Вирок № 43387517, 02.04.2015, Броварський міськрайонний суд Київської області

02.04.2015

БРОВАРСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 361/743/15-к

Провадження № 1-кп/361/84/15

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«02» квітня 2015 року Броварський міськрайонний суд Київської області

у складі:

головуючого: судді - Пошкурлат О.М.,

при секретарі - Німчук О.В.,

за участю прокурора - Кравець Я.В.,

потерпілої - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бровари кримінальне провадження № 12014110130002996, по обвинуваченню:

ОСОБА_2, який народився ІНФОРМАЦІЯ_4 в с. Хмельовик, Баришівського району, Київської області, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, не одруженого, офіційно не працюючого, мешканця АДРЕСА_1, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2, раніше не засудженого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15 - ч. 2 ст. 186 КК України,

В С Т А Н О В И В:

26 серпня 2014 року, близько 08 год., ОСОБА_2 підійшов до ОСОБА_1, яка на той час перебувала в автомобілі «РЕНО Сандера», д.н.з. НОМЕР_1, що знаходився біля будинку АДРЕСА_3, з метою дізнатися, котра година.

В той час, коли потерпіла ОСОБА_1 подивилася на свій годинник, ОСОБА_2 побачив на її шиї золотий ланцюжок, в зв'язку з чим у нього виник умисел на відкрите викрадення такого.

Реалізуючи свій злочинний умисел, діючи умисно та з корисливих мотивів, а також усвідомлюючи протиправність своїх дій, з метою полегшення вчинення злочину, ОСОБА_2 дістав з правої кишені кофти, в яку був одягнений, балончик газовий, та використовуючи такий, направив його в обличчя ОСОБА_1, тим самим застосував до неї насильство, що не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілої, яке виразилося у заподіянні останній тілесних ушкоджень у вигляді хімічного опіку рогівки та кон»юктиви І ступеню обох очей, які згідно висновку судово медичної експертизи, відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.

Продовжуючи реалізовувати свій протиправний умисел, ОСОБА_2, перебуваючи біля відчинених лівих дверцят автомобіля, шляхом ривка, зірвав з шиї ОСОБА_1 ланцюжок, виготовлений зі сплаву на основі золота (60,4%-60,9%), вагою 10,17 г, вартістю 4271,40 грн. Проте свій злочин не зміг довести до кінця, оскільки потерпіла почала звати на допомогу, і належний їй ланцюжок залишився на її одязі, а ОСОБА_2 з місця вчинення злочину втік.

Допитаний у судовому засіданні ОСОБА_2 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, визнав, покаявся у вчиненому та суду показав, що в 26 серпня 2014 року, близько 08 год. він разом зі своїм товаришем перебували біля будинку АДРЕСА_3, де випили з таким по банці пива. З метою з»ясувати котра година, підійшов до автомобіля «Рено», червоного кольору, в якому на місці водія знаходилася дівчина - потерпіла по справі. Коли остання на його запитання почала діставати зі своєї сумки телефон, щоб повідомити час, він побачив на шиї потерпілої золотий ланцюжок, який вирішив відкрито викрасти. З цією метою, діставши з кишені газовий балончик, направив такий в обличчя ОСОБА_1 та зірвав з її шиї ланцюжок. Проте викрасти такий йому не вдалося, оскільки потерпіла чинила опір та звала на допомогу, а тому ланцюжок залишився на її одязі. З метою уникнути затримання з місця вчинення злочину втік.

У вчиненому розкаюється та просить не суворого покарання.

Заявлений у кримінальному провадженні позов прокурора про відшкодування витрат на лікування потерпілої у лікувальному закладі, визнає.

З'ясувавши думку учасників судового розгляду, які не заперечували проти застосування у провадженні положень вимог ч. 3 ст. 349 КПК України, роз'яснивши їм правові наслідки застосування вказаної норми закону, з якими вони погодилися, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, та застосувати при розгляді кримінального провадження ч. 3 ст. 349 КПК України.

За наведених обставин суд вважає, що обвинувачення, пред'явлене ОСОБА_2, знайшло своє підтвердження в судовому засіданні в повному обсязі, а його дії органами досудового розслідування за ч. 2 ст. 15 - ч. 2 ст. 186 КК України, кваліфіковані правильно.

Суд вважає, що ОСОБА_2 своїми діями вчинив злочин, передбачений ч. 2 ст. 15 - ч. 2 ст. 186 КК України, як закінчений замах на відкрите викрадення чужого майна, поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого.

Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому покарання, суд керується вимогами ст.ст. 65-67 КК України та роз'ясненнями Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», зі змінами та доповненнями, виходить з принципів законності, справедливості, обґрунтування та індивідуалізації покарання.

У відповідності до ст. 66 КК України, суд вважає за можливе визнати як обставину, що пом'якшує покарання за скоєне ОСОБА_2 - щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.

Обставин, що обтяжують відповідальність ОСОБА_2, а ні органом досудового розслідування, а ні судом, не встановлено.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_2, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу обвинуваченого, соціальне становище, те, що він раніше не засуджений, не перебуває на профілактичному обліку у лікаря нарколога та психіатра, посередню характеристику за місцем реєстрації, а також думку потерпілої, яка просить призначити обвинуваченому не суворе покарання.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для виправлення та попередження вчинення нових злочинів, а згідно ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.

Суд, детально проаналізувавши поведінку обвинуваченого ОСОБА_2 після вчиненого кримінального правопорушення, його щире каяття, наслідки суспільно - небезпечного діяння, зважив на всі обставини кримінального провадження в їх сукупності, прийшов до переконання, що необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів буде призначити покарання у виді позбавлення волі, зі звільненням його від відбування покарання та встановленням іспитового терміну, передбаченого ст. 75 КК України.

Долю речових доказів вирішити у відповідності до вимог ст. 100 КПК України.

Витрати, пов'язані з залученням експертів, підлягають до стягнення з винної особи в користь держави в особі експертних установ.

Заявлений у кримінальному провадженні цивільний позов про стягнення з обвинуваченого в користь держави в особі лікувального закладу витрат, пов'язаних з лікуванням потерпілої, підлягає до задоволення.

Заходи забезпечення кримінального провадження в порядку ст. 131 КПК України, не застосовувалися, запобіжний захід обвинуваченому в ході досудового розслідування та судового розгляду - не обирався. Оскільки такий засуджується до позбавлення волі зі звільненням від відбування покарання з випробуванням, тому суд вважає, що до набрання вироком законної сили ОСОБА_2 необхідно обрати запобіжний захід, передбачений ст. 176 КПК України, у виді особистого зобов'язання, з покладенням на нього певних обов'язків.

Керуючись ст.ст. 368, 370, 374 КПК України, суд, -

з а с у д и в:

ОСОБА_2 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15 - ч. 2 ст. 186 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років.

На підставі ст. 75 КК України звільнити засудженого ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання, встановивши іспитовий термін в 3 (три) роки, якщо він протягом встановленого строку не вчинить нового злочину та виконає обов'язки, передбачені п.п. 2, 3, 4, ч. 1 ст. 76 КК України, які суд покладає на засудженого після набрання вироком законної сили, а саме:

- не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції;

- повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання;

- періодично з»являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

До вступу вироку в законну силу обрати ОСОБА_2 запобіжний захід у виді особистого зобов'язання з покладенням на нього наступних обов'язків: повідомляти суд про своє місце проживання та контактні номери засобів зв'язку, прибувати, в разі виклику, до суду, повідомляти суд про зміну місця проживання та роботи, роз'яснивши при цьому, що в разі невиконання ним вказаних вимог, до нього може бути застосований більш суворіший запобіжний захід.

Речові докази по кримінальному провадженню, що перебувають на зберіганні потерпілої ОСОБА_1: два фрагменти ланцюжка з металу жовтого кольору, виготовлені зі сплаву на основі золота, вагою 10,17 г - залишити в її законному володінні, користуванні та розпорядженні.

Стягнути з ОСОБА_2 в користь держави в особі НДЕКЦ при ГУМВС України в Київській області 591,36 грн., як витрати, понесені на залучення експертів для проведення комплексної експертизи №1769 СВЕ, 307 Т від 25.12.2014 (р/р 31111115700008, МФО 820019 УДКСУ у Подільському районі м. Києва, код 37975298).

Стягнути з ОСОБА_2 в користь держави в особі Броварської центральної районної лікарні 652,75 грн., як витрати, понесені на лікування ОСОБА_1.

Вирок може бути оскаржено до апеляційного суду Київської області через Броварський міськрайонний суд протягом 30 днів з моменту його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати у суді копію вироку. Копію вироку негайно після його проголошення вручити засудженому та прокурору.

Копію вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надіслати учасникам судового провадження, які не були присутніми в судовому засіданні під час проголошення вироку.

Головуючий: суддя О. М. Пошкурлат