Ухвала суду № 43388200, 31.03.2015, Апеляційний суд Київської області

Справа № 361/10451/14-к Головуючий у І інстанції Пошкурлат О.М.Провадження № 11-кп/780/391/15 Доповідач у 2 інстанції ГайдайКатегорія 39 31.03.2015

УХВАЛА

Іменем України

31 березня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого - Гайдай Р.М.

суддів - Орла А.І., Семенцова Ю.В.

при секретарі - Журавель К.Б.

з участю прокурора - Ляшенка Р.О.

обвинуваченого - ОСОБА_1

захисника - ОСОБА_2

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора на вирок Броварського міськрайонного суду Київської області від 28 січня 2015 року, яким,-

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, раніше не судимого

засуджено та призначено покарання за ч. 1 ст. 310, ч. 3 ст. 309, 70 КК України 5 років позбавлення волі.

На підставі ст. 75, 76 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування основного покарання з іспитовим строком 2 роки та покладено обов'язки не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання та періодично з'являтися для реєстрації до кримінально-виконавчої інспекції.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь держави в особі НДЕКЦ при ГУ МВС України в Київській області 737, 88 грн. витрат за проведення експертиз.

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 визнаний винним та засуджений за те, що у квітні 2014 року, точної дати та часу досудовим розслідуванням не встановлено, висіяв на присадибній земельній ділянці, що по АДРЕСА_1, насіння конопель. 30 листопада 2014 року, близько 15 години 10 хвилин на особистій земельній ділянці домоволодіння ОСОБА_1 працівниками Броварського МВ ГУ МВС України в Київській області, було виявлено 34 рослини конопель, які обвинувачений умисно та незаконно висіяв та вирощував, з метою доведення їх до стадії дозрівання, для власного вживання без мети збуту.

Згідно висновку судово-хімічної експертизи № 1813 СВЕ від 09.12.2014 року, надані на експертизу рослини зеленого кольору, відносять до рослин роду коноплі (канабіс).

Крім цього, в середині вересня 2014 року, точної дати та часу досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_1 зібрав частину рослин конопель шляхом обрізання нижніх гілок з 34-х рослин, які вирощував на своїй присадибній ділянці, чим незаконно придбав наркотичний засіб - канабіс. В подальшому, зрізані ним гілки коноплі висушив та помістив частину з них до 3-х целюлозних мішків, а частину - подрібнив та помістив до 5-ти паперових згортків.

30.11.2014 року о 14 годині 20 хвилин, в ході огляду будинку що знаходиться за вищевказаною адресою, в приміщенні кухні було виявлено та вилучено 3 целюлозні мішки, картонну коробку з 5-ма паперовими згортками, в яких знаходився наркотичний засіб - канабіс, який ОСОБА_1 незаконно зберігав без мети збуту.

Згідно висновку судово-хімічної експертизи № 1816 СВЕ від 11.12.2014 року, надана на експертизу подрібнена речовина рослинного походження зеленого та коричневого кольору, що від фрагментів стебел, вилучена в будинку ОСОБА_1 є особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено, - канабіс, загальною масою наркотичного засобу в перерахунку на суху речовину, 2639, 88 г.

В апеляційній скарзі прокурор просить вирок суду скасувати та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 310, ч. 3. ст. 309 КК України та призначити йому покарання за ч. 1 ст. 310 КК України 2 роки обмеження волі, за ч. 3 ст. 309 КК України 5 років позбавлення волі. На підставі ст. 70 КК України остаточно призначити 5 років позбавлення волі. В решті вирок залишити без зміни.

