Рішення № 43385730, 31.03.2015, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" березня 2015 р.Справа № 922/672/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Суслової В.В.

при секретарі судового засідання Помпою К.І.

розглянувши справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Біофарма", м. Київ до Комунального підприємства охорони здоров'я "Центральна районна аптека № 194", м. Первомайський про стягнення 74178,88 грн. за участю представників сторін:

позивача - Литвиненко Д.О., довіреність № 02 від 12.01.2015 року;

відповідача - Мікулін Г.В., наказ № 48 від 20.09.2010 року;

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Біофарма" звернулося до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Комунального підприємства охорони здоров'я "Центральна районна аптека №194" про стягнення грошової заборгованості у розмірі 74178, 88 грн., що виникла на підставі договору б/н про відступлення права вимоги між Приватним акціонерним товариством "Біофарма" та Приватним акціонерним товариством "Альба Україна". Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 16 березня 2015 року розгляд справи було відкладено на 31 березня 2015 року.

Представник позивача у судовому засіданні підтримує позовні вимоги та просить суд задовольнити позов.

Представник відповідача у судовому засіданні не заперечує щодо існування боргу.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши представників сторін, судом встановлено наступне.

01 січня 2011 року між Приватним акціонерним товариством "Альба Україна" (продавцем) та Комунальним підприємством охорони здоров'я "Центральна районна аптека № 194" (відповідачем, покупцем) був укладений договір купівлі-продажу № 18 ХФ/11, відповідно до умов якого продавець зобов'язався передати (поставити) вироби медичного призначення (товар) у власність покупця, а покупець зобов'язався прийняти товар та сплати за нього грошові кошти відповідно до умов договору.

Передбачене договором купівлі - продажу зобов'язання Приватне акціонерне підприємство "Альба Україна" виконало в повному обсязі та поставило товар на загальну суму 74178,88 грн., проте оплату відповідачем здійснено не було.

30 травня 2014 року між Приватним акціонерним підприємством "Біофарма" (далі - Новий кредитор та/або позивач) та Приватним акціонерним товариством "Альба Україна" (далі - Первинний кредитор) був укладений договір відступлення права вимоги. Відповідно до умов цього договору, Первинний кредитор відступив позивачу право вимоги до Комунального підприємства охорони здоров'я "Центральна районна аптека № 194" за договором купівлі-продажу № 18ХФ/11 від 01.01.2011 року.

Одже за укладеним договором про відступлення права вимоги позивач набув право вимагати від відповідача належного виконання грошового зобов'язання по погашенню боргу на суму 74178,88 грн.

23 липня 2014 року позивачем на адресу відповідача було надіслано письмове повідомлення про відступлення права вимоги, відповідно до тексту якого відповідача було повідомлено, що Приватне акціонерне товариство "Альба Україна" відступило Приватному акціонерному товариству "Біофарма" право вимоги боргу у загальній сумі 74178,88 грн., що виник у відповідача за укладеним з ПрАТ "Альба Україна" договором купівлі-продажу № 18ХФ/11 від 01.01.2011 року. Будь-яких заперечень проти вимог Нового кредитора відповідач не висував.

Однак неодноразові намагання позивача врегулювати з відповідачем виниклу ситуацію в досудовому порядку не мали жодного результату, заборгованість відповідача у розмірі 74178,88 грн. погашена не була, що і змусило позивача звернутись до господарського суду Харківської області за захистом свого права та законних інтересів.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Відповідно до статті 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути змінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Частиною 1 ст. 513 ЦК України передбачено, що правочин щодо зміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Статтею 514 ЦК України унормовано, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні у в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 526 ЦК України та ч. 1 ст. 193 ГК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. ст. 32, 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевказані обставини і той факт, що відповідачем визнані позовні вимоги, а позивачем надані належні докази в підтвердження існування заборгованості у розмірі 74178,88 грн., суд вважає, що позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими, доведеними матеріалами справи і такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 173, 193, ГК України, ст. ст. 6, 509, 512, 513, 514, 525, 526, 626, 627 ЦК України, ст. ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 69, 75, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Комунального підприємства охорони здоров'я "Центральна районна аптека № 194" (64100, Харківська область, м. Первомайський, вул. Комарова, буд. 12-а, код ЄДРПОУ 01974556, п/р 26004036408303 в АТ "Укрсіббанк", МФО 351005) на користь Приватного акціонерного товариства "БІОФАРМА" (03680, м. Київ, вул. Амосова, буд. 9, код ЄДРПОУ 36273281, п/р 26001000336132 в ПАТ "Універсал Банк" м. Київ, МФО 322001, п/р 26007010687640 в ПАТ "Укрсоцбанк" м. Київ, МФО 300023) - 74178,88 грн. заборгованості, 1827 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 02.04.2015 р.

Суддя В.В. Суслова

справа № 922/672/15