Рішення № 43385494, 25.03.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.03.2015№910/1701/15-г

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "РМ-ІНВЕСТ"до1.Товариства з обмеженою відповідальністю "ПГВ-Сервіс"; 2.Державної ветеринарної та фітосанітарної служби України; 3.Державної фітосанітарної інспекції Чернігівської областітретя особаATEM USA LLCпростягнення 5 803 950,01 грн.

Суддя Літвінова М.Є.

Представники сторін:

від позивача: Черній С.О. - представник за довіреністю;

від відповідача-1: Ясинчук І.Г. - представник за дов.;

від відповідача-2: Євтушек В.О. - представник за дов.;

від відповідача-3: Ворох В.М., Дмитренко Н.І. - представники за дов.;

від третьої особи: Коваленко Н.В. - представник за дов.

У судовому засіданні 25.03.2015, на підставі ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "РМ -ІНВЕСТ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПГВ-Сервіс", Державної ветеринарної фітосанітарної служби Україна та Державної фітосанітарної інспекції про стягнення 520 064,22 грн. збитків за неналежне виконання зобов'язань на підставі Договору поставки № 0108 від 01.08.2013 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.02.2014 порушено провадження у справі №910/1701/15-г, розгляд справи призначений на 18.02.2015.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.02.2015 в порядку статті 77 ГПК України розгляд справи №910/1701/15 відкладений на 04.03.2015.

У судовому засіданні 04.03.2015 судом оголошено перерву до 16.03.2015 на підставі статті 77 ГПК України.

Судом встановлено, що при виготовленні ухвали Господарського суду міста Києва від 18.02.2015 у справі №910/1701/15-г допущено описку в шапці ухвали та невірно зазначено повноважних представників Державної фітосанітарної інспекції Чернігівської області - Ворох В.М. та Дмитренко Н.І., замість "від відповідача-3" помилково вказано "від відповідача-2".

Ухвалою від 04.03.2015 в порядку ст. 89 ГПК України, виправлено описку допущену в ухвалі Господарського суду міста Києва №910/1701/15-г від 18.02.2015 та замість строки " від відповідача-2: - Ворох В.М., Дмитренко Н.І. - представ. за довір.", вважати вірним наступне "від відповідача-3: - Ворох В.М., Дмитренко Н.І. - представ. за довір.".

В судовому засіданні 16.03.2015, в порядку ст. 77 ГПК України, оголошено перерву на 25.03.2015. Ухвалою від 16.03.2015 до участі у справі залучено компанію ATEM USA LLC в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача.

17.02.2015 позивач звернувся до суду із заявою про збільшення позовних вимог відповідно до якої просить суд стягнути з відповідачів 1 163 702,78 грн.

04.03.2015 позивач у заяві про збільшення позовних вимог просив суд стягнути з відповідачів 2 248 807,13 грн.

13.03.2015 позивач в порядку ст.22 ГПК України, звернувся до суду із заявою про збільшення позовних вимог, відповідно до якої просить стягнути з відповідачів 5 803 950,01 грн.

У відзиві на позов відповідач-1 заперечив проти позовних вимог з тих підстав, що про наявність претензій у позивача по якості частини дерев»яних піддонів, поставлених у серпні-вересні 2014 року дізналось лише з вимог позовної заяви. Однак наявність своєї вини у поставці неякісного товару товариство не визнає. ТОВ "ПГВ-Сервіс" не є виробником дерев»яних піддонів. Згідно вимог договору купівлі-продажу №010814 від 01.08.2014 ТОВ "Джетік консалтинг" як продавець поставив ТОВ "ПГВ-Сервіс" протягом серпня-вересня 2014 року партії фіто оброблених дерев»яних піддонів, згідно видаткових накладних та рахунків-фактур. Отже, відповідач-1 зазначив, що виконав належним чином свої господарські зобов'язання за договором поставки №0108 від 01.08.2013 з ТОВ "РМ-Інвест", поставляючи дерев»яні піддони належної якості, в порядку визначеному умовами договору, жодних розбіжностей з приводу неналежного виконання зобов'язання протягом 2013-2014 років до ТОВ "ПГВ-Сервіс" не надходило. Крім того, відповідач-1 зазначив, що жодних доказів понесення збитків позивачем суду не надано.

