Рішення № 43385484, 30.03.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.03.2015Справа №910/2004/15-гЗа позовом Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант»

до Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія»

про відшкодування шкоди в порядку регресу в сумі 11500,00 грн.

Суддя Грєхова О.А.

Представники сторін:

від позивача: Ліповуз Д. І. - представник за довіреністю

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія» про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу в сумі 11500,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем, як страховиком, виплачено страхове відшкодування, внаслідок чого до позивача, в порядку ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст. 993 Цивільного кодексу України, перейшло право вимоги (регресу) в межах здійснених фактичних затрат до відповідача про відшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 11500 грн., як до особи, відповідальної за заподіяні збитки.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 03.02.2015 порушено провадження у справі № 910/2004/15-г, розгляд справи призначено на 02.03.2015.

У зв'язку з нез'явленням в судове засідання 02.03.2015 представника відповідача розгляд справи відкладено на 30.03.2015.

Представник позивача в судове засідання 30.03.2015 з'явився та підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача відзив на позов не надав, явку уповноваженого представника в судові засідання не забезпечив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином. Ухвали суду, позовна заява надсилались відповідачу на юридичну адресу підприємства згідно відомостей з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

У відповідності з положеннями п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 № 18 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої ст. 64 та ст. 87 ГПК України.

З огляду на те, що ухвали суду були надіслані судом за адресою відповідача, зазначеною в позовній заяві, а також на адресу відповідача, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, відповідач вважається повідомленим про час та місце розгляду справи (ст.64 ГПК України).

Також, в матеріалах справи міститься рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, які свідчить про те, що відповідачем 06.02.2015 була отримана ухвала суду від 03.02.2014 та відповідачем 10.03.2015 була отримана ухвала суду від 02.03.2015, у зв'язку з чим, відповідач був повідомлений про розгляд справи судом.

Оскільки відповідач не з'явився у судове засідання, не зважаючи на належне повідомлення про розгляд справи, суд на підставі ст. 75 ГПК України, розглядає справу за наявними в ній матеріалами та доказами.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем та витребуваних судом.

У судовому засіданні 30.03.2015 року відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, на яких ґрунтується позов, заслухавши пояснення представника позивача, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

04.04.2013 між Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» (далі - Позивач) та Устименко Максимом Сергійовичем (далі - Страхувальник) укладено Договір добровільного страхування наземного транспортного засобу, що не є предметом застави № 06-R\01-067/01092 (далі - Договір), за яким застраховано автомобіль марки «Деу», д/н АА4243МВ.

05.04.2014, по пр. Червонозоряному у м. Києві, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки «Деу», д/н АА4243МВ, під керуванням Страхувальника, та автомобіля марки «Пежо», д/н АМ7527АІ, під керуванням Касумова М.І.

Згідно з постановою Голосіївського районного суду м. Києва 752/5125/14-п від 17.04.2014, Касумова М.І. визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Відповідно до звіту № 7210 від 27.04.2014, вартість відновлювального ремонту автомобіля марки «Деу», д/н АА4243МВ, в результаті його пошкодження при ДТП, складає 12527,09 грн. Сума зазначеного збитку розрахована з урахуванням фізичного зносу автомобіля.

Згідно з нормами чинного законодавства, з урахуванням умов Договору, Позивач визнав вищезазначену дорожньо-транспортну пригоду страховим випадком, про що склав страховий акт № СТ/14/0140 від 09.07.2014 на загальну суму 12500,00 грн.

На виконання умов Договору, Позивач виплатив на користь Страхувальника суму страхового відшкодування в розмірі 12500,00 грн. Факт зазначеної виплати підтверджується платіжним дорученням № 4141 від 09.07.2014.

Статтею 27 Закону України «Про страхування» та ст. 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до Позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний внаслідок ДТП збиток.

Частинами 1-2 ст. 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Вина особи, яка керувала автомобілем марки «Пежо», д/н АМ7527АІ, встановлена у судовому порядку.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що цивільно-правова відповідальність будь-якої особи, яка експлуатує автомобіль марки «Пежо», д/н АМ7527АІ, застрахована Приватним акціонерним товариством «Українська охоронно-страхова компанія» (далі - Відповідач) на підставі договору (полісу) № АС/6093338 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Вказаним договором (полісом № АС/6093338) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну третіх, осіб становить 50000 грн., розмір франшизи - 1000 грн.

Отже, Відповідач є особою на яку полісом № АС/6093338 покладено обов'язок з відшкодування шкоди, завданої під час експлуатації автомобіля на час спірної ДТП.

Відповідно до п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у ст. 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування або прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивач звертався до Відповідача з претензією № 10635 від 21.11.2014 про виплату страхового відшкодування.

У відповіді на претензію відповідач зазначив, що сума страхового відшкодування в розмірі становить 9881,74 грн. (за вирахуванням франшизи - 1000,00 грн. та 1645,35 грн. ПДВ) буде перерахована відповідачем на рахунок позивача (лист № 10635 від 21.11.2014).

Однаке, відповідач суму страхового відшкодування не виплатив.

Згідно з п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 вказаного Закону передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Як зазначалося вище, відповідно до звіту № 7210 від 27.04.2014, вартість відновлювального ремонту автомобіля марки «Деу», д/н АА4243МВ, в результаті його пошкодження при ДТП, склала 12527,09 грн. Сума зазначеного збитку розрахована з урахуванням фізичного зносу автомобіля.

Відповідно до п. 12.1 ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Крім того, п. 36.2 вказаного Закону передбачено, що у випадку, якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту.

З матеріалів справи вбачається, що Страхувальником не надано жодних документів, які б підтверджували факт здійснення ним відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про правомірність задоволення позовних вимог в сумі 9881,74 грн. (12527,09 грн. - 1000 грн. франшизи за Полісом № АС/6093338 - 1645,35 грн. ПДВ).

Відповідно до положень ст. 49 ГПК України, судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 75, 82 - 85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія» (03056, м. Київ, вул. Борщагівська, 145; ідентифікаційний код 23734213) на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» (01133, м. Київ, б-р. Лесі Українки, 26; ідентифікаційний код 32382598) страхове відшкодування в сумі 9881 (дев'ять тисяч вісімсот вісімдесят одну) грн. 74 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1569 (одна тисяча п'ятсот шістдесят дев'ять) грн. 91 коп.

3. Видати наказ.

4. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 02.04.2015

Суддя Грєхова О.А.