Постанова № 43384435, 25.03.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/19341/14 Головуючий у 1-й інстанції: Гарник К.Ю.,

Суддя-доповідач: Кобаль М.І.

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 березня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Кобаля М.І.,

суддів: Епель О.В., Карпушової О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Алєксандрія» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 січня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Алєксандрія» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Алєксандрія» (далі - Позивач) звернулось до суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі - Відповідача) у якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 06.08.2014 року № 109626552209.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 січня 2015 року в задоволенні зазначеного адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін.

Апеляційний розгляд справи здійснюється без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, оскільки сторони у судове засідання не з'явились.

Відповідно до ч.1 ст. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є зокрема, порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, на підставі наказу ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 16 липня 214 року № 2145 та згідно із пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України) проведено документальну невиїзну позапланову перевірку ТОВ «Алєксандрія» з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість в результаті взаємовідносин із ТОВ «Бьюті Профі» (далі по тексту - контрагент позивача) за період з 01.02.2014 по 28.02.2014, за результатом якої складено акт перевірки від 21.07.2014 року № 647/26-55-22-09/38003909 (далі по тексту - акт перевірки).

За результатами проведеної перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем п. 187.1 ст. 187, пп. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.4 ст. 204 ПК України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість (далі по тексту - ПДВ) за лютий 2014 року у сумі 102 543,00 грн.

Податковим повідомленням - рішенням ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 05 серпня 2014 року №109626552209 ТОВ «Алєксандрія» збільшено грошове зобов'язання з ПДВ на суму 153 815,00 грн., в тому числі: за основним платежем - 102 543,00 грн. та штрафними санкціями - 51 272,00 грн.

Не погоджуючись із податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом для захисту своїх прав та законних інтересів.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у місті Києві доведена правомірність та обґрунтованість прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог чинного законодавства.

Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Як свідчать матеріали справи та встановлено судом першої інстанції, 01.02.2014 року між ТОВ «Алєксандрія» (Покупець) та ТОВ «Бьюті Профі» (Постачальник) укладено договір поставки № 05/02-14 А від 01.02.2014 року.

За умовами вищезазначеного договору, Постачальник зобов'язується протягом дії договору поставити та передати у власність Покупцеві товар (партію товару) в асортименті, кількості, за ціною і в строки згідно умов цього Договору та відповідно до погодженої сторонами Специфікації, а Покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його на умовах, установлених даним договором.

За умовами пункту 3.1 договору сторони визначили, що поставка товарів за цим договором буде здійснюватися Постачальником на користь Покупця.

Відповідно до пункту 4.1 договору поставка партій товару по погодженому сторонами замовленню здійснюється Постачальником до 28 лютого 2014 року. Передача товару від Постачальника Покупцю здійснюється за видатковою накладною, в якій сторони зазначають найменування товару, що постачається, кількість в одиницях вимірювання, узгоджену ціну товару та загальну вартість товару, що постачається.

Відповідно до пункту 4.3 договору завантаження товару до транспортного засобу в пункті відправлення здійснюється силами Покупця.

Пунктом 7.2. договору встановлено, що загальна вартість товару, що підлягає передачі Покупцеві на умовах даного договору, становить 615 258, 69 грн., в тому числі ПДВ у розмірі 102 543,11 грн.

Відповідно до Специфікації № 1 позивачем замовлено пісок річковий на загальну суму 615 258,69 грн.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що суд першої інстанції помилково прийшов до висновку, що за умовами договору загальна вартість товару складає 615 258,69 грн., а відповідно до податкових накладних та видаткових накладних позивачем отримано товару на загальну суму 588 810,00 грн. і зазначену невідповідність необґрунтовано у судовому засіданні суду першої інстанції.

На підтвердження отримання придбаного товару позивачем надано копії видаткових накладних на загальну суму 615 258,69 грн., які містяться в матеріалах справи (а.с.16-26) та досліджені судом апеляційної інстанції в повному обсязі. Відповідно до платіжних доручень та виписок по особовому рахунку ТОВ «Алєксандрія» сплачено на рахунку ТОВ «Бьюті Профі» кошти у розмірі 615 258,69 грн.

Крім того, в матеріалах справи містяться первинні документи, які підтверджують виконання в повному обсязі зобов'язання по договору поставки № 05/02-14 А від 01.02.2014 року, зокрема, податкові накладні виписані ТОВ «Бьюті Профі» на вимогу ТОВ «Алєксандрія» і зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних (а.с.29-39).

Даний факт спростовує висновки суду першої інстанції, що зазначені податкові накладні не містять інформації про посаду, прізвище та ініціали особи, яка їх підписала, або іншої інформації, що дала б змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарських операції та наявність у неї відповідних повноважень, а відтак такі документи не є належно оформленими первинними документами для підтвердження факту правомірності формування позивачем податкового кредиту з ПДВ.

Під час розгляду справи судом апеляційної інстанції встановлено, що вказані податкові накладні містять підпис Куліченко Марини Сергіївни, яка в свою чергу є директором ТОВ «Бьюті Профі», що підтверджується договором поставки № 05/02-14 А від 01.02.2014 року (а.с.10-14) та Актом ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 08.05.2014 року №1288/26-55-22-07/31453128 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Бьюті Профі» щодо підтвердження господарських відносин з платниками за період з 01.01.2014 по 31.03.2014» (а.с.102-114). В зазначеному акті перевірки директором та головним бухгалтером зазначено Куліченко Марину Сергіївну (а.с.103).

Тобто, податкові накладні надані позивачем на підтвердження господарської діяльності з контрагентом оформлені належним чином, відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та підтверджують факт правомірності формування позивачем податкового кредиту з ПДВ.

Крім того, заслуговують на увагу суду апеляційної інстанції доводи та обґрунтування позивача щодо необхідності придбання товару, а саме: річкового піску, у ТОВ «Бьюті Профі», оскільки відповідно до договору підряду № 04/12Р від 04 грудня 2013 року, укладеного між ТОВ «Алєксандрія» та ТОВ «Техенерготрейд», позивач є підрядником на будівництві логістичного комплексу (реконструкція).

На підтвердження вищезазначених обставин, позивачем надано копію акту № 1 приймання виконаних будівельних робіт за квітень 2014 року (136-140), згідно якого для влаштування підсипки майданчика МЛЗ позивачем використано пісок природний, рядовий та копії подорожних листів (126-127).

Проте, суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про відсутність доказів використання позивачем в господарській діяльності отриманого річкового піску у ТОВ «Бьюті Профі».

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду.

Одним із юридичних елементів дійсності правочину є його спрямування на реальне настання правових наслідків, обумовлених ним. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції. В свою чергу дані бухгалтерського обліку та податкового обліку відображуються у податкових деклараціях платників податків.

Таким чином, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що податковий орган ані в ході проведення перевірки, ані під час судового розгляду в суді першої інстанції не надав належних та допустимих доказів про невідповідність первинних бухгалтерських документів позивача вимогам чинного податкового законодавства.

Крім того, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З наданих позивачем доказів вбачається, що договір укладений між останнім та його контрагентом, мав на меті настання реальних правових наслідків, що обумовлений ним.

Крім того, судом першої інстанції безпідставно взято до уваги доводи податкового органу про не підтвердження фактичного здійснення господарських операцій з придбання товарів від контрагента позивача та зроблено висновок, що у позивача відсутнє право на формування податкового кредиту по операціях з ТОВ «Бьюті Профі», виходячи з наступного.

З огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

Суд апеляційної інстанції бере до уваги, рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Отже, якщо контрагенти платника податків по ланцюгу постачання товарів (послуг) не виконали свого зобов'язання по сплаті податку на додану вартість до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого адміністративного суду України від 28.03.2012 у справі № К/9991/72712/11.

Згідно із ст. 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на таких основних принципах, зокрема превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Частинами 2 та 3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, які брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що всі вищезазначені первинні бухгалтерські документи, які надані позивачем оформлені у відповідності до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 та повністю відображають реальність проведених господарських операцій між позивачем та його контрагентом.

Згідно із п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно із п. 201.6 статті 201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 201.10 статті 201 ПК України, встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця та має бути зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних, при цьому відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість по такій накладій до податкового кредиту та у такому випадку платник податків має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту.

Пунктом 187.1 ст. 187 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Таким чином, суд апеляційної інстанції проаналізувавши наведені норми чинного законодавства України проходить до висновку, що у Податковому кодексі України передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку - покупця належним чином оформленої податкової накладної або митної декларації.

Колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що позивачем було вчинено дії та досягнуто конкретних результатів, які визначають саме поняття господарської операції - факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових ресурсів, а тому позовні вимоги в частині скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про покладення на Державну податкову інспекцію у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві судових витрат, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Отже, не підлягає задоволенню зазначена вимога позивача, оскільки вона не відповідає нормам матеріального права.

Враховуючи вищезазначене, суд апеляційної інстанції виходить за межі позовних вимог, на підставі ст. 11 КАС України, для захисту прав та законних інтересів позивача та присуджує всі здійснені ТОВ «Алєксандрія» документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Таким чином, аналіз наведених правових положень та обставин справи, дає підстави колегії суддів апеляційної інстанції дійти висновку, що податковим органом не доведена правомірність та обґрунтованість спірного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог чинного законодавства України.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції рішення прийнято з порушення норм матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим, колегія суддів вважає необхідним рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким адміністративний позов ТОВ «Алєксандрія» задовольнити частково.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Алєксандрія» - задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 січня 2015 року - скасувати.

Ухвалити нову постанову, якою адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Алєксандрія» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 06 серпня 2014 року № 109626552209.

Стягнути з Державного бюджету України судові витрати в розмірі 2 025,35 грн. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Алєксандрія».

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.

Касаційну скаргу може бути подано безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.

Головуючий - суддя М.І. Кобаль

судді: О.В. Епель

О.В. Карпушова

Головуючий суддя Кобаль М.І.

Судді: Епель О.В.

Карпушова О.В.