Свою апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що в порушення вимог п. 3 ч. 1 ст. 65 КК України суд першої інстанції призначив ОСОБА_1 покарання, яке не відповідає тяжкості злочину та особі обвинуваченого та є явно несправедливим, внаслідок м'якості. Зазначає, що суд необґрунтовано звільнив обвинуваченого від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України. При призначенні покарання судом не надано належної оцінки тим обставинам, що ОСОБА_1 вчинив тяжкий злочин, пов'язаний із незаконним обігом наркотичних засобів, за вчинення якого санкцією ч. 3 ст. 309 КК України передбачено покарання лише у виді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років. Крім того, судом не враховано розмір наркотичного засобу, який ОСОБА_1 виготовив та зберігав для власного вживання - 2639, 88 г, оскільки відповідно до наказу МОЗ України № 188 від 01.08.2000 року, перебування у незаконному обігу канабісу масою понад 2500 грам вважається особливо великим розміром. В ході судового розгляду судом неналежним чином надано оцінку фактам перебування ОСОБА_1 на обліку у лікаря нарколога з 01.12.2014 та виготовлення, зберігання ним особливо небезпечного наркотичного засобу канабісу в особливо великому розмірі для власного вживання, що свідчить про його байдуже ставлення до заборони обігу канабісу та спрямованість умислу на довготривале вчинення злочину - зберігання наркотичного засобу, що вказує на підвищену суспільну небезпеку ОСОБА_1 Разом з тим, в ході судового розгляду обвинувачений лише визнав вину у вчиненні кримінального правопорушення, однак не вчинив жодних дій, які б свідчили про його розкаяння та можливість виправлення та перевиховання. Зокрема, ОСОБА_1 не звернувся до закладів охорони здоров'я для лікування від наркоманії, не влаштувався на роботу. Той факт, що ОСОБА_1 повністю визнав свою вину свідчить про його намагання ухилитися від відповідальності.

На апеляційну скаргу прокурора обвинувачений ОСОБА_1 подав заперечення в яких просить апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а вирок без зміни. Свої заперечення обґрунтовує тим, що прокурором при підготовці апеляційної скарги, чітко не вказано, у чому ж саме полягає незаконність або необґрунтованість вироку суду першої інстанції, не зазначено мотивувальної підстави для скасування рішення і проголошення нового з призначенням йому покарання пов'язаного з реальним позбавленням волі. Прокурор посилається на положення ст.ст. 409, 413 КПК України та зазначає начебто неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, але при цьому не повідомляє, яка саме та у чому полягає таке неправильне застосування закону, як деталізовано у КПК України.

Заслухавши доповідь судді, прокурора, котрий апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі, обвинуваченого та його захисника, котрі вважають вирок законним і обґрунтованим і просять його залишити в силі, вивчивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень за які його засуджено доведена доказами зібраними в ході досудового розслідування та дослідженими в судовому засіданні і не оспорюється апелянтом.

Щодо доводів апеляційної скарги про м'якість призначеного покарання обвинуваченому ОСОБА_1 то вони є безпідставними.

Як видно з вироку, суд при обранні виду та розміру покарання врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу обвинуваченого, соціальне становище, відсутність даних про перебування його на профілактичному обліку у лікаря психіатра та перебування на обліку у лікаря нарколога тільки з дня вчинення злочину - 1.12.2014 року.

Окрім того, судом враховано обставину, що пом'якшує покарання - щире каяття обвинуваченого, а також те, що він раніше до кримінальної відповідальності не притягувався.

В судовому засіданні апеляційного суду обвинуваченим надані: позитивна характеристика на нього з місця проживання; свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи підприємця зареєстрованого 4.03.2010 року і обвинувачений підтвердив, що він працює; квитанція про сплату судових витрат в сумі 737 грн. 88 коп.

За таких обставин колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно та обґрунтовано призначено покарання обвинуваченому ОСОБА_1 із застосуванням ст. 75 КК України і підстав для його зміни не вбачає.

Щодо доводів апелянта, що судом не враховано при призначенні покарання обвинуваченому розмір наркотичного засобу то вони є надуманими, оскільки розмір наркотичного засобу є кваліфікуючою ознакою ч. 3 ст. 309 КК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а вирок Броварського міськрайонного суду Київської області від 28 січня 2015 року, щодо ОСОБА_1 - без зміни.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення.

СУДДІ: