Рішення № 43391436, 31.03.2015, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №296/22/12-ц Головуючий у 1-й інст. Сингаївський О.П.

Категорія 47 Доповідач Гансецька І. А.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого - судді: Гансецької І.А.

суддів: Товянської О.В.

Микитюк О.Ю.

при секретарі: Кравчук Л.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, зобов'язання вчинити певні дії, відшкодування майнової та моральної шкоди,-

за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Корольовського районного суду м.Житомира від 09 квітня 2012 року,

в с т а н о в и л а :

У липні 2008 року ОСОБА_2 звернувся до суду з даним позовом. В обгрунтування позовних вимог зазначив, що відповідач ОСОБА_3 самовільно захопив належну йому частину земельної ділянки площею 0,00015 га на якій розмістив сарай. Обслуговуючи вказану споруду, відповідач завдає йому майнової шкоди. Просив усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою шляхом зобов'язання відповідача перенести сарай на належну йому земельну ділянку та встановити його на відстані одного метра від спільної межі, а також стягнути з ОСОБА_3 5000,00 грн. на відшкодування майнової та 2000,00 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Корольовського районного суду м.Житомира від 09 квітня 2012 року та додатковим рішенням від 25.01.2013 року позов задоволено частково. ОСОБА_3 зобов'язано перенести сарай, позначений на плані літерою «Г» на його земельній ділянці площею 0,0134 га за адресою АДРЕСА_1 на відстань не менше 1 метру від межі з земельною ділянкою позивача ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_2. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 268 грн. судового збору та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, 2000,00 грн. витрат на правову допомогу та 1000,00 витрат на проведення судової будівельно-технічної експертизи. В решті вимог в позові відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення Корольовського районного суду м.Житомира від 09 квітня 2012 року та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_2 Посилається на порушення судом норм матеріального і процесуального права. Зазначає, що спірний сарай знаходиться на земельній ділянці, що належить йому на праві власності відповідно до державного акту.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, визначених ст.303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Згідно зі ст. 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється згідно з ч. 3 ст. 152 ЗК України шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів захисту (ст. 16 ЦК України).

За загальними правилами добросусідства, закріпленими законодавцем у ст. ст. 103 - 109 ЗК України, додержання правил добросусідства є обов'язком власників та землекористувачів земельних ділянок, які мають обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам та землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдасться щонайменше незручностей.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 0,0182 га за адресою АДРЕСА_2 на підставі державного акту НОМЕР_1. ОСОБА_3 на праві власності належить земельна ділянка площею 0,0134 га за адресою АДРЕСА_1 відповідно до Державного акту НОМЕР_2.

Згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи №01-12-08 від 05.12.2008 року загальна площа земельної ділянки ОСОБА_2, що на день дослідження зайнята громадянином ОСОБА_3, становить 2,65 кв.м., а з урахуванням необхідності в обслуговуванні і ремонті сараю «Г», улаштуванні вищезазначених інженерно-технічних заходів становить 9,55 кв.м.

ОСОБА_3 та його представники в судовому засіданні не спростували вказані обставини та не надали будь-яких доказів на підтвердження того, що спірна будівля знаходиться на належній йому земельній ділянці.

Статтею 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині зобов'язання ОСОБА_3 перенести сарай на належну йому земельну ділянку.

Частиною 1 ст. 88 ЦПК України передбачено, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Відповідно, судом стягнуто з відповідача на користь позивача судовий збір, витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи та витрати на проведення судової будівельно-технічної експертизи.

Разом з тим, витрати на правову допомогу стягнуті судом на користь ОСОБА_2 без достатніх на те підстав.

Так, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.84 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги.

Позивач надав суду квитанцію до прибуткового касового ордера від 25.07.2008 року про оплату послуг адвоката ОСОБА_4 в той час як ОСОБА_4 допущена судом до участі у справі в якості представника ОСОБА_2 за його усною заявою лише 15.03.2010 року. Будь-яких доказів на підтвердження того, що ОСОБА_4 є адвокатом чи іншим фахівцем у галузі права і за законом має право на надання правової допомоги, а також на підтвердження вчинення дій, пов'язаних із наданням правової допомоги та розрахунку понесених витрат, позивач чи його представник суду не надали.

Приймаючи до уваги викладене, колегія суддів приходить до висновку про скасування рішення суду першої інстанції в частині стягнення витрат на правову допомогу і ухвалення в цій частині нового рішення. В решті рішення залишається без змін.

Керуючись ст.ст. 209,218,303,304,307,309,313,314,316,317,319,324,325 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Корольовського районного суду м.Житомира від 09 квітня 2012 року задовольнити частково.

Рішення Корольовського районного суду м.Житомира від 09 квітня 2012 року скасувати в частині стягнення витрат на правову допомогу. Ухвалити в цій частині нове рішення. Відмовити ОСОБА_2 в стягненні витрат на правову допомогу. В решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий: Судді: