Ухвала суду № 43385451, 01.04.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

01.04.2015Справа № 910/7824/15-г

Суддя Господарського суду міста Києва Морозов С.М., розглянувши без виклику представників сторін матеріали справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тріумф»

до Публічного акціонерного товариства «БГ Банк»

про визнання недійсними договорів, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Тріумф» звернулось до суду з позовною заявою про:

- визнання недійсними пунктів п.п. 4.2.1.5. та п.п. 4.2.2.4. Договору іпотеки від 13.02.2013р.;

- визнання недійсним Договору №5 про внесення змін та доповнень до Договору іпотеки, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Козярською Ю.В. 13 лютого 2013 року та зареєстрованого в реєстрі за №76 від 23.12.2013р.;

- визнання недійсним Договору №6 про внесення змін та доповнень до Договору іпотеки, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Козярською Ю.В. 13 лютого 2013 року та зареєстрованого в реєстрі за №76 від 26.06.2014р.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що укладені між сторонами Договори про внесення змін №5 та №6 до Договору іпотеки та окремі пункту Договору іпотеки порушують вимоги ст. 13 Закону України «Про оцінку земель» та п. 4.16. Постанови правління НБУ від 25.01.2012р. №23, оскільки фактична заміна земельної ділянки та агропромислового комплексу, які є предметом іпотеки, відбулась без проведення обов'язкової експертної грошової оцінки нової земельної ділянки та комплексу, а також у зв'язку з введенням агропромислового комплексу в експлуатацію відбулись істотні зміни в умовах його функціонування. Згідно змісту позовних вимог, внаслідок зазначених порушень позивач має право на отримання від відповідача відшкодування, що може перевищити вартість предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 01.04.2015р., в справі було порушено провадження суддею Морозовим С.М., справі присвоєно №910/7824/15-г, розгляд було призначено на 12.05.2015р.

До матеріалів справи позивачем 30 березня 2015 року через канцелярію Господарського суду м. Києва було подано заву про забезпечення позову, в якій позивач з метою забезпечення позову просить встановити заборону ПАТ «БГ Банк» та будь-яким іншим уповноваженим ним особам вчиняти дії щодо позасудового звернення стягнення за Договором іпотеки, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Козярською Ю.В. 13 лютого 2013 року та зареєстрованого в реєстрі за №76, на предмет іпотеки, який складається з:

- земельної ділянки площею 3,9775 га (кадастровий номер 3221281200:05:010:0055) за адресою: Київська область, Броварський район, Великодимерська селищна рада;

- агропромислового комплексу по зберіганню та переробці сільськогосподарської продукції (ІІ черга) за адресою: Київська область, Броварський район, смт. Велика Димерка, вул. Леніна, 111.

Зазначена заява обґрунтована тим, що відповідач має намір застосувати позасудовий порядок звернення стягнення на предмет іпотеки про що свідчить зміст претензії відповідача №5 від 26.02.2015р.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №16 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» питання про забезпечення позову може вирішуватися господарським судом як без проведення окремого судового засідання, так і в засіданні з викликом представників сторін, інших учасників судового процесу із заслуховуванням їх думки.

Також, слід зазначити, що норми ст. ст. 66-68 ГПК України не містять вимог щодо розгляду заяви сторони про вжиття заходів до забезпечення позову в судовому засіданні, з викликом осіб, які беруть участь у справі.

Так, розглянувши заяву позивача про вжиття заходів до забезпечення позову, дослідивши позовні матеріали в цілому, суд дійшов висновку, що заява про вжиття заходів до забезпечення позову підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до приписів статті 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

За змістом вищезазначеної статті заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду.

Відповідно до п. п. 1, 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №16 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Також, відповідно до абзацу 1 пункту 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006р. «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Відповідно до ч. 3 ст. 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

У разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. (ст. 35 Закону України «Про іпотеку»).

Сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: 1) передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; 2) право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону. Після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов'язання є недійсними.

Як зазначалось вище, позивач вказує, що намір відповідача про застосування позасудового порядку звернення стягнення на предмет іпотеки міститься в претензії №5 від 26.02.2015р.

В зазначеній претензії (копія в справі), що у разі невиконання заявлених у претензії вимог в найкоротший термін в повному обсязі, ПАТ «БГ Банк» буде змушене керуючись п. 4.1.2. Договору іпотеки розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки та звернутись до суду за примусовим задоволенням вимог, що призведе до збільшення боргу на відшкодування судових витрат, пов'язаних з розглядом справи в суді.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає побоювання позивача щодо звернення відповідачем стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку, такими, що мають під собою обґрунтовані підстави.

Позов, згідно з ч. 1 ст. 67 ГПК України, забезпечується забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.

Заходи щодо забезпечення позову обов'язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв'язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Предметом позову є правова вимога позивача до відповідача, що кореспондує зі способами захисту порушеного права. Предмет позову повинен мати правовий характер і випливати з певних матеріально-правових відносин.

В справі № 910/7824/15-г предметом позову є вимога про визнання недійсними пунктів п.п. 4.2.1.5. та п.п. 4.2.2.4. Договору іпотеки від 13.02.2013р., визнання недійсним Договору №5 про внесення змін та доповнень до Договору іпотеки, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Козярською Ю.В. 13 лютого 2013 року та зареєстрованого в реєстрі за №76 від 23.12.2013р. та визнання недійсним Договору №6 про внесення змін та доповнень до Договору іпотеки, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Козярською Ю.В. 13 лютого 2013 року та зареєстрованого в реєстрі за №76 від 26.06.2014р.

Як свідчать матеріали справи вказані спірні договори стосуються переданню позивачем відповідачу в іпотеку земельної ділянки площею 3,9775 га (кадастровий номер 3221281200:05:010:0055) за адресою: Київська область, Броварський район, Великодимерська селищна рада та агропромислового комплексу по зберіганню та переробці сільськогосподарської продукції (ІІ черга) за адресою: Київська область, Броварський район, смт. Велика Димерка, вул. Леніна, 111.

Якщо рішення суду або договір про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідне застереження в іпотечному договорі) передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві, іпотекодержатель зобов'язаний за 30 днів до укладення договору купівлі-продажу письмово повідомити іпотекодавця та всіх осіб, які мають зареєстровані у встановленому законом порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, про свій намір укласти цей договір. Дії щодо продажу предмета іпотеки та укладання договору купівлі-продажу здійснюються іпотекодержателем від свого імені, на підставі іпотечного договору, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки, без необхідності отримання для цього будь-якого окремого уповноваження іпотекодавця. (ст. 38 Закону України «Про іпотеку»).

З огляду на викладене, можливі дії відповідача чи будь-яких інших уповноважених ним осіб, щодо позасудового звернення стягнення на предмет іпотеки за Договором іпотеки, при подальшому можливому задоволенні позову, будуть неправомірними та таким, що порушують інтереси та права позивача.

При цьому суд також виходить з того, що у разі, якщо спірні договори будуть визнані судом недійсними, вони не породжуватимуть жодних правових наслідків, а сторони мають бути відновлені у становищі, що існувало до моменту підписання таких договорів.

Оцінюючи ефективність вищевказаного заходу до забезпечення позову, про який подана відповідна заява, на предмет захисту прав позивача, суд вважає за необхідне в даному випадку її задовольнити у повному обсязі.

Так, суд визнав наявність зв'язку між вказаним заходом забезпечення позову і предметом спору, співрозмірність та адекватність заходу із заявленими позивачем вимогами.

Вжиття наведеного заходу до забезпечення позову сприятиме запобіганню порушення прав позивача на час вирішення спору в суді та в разі задоволення позову - забезпечить можливість відновлення його порушених прав.

При цьому, суд враховує, що обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Відповідно до приписів частини 1 статті 3 ГК України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Поняття господарської діяльності міститься і в інших законах України, проте на відміну від загального визначення господарської діяльності в ГК України, її визначення, що міститься в спеціальних законах, застосовується лише для цілей цих законів.

У даному випадку, заборона ПАТ «БГ Банк» та будь-яким іншим уповноваженим ним особам вчиняти дії щодо позасудового звернення стягнення за Договором іпотеки, на думку суду, не може призвести до припинення діяльності відповідного суб'єкта господарювання.

Таким чином, дослідивши збалансованість інтересів сторін, суд дійшов висновку, що застосування вищезгаданого заходу до забезпечення позову не порушує прав та охоронюваних законом інтересів відповідачів у справі чи інших осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

За вказаних обставин, та беручи до уваги те, що позивачем вказується на фактичне порушення його прав та охоронюваних законом інтересів, суд дійшов висновку про можливість існування небезпеки в заподіянні шкоди правам, свободам та інтересам позивача до вирішення спору по суті та набранням рішенням у даній справі законної сили.

З огляду на вищенаведене, керуючись ст. ст. 66, 67, 86 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

УХВАЛИВ:

1. Заяву позивача у справі про забезпечення позову у справі № 910/7824/15-г задовольнити.

2. З метою забезпечення позову, до вирішення спору по суті та набранням рішенням у даній справі законної сили, заборонити ПАТ «БГ Банк» та будь-яким іншим уповноваженим ним особам вчиняти дії щодо позасудового звернення стягнення за Договором іпотеки, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Козярською Ю.В. 13 лютого 2013 року та зареєстрованого в реєстрі за №76, на предмет іпотеки, який складається з:

- земельної ділянки площею 3,9775 га (кадастровий номер 3221281200:05:010:0055) за адресою: Київська область, Броварський район, Великодимерська селищна рада;

- агропромислового комплексу по зберіганню та переробці сільськогосподарської продукції (ІІ черга) за адресою: Київська область, Броварський район, смт. Велика Димерка, вул. Леніна, 111.

3. Ухвала про забезпечення позову має силу виконавчого документу відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження».

Стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Тріумф» (код ЄДРПОУ 31829270; адреса: 07455, Київська область, Броварський район, с. Княжичі, вул. Стогнія, 39).

Боржник: Публічне акціонерне товариство «БГ Банк» (код ЄДРПОУ 20717958; адреса: 04112, м. Київ, вул. Дегтярівська, 48).

4. Ухвала про забезпечення позову набирає законної сили з дати її прийняття 01.04.2015р. та може бути оскаржена в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України.

5. Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження» дана ухвала може бути пред'явлена до виконання протягом року з моменту її прийняття.

СуддяС.М. Морозов