Відповідач-3 у відзиві на позов зазначив, що інспекторами були проведені фіто санітарні процедури з огляду партій піддонів дерев»яних термічно оброблених та промаркованих з відбором зразків для фітосанітарної експертизи. В результаті огляду було встановлено, що кора, ураження мікозами та пошкодження шкідниками відсутні. Вологість піддонів становила 16-19%. За результатами висновків фітосанітарних експертиз у партіях піддонів ентомологічних регульованих та інших шкідливих організмів не виявлено. Також було проінспектовано автотранспорт. Враховуючи вищевикладене було визнано, що партії піддонів дерев»яних термічно оброблених промаркованих та автомобілі відповідають фітосанітарним вимогам України і прийнято рішення відповідно до ст. 29 Закону України "Про карантин рослин"оформити карантинні сертифікати для переміщення даних об'єктів регулювання до м. Києва. Відповідач-3 також зазначив, що заяви від ТОВ "РМ-Інвест" на проведення фітосанітарних процедур піддонів, як супровідного матеріалу призначеного для експорту до США, а також на інспектування контейнерів до Державної фітосанітарної інспекції Чернігівської області не надходило. Послуги по визначенню фітосанітарного стану піддонів та інспектування контейнерів, призначених для експорту ТОВ "РМ-Інвест" до США, не здійснювалось, а також штампами "Вивезення з України дозволено" на товаросупровідних документах цього товариства не проставлялись.

Відповідач-2 у відзиві на позов заперечив проти позовних вимог з тих підстав, що марковані дерев'яні піддони, які є предметом спору, вивозились за межі України без проведення фітосанітарної сертифікації і не підлягали фітосанітарному контролю.

Третя особа в письмових поясненнях підтримала позовні вимоги з тих підстав, що наявність у піддонах шкідників вказує на відсутність проведення термообробки, або на її проведення у невідповідності до українських та міжнародних стандартів. Крім того, третя особа зазначила про порушення відповідачем-1 своїх зобов'язань, як виробника продукції, адже ними були вироблені та поставлені позивачу заражені карантинними шкідниками піддони. Збитки заявлені позивачем до стягнення з відповідачів, представник третьої особи підтримав та вважає їх обґрунтованими та доведеними.

В судовому засіданні 25.03.2015, на підставі ч.2 ст.85 ГПК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, господарський суд міста Києва,-

ВСТАНОВИВ:

01.08.2013 між ТОВ "ПГВ-Сервіс" (продавець за договором) та ТОВ "РМ-Інвест" (покупець за договором) укладений договір поставки №0108 (далі Договір), за умовами якого продавець зобов'язується поставити дошку перетином 150*502 мм та піддони дерев»яні розміром 800*1200 (далі - товар), а покупець - приймати та вчасно сплачувати за товар.

Відповідно до п. 3.1 Договору, якість товару повинна відповідати вимогам ГОСТ 8486-86 "Пиломатеріали хвойних порід. Технічні умови"; ГОСТ 2695-83 "Пиломатеріали листяних порід. Технічні умови"; ГОСТ 9557-87 "Піддон плоский дерев'яний розміром 800*1200. Технічні умови" і засвідчуватись сертифікатом продавця.

Ціна товару, що поставляється зазначається у специфікаціях до договору, які є невід»ємною частиною договору. Датою поставки вважається дата підписання прибуткової накладної на товар.

Згідно п. 10.1 Договору, право власності, всі ризики загибелі, пошкодження товару переходять від продавця до покупця в момент передачі товару на складі покупця та підписання сторонами прибуткових накладних відповідно до вимог чинного законодавства України.

Відповідно до п. 12.1 Договору, товар приймається на підставі видаткової накладної та у відповідності з сертифікатом якості, виписаним продавцем.

Строк для пред'явлення претензій щодо асортименту, кількості та якості товару становить 20 календарних днів з дня поставки. Днем поставки вважати день підписання покупцем прибуткових накладних. По закінченню даного строку товар вважається прийнятим покупцем. Згідно п. 12.3 Договору, товар вважається зданим продавцем та прийнятим покупцем за якістю - згідно з сертифікатом якості, виданим продавцем; за кількістю - згідно з рахунком-фактурою та видатковою накладною.

