Постанова № 43392467, 31.03.2015, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 березня 2015 року Справа № 813/7716/14

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючий суддя Грень Н. М.,

секретар судового засідання Кіщак К.В.,

представник позивача Сторонянський О.З.,

представник відповідача Гурняк О.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Сортнасіннєовоч-Львів» про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області, -

в с т а н о в и в :

ВАТ «Сортнасіннєовоч» звернулось із позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління доходів у Львівській області про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 03.06.2014 р. №0002642201/8211.

Позовні вимоги мотивовані протиправністю надання відповідачем оцінки господарським договорам, укладеним позивачем із контрагентами, індивідуальним характером юридичної відповідальності. Посилається на висновки акту перевірки, вважає їх неправомірними, безпідставними та такими, що не відповідають фактичним обставинам.

Представник відповідача позов заперечив, посилаючись на фіктивний характер правочинів, укладених позивачем із контрагентами.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд встановив наступне.

У період з 28.04 по 06.05.2014 року ДПІ у Шевченківському районі м.Львова проведено позапланову виїзну перевірку ВАТ «Сортнасіннєовоч», за наслідками якої складено акт від 14.05.2014 р. №195/162/13-07-22-01-10/00492302 «Про результати позапланової виїзної перевірки ПрАТ «Сортнасіннєовоч», ЄДРПОУ 00492302 з питань правомірності формування доходів та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування по взаєморозрахунках з ІП «Віндекс Проджект Україна» (36032854), ПП «Західбудстиль» (37072919), ТОВ «Дельта-Принт» (32948301), ТОВ «Фірма Аква Транс» (34469324) за період з квітня 2011 року по грудень 2011 року та січень-березень 2012 року». Актом встановлено порушення позивачем п. 44.1, 138.2, 139.1.9 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 228546 грн.

З цієї підстави було винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 03.06.2013 р. №0002642201/8211 на суму 241711 грн., у т.ч. 228546 грн. - основний платіж, 13165 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Згідно із п. 44.1 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно із п. п. 138.2, 139.1 ПК України, фінансовий результат до оподаткування зменшується: на суму розрахованої амортизації основних засобів або нематеріальних активів відповідно до пункту 138.3 цієї статті; на суму залишкової вартості окремого об'єкта основних засобів або нематеріальних активів, визначеної з урахуванням положень цієї статті Кодексу, у разі ліквідації або продажу такого об'єкта; на суму дооцінки та вигід від відновлення корисності основних засобів або нематеріальних активів в межах попередньо віднесених до витрат уцінки та втрат від зменшення корисності основних засобів або нематеріальних активів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності. Фінансовий результат до оподаткування збільшується: на суму витрат на формування резервів та забезпечень для відшкодування наступних (майбутніх) витрат (крім забезпечень на відпустки працівникам та інші виплати, пов'язані з оплатою праці, та резервів, визначених пунктами 139.2-139.3 цієї статті) відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності. Фінансовий результат до оподаткування зменшується: на суму витрат (крім оплати відпусток працівникам та інші виплати, пов'язані з оплатою праці, та резервів, визначених пунктами 139.2-139.3 цієї статті), які відшкодовані за рахунок резервів та забезпечень сформованих відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності; на суму коригування (зменшення) резервів та забезпечень для відшкодування наступних (майбутніх) витрат (крім забезпечень на відпустки працівникам та інші виплати, пов'язані з оплатою праці, та резервів, визначених пунктами 139.2-139.3 цієї статті), на яку збільшився фінансовий результат до оподаткування відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Порушення зазначених положень відповідач вбачає в оформленні результатів взаємовідносин позивача із ІП «Віндекс Проджект Україна», ПП «Західбудстиль», ТОВ «Дельта-Принт», ТОВ «Фірма Аква Транс», посилаючись на фіктивний характер правочинів.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне збереження записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704.

Як встановлено з матеріалів справи, 01.06.2011 року між ІП «Віндекс Проджект Україна» та ВАТ „Сортнасіннєовоч" укладено договір №89 купівлі-продажу товарно-матеріальних цінностей. На підтвердження виконання умов договору позивачем долучено податкову накладну №36 від 15 червня 2011 року на загальну суму 105000 грн., в т.ч. ПДВ- 17500 грн., видаткову накладну №19 від 15 червня 2011 року.

