Ухвала суду № 43384192, 30.03.2015, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Борискін С.А.

Суддя-доповідач:Охрімчук І.Г.

УХВАЛА

іменем України

"30" березня 2015 р. Справа № 817/3507/14

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Охрімчук І.Г.

суддів: Зарудяної Л.О.

Кузьменко Л.В.,

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "09" лютого 2015 р. у справі за позовом ОСОБА_3 до Державної фінансової інспекції в Рівненській області з участю третьої особи Національного університету водного господарства та природокористування про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинення певних дій

ВСТАНОВИВ:

В листопаді 2014р. ОСОБА_3 звернувся до суду з адміністративним позовом (з урахуванням заяви про зміну позовних вимог) про:

- визнання протиправними дії Державної фінансової інспекції в Рівненській області щодо проведення ревізії фінансово-господарської діяльності щодо використання коштів державного бюджету, виділених на підготовку кадрів та реалізацію окремих програм Національного університету водного господарства та природокористування за період з 01.04.2010 року по 31.08.2012 року та встановлення вини позивача як колишнього ректора даного університету в нецільовому використанні бюджетних коштів на купівлю квіткової продукції та послуг по її оранжуванню;

- визнання протиправними Державної фінансової інспекції в Рівненській області дії щодо невручення позивачу акту ревізії від 21.11.2012 року №17-03-06/84 для ознайомлення як посадовій особі, яка виконувала свої обов'язки в період, що інспектувався;

- визнати неправомірними та скасування пунктів 13, 14, 15 вимоги від 21.12.2012 року №17-03-17/9278 про усунення виявлених ревізією порушень;

- зобов'язання відповідача виключити з акту ревізії від 21.11.2012 року №17-03-06/84 положення щодо встановлення вини позивача в нецільовому використанні бюджетних коштів на купівлю квіткової продукції та послуг по її оранжуванню.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 09.02.2015р. відмовлено в задоволені позову.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивач звернувся до суду зі скаргою, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду скасувати та прийняти нову про задоволення позовних вимог.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дослідивши докази, зібрані в матеріалах справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Як встановлено судом, 11.11.2005 року - 15.06.2012 року ОСОБА_3 обіймав посаду ректора Національного університету водного господарства та природокористування (а.с. 88, 108-109).

За статутом даний вищий навчальний заклад засновано на державній власності (а.с. 9-26).

Як свідчать матеріали справи, Державною фінансовою інспекцією в Рівненській області проведено ревізію фінансово-господарської діяльності щодо використання коштів державного бюджету, виділених на підготовку кадрів та реалізацію окремих програм Національного університету водного господарства та природокористування за період з 01.04.2010 року по 31.08.2012 року, про що свідчить акт від 21.11.2012 року №17-03-06/84 (а.с. 27-37,136-143).

Державною фінансовою інспекцією в Рівненській області пред'явлено в.о. ректора Національного університету водного господарства та природокористування вимогу від 21.12.2012 року №17-03-17/9278 про усунення виявлених порушень, пунктами 13-15 якої зобов'язано вжити заходи щодо відшкодування збитків:

- на суму 274170,00 грн., які виникли внаслідок незаконного витрачання бюджетних коштів на придбання квіткової продукції та її списанні без документального підтвердження;

- на суму 133490,00 грн., які виникли внаслідок списання на видатки університету без отримання і оприбуткування оборотних активів у матеріальній формі;

- на суму 5000,00 грн., які виникли внаслідок незаконного витрачання бюджетних коштів на оплату послуг з оранжування квіткової продукції,

за рахунок винних осіб у порядку і спосіб, визначені ст.ст. 130-136 Кодексу законів про працю України, в тому числі шляхом проведення претензійно-позовної роботи (а.с. 55-65).

Як вбачається з акту ревізії, порушення допущені ректором Університету ОСОБА_3, який згідно з вимогами п.2.3.9 Контракту №1-84 від 11.11.2005р. зобов'язаний забезпечити дотримання чинного законодавства.

Розглядаючи питання про законність та обґрунтованість судового рішення від 09.02.2015р. , суд апеляційної інстанції враховує наступне.

Державну фінансову інспекцію України утворено на виконання вимог Указу Президента України від 09.12.2010 року №1085/2010 шляхом реорганізації Головного контрольно-ревізійного управління України.