Приймання товару за якістю проводиться покупцем відповідно до інструкції №№П-6 і П-7, затверджених постановами Держарбітражу від 15.06.1965 і 25.04.1966.

Відповідно до п.п. 7, 8, 9 Інструкції №П-7, приймання продукції по якості й комплектності на складі постачальника проводиться у випадках, передбачених у договорі.

Акт про приховані недоліки продукції повинен бути складений протягом 5 днів по виявленню недоліків, однак не пізніше чотирьох місяців від дня надходження продукції на склад одержувача, що виявив сховані недоліки, якщо інші строки не встановлені обов'язковими для сторін правилами.

Якщо для участі в складанні акту викликається представник виготовлювача (відправника), то до встановленого 5- денному строку додається час, необхідне для його приїзду.

Прихованими недоліками визнаються такі недоліки, які не могли бути виявлені при звичайній для даного виду продукції перевірці й виявлені лише в процесі обробки, підготовки до монтажу, у процесі монтажу, випробування, використання й зберігання продукції.

У разі поставки товару невідповідної якості і кількості, покупець зобов'язаний скласти рекламаційний акт та направити на адресу продавця відповідну претензію (п. 12.5),

Відповідно до п. 12.6 Договору, при визнанні обґрунтованості претензій, продавець зобов'язаний усунути всі наявні недоліки протягом 10 робочих днів з моменту отримання претензій по якості (кількості) на умовах і порядку, погодженому сторонами.

Доказів звернення до відповідача-1 з претензіями про поставку неналежної якості з недоліками товару, позивач не надав.

Згідно п. 16.1 Договору, він набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2013.

Протягом серпня-вересня 2014 року ТОВ "ПГВ-Сервіс" здійснило поставку позивачу дерев'яних піддонів згідно прибуткових накладних: №РН-00058 від 22.08.2014 на суму 33 030,00 грн., № РН-00061 від 03.09.2014 на суму 33 030,00 грн., № РН-00062 від 09.09.2014 на суму 33 030,00 грн., № РН-00063 від 12.09.2014 на суму 33 030,00 грн., № РН-00064 від 16.09.2014 на суму 33 030,00 грн., № №рн00065 від 19.09.2014 на суму 38 409,00 грн., які підписані та скріплені печатками сторін договору.

Відповідач-3 надав суду пояснення в яких зазначив, що у своїй діяльності при визначенні фітосанітарного стану піддонів дерев'яних термічно оброблених та промаркованих державні санітарні інспектори керуються Законом України "Про карантин рослин", постановою Кабінету Міністрів від 12.05.2007 №705 "Про деякі питання реалізації Закону України "Про карантин рослин", "Фітосанітарними правилами ввезення з-за кордону, перевезення в межах країни, транзиту та виробництва дерев»яного пакувального матеріалу", затвердженими наказом Мінагрополітики України 22.12.2005 №731 та зареєстрованими у Мінюсті 24.01.2006 за №62/11936, а також вимогами Міжнародного стандарту з фіто санітарних заходів №15.

На виконання вимог Закону України "Про карантинні рослини" щодо засвідчення фіто санітарного стану об'єктів регулювання, що переміщуються територією України, ТОВ "ПГВ-Сервіс" отримало у Державної фітосанітарної інспекції Чернігівської області карантинні сертифікати:

№75/24-062/ВК-719871 від 22.08.2014 дійсний до 04.09.2014 про дозвіл на вивезення до ТОВ "РМ-Інвест" м. Київ, вул. Жилянська, 19 дерев»яних піддонів марковані IPPC UA 24021-HT загальною кількістю 750 шт; №75/24-062/ВК-719870 від 22.08.2014 дійсний до 04.09.2014 про дозвіл на вивезення до ТОВ "РМ-ІНВЕСТ" м. Київ, вул. Жилянська, 19 дерев»яних піддонів марковані IPPC UA 24021-HT загальною кількістю 750 шт; № 75/24-062/ВК-719878 від 01.09.2014 дійсний до 14.09.2014 про дозвіл на вивезення до ТОВ "РМ-ІНВЕСТ" м. Київ, вул.. Жилянська, 19 дерев»яних піддонів марковані IPPC UA 24021-HT загальною кількістю 750 шт; №75/24-062/ВК-719889 від 08.09.2014 дійсний до 21.09.2014 про дозвіл на вивезення до ТОВ "РМ-ІНВЕСТ" м. Київ, вул. Жилянська, 19 дерев»яних піддонів марковані IPPC UA 24021-HT загальною кількістю 750 шт; №75/24-066/ВК-724409 від 11.09.2014 дійсний до 24.09.2014 про дозвіл на вивезення до ТОВ "РМ-ІНВЕСТ" м. Київ, вул. Жилянська, 19 дерев»яних піддонів маркованих IPPC UA 24021-HT загальною кількістю 750 шт; №75/24-066/ВК-724426 від 16.09.2014 дійсний до 29.09.2014 про дозвіл на вивезення до ТОВ "РМ-ІНВЕСТ" м. Київ, вул. Жилянська, 19 дерев»яних піддонів маркованих IPPC UA 24021-HT загальною кількістю 750 шт; №75/24-058/ВК-725386 від 18.09.2014 дійсний до 01.10.2014 про дозвіл на вивезення до ТОВ "РМ-ІНВЕСТ" м. Київ, вул. Жилянська, 19 дерев»яних піддонів маркованих IPPC UA 24021-HT загальною кількістю 750 шт.

Вказані сертифікати містять інформацію про те, що піддони дерев»яні термічно оброблені марковані (IPPC UA 24021 DB-HT) вільні від ентомологічних регульованих та інших шкідливих організмів. Кора, пошкодження, ураження мікозами відсутні.

Відповідно до 2 розділу Фітосанітарних правил, термообробка (HT) - процес, під час якого пакувальний матеріал або лісопродукція нагрівається до температури по всій товщині деревини (включаючи серцевину) як мінімум до +56 °C не менше 30 хвилин та позначається кодом HT.

Згідно розділу 3 Фітосанітарних правил, виробництво та маркування дерев'яного пакувального матеріалу на території України здійснюють особи, що включені до загальнодержавного реєстру осіб, які здійснюють господарську діяльність з виробництва та маркування дерев'яного пакувального матеріалу (далі - Реєстр), який веде Державна ветеринарна та фітосанітарна служба України. Особи, які здійснюють господарську діяльність з виробництва та маркування дерев'яного пакувального матеріалу, повинні мати: сушильні камери для термообробки деревини та дерев'яного пакувального матеріалу та місця, обладнані для проведення знезараження (фумігації) (MB); печі або обладнання для знищення деревини або дерев'яного пакувального матеріалу, зараженого шкідливими організмами.

Для включення до Реєстру особа надає до територіального органу Держветфітослужби України (Головної державної фітосанітарної інспекції, державної фітосанітарної інспекції Автономної Республіки Крим, державних фітосанітарних інспекцій в областях) за місцезнаходженням (місцем проживання) заяву на включення до загальнодержавного реєстру осіб, які здійснюють господарську діяльність з виробництва та маркування дерев'яного пакувального матеріалу…

Кожній особі, яка включена до Реєстру, Держветфітослужба України присвоює персональний п'ятизначний код та видає посвідчення про реєстрацію особи, яка здійснює господарську діяльність з виробництва та маркування дерев'яного пакувального матеріалу, згідно з додатком 2 до цих Фітосанітарних правил (далі - Посвідчення).

Кожна особа, яка включена до Реєстру згідно з присвоєним їй персональним п'ятизначним кодом, виготовляє штамп для маркування відповідно до вимог пунктів 5.11 та 5.14 глави 5 цих Фітосанітарних правил.

В п. 8 вказаних сертифікатах зазначено, що установлюються такі умови при відправленні, одержанні та використанні під карантинного вантажу: використовувати під контролем Головної державної фітосанітарної інспекції.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про карантин рослин", карантинний сертифікат - документ, який видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері карантину рослин, та засвідчує фітосанітарний стан об'єктів регулювання, що вивозяться та/або ввозяться у карантинну зону, транспортуються територією України.

Сертифікати не мають дефектів форми та змісту і відповідають вимогам ст. 29 Закону України "Про карантин рослин", що не спростовано належними та допустимими доказами.

