Постанова № 43392464, 31.03.2015, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 березня 2015 року Справа № 813/387/15

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючий суддя Грень Н.М.,

секретар судового засідання Кіщак К.В.

представник позивача Біда В.Б.,

представника відповідача Хромяк М.Д.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства «ВіЕс Банк» до Галицького відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції про визнання неправомірними дій та скасування постанови про стягнення виконавчого збору, -

в с т а н о в и в :

ПАТ «ВіЕс Банк» звернулось із позовом до Галицького відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції про визнання протиправними дій державного виконавця щодо винесення постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 14.01.2015 р. ВП№43929278; визнання протиправною та скасування зазначеної постанови.

Позовні вимоги мотивовані тим, що постанова про відкриття виконавчого провадження від 10.07.2014 р. із наданням строку на добровільне виконання до 17.07.2014 р. була відправлена позивачу лише 22.07.2014 р. та отримана позивачем лише 24.07.2014 р.. Після поновлення виконавчого провадження постановою від 12.01.2015 р. за наслідками розгляду питань про заміну сторони виконавчого провадження, 20.01.2015 р. позивач самостійно виконав виконавчий документ, а тому примусового виконання рішення не відбувалось.

Представник відповідача позов заперечив, повідомивши, що відкладення виконавчих дій є правом, а не обов'язком державного виконавця. Не зважаючи на невчасне отримання позивачем постанови про відкриття виконавчого провадження, виконавчий документ не був добровільно виконаний ним у семиденний строк з дати його отримання.

Заслухавши думку представників сторін, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд встановив наступне.

Позивач є правонаступником ПАТ «Фольксбанк», що підтверджується п. 1.1. статуту ПАТ «ВіЕс Банк», нова редакція якого зареєстрована 16.12.2013 р.

Рішенням Виноградівського районного суду Закарпатської області у справі №299/2717/13-ц вирішено стягнути з ПАТ «Фольксбанк» на користь ОСОБА_3 38649,15 грн. коштів, отриманих за недійсним правочином. На виконання цього рішення, 04.06.2014 р. видано виконавчий лист.

10.07.2014 р. відповідачем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП№43929278, якою зобов'язано боржника добровільно виконати виконавчий документ в строк до 17.07.2014 р. Така постанова отримана позивачем 24.07.2014 р. у відповідності до відмітки поштового штемпеля на конверті. Ця обставина сторонами не заперечувалась.

25.07.2014 р. позивач звернувся до відповідача із заявою про відкладення виконавчих дій. Згідно із ч. 1 ст. 35 Закону України «про виконавче провадження», за наявності обставин, що перешкоджають провадженню виконавчих дій, або у разі несвоєчасного одержання сторонами документів виконавчого провадження, внаслідок чого вони були позбавлені можливості скористатися правами, наданими їм цим Законом, державний виконавець може відкласти виконавчі дії за заявою стягувача чи боржника або з власної ініціативи на строк до десяти робочих днів. Про відкладання провадження виконавчих дій державний виконавець виносить відповідну постанову, про що повідомляє сторонам.

Однак, така постанова винесена не була, заява позивача не задоволена.

30.07.2014 р. позивач звернувся із заявою про зупинення виконавчого провадження. Таке виконавче провадження зупинене постановою від 31.07.2014 р. Виконавче провадження поновлене постановою від 12.01.2015 р. Виконавчий документ виконаний позивачем 20.01.2015 р. ПАТ «ВіЕС Банк» самостійно перераховано на депозитний рахунок Галицького ВДВС ЛМУЮ 38649,15 грн. та 85,87 грн. витрат на проведення виконавчих дій, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями. Таким чином, примусового виконання в порядку визначеному Законом України «Про виконавче провадження» не було.

14.01.2015 р. відповідачем винесено оскаржувану постанову про стягнення з позивача виконавчого збору. Крім того, у вказаній постанові про стягнення виконавчого збору у графі про строк добровільного виконання виконавчого листа дані відомості відсутні.

Положеннями ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 25 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження в якій вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Сплив строку, наданого для добровільного виконання рішення суду, сам по собі не є тією достатньою підставою, з якою законодавець пов'язує стягнення виконавчого збору з боржника. Виконавчий збір стягується на підставі постанови державного виконавця, якщо боржником в установлений для цього строк рішення добровільно не виконано, а державним виконавцем вчинено дії, спрямовані на примусове виконання, які в цьому випадку не вчинялися.

Окрім того, положеннями ч. 3 ст. 27 зазначеного закону передбачено, що у разі отримання документального підтвердження про повне виконання рішення боржником до початку його примусового виконання державний виконавець закінчує виконавче провадження в порядку, встановленому цим Законом. Виконавчий збір та витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, у такому разі з боржника не стягуються.

Відповідно до ст. 32 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішення є звернення стягнення на кошти та інше майно боржника, звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника, вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; інші заходи, передбачені рішенням.

Вказана правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду України від 28.01.2015 року, справа №3-217гс14.

Відповідно до ч.1 ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України, а згідно з ч. 2 цієї ж статті, невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Крім того, відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оскільки у даній справі оспорюється рішення прийняте відповідачем, суб'єктом владних повноважень, суд відповідно до вимог ч.3 ст.2 КАС України, перевіряє чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Матеріали справи свідчать, що відповідні положення відповідачем дотримані не були, що в свою чергу зумовило необхідність звернення позивача за захистом свого порушеного права до суду.

Оскільки сукупність вищенаведених встановлених судом обставин підтверджено належними та допустимими доказами, це дає суду підстави визнати позовні вимоги обґрунтованими, доведеними матеріалами справи, і такими, що підлягають задоволенню.

Оскільки позивачем документально підтверджено сплату судового збору в сумі 73,08 грн., такий відповідно до ст. 94 КАС України слід стягнути з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 7-14, 17-20, 69-71, 86, 94, 158-163, 167 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в :

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними дії державного виконавця Галицького ВДВС ЛМУЮ, щодо винесення постанови про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 3864,91 грн. від 14.01.2015 року ВП №43929278;

3. Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Галицького ВДВС ЛМУЮ про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 3864,91 грн. від 14.01.2015 року ВП №43929278;

4. Стягнути з Державного бюджету на користь Публічного акціонерного товариства «ВіЕс Банк» (79000, м. Львів, вул. Грабовського, 11; ЄДРПОУ 19358632) 73 (сімдесят три) грн. 08 коп. судового збору.

Постанову може бути оскаржено, згідно зі ст. 186 КАС України, протягом 10 днів з дня її проголошення чи отримання копії постанови, шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили, згідно зі ст. 254 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Суддя Грень Н.М.

Повний текст постанови складено та підписано 02.04.2015 року.