01 серпня 2011 року між ВАТ „Сортнасіннєовоч" та ІП «Віндекс Проджект Україна» укладено договір №105 купівлі-продажу, на виконання якого ІП «Віндекс Проджект Україна» передало у власність ВАТ „Сортнасіннєовоч" товарів на загальну суму 29360,84 грн., що підтверджується податковими накладними: №5 від 04 серпня 2011 року на загальну суму 21360,84 грн., в т.ч. ПДВ - 3569,14 грн., та №19 від 26 серпня 2011 року на загальну суму 8000,00 грн., в т.ч ПДВ - 1333,33 грн., видатковими накладними № 040801 від 04 серпня 20112 року та № 260801 від 26 серпня 2011 року.

Розрахунки за вказаними договорами проводено виключно в безготівковому вигляді, шляхом перерахування коштів з розрахункового рахунку позивача на розрахункові рахунки контрагента, що підтверджується відповідними копіями платіжних доручень та рахунками-фактурами.

01 листопада 2011 року між ВАТ „Сортнасіннєовоч" та ТОВ «Фірма Аква Транс» укладено договір № 111 купівлі-продажу, на виконання якого ТОВ «Фірма Аква Транс» передало ВАТ „Сортнасіннєовоч" товарів на загальну суму 211005,86 грн., що підтверджується податковими накладними №251106 від 25 листопада 2011 року на загальну суму 117504 грн., в т.ч. ПДВ- 19584 грн., №281107 від 28 листопада 2011 року на загальну суму 32679,86 грн., в т.ч. ПДВ- 5446,64 грн., №261208 від 26 листопада 2011 року на загальну суму 60822 грн., в т.ч. ПДВ-10137 грн., видатковими накладними № 251106 від 25 листопада 2011 року, № 281107 від 28 листопада 2011 року, № 301208 від 30 грудня 2011 року.

Розрахунки за вказаним договором проведено виключно в безготівковому вигляді, шляхом перерахування коштів з розрахункового рахунку позивача на розрахункові рахунки контрагента, що підтверджується відповідними копіями платіжних доручень та рахунками-фактурами.

Позивачем долучено до матеріалів справи докази використання придбаних у ІП «Віндекс Проджект Україна» та ТОВ «Фірма Аква Транс» товарно-матеріальних цінностей у власній господарській діяльності, зокрема, подальшої реалізації вказаних товарів ПП «РА «СітіАРТ», ТОВ «Електроприлад» - Науково-виробниче підприємство, Львівському державному університету безпеки життєдіяльності, ПП «Електротехніка ХХІ», Міському палацу культури ім. Гната Хоткевича, Комунальній організації культурно-оздоровчому комплексу «Старт», СП «Тернопільський завод залізобетонних виробів і будівельних конструкцій», ПП «Клуб Пікассо», ТОВ «Центр нових інформаційних технологій», ТОВ «Бучацький сирзавод», ТОВ «Фактор Нафтогаз», ТОВ «ТГФ Закарпатська фабрика виробів з деревини», ПП «Бастер», ВАТ «Микулинецький бровар», ТОВ «Інстал Вент-ком», ТОВ «Мережа концептуальних авторських ресторанів «ФЕСТ», ТОВ «Інформаційні системи».

17 жовтня 2011 року між ВАТ «Сортнасіннєовоч» та ПП «Західбудстиль» укладено бартерний договір № 145, відповідно до якого ПП «Західбудстиль» передало, а ВАТ „Сортнасіннєовоч" прийняло товар на загальну суму 225587 грн., що підтверджується податковими накладними від 17 жовтня 2011 року №171002, №171003, №171004 та відповідними видатковими накладними. На виконання умов цього ж договору, товар визначений у накладних №818 від 27 жовтня 2011 року, №817 від 27 жовтня 2011 року, №819 від 28 жовтня 2011 року, №820 від 31 жовтня 2011 року передано ВАТ „Сортнасіннєовоч" у власність ПП «Західбудстиль».

01 грудня 2011 року між ВАТ «Сортнасіннєовоч» та ПП «Західбудстиль» укладено договір № 112 купівлі-продажу товарів на суму 72348,36 грн., що підтверджується податковими накладними №71201 від 07 грудня 2011 року на загальну суму 253660,14 грн, в т.ч. ПДВ- 42276,69 грн., №61201 від 06 грудня 2011 року на загальну суму 89000 грн., в т.ч. ПДВ- 14833,33 грн., №81201 від 08 грудня 2011 року на загальну суму 91430,00 грн., в т.ч. ПДВ-15238,33 грн. та відповідними видатковими накладними.