Пунктом 25 "Порядку проведення огляду, обстеження, аналізу, фумігації (знезараження) та інспектування (оформлення фітосанітарного та карантинного сертифікатів) об'єктів регулювання у сфері карантину рослин", затвердженого постановою КМУ №705 від 12.05.2007 "Про деякі питання реалізації Закону України "Про карантин рослин" визначено строк дії карантинного сертифіката - 14 діб.

Тобто карантинний сертифікат засвідчує фітосанітарний стан товару тільки протягом терміну його дії, а саме 14 діб з моменту його видачі. По завершенню терміну дії карантинного сертифіката Державна ветеринарна та фітосанітарна служба України не можуть засвідчити фіто санітарний стан товару без проведення повторної фітосанітарної сертифікації.

Вивезення за межі території України дерев'яного пакувального матеріалу у вигляді партії товару здійснюється у супроводі фітосанітарного сертифіката.

Дерев'яний пакувальний матеріал у вигляді партії товару вивозиться за межі України за наявності маркування. (п.п. 4.8, 4.9 наказу Міністерства аграрної політики від 22.12.2005 №731 "Про затвердження Фітосанітарних правил ввезення з-за кордону, перевезення в межах країни, експорту та виробництва дерев'яного пакувального матеріалу").

Відповідно до п.4.1- 4.3 фітосанітарних правил, маркований дерев'яний пакувальний матеріал, який супроводжує будь-який вантаж, не супроводжується документами дозвільного характеру у сфері карантину рослин, крім випадків, якщо країна призначення не виставляє інших умов.

У разі відсутності маркування на дерев'яному пакувальному матеріалі, виявлення у маркованому дерев'яному пакувальному матеріалі шкідливих організмів у живому стані або личинкових отворів діаметром більше 3 мм, утворених регульованими шкідливими організмами (зокрема вусачами роду Monochamus), він підлягає огляду, фітосанітарній експертизі, проведенню маркування або повторного маркування, а у випадках неможливості проведення зазначених заходів - знищенню під контролем фітосанітарного інспектора або при ввезенні в Україну такого пакувального матеріалу - поверненню в установленому законодавством порядку.

Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 04.05.2012 №257 затверджено положення про Головну державну фітосанітарну інспекцію, державні інспекції в Автономній Республіці Крим, областях.

Відповідно до п. 4.6.4 наказу, фітосанітарні інспекції здійснюють державний контроль за: дотриманням карантинного режиму і проведенням заходів із карантину рослин при вирощуванні, заготівлі, вивезенні, ввезенні, транспортуванні, зберіганні, переробці, реалізації та використанні об'єктів регулювання;використанням біологічних контрольних організмів; дотриманням регламентів застосування пестицидів і агрохімікатів (тільки регуляторів росту рослин), відповідністю вимогам сертифікатів якості засобів захисту рослин, які ввозяться на територію України, вмістом у сільськогосподарській продукції та сировині рослинного походження залишкової кількості пестицидів, агрохімікатів та важких металів; дотриманням регламентів зберігання, транспортування, торгівлі та застосування засобів захисту рослин; оптовою та роздрібною торгівлею засобами захисту рослин; проведенням підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності та громадянами нагляду за фітосанітарним станом рослин сільськогосподарського та іншого призначення, багаторічних і лісових насаджень, дерев, чагарників, рослинності закритого ґрунту, місць зберігання та переробки продукції рослинного походження, а також захистом їх від шкідливих організмів, додержанням технологій та регламентів застосування і торгівлі засобами захисту рослин; вмістом залишкової кількості пестицидів, агрохімікатів та важких металів у поверхневих водах, призначених для сільськогосподарських потреб, ґрунті на землях сільськогосподарського призначення, а також у сільськогосподарській продукції та сировині рослинного походження; проведенням профілактичних та винищувальних заходів щодо боротьби зі шкідниками у місцях зберігання запасів продукції рослинного походження; дотриманням вимог законодавства щодо забезпечення належної якості та безпеки засобів захисту рослин (пестицидів та агрохімікатів), у тому числі діючих речовин.

