Ухвала суду № 43384958, 17.03.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

17 березня 2015 року

справа № 804/6902/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Шлай А.В.

суддів: Іванова С.М. Чабаненко С.В.

за участю секретаря судового засідання: Горшкова В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Нікопольської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 червня 2014 року у справі № 804/6902/14 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегапромекологія» до Нікопольської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Мегапромекологія» звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Нікопольської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області №0001932202 від 24 квітня 2014 року, яким зменшено розмір від’ємного значення суми податку на додану вартість на суму 4 380 577,00 грн. В обґрунтування позовних вимог зазначало, що висновки акту перевірки щодо відсутності у Товариства з обмеженою відповідальністю “Мегапромекологія” права на податковий кредит та на бюджетне відшкодування сум податку на додану вартість у зв'язку з закінченням строку подання заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування, встановленого у розмірі 1095 днів, не відповідають дійсним обставинам справи, а прийняте за результатами перевірки пода ткове повідомлення-рішення суперечить податковому законодавству та підлягає скасуванню.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 червня 2014 року адміністративний позов задоволено.

Не погодившись із рішенням суду, Нікопольська об’єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області звернулась з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржену постанову та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Апелянт зазначає, що судом першої інстанції не прийнято до уваги доводи відповідача щодо того, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Мегапромекологія» мало право подати заяву на повернення надміру сплаченого податку на додану вартість протягом 1095 днів, але таким правом не скористалось, відтак спірне податкове повідомлення-рішення є правомірним.

Відповідно до частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

У відповідності до статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, на підставі письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, Нікопольською об’єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області проведено камеральну перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю “Мегапромекологія” за січень 2014 року. За результатами проведеної перевірки складено акт від 20 березня 2014 року №911/2202/36759863, висновками якого встановлено порушення позивачем п.102.5 ст.102. абз. “б” п.200.4 та п.п.4.6.6 п.4.6 Порядку заповнення та подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого Наказом ДПА України від 25 листопада 2011 року №1492, в результаті чого підприємством завищено залишок від’ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 22, 24 декларації) за січень 2014 року у сумі 4 380 577,00 грн. 24 квітня 2014 року відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0001932202 про зменшення розміру від’ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 4 380 577,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність складання податкової звітності по податку на додану вартість, а відтак про протиправність спірного податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції та вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п.200.3 ст.200 Податкового кодексу України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п. 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то за правилами п.200.4 ст. 200 Податкового кодексу України: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпунктом 4.6.6 пункту 4 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011 №1492, передбачено, що залишок від'ємного значення (для декларації 0110 - після бюджетного відшкодування) включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (відображається у рядку 24 декларації поточного звітного (податкового) періоду та переноситься до рядка 21.2 декларації наступного звітного (податкового) періоду).

Таким чином, за платниками податків зберігається право на використання накопиченого ними податкового кредиту у майбутньому, зокрема, в рахунок погашення платежів з податку на додану вартість наступних податкових періодів (рядок 23.2 декларації) чи в рахунок податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24 декларації).

Платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 цієї статті. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. У разі прийняття такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних звітних (податкових) періодів (п.200.6 ст.200 Податкового кодексу України).

Згідно п.200.7 ст.200 Податкового кодексу України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Відтак, платник податку у випадку, якщо сума податку на додану вартість має від'ємне значення, приймає рішення або про віднесення цієї суми до бюджетного відшкодування, або про включення суми від'ємного значення з податку на додану вартість до податкового кредиту. Зазначене рішення платника податку відображається останнім у відповідній податковій декларації.

При цьому, той факт, що підприємство не заявляло до бюджетного відшкодування суму від'ємного значення, не свідчить про відмову від належної йому суми бюджетного відшкодування, така сума залишається в складі від'ємного значення наступного податкового періоду без обмежень будь-якими строками, в тому числі, встановленими п.102.5 ст.102 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 102.5 ст. 102 Податкового кодексу України, заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Тобто, вказана норма стосується лише бюджетного відшкодування та надмірно сплачених грошових зобов'язань і не застосовується при розрахунку залишку сум від'ємного значення податку на додану вартість попередніх податкових періодів. Будь-яких обмежень щодо строків відображення податкового кредиту та перенесення залишку від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування до складу сум, які відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду, Податковий кодекс України не містить.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариством з обмеженою відповідальністю «Мегапромекологія» у рядку 24 податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2014 року задекларовано залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, у розмірі 4380577,00 грн. Крім того, Товариство з обмеженою відповідальністю «Мегапомекологія» своєчасно та правомірно декларувала суми податкового кредиту в попередніх податкових періодах та в подальшому проводив декларування сум від'ємного значення з ПДВ у відповідності до норм діючого законодавства, які у свою чергу, і відобразив у рядку 24 декларації з податку на додану вартість за січень 2014 року. Заяв про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування, або заяв про повернення суми бюджетного відшкодування позивачем до відповідного податкового органу не подавалось.

Крім того, норми податкового законодавства не містить обмежень щодо визначення залишку суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, в залежності від звітного податкового періоду, в якому відповідні суми виникли.

Відтак, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо того, що отримання бюджетного відшкодування є правом платника податку, та у разі його невикористання суми від’ємного значення податку на додану вартість враховується у зменшення податкових зобов’язань та відповідно не застосовується строк давності в 1095 днів, а відтак винесене податкове повідомлення-рішення №0001932202 від 24 квітня 2014 року, яким було зменшено розмір від’ємного значення суми податку на додану вартість на суму 4 380 577,00 грн., є протиправним.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на те, що судом першої інстанції при ухваленні оскарженого рішення не допущено порушень норм матеріального і процесуального права, а викладені в ньому висновки відповідають обставинам справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, постанова суду першої інстанції – без змін.

Керуючись статтями 195-196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Нікопольської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області – залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 червня 2014 року у справі № 804/6902/14 - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її складення у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: А.В. Шлай

Суддя: С.М. Іванов

Суддя: С.В. Чабаненко