Частинами 1-2 статті 2 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" від 26.01.1993 року №2939-ХП (надалі - Закон №2939-ХП, в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин) передбачено, що державний фінансовий контроль здійснюється за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності в міністерствах та інших органах виконавчої влади, в державних фондах, у бюджетних установах і у суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують (отримували в періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (надалі - підконтрольні установи), виконанням місцевих бюджетів, розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому та реалізується через проведення державного фінансового аудита, перевірки державних закупівель та інспектування.

Частинами 5-6 статті 2 Закону №2939-ХП (в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин) визначено, що інспектування здійснюється у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Результати ревізії викладаються в акті. Порядок проведення інспектування встановлюється Кабінетом Міністрів України.

За змістом пункту 35 Порядку проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами, що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2006 року №550 (в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин), результати ревізії оформляються актом, який повинен містити: вступну частину, в якій зазначаються підстава для проведення ревізії, тема ревізії, повна назва об'єкта контролю, його місцезнаходження, відомості про організаційно-правову форму та форму власності, дати початку і закінчення ревізії, період, який підлягав ревізії, перелік посадових осіб контролюючого органу та залучених спеціалістів, що проводили ревізію, перелік посадових осіб, які відповідали за фінансово-господарську діяльність об'єкта контролю у період, що підлягав ревізії; констатуючу частину, в якій наведено інформацію про результати ревізії в розрізі кожного питання програми із зазначенням, за який період, яким способом (вибірковим, суцільним) та за якими документами перевірено ці питання, а також висновок про наявність або відсутність порушень законодавства.

Виявлені допущені об'єктом контролю порушення законодавства, контроль за дотриманням якого віднесено до компетенції контролюючого органу, фіксуються в констатуючій частині акта ревізії з обов'язковим посиланням на норми законів чи інших нормативно-правових актів, які порушено, та зазначенням винних у їх допущенні осіб.

Як закріплено в абзаці 3 пункту 3 даного Порядку (в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин), винні особи - це посадові та матеріально відповідальні особи, з вини яких порушено законодавство під час проведення фінансово-господарських операцій.

Підсумовуючи вказане вище, акт ревізії, в якому відображено узагальнений опис виявлених порушень законодавства, відповідає визначеним правилам складання даного акта, не є правовим документом, який встановлює відповідальність винних осіб.

В силу вимог частини 1 статті 13 Закону №2939-ХП, дії або бездіяльність посадових осіб органу державного фінансового контролю можуть бути оскаржені в судовому порядку. Диспозиція зазначеної норми передбачає можливість оскарження виключно тих дій посадових осіб, які полягають у порушенні порядку проведення ревізії, водночас, дії щодо включення до акта ревізії певних висновків не можуть вважатися порушенням. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 10.09.2013 року по справі №21-237а13.

Посадові особи відповідача під час проведення ревізії Національного університету водного господарства та природокористування, оформлення її результатів, діяли на підставі та в межах власних повноважень, а також у спосіб передбачений законодавством, жодних порушень порядку проведення ревізії посадовими особами відповідача допущено не було.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про безпідставність позовних вимог в частині визнання протиправними дій відповідача щодо проведення ревізії та встановлення вини позивача у нецільовому використанні бюджетних коштів на купівлю квіткової продукції та послуг по оранжуванню квіткової продукції, зобов'язання відповідача виключити такі положення з акту ревізії.

З приводу позовних вимог в частині визнання протиправними дій відповідача щодо невручення акту ревізії позивачу для ознайомлення, суд вважає за необхідне вказати наступне.

Відповідно до п. 36 Порядку проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами, що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2006 року №550, акт ревізії підписується посадовою особою контролюючого органу та керівником і головним бухгалтером об'єкта контролю або особою, уповноваженою на ведення бухгалтерського обліку, а також за необхідності іншими працівниками об'єкта. Потреба в ознайомленні з актом ревізії та його підписанні іншими працівниками об'єкта контролю, зокрема колишніми керівником і головним бухгалтером, що є відповідальні за фінансово-господарську діяльність об'єкта контролю у період, що підлягає ревізії, визначається посадовою особою контролюючого органу самостійно.

Як вбачається з матеріалів справи, акт ревізії від 21.11.2012 року №17-03-06/84 було вручено для ознайомлення в.о. головного бухгалтера Національного університету водного господарства та природокористування ОСОБА_4 (а.с. 37).

Позивачу примірник акту ревізії надіслано лише на письмовий запит його представника листом від 21.10.2014 року №17-03017/7922 (а.с. 38).

