 338 грн. основного платежу та 73 169 грн. фінансових санкцій у вигляді штрафу.

Суд не погоджується з наведеними висновками податкового органу, вважає їх необґрунтованими та безпідставними, а також такими, що не відповідають дійсним обставинам справи, з огляду на наступне.

Як судом встановлено, між ТОВ "Арго-Р" (Покупець) та ТОВ ТК "Мегаполіс Україна" (Продавець) було укладено договір від 04.02.2013 року №0062-ЛУ/13, відповідно до якого, Продавець зобов'язується передавати тютюнові або інші вироби у власність Покупця відповідно до його замовлення (замовлень), а Покупець зобов'язується приймати та оплачувати товар. Згідно до умов даного договору, товар в подальшому буде реалізовуватися через об'єкти торгівлі ТОВ "Арго-Р".

Фактичне отримання товарно-матеріальних цінностей стверджується наступними податковими (а.с. 130-187) та видатковими накладними: від 09.01.2014 №№734, 1401, 14-1361, 15, 1535, 1343, бт 733, 735, 0736; від 10.01.2014 №1729; від 11.01.2014 №№2297, 995, дл№994, дл№1009; від 15.01.2014 №№3210,1565, 2931, 3238, 14-2810, 2915, 2809, бт№1566, 1371, 1567, ,дл№1370, 6470, 1568, 14-000006078; від 16.01.2014 №№3020,т 1576; від 22.01.2014 №№4531, 5195, 4527, 10161, 14-000010162, 002567, 2213, 4519, дл№2212, 4995, 4528; від 23.01.2014 №№4750, 2231; від 29.01.2014 №№7280, 14050, 3508, 3510, 14059, бт№3519, 2960, 6407, 6239, 6238, дл№2959, 7005, 3518, 6237; від 30.01.2014 №№3070, 6514.

За придбаний товар позивач розрахувався згідно умов Договору поставки, що підтверджується платіжними дорученнями: №17 від 13.01.2014, №168 від 28.01.2014, №156 від 27.01.2014, №1 від 03.01.2014, №3762 від 21.01.2014, №3756 від 21.01.2014, №36 від 22.01.2014.

При цьому, суд зазначає, що чинним податковим законодавством не передбачено право податкового органу при складанні акту перевірки одного платника податків приймати за основу акт перевірки іншого платника податків, як підставу для висновку про наявність порушень з боку першого. Такої позиції дотримується Вищий адміністративний суд України в справах №К/9991/32048/12, №К/800/9956/13.

Згідно з п.3 Інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року №742/11/13-11оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Відповідно до ч.2 ст.61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

За практикою Європейського суду з прав людини, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (рішення Європейського Суду від 09.01.2007 року у справі "Інтерсплав проти України").

У разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою податку на додану вартість, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної податку на додану вартість поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності (рішення Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 року у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії").

Отже, при дослідженні факту здійснення господарських операцій, що були підставою для формування платником податків витрат та податкового кредиту, оцінювати слід відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовано дані податкового обліку. Відносини між учасниками попередніх ланок постачання товарів не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між конкретними контрагентами.

Тому, в разі наявності у органів доходів і зборів інформації щодо порушення окремим платником податків податкового законодавства, негативні наслідки повинні застосовуватися саме щодо цієї особи.

Суд вказує й на те, що правилами ведення бухгалтерського обліку не передбачено обов'язкового ведення і зберігання товарно-транспортних накладних на перевезення вантажів автомобільним транспортом для підтвердження правомірності формування податкового кредиту.

Вказаної позиції дотримується і Міністерство доходів і зборів України. Так, в листі №11569/6/99-99-22-01-03-15/1128 від 19.09.2013 року Міндоходів зазначає, що підставами для формування податкового кредиту є наявність належним чином оформленої податкової накладної, митної декларації, заяви зі скаргою на постачальника, поданої відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, бухгалтерської довідки, складеної відповідно до пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України, або інших документів, передбачених пунктом 201.11 статті 201 Податкового кодексу України. Товарно-транспортна накладна не міститься в переліку документів, що визначають право на формування податкового кредиту.

Таким чином, посилання податкового органу в акті перевірки на відсутність товарно-транспортних накладних на доставку товарів від ТОВ ТК "Мегаполіс-Україна, як на основну причину порушення при формуванні податкового кредиту є безпідставними.

Крім того, постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 19.11.2014 у справі №817/1926/14, яка набрала законної сили, встановлено, що на момент вчинення господарських операцій ТОВ ТК "Мегаполіс-Україна" було зареєстроване у встановленому законодавством порядку, що підтверджується відповідними витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

При цьому, вказаним рішеннями визначено, що суд не погоджується з твердженнями податкового органу, викладеними в акті перевірки від 20.02.2014 року №151/17-16-15-01/31299420, про те, що ТОВ "Арго-Р" в порушення п.198.1, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України до перевірки не надано товарно-транспортних накладних, які б свідчили про фактичне виконання господарських операцій з придбання товарів у контрагента ТОВ ТК "Мегаполіс Україна", у результаті чого позивачем завищено суму податкового кредиту за липень 2013 року на суму 170 734,00 грн., вересень 2013 року на суму 141 333,00 грн., листопад 20143 року на суму 151 389,00 грн., грудень 2013 року на суму 177 162,00 грн. з огляду на наступне.

В силу вимог ч.1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

З огляду на встановлені обставини рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 19.11.2014 у справі №817/1926/14, суд вважає підтвердженим фактичне виконання позивачем - ТОВ "Арго-Р" господарських операцій з придбання товарів у контрагента ТОВ ТК "Мегаполіс Україна", що відображається в акті перевірки від 20.02.2014 №151/17-16-15-01/31299420.

Таким чином, ТзОВ «Арго-Р» сформовано податковий кредит за отриманими товарно-матеріальними цінностями від постачальників на підставі належним чином оформлених первинних бухгалтерських, податкових та юридичних документів, жоден з яких у судовому порядку нечинним чи недійсним не визнавався, тобто в чіткій відповідності до вимог чинного податкового законодавства.

За даних обставин суд приходить до висновку, що прийняття до позивача податкових повідомлень-рішень від 14.07.2014 року № 0000591501, від 14.07.2014 року № 0000601501 є неправомірним.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною 1 ст.9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень ч.1 ст.11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 1 ст. 71 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 72 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтею 159 КАС України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а, відтак, такими, що підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області від 14.07.2014 №0000591501, №0000601501.

Присудити на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Арго-Р" із Державного бюджету судовий збір у розмірі 487, 20 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Жуковська Л.А.