02 січня 2012 року між ВАТ «Сортнасіннєовоч» та ПП «Західбудстиль» також укладено договір № 4 купівлі-продажу товарів.

ВАТ «Сортнасіннєовоч» здійснило повністю розрахунки за договором № 112 від 01 грудня 2011 року та № 4 від 02 січня 2012 року на підставі наданих контрагентом рахунків-фактур.

20 квітня 2012 року ПП «Буднов» прийняло від ПП «Західбудстиль» право вимоги до ВАТ «Сортнасіннєовоч" за договором № 4 від 02 січня 2012 року.

ВАТ «Сортнасіннєовоч» здійснено проплату на рахунок ПП «Буднов» 63124,90 грн. за вищевказаним договором.

01 листопада 2013 року між ВАТ «Сортнасіннєовоч» та ТОВ «Дельта-Принт» укладено договір № 95 субпідряду на виконання робіт, відповідно до якого ТОВ «Дельта-Принт» на замовлення ВАТ «Сортнасіннєовоч» виконано поліграфічні роботи, а саме: порізку, фасування, поклейку, згідно з актом надання послуг № 301205 від 30 грудня 2012 року.

На виконання вказаного договору між ПП «Рекламне агентство «СітіАрт» (замовник) та ВАТ „Сортнасіннєовоч" (виконавець) укладено договір субпідряду.

За цим договором позивачем надано послуг на суму 60000 грн., що підтверджується актами надання послуг, податковими накладними, рахунками на оплату, виписками по рахунку.

Таким чином, господарські операції між позивачем та його контрагентами підтверджуються первинними документами, які повністю відповідають вимогам до первинних документів, передбачених п.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Про дійсність правочинів позивача з вказаними контрагентами свідчить також те, що всі розрахунки між ними мають реальний грошовий характер та підтверджені відповідними первинними документами, зокрема, податковими накладними.

Вимога податкового органу підтвердити отримання позивачем товарно-матеріальних цінностей, які постачалися від контрагентів, товарно-транспортними накладними, є протиправною, оскільки законодавець не ставить у залежність відсутність транспортних документів на перевезення вантажу (товару) з наслідками формування бази оподаткування податком на додану вартість. Наявність товарно-транспортних накладних при здійсненні перевезень передбачено наказом Міністерства транспорту України "Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля" та Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, які регулюють питання перевезення, а не питання податкового обліку та звітності. Товарно-транспортна накладна є підставою для списання товарно-матеріальних цінностей у вантажовідправника і оприбуткування їх у вантажоодержувача при перевезенні вантажів у межах України та не є єдиним та безумовним документом, що підтверджує факт придбання або продажу товарно-матеріальних цінностей. Таким чином, відсутність таких накладних у позивача само по собі не може слугувати підставою для визнання господарських операцій недійсними. Таким чином, товарно-транспортна накладна не може бути первинним документом, який підтверджує здійснення господарської операції з поставки товарів, та відповідно набуття права власності на нього, оскільки не відображає відомості про господарську операцію з поставки товару, а відображає відомості про господарську операцію перевезення.

Покликання на нереальність господарських операцій з огляду на відсутність у контрагента позивача необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку відсутністю основних фондів, складських приміщень, трудових ресурсів, транспортних засобів є безпідставними, оскільки немає законодавчого обмеження щодо використання у господарській діяльності лише власних основних засобів, тобто є можливість здійснення діяльності шляхом використання орендованих основних фондів, залучення трудових ресурсів на підставі укладення цивільно-правових договорів.

Чинним податковим законодавством передбачена презумпція правомірності рішень платника податків, яка застосовується в разі якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, то рішення приймається на користь платника податків.

Зазначена норма поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків витрат для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та/або податкового кредиту з податку на додану вартість. За змістом указаної норми відповідні витрати і податковий кредит вважаються сформованими платником податків правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

Встановлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків у разі якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв'язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків. Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом. Водночас податкові органи не позбавлені права звернутися до адміністративного суду з вимогою про визнання недійсним правочину, укладеного між останнім у ланцюгу постачань платником податку та його контрагентом, з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства та стягнення в дохід держави коштів, одержаних сторонами оспорюваного правочину за такими угодами, як це установлено ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України.

Крім того, необхідно враховувати, що умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб. Обов'язковість установлення умислу поширюється лише на визнання недійсними правочинів, вчинених із метою, що суперечить інтересам держави та суспільства (ч.3 ст.228 ЦК України). Проте встановлення факту нереальності вчинення господарської операції не потребує з'ясування змісту умислу учасників такої операції. Відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку - учасників відповідної операції.