Відповідно до п. 4.13 вказаного положення, фітосанітарні інспекції видають фітосанітарні сертифікати, фітосанітарні сертифікати на реекспорт та карантинні сертифікати на рослини, продукти рослинного походження та інші об'єкти регулювання.

Державна фітосанітарна інспекція Чернігівської області зазначила, що відповідно до покладених на неї функцій провела огляд під карантинних матеріалів, об'єктів (дерев»яних піддонів) та транспортних засобів ТОВ "ПГВ-Сервіс", про що складені відповідні акти (наявні в матеріалах справи) де засвідчено факт їх відповідність нормам фітосанітарного контролю на момент здійснення поставки товару ТОВ "ПГВ-Сервіс".

Відповідач-3 повідомив суду, що з липня 2014 року ним проводились фітосанітарні процедури з визначення відповідності вимогам нормативно-правових актів у сфері карантину рослин піддонів призначених для переміщення ТОВ "ПГВ-Сервіс" до ТОВ "РМ-Інвест", але претензій щодо неналежного фіто санітарного стану піддонів з боку жодної із сторін, не надходило.

ТОВ "ПГВ-Сервіс", в свою чергу зазначило, що не є виробником дерев»яних піддонів, а отримав їх на підставі договору купівлі-продажу №010814 від 01.08.2014 від ТОВ "Джетік консалтинг", протягом серпня-вересня 2014 року партії фіто оброблених дерев»яних піддонів, згідно видаткових накладних та рахунків-фактур: №149 від 22.08.2014, №171 від 28.08.2014, №54 від 08.09.2014, № 63 від 11.09.2014, №119 від 18.09.2014, №109 від 15.09.2014.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач зазначив, що на підставі договору №EX 010714 від 01.07.2014, експортував товар до США та починаючи з липня 2014 року товар не проходив перевірку Американською службою фітосанітарного контролю у зв'язку із виявленням у піддонах шкідників, що стало підставою для реекспорту контейнерів із товаром.

Так, позивач зазначає, що при завантаженні контейнерів за коносаментами ODS001429. ODS001432, ODS001384, ODS001381, ODS001433, ODS001417, ODS001382, ODS001412, ODS001426, було використано піддони із маркуванням UA-24021-HT. Додатково, при завантаження контейнерів позивачем було складено експортні протоколи, які долучені до матеріалів справи та які також містять інформацію про завантаження контейнерів піддонами із маркуванням UA-24021-HT. При цьому, судом встановлено, що згідно повідомленнями про екстрені заходи Відділу захисту та карантину рослин Інспекції з охорони тварин та рослин Міністерства сільського господарства США, які долучені до матеріалів справи, в контейнерах крім піддонів з маркуванням UA-24021-HT, знаходились піддони з іншим маркуванням - UA-23012-HT, UA-04026-HT, UA-23027-HT, UA-2400-HT, UA-04025-HT, UA-01020-HT. В той час, як в експортних протоколах, позивач зазначає, що в контейнерах №XINU1306090, FSCU3421358, CMAU 0649735, CMAU 0087896, TGHU0120148, TEMU 2751330, DRYU2929013, CLHU 3371347, CMAU 1121320, CMAU1872300, TGHU 1360246, містились контейнери з маркуванням UA-24021-HT, які були поставлені відповідачем-1.

Матеріалами справи підтверджується, що фітосанітарний контроль піддонів з іншим маркуванням ніж UA-24021-HT не здійснювався відповідачем-3.

З цього вбачається, що спірні піддони транспортувались разом з піддонами з іншим маркуванням - UA-23012-HT, UA-04026-HT, UA-23027-HT, UA-2400-HT, UA-04025-HT, UA-01020-HT. Крім того, позивачем не надано суду належні та допустимі докази на підтвердження належного зберігання спірних піддонів.

Відповідно до п. 5.4 Фітосанітарних правил, з метою профілактики розповсюдження шкідливих організмів склади та інші складські приміщення і ємності, де зберігаються деревина та дерев'яний пакувальний матеріал, підлягають (не рідше одного разу на два роки) знезараженню.

Додані до матеріалів справи фото та наказ №23-од від 15.08.2014, в порядку ст. 33 ГПК України, не підтверджують належне зберігання спірних піддонів.

