Постанова № 43392382, 02.02.2015, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 817/3965/14

02 лютого 2015 р. м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів - Кравчук Т.О. (головуючий), суддів Нор У.М. Жуковська Л.А. , при секретарі судового засідання Цвіркун О.О. за участю:

позивача: ОСОБА_1,

представника відповідача: Дудки І.О.,

представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Міністерство доходів і зборів України: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доДержавної виконавчої служби України , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Міністерство доходів і зборів України про визнання протиправною та скасування постанови, зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в :

До Рівненського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Державної виконавчої служби України про визнання протиправною та скасування постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження ВП №45620046 від 26.11.2014 року та зобов'язання відповідача відкрити виконавче провадження за виконавчим листом, виданим 17.11.2014 року Рівненським окружним адміністративним судом у справі №817/1277/14.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що виконання рішення суду покладено виключно на Державну виконавчу службу України, а відтак відповідачем в порушення вимог Закону України «Про виконавче провадження» безпідставно відмовлено у відкритті виконавчого провадження.

Ухвалою від 15.01.2015 року судом відкрито провадження в адміністративній справі, судом ухвалено залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Міністерство доходів і зборів України.

Про дату, час та місце судового розгляду сторони були повідомлені належним чином.

У призначений день і час сторони до суду з'явились позивач, представник відповідача, представник третьої особи не з'явився, будь яких заяв чи клопотань суду не надіслав.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала, просила суд позов задовольнити.

Відповідач подав суду письмові заперечення на адміністративний позов, в яких зазначив, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а тому відповідач діяв відповідно до вимог Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» та з дотриманням Закону України «Про виконавче провадження». В судовому засіданні просив відмовити в задоволенні позовних вимог з підстав викладених в письмових запереченнях.

Заслухавши позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судом, постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 05.09.2014 року позов ОСОБА_1 до Міністерства доходів і зборів України про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення на роботі за період 26.04.2011 року - 06.05.2014 року у сумі 199047,75 грн. та за період з 07.05.2014 року по день винесення постанови суду в адміністративній справі №817/1277/14 задоволено. Постановлено стягнути з Міністерства доходів і зборів України на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) середній заробіток за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення на роботі за період з 26 квітня 2011 року по 05 вересня 2014 року в сумі 221076,75 грн.

Судове рішення набрало законної сили 22 жовтня 2014 року.

17 листопада 2014 року Рівненським окружним адміністративним судом виданий виконавчий лист по адміністративній справі 817/1277/14.

Як встановлено в судовому засіданні, 20.11.2014 року ОСОБА_1 звернулася до Державної виконавчої служби України з заявою про відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом від 17.11.2014 року по адміністративній справі 817/1277/14.

Постановою про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) від 26.11.2014 року ВП №45620046 відповідач відповідно до пункту 4 частини 1 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» відмовив в прийнятті до провадження виконавчого документа та у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання.

Копію постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) та оригінал виконавчого документу направлено ОСОБА_1. (лист від 27.11.2014 №М-16858/5.-770/7).

Не погоджуючись з постановою про відмову у відкритті (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) виконавчого провадження позивач оскаржила її до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Порядок та умови здійснення примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) визначено Законом України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року №606-XIV.

Відповідно до частини другої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

06.02.2013 року набув чинності Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 року №845, в новій редакції (далі - Порядок).

Відповідно до пункту 3 Порядку, рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

Пунктом шостим Порядку визначено загальні умови пред'явлення виконавчих документів на виконання до органів Державної казначейської служби України, а саме, у разі прийняття рішення про стягнення коштів стягувач подає органові Казначейства в установлений зазначеним органом спосіб: заяву про виконання такого рішення із зазначенням реквізитів банківського рахунка, на який слід перерахувати кошти, або даних про перерахування коштів у готівковій формі через банки або підприємства поштового зв'язку, якщо зазначений рахунок відсутній, оригінал виконавчого документа, судові рішення про стягнення коштів (у разі наявності),оригінал або копію розрахункового документа (платіжного доручення, квитанції тощо), який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету. До заяви можуть додаватися інші документи, які містять відомості, що сприятимуть виконанню рішення про стягнення коштів (довідки та листи органів, що контролюють справляння надходжень до бюджету, або органів місцевого самоврядування, рішення органів досудового розслідування та прокуратури тощо).

Згідно з частиною першою статті 2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 05.06.2012 № 4901-VI держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство); юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства (далі - юридична особа).

Статтею третьою Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» визначено особливості виконання рішень суду про стягнення коштів з державного органу.

Так, відповідно до частини першої статті 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Згідно з частиною другою статті 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у строки, встановлені Законом України "Про виконавче провадження", із заявою про виконання рішення суду. Разом із заявою стягувач подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

У відповідності до Положення про Міністерство доходів і зборів України затвердженого указом Президента України від 18 березня 2013 року №141/2013 Міністерство доходів і зборів України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується в координується Кабінетом Міністрів України. Міністерство доходів і зборів України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з питань: забезпечення формування єдиної державної податкової, державної митної політики в часині адміністрування податків і зборів, митних платежів та реалізації єдиної державної податкової, державної митної політики; забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок); забезпечення формування та реалізації державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями при застосуванні податкового та митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску.

Таким чином, законодавством визначено порядок виконання рішень про стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, яким не допускається проведення органом державної виконавчої служби інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідачем таких рішень.

Відповідно до частин першої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі пред'явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або не за підвідомчістю виконання рішення.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За таких обставин, суд вважає вимоги позивача безпідставними, а тому позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Відповідач не надав суду доказів понесення ним судових витрат, тому підстави для присудження на його користь судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 11, 14, 51, 70, 71, 72, 86, 94, 112, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

У задоволені адміністративного позову - відмовити.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Головуючий cуддя Кравчук Т.О.

Судді Нор У.М.

Жуковська Л.А.