Таким чином, покликання податкового органу на нікчемність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентами, є безпідставними.

При проведенні перевірки ДПІ у Шевченківському районі м.Львова взагалі не аналізувались первинні документи, в акті перевірки відсутні будь-які претензії податкового органу до первинних документів позивача.

Крім того, відповідно до п.1.7 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 року N 327 передбачено, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

З урахуванням підтвердження платником податку первинними документами реальності здійснення операцій, описаних в акті перевірки, суд не приймає до уваги покликання податкового органу на акти перевірок контрагентів ВАТ „Сортнасіннєовоч" - ІП «Віндекс Проджект Україна», ПП «Західбудстиль», ТзОВ «Дельта-Принт», ТОВ «Фірма Аква Транс». Судовими рішеннями, які набрали законної сили, встановлено протиправність дій органів державної податкової служби, які складали ці акти, щодо викладення в актах перевірки висновків про визнання нікчемними всіх укладених правочинів. Висновки перевірки ґрунтуються на припущеннях про неспроможність контрагента позивача підприємства виконувати поставку та зберігання товару. Такі висновки зроблені за самими лише даними звітності контрагентів за даними центральної бази даних ДПА України, без її перевірки, а тому не можуть вважатися достовірними.

Чинним законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб, на господарюючих суб'єктів не покладається обов'язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції. Ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. Такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Чинне законодавство не містить норм щодо солідарної відповідальності платників податків.

Якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування, достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема податкових накладних. Подібне розмежування платників податків дозволяє індивідуалізувати юридичну відповідальність особи та забезпечити дотримання правопорядку в галузі оподаткування. Така позиція висловлена, зокрема, в Постанові Верховного Суду України від 31 січня 2011 року в справі № 21-47а10, який зазначив, що "чинне законодавство України не ставить у залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг) на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту".

Така правова позиція суду узгоджується також з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії"" (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Стаття 1 Протоколу 1 до Конвенції так визначає підстави, за яких особа може бути позбавлена свого майна: "Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права". Роз'яснення цієї норми містяться в рішеннях Європейського суду з прав людини. Зокрема, у рішенні в справі "Щокін проти України"(п. 49) ЄСПЛ вказав, що збільшення податковим органом зобов'язання особи з податку безперечно є втручанням до майнових прав заявника, гарантованих статтею 1 Протоколу 1 до Конвенції. Таке втручання за Конвенцією може бути визнане тільки якщо здійснене на умовах, передбачених законом. Так, у пп. 50-51 згаданого рішення ЄСПЛ зазначає: "Найпершою та найбільш важливою вимогою ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції є те, що будь-яке втручання державних органів у мирне володіння майном повинне бути законним: друге речення першого параграфу наділяє правом позбавляти майна лише "на умовах, передбачених законом" і другий параграф визначає, що Держава має право контролювати використання майна шляхом введення в дію "законів". Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, притаманний всім статтям Конвенції. Це поняття (поняття "закону") вимагає, перш за все, щоб заходи, що застосовуються, ґрунтувалися на національному законодавстві. Воно також посилається на якість закону, що застосовується, вимагаючи його доступності для осіб, яких він стосується, точності та передбачуваності в його застосуванні." Таким чином, будь-які дії, спрямовані на позбавлення особи її майна є незаконними, якщо контролюючі органи діють не у відповідності до закону.

Відповідно до ч.2 ст.8 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно п. 1, 2 ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано. Частиною 1 статті 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскільки позивачем документально підтверджено сплату судового збору в сумі 483,43 грн., такий відповідно до ст. 94 КАС України слід стягнути з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 7-14, 17-20, 69-71, 86, 94, 158-163, 167 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в :

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області від 03.06.2014 р. №0002642201/8211.

3. Стягнути з Державного бюджету на користь Приватного акціонерного товариства «Сортнасіннєовоч-Львів» (Львівська область, м. Львів, пр. Чорновола, 45а, корп. 13; ЄДРПОУ 00492302) 483 (чотириста вісімдесят три) грн. 43 коп. судового збору.

Постанова може бути оскаржена, згідно зі ст. 186 КАС України, протягом 10 днів з дня її проголошення чи отримання копії постанови, шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили, згідно зі ст. 254 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Суддя Грень Н.М.

Повний текст постанови складено та підписано 02.04.2015 року.