Крім того, припущення позивача про те, що зараження піддонів відбулось до їх поставки та до проходження ними фітосанітарного контролю, в порядку ст. 33 ГПК України, не доведено належними та допустимими доказами.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Згідно з частинами 1, 6 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Реалізація суб'єктами господарювання товарів негосподарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Аналогічні положення містяться і у статті 712 Цивільного кодексу України, згідно з якою за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (частина 1). Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2). Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань (частина 7).

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 614 ЦК України).

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Статтею 224 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ч. 1 ст. 225 вказаного кодексу до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення:

1) протиправної поведінки;

2) збитків;

3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками;

4) вини.

Отже, для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки. Тобто, протиправна дія є причиною, а шкода - наслідком протиправної дії. Відсутність будь-якої з зазначених ознак виключає настання цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді покладення на нього обов'язку з відшкодування збитків.

Враховуючи, що всі контейнери партії товару позивача не допущені до ввезення на територію США, на думку позивача він, зазнав збитків у вигляді витрат на транспортування товару до США у розмірі 520 064,22 грн. згідно платіжних доручень №28809 від 25.09.2014, № 28998 від 26.09.2014, № 29178 від 29.09.2014, №33174 від 27.10.2014, № 33373 від 28.10.2014, №33585 від 29.10.2014. А збитками він вважає ці кошти тому, що позивач направив товар до США за свій кошт із наміром здійснити поставку та отримати прибуток, але з вини недобросовісних виробників піддонів, прибуток позивач не отримав, а лише витратив на транспортування 520 064,22 грн.

Однак, з таким твердженням позивача, суд не погоджується, враховуючи, що не доведено належними та допустимими доказами наявності всіх елементів складу цивільного правопорушення, зокрема протиправної поведінки та вини відповідачів.

Щодо суми збитків у розмірі 1 085 104,35 грн. за додаткові перевірки та штрафні санкції суднохідної лінії, суд зазначає наступне.

В обґрунтування цієї заявленої суми збитків позивач посилається на акт від 05.01.2015, підписаний між ATEM USA LLC (покупець за договором №EX010714) та позивачем (продавець за договором №EX010714), про те, що продавцем у період до 05.01.2015 було поставлено 34 контейнери із товаром, що був реекспортований із причин наявності шкідників у піддонах. Покупцем було сплачено за додаткові перевірки Аграрної служби США та штрафні санкції власників контейнерів (демередж/деменшн) за вказані контейнери.

Крім того, позивач зазначає, що його контрагентом (третя особа) 20.02.2015 було передано для сплати ТОВ "РМ-Інвест" низку інвойсів для сплати штрафних санкцій за простій контейнерів із товаром, які не були допущені до ввезення на митну територію США з вини відповідачів.

До штрафних санкцій відноситься сплата за демередж та детеншн - санкції нараховані лінією, яка є власником контейнерів, в яких перевозиться вантаж. Відповідно до правил компанії MSC, якій належить контейнери та судна, якими доставлявся товар, контейнери можуть знаходитись в порту протягом 5 днів з дати прибуття в порт та 4 дні поза межами порту. Якщо контейнери знаходяться в порту більше 5 днів, компанія MSC нараховує за простій контейнерів у порту штрафні санкції - демередж, якщо контейнери вивезені з порту та не повернуті в порт за 4 дні нараховуються штрафні санкції - детеншн.

Відповідно до п. 4.3.3 Договору №EX010714, укладеного між позивачем та покупцем, позивач зобов'язаний компенсувати всі витрати покупця пов'язані із додатковими витратами на митне оформлення та штрафними санкціями.

При цьому, в порядку ст. 33 ГПК України, позивач не надав суду належні та допустимі докази на підтвердження понесення ним витрат у розмірі 1 085 104,35 грн., а тому вони не можуть вважатися збитками та не підлягають відшкодуванню.