Враховуючи надані посадовій особі контролюючого органу повноваження самостійно визначати необхідність вручення акту ревізії для ознайомлення колишнім керівникам, правомірними є висновки суду про безпідставність позовних вимог в частині визнання протиправними дій відповідача щодо невручення акту ревізії позивачу для ознайомлення.

Згідно з п. 7 ст. 10 Закону №2939-ХП, органу державного фінансового контролю надається право пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства.

Пунктом 45 Порядку проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами, що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2006 року №550 передбачено (надалі - Порядок), що в міру виявлення ревізією порушень законодавства посадові особи контролюючого органу, не чекаючи закінчення ревізії, мають право усно рекомендувати керівникам об'єкта контролю невідкладно вжити заходів для їх усунення та запобігання у подальшому.

Відповідно до п.46 Порядку в разі якщо вжитими в період ревізії заходами не забезпечено повне усунення виявлених порушень, контролюючим органом у строк не пізніше ніж 10 робочих днів після реєстрації акта ревізії, а у разі надходження заперечень (зауважень) до нього - не пізніше ніж 3 робочих дні після надіслання висновків на такі заперечення (зауваження) надсилається об'єкту контролю письмова вимога щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства із зазначенням строку зворотного інформування. Про усунення виявлених ревізією фактів порушення законодавства цей об'єкт контролю у строк, визначений вимогою про їх усунення, повинен інформувати відповідний контролюючий орган з поданням завірених копій первинних, розпорядчих та інших документів, що підтверджують усунення порушень.

Як визначено п.49 Порядку, в разі коли діями чи бездіяльністю працівників об'єкта контролю державі або підконтрольній установі заподіяна матеріальна шкода, орган служби ставить вимоги перед керівником об'єкта контролю та органом його управління щодо пред'явлення цивільних позовів до винних осіб.

В силу вимог пункту 50 Порядку, за результатами проведеної ревізії у межах наданих прав контролюючі органи вживають заходів для забезпечення звернення до суду в інтересах держави щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів, а також стягнення у дохід держави коштів, одержаних за незаконними договорами, без встановлених законом підстав або з порушенням вимог законодавства.

Підсумовуючи вищевказане, слід вказати, що органу державного фінансового контролю надано повноваження щодо здійснення контролю за використанням коштів державного і місцевого бюджетів, в тому числі шляхом пред'явлення обов'язкових до виконання вимог щодо усунення порушень законодавства у разі виявлення таких правопорушень.

При виявленні фактів заподіяння збитків, що завдані державі та/або об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на коригування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання.

Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

В порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише те рішення, яке породжує безпосередньо права чи обов'язки для позивача.

Зважаючи на те, що збитки, в тому числі з винних осіб, стягуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність їх обчислення повинен перевіряти суд, який розглядає такий позов, а не позов про визнання вимоги протиправною. )

Правова позиція аналогічного характеру висловлена Верховним Судом України у постанові від 20.01.2015 року по справі №21-603а14, від 15.04.2014 року по справі №21-40а14.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог в частині визнання неправомірними та скасування пунктів 13, 14, 15 вимоги відповідача від 21.12.2012 року №17-03-17/9278.

З огляду на те, що постанова Рівненського міського суду від 04.03.2013 року по справі №569/58/13-п (на яку посилається позивач), відповідно до якої провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч. З ст. 164-12 Кодексу України про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_3 закрито, у зв'язку з пропуском строку накладення адміністративного стягнення (а.с. 126-127), не містить встановлених судом обставин щодо правомірності або протиправності діяння ОСОБА_3 відповідно не може вважатися обов'язковою для врахування при вирішенні даної адміністративної справи (аналогічного висновку дійшов і суд першої інстанції).

Суд першої інстанції належним чином з'ясував обставини справи, надав їм належну оцінку та дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Постанову прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог, не містять фактів невірного застосування судом норм матеріального та процесуального права, а тому колегія суддів не вбачає підстав, визначених ст. 202 КАС України, для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "09" лютого 2015 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя І.Г. Охрімчук

судді: Л.О. Зарудяна

Л.В. Кузьменко

Роздруковано та надіслано:р.л.п.

1- в справу:

2 - позивачу/позивачам: ОСОБА_3 АДРЕСА_1,33000

3- відповідачу/відповідачам: Державна фінансова інспекція в Рівненській області вул.Міцкевича,14,м.Рівне,33028

4-третій особі: Національний університет водного господарства та природокористування - вул. Соборна, 11,м.Рівне,33028,