Щодо позовних вимог в частині стягнення збитків у розмірі 3 555 142,88 грн. (інвойси: №2536 від 10.09.2014, №2524 від 09.09.2014, №2521 від 09.09.2014, №2520 від 09.09.2014, №2538 від 10.09.2014, №2721 від 26.09.2014, №2739 від 29.09.2014, №2713 від 25.09.2014, №2747 від 29.09.2014, №2784 від 30.09.2014, №2785 від 30.09.2014, №2840 від 06.10.2014, №2509 від 08.09.2014, №2572 від 12.09.2014, №2613 від 17.09.2014) вартості товару, який знаходився у 17 контейнерах, завантаженими спірними піддонами, від якого, як зазначає позивач, він вимушений був відмовитись, щоб не сплачувати кошти за його реекспорт, оскільки його не можна реалізувати, що не підтверджено в порядку ст. 33 ГПК України.

В якості доказів на підтвердження не можливості реалізації товару на заявлену суму, позивач надав до матеріалів справи листи про можливість придбання товару за вказаними інвойсами, які направлялись до контрагентів та відповіді-відмови від прийняття пропозиції.

При цьому, позивачем не доведено, а судом не встановленого того, що позивачем понесені збитки на заявлену суму, також і не встановлено що ця сума є упущеною вигодою.

Відтак заявлені до стягнення кошти, не є такими втратами позивача, які мають компенсуватись шляхом відшкодування збитків, із встановлених обставин справи не вбачається, що заявлена сума носить такий компенсаційний характер як збитки.

Згідно Постанови Пленуму Вищого Господарського суду України від 26.12.11 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про недоведеність та необґрунтованість належними та допустимими доказами заявлених позовних вимог, що є підставою для відмови в їх задоволенні.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати з судового збору покладаються на позивача.

У разі коли позивач на підставі частини четвертої статті 22 ГПК до прийняття рішення зі справи збільшив розмір позовних вимог чи до початку розгляду справи по суті змінив предмет або підставу позову, в зв'язку з чим зросла ціна позову, він відповідно до абзацу другого частини другої статті 6 Закону повинен сплатити недоплачену в зв'язку з цим суму судового збору до звернення з відповідною заявою до господарського суду. Якщо до останньої не додано доказів такої доплати, заява повертається без розгляду на підставі пункту 4 частини першої статті 63 ГПК, що згідно з частиною третьою згаданої статті ГПК не перешкоджає позивачеві повторно звернутися до господарського суду з відповідною заявою після доплати ним необхідної суми судового збору; у цьому випадку до відповідного звернення суд здійснює розгляд раніше заявленої позовної вимоги (позовних вимог), якщо позивач не відмовився від неї. З урахуванням конкретних обставин справи суд може розглянути й змінені вимоги позивача без доплати останнім суми судового збору з подальшим розподілом останнього між сторонами за правилами статті 49 ГПК (п.2.8 постанови пленуму ВГСУ №7 від 21.02.2013).

Ціна позову з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог становить 5 803 950,01 грн., при цьому позивачем сплачений судовий збір у розмірі 70 025,88 грн. (платіжне доручення № 18564 від 14.01.2015 на суму 10 401,28 грн., № 18605 від 13.02.2015 на суму 12 872,80 грн., №18616 від 03.03.2015 на суму 18 346,80 грн., №44333 від 12.03.2015 на суму 28 105,00 грн.).

Сплата судового збору здійснюється в порядку і розмірі, встановленому Законом України "Про судовий збір"

Статтею 55 ГПК передбачено визначення ціни позову у позовах про стягнення грошей і про витребування майна. Відповідні позовні заяви мають майновий характер, і розмір ставок судового збору за їх подання визначається за приписом підпункту 1 пункту 2 частини другої статті 4 Закону.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюється в розмірі 2 відсотків ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати (1 827,00 грн.) та не більше 60 розмірів мінімальної заробітної плати у місячному розмірі (73 080,00 грн.), та 1 розмір мінімальної заробітної плати з позовів немайнового характеру.

Отже, недоплата судового збору становить 3 054,12 грн., що підлягає стягненню з позивача в дохід Державного бюджету України.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1.У задоволенні позову відмовити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "РМ-Інвест" (01033, м. Київ, вул. Жилянська, 19, код 24930146) в дохід Державного бюджету України 3 054,12 грн. (три тисячі п'ятдесят чотири гривні 12 коп.) судового збору.

3.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

4.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Дата підписання

повного тексту рішення: 30.03.2015.

Суддя М.